Ухвала суду № 92735773, 09.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 листопада 2020 р. Справа № 215/5632/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М» про визнання бездіяльності протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

09.10.2020 року до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М», в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М», яка виявилась у неналежному застосуванні управлінської функції, у порушенні правового режиму, форми розгляду його заяви від 01.09.2020р. і не підкоренню ст. ст.1,3,21,68,92 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М», яка виявилася у невинесенні за результатами розгляду звернення від 01.09.2020р. рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України ст. ст. 3, 22,8 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М», яка виявилася у неотриманні запрошення для ОСОБА_1 , з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його заяви, у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 01.09.2020 р. до правової позиції ст. ст. 3, 22, 34, 59 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М», яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи товариства, недбалістю і помилками його, у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 01.09.2020 р. та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України».

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.10.2020 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М» про визнання бездіяльності протиправною передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

02.11.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали вищевказаної позовної заяви ОСОБА_1 для розгляду за підсудністю відповідно до ухвали суду від 12 жовтня 2020 року.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позовні вимоги обґрунтовано протиправною, на думку позивача, бездіяльністю голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М» щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.09.2020р., при цьому зі змісту цієї заяви, копія якої долучена до матеріалів справи, слідує, що в ній ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставне зростання членських внесків, приховування інформації щодо розміру платежів за воду та заробітної плати голові правління Садівничого товариства «РАДУГА-М» та його робітникам, посилаючись на приписи Конституції України, ст.ст. 7, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію», просив:

- надати запрошення для нього, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його заяви від 01.09.2020р., а після розгляду її, висновки викласти в рішенні, постанові, тобто індивідуальному акті, який надати ОСОБА_1 ;

- рішенням правління Садівничого товариства зменшити для ОСОБА_1 суму членських внесків на 2019-2020 р.р., копію якого надати йому;

- надати наказ, який забороняє проїзд через поставлений шлагбаум йому до ділянки №642.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>".

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п.1, п.7 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

- спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

З наведеного слідує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Ужитий у ст.19 КАС України термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, що виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Також слід зауважити, що визначення поняття «розпорядник публічної інформації» розкрито у ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Як встановлено з матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , позивачем визначено у якості відповідача голову правління Садівничого товариства «РАДУГА-М» і саме до нього заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправною допущеною ним бездіяльності відносно розгляду звернення позивача від 01.09.2020р.

При цьому, ані голова правління Садівничого товариства «РАДУГА-М», ані саме Садівниче товариство «РАДУГА-М» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України та ними не виконуються владні управлінські функції, в тому числі і у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Крім того, ані голова правління Садівничого товариства «РАДУГА-М», ані саме Садівниче товариство «РАДУГА-М» не є розпорядником публічної інформації у розумінні вищенаведених приписів ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Тим більше, зі змісту звернення позивача, не надання відповіді на яке відповідачем, по суті і стало підставою позову, слідує, що порушені у ньому питання стосуються не публічної інформації, а інформації стосовно приватноправових взаємовідносин позивача, як члена Садівничого товариства «РАДУГА-М», з головою правління цього садівничого товариства, з приводу членських внесків (зменшення їх розміру), доступу до ділянки №642 через шлагбаум садівничого товариства тощо, тобто статутної діяльності Садівничого товариства «РАДУГА-М», і навіть сам позивач у цьому зверненні посилається не на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», а на норми Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян».

У той же час, положеннями Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1 цього Закону).

Оскільки судом встановлено, яку саме інформацію просив надати позивач у своїй заяві від 01.09.2020р., і за змістом такої інформації слідує, що вона безпосередньо стосується приватноправових взаємовідносин позивача, як члена Садівничого товариства «РАДУГА-М», з головою правління цього садівничого товариства, з приводу членських внесків (зменшення їх розміру), доступу до ділянки №642 через шлагбаум садівничого товариства тощо, тобто статутної діяльності Садівничого товариства «РАДУГА-М», і, як наслідок, Садівниче товариство «РАДУГА-М» не є розпорядником цієї інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», підстави для віднесення цієї суперечки до адміністративної юрисдикції відсутні.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено з метою захисту його права на отримання інформації стосовно приватноправових взаємовідносин позивача, як члена Садівничого товариства «РАДУГА-М», з головою правління цього садівничого товариства, з приводу членських внесків (зменшення їх розміру), доступу до ділянки №642 через шлагбаум садівничого товариства тощо, тобто статутної діяльності Садівничого товариства «РАДУГА-М», то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим, суд доходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до голови правління Садівничого товариства «РАДУГА-М» про визнання бездіяльності протиправною.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

На виконання вимог частини 6 статті 170 КАС України роз`яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до цивільної юрисдикції, тому він може звернутися з даною позовною заявою до місцевого загального суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Також роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Турова