Рішення № 92733781, 03.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/121/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020 Справа № 908/2126/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства “Конотопський авіаремонтний завод “Авікон” (41600 м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 12602750)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (69002 м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, ідентифікаційний код юридичної особи 24510970)

про стягнення 11 147 грн. 17 коп.

представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: Жечев С.О., ордер АР № 1027570 від 02.11.2020

СУТЬ СПОРУ:

18.08.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Конотопський авіаремонтний завод “Авікон” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” 11147 грн. 17 коп. штрафу.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2126/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду 20.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2126/20, присвоєно справі номер провадження 27/121/20, розгляд справи по суті призначено на 16.09.2020р.

Справа № 908/2126/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Від відповідача 01.09.2020 надійшов відзив (вх. № 16816/08-08/20), відповідно до якого заперечив проти задоволення позову, вказав, що ним не було порушено строків поставки та просив застосувати строк позовної давності.

Також відповідачем подано клопотання (вх. № 16838/08-08/20 від 01.09.2020) про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України до 100 грн.

15.09.2020 позивач надіслав на адресу суду відповідь № 2645 від 08.09.2020 (вх. № 18053/08-08/20) на відзив, вважає, що жодне твердження відповідача викладене у відзиві не підтверджено належними доказами, а тому не заслуговують на увагу.

Також представником позивача надіслано заперечення № 2740 від 15.09.2020 (вх. 18154/08-08/20 від 15.09.2020) на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Від відповідача 16.09.2020 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 18205/08-08/20), відповідно до яких останній не погоджувався з твердженнями позивача та просив суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 16.09.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, судове засідання було відкладено на 05.10.2020 Конотопському міськрайонному суді Сумської області доручено забезпечити проведення відеоконференції 05.10.2020 о 10 год. 15 хв. у приміщенні суду за адресою: 41600, м. Конотоп, вул. Садова, 8.

05.10.2020 судом було продовжено розгляд справи, в режимі відеоконференцзв`язку, яку забезпечено Конотопським міськрайонним судом Сумської області .

21.09.2020 представником позивача було надіслано на адресу суду заперечення (вх. № 18403/08-08/20 від 21.09.2020) на клопотання відповідача щодо зменшення розміру позовних вимог, просив суд залишити без задоволення вказане клопотання.

28.09.2020 позивачем на адресу суду надіслано додаткові пояснення (вх. № 18903/08-0820 від 28.09.2020) у справі щодо спростування тверджень відповідача.

Ухвалою суду від 05.10.2020 продовжено строк розгляду справи № 908/2126/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відкладено засідання суду на 03.11.2020.

Позивачем надсилались на адресу суду 12.10.2020, 21.10.2020, 26.10.2020 клопотання про проведення судового засідання 03.11.2020 в режимі відеоконференції, які ухвалами суду від 15.10.2020 та 26.10.2020 були залишені без задоволення.

У судовому засіданні 03.11.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

03.11.2020р. позивач в судове засідання не з`явився.

29.10.2020р. позивач електронною поштою та 02.11.2020 поштою до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Представник відповідача 03.11.2020р. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника позивача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

16 березня 2017 між Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (Постачальник) та Державним підприємством “Конотопський авіаремонтний завод “Авікон” (Покупець) укладено Договір № 171-17 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти і оплатити продукцію, вказану в Додатку № 1 до цього Договору, передбачених даним Договором.

Умовами п. 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що поставка Продукції здійснюється однією партією на умовах поставки DDР м.Конотоп, вул. Рябошапка, 25 відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 р., у строк 30 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що поставка Продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку № 1 і включають всі податки й інші обов`язкові атежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки відповідача, пов`язані з поставкою Продукції. Загальна вартість Договору на момент його укладання складає 209 009,48 грн., в т. ч. ПДВ: 34 834,91 грн.

Додатком № 1 до Договору зазначено, що найменуванням товару є субблок Сбб-ЯрІІ (ядро-1) 1 категорія, загальною сумою 209009,48 грн.

Пунктом 6.5 Договору встановлено, що остаточне приймання Продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товаро-транспортної накладної.

Позивач посилався на те, що всупереч пунктам 3.1 та 3.2 Договору Позивач здійснив поставку Продукції у декілька етапів та з порушенням обумовлених строків: Поставка 1 одиниці Продукції, відповідно до видаткової накладної позивача (постачальника) № РН-0001061 від 03.04.2017 фактично здійснена 04.04.2017 на склад перевізника за експрес-накладною ТОВ “Нова Пошта” № 59000248702947 від 03.04.2017; Поставка 1 одиниці Продукції, відповідно до видаткової накладної позивача (постачальника) № РН-0001200 від 12.04.2017, фактично здійснена 18.04.2017 на склад перевізника за експрес-накладною ТОВ “Нова Пошта” №59000251628990 від 15.04.2017, строк поставки порушено на 1 день. Поставка 1 одиниці Продукції, відповідно до видаткової накладної позивача (постачальника) № РН-0001206 від 18.04.2017, фактично здійснена 19.04.2017 на склад перевізника за експрес-накладною ТОВ “Нова Пошта” № 59000251989855від 18.04.2017, строк поставки порушено на 2 дні.

Враховуючи те, що відповідачем поставлено Продукцію з простроченням обумовлених Договором строків, позивачем звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу, передбаченого п. 7.3 Договору, що складає 11 147 грн. 17 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як передбачено частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не виконав умови Договору в частині строків поставки товару.

Приписами п. 7.3 Договору встановлено, що у випадку порушення строків або обсягів поставок Продукції, Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 8% від вартості непоставленої в строк Продукції за кожен факт порушення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованого штрафу в розмірі 11147 грн. 17 коп. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що приписами п. 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що поставка Продукції здійснюється однією партією на умовах поставки у строк 30 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору, оплата здійснюється наступним чином: 100% від вартості продукції — протягом 10 робочих днів з дати прийняття продукції покупцем та проходження нею вхідного контролю.

Приписами п. 6.3 Договору, право власності на поставлену продукцію переходить до Покупця виключно після позитивного прийняття Продукції за кількістю та якістю відповідно до Договору на складі Покупця.

Вищевикладене спростовує твердженнями відповідача, що в день оформлення видаткових накладних та товарно-транспортних накладних зобов`язання відповідача з поставки є виконаним, з урахуванням п. 6.5 Договору.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 ст. 32 цієї Конвенції) наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національному законодавстві держав – учасниць Конвенції виконує кілька завдань у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія "Юкос" проти Росії, п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполучених Королівства).

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд бере до уваги, що позивач в позовній заяві просив врахувати, що строки встановлені статтями, зокрема, 257,258 ЦК України продовжуються на час дії карантину.

Відповідно до ч. 5 розділу 1 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)” визначено: “Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи вищевказане, клопотання відповідача про сплив строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із цим клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» просило врахувати наступне: про існування зобов`язання з поставки товару за Договором №171-17 відповідачу стало відомо не 16.03.2017 року, а 20.03.2017 року; позивачем не доведено і взагалі навіть не зазначено факту існування збитків у конкретному розмірі, завданих йому в результаті існування на його думку порушень з боку постачальника; зобов`язання постачальника виконане в повному обсязі; навіть якщо суд дійде до висновку, що постачальником було допущено порушення строків поставки продукції, останній просить врахувати нетривалий строк прострочення (на думку позивача він становить 1 день та 2 дні) відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо вчасного виконання зобов`язання; в матеріалах справи відсутні докази того, що для ДП «АВІАКОН» мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо), так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд зазначає, що зобов`язання за договором покладалися саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач у справи ТОВ «Промелектроніка» і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Підписавши договір, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та строків.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, той факт, що виконання зобов`язання, не звільняє відповідача від обов`язку з дотримання строків, обумовлених Договором, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, розглянувши подані документи, враховуючи співрозмірність заявленої суми штрафу, ступінь вини відповідача, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафу.

Крім того, судом вбачається, що відсутність у позивача оригіналу видаткової накладної та експрес накладної підтверджується ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2017 (провадження №1-кс/331/3306/2017) надано дозвіл слідчому ОВС 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області капітану юстиції Покутньому Олександру Олександровичу на тимчасовий доступ до речей та документів з подальшим вилученням їх оригіналів по взаємовідносинам з ТОВ “Промелектроніка” за період з 2014 р. по 2017 р. Вилучення документів відбулось 06.10.2017 р., про що було складено протокол тимчасового доступу до речей і документів та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Заперечення на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства “Конотопський авіаремонтний завод “Авікон” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (69002 м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, ідентифікаційний код юридичної особи 24510970) на користь Державного підприємства “Конотопський авіаремонтний завод “Авікон” (41600 м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 12602750) 11 147 (одинадцять тисяч сто сорок сім) грн. 17 коп. штрафу за порушення обумовлених Договором № 171-17 від 16.03.2017 строків поставки продукції, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 09.11.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова