Ухвала суду № 92736068, 09.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/14527/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання військової частини А2925 про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2925 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А2925 у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2925 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 13.11.2017 і ненадання довідки з помісячним розрахунком індексації за період з 14.06.2016 по 13.11.2017 з зазначенням базового місяця; щодо невиплати заборгованості по компенсації за відрядження та щодо невиплати підйомної допомоги;

- зобов`язати військову частину А2925 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 13.11.2017, надати довідку з помісячним розрахунком індексації за період з 14.06.2016 по 13.11.2017 з зазначенням базового місяця; виплатити заборгованість по компенсації за відрядження та виплатити підйомну допомогу.

Відповідачем до суду було направлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Клопотання мотивоване тим, що позовні вимоги, які пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби (в даному випадку - військової служби), подані з порушенням місячного строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вказав, що з дати звільнення, тобто з 13.11.2017, позивач дізнався про порушення своїх прав, однак з позовною заявою звернувся тільки в 2020 році. Таким чином позов підлягає залишенню без розгляду внаслідок пропущення ним строку звернення до суду.

Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

В частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Наведене узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №8-рп/2013, в якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 вказаного Закону. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державним комітетом статистики України № 4 від 13.01.2004 суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників входять до фонду додаткової заробітної плати.

Таким чином, індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовців.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення.

У цій справі вимоги позивача звернені до військової частини А2925 щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 13.11.2017. З огляду на викладене та з урахуванням приписів частини другої статті 233 КЗпП України строки звернення позивача до суду з цим позовом не обмежені будь-яким строком, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Таким чином клопотання військової частини А29259 про залишення позову ОСОБА_1 , без розгляду є безпідставним, тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання військової частини А 2925 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева