Ухвала суду № 92736442, 09.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ

09 листопада 2020 року Справа № 280/5914/20 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду по адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 )

до - Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.02.2019 №Ф-3761-49 про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною і скасувати вимону про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3761-49 від 11.02.2019, складену відповідачем на суму 18276,72 грн.

03.09.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано 15-ти денний строк для надання відзиву на позовну заяву.

Разом із позовною заявою, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3761-49 від 11.02.2019, яка складена відповідачем на суму 18276,72 грн на адресу Позивача не надходила, отже не була отримана Позивачем у встановленому порядку. Про існування Вимоги та її реквізити (номер, дата та сума недоїмки) дізнався з усного повідомлення від державного виконавця, яким було відкрито провадження зі стягнення на підставі Вимоги. 26.08.2020 Позивач звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області (через Електронний кабінет платника на сайті ДПС України) із заявою (клопотанням) про надання копії Вимоги, проте станом на день звернення до суду, відповіді не отримала. Позивач, хоча і зареєстрована в місті Запоріжжя, фактично проживає в місті Києві, оскільки має основне місце роботи в аудиторській компанії ТОВ «ДЕЛОЙТ ЕНД ТУШ ЮКРЕЙНІАН СЕРВІСЕЗ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 25642478, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Жилянська, 48, 50а, і під час карантину була позбавлена можливості пересуватися країною (приїздити до міста Запоріжжя), особисто оперативно вирішувати процесуальні питання, в тому числі отримувати та передавати необхідні для звернення до суду докази, отримати правову допомогу, тощо. З наведених підстав просить поновити строк звернення до суду.

Розглядаючи подане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).

Предметом даного позову є визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 3761-49 від 11.02.2019, складену відповідачем на суму 18276,72 грн.

Оскаржувані вимоги сформовано контролюючим органом відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до абз.5. 6, 7 ч.4 ст. 25 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно абз.8, 10, 11 статті 25 вказаного вище Закону, скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Як свідчать надані до позовної заяви документи, в грудні 2019 року Позивачу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень стало відомо про відкрите Шевченківським ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області виконавче провадження ВП №58909872, в якому Позивач - ОСОБА_1 - є боржником, а ГУ ДФС у Запорізькій області - Стягувачем.

Жодного документа (ані виконавчого документа, ані постанови про відкриття виконавчого провадження) Позивачу надіслано не було: ані до, ані після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, Позивач, який постійно проживає і працює в місті Києві, не мав можливості терміново ознайомитися з матеріалами ВП №58909872 та проаналізувати підстави для його відкриття.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 480/106/19, «…навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ…».

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі суддя дійшов висновку про відкриття провадження по справі.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 19.03.2020 (справа №140/1757/19) висловив таку правову позицію.

Положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей Закону №2464-VI та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому можливість застосування строку, визначеного частиною четвертою статті 122 КАС України виникає у разі, якщо інший закон, що регулює спірні правовідносини, не встановлює іншого строку звернення до суду (в тому числі і у разі використання процедури адміністративного оскарження).

Для об`єктивного вирішення заявленого клопотання необхідно з`ясувати, чи виконано контролюючим органом свій обов`язок направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача, та чи отримував позивач оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень,

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, позивач оскаржувану вимогу не отримувала, про її існування дізналася майже через рік після прийняття такого рішення з відкритих державних реєстрів під час укладення правочину, а не з повідомлення суб`єкта владних повноважень (органу доходів і зборів), надісланого в порядку, визначеному Законом №2446, отже об`єктивно був позбавлений можливості своєчасно оскаржити таке Рішення. Також, введення на всій території України карантину з 12.03.2020 до 31.08.2020, значно ускладнило для Позивача, який постійно проживає поза місцем своєї реєстрації, а саме в місті Києві, можливість реалізації своїх прав на захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Приймаючи до уваги обставини, викладені позивачем на обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та на підставі вищевказаних законодавчих норм, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та поновити позивачеві строк звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 12, 122, 243, 248 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

2. Поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) із позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги від11.02.2019 №Ф-3761-49 про сплату боргу (недоїмки) по справі №280/5914/20.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана суддею 09 листопада 2020 р.

Суддя Р.В. Сацький