Рішення № 92733382, 27.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020м. ДніпроСправа № 904/2308/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС", м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", Дніпропетровська область, м. Павлоград

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 1217-ПУ-ШУПт від 03.07.2019 року у загальному розмірі 164 938,21 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Приватне підприємство "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" заборгованість (з урахуванням зменшення позовних вимог - а.с.109, 110) у розмірі 124 290,53 грн. за договором про надання послуг № 1217-ПУ-ШУПт від 03.07.2019 року, з яких: основний борг у розмірі 109 352,34, пеня - 12 419,06 грн., 3% річних - 1 563,02 грн., інфляційні втрати - 956,11 грн., а також витрати на правову допомогу адвоката - 16 493,82 грн..

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу - у строк до 08.06.2020 року: відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою – шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу - у строк до 28.05.2020 року: відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою – шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

27.05.2020 року електронною поштою від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 1530 від 27.05.2020 року щодо продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

25.06.2020 року від Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" надійшла до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області заява вих.№ б/н від 19.06.2020 року про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу.

В зазначені строки сторони не подали витребуваних судом документів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 року сторонам продовжено строки для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу у порядку, передбаченому ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, на 5 днів від дня, наступного за днем закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019); відповіді на відзив на позов - на 5 днів з дня отримання відзиву на позов, з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України; заперечень на відповідь на відзив на 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

20.07.2020 року від Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" надійшла до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області заява вих.№ б/н від 13.07.2020 року про зменшення розмірі позовних вимог.

З метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) внесено зміни пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2308/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, у зв`язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів, та надати сторонам час для вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2308/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31.08.2020 року о 14:45 год.

27.08.2020 року від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" надійшов до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву вих. № б/н від 25.08.2020 року.

У підготовче судове засідання 31.08.2020 року представники сторін не з`явились.

31.08.2020 року електронною поштою від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. №б/н від 27.05.2020 року щодо відкладення судового засідання.

Приймаючи до уваги необхідність забезпечення участі сторін у судовому засіданні, та їх право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, та приймаючи до уваги неявку в підготовче судове засідання представників сторін, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне продовжити строк розгляду підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкласти підготовче судове засідання з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи та належної підготовки справи для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2020 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 29.10.2020 року включно та відкладено підготовче судове засідання на 01.10.2020 року о 10:40 год.

15.09.2020 року від Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" надійшла до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області відповідь на відзив вих.№ б/н від 10.09.2020 року.

29.09.2020 року електронною поштою від Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" надійшла до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області заява вих.№ б/н від 29.09.2020 року про проведення судового засідання без участі представника позивача.

У судове засідання 01.10.2020 року представник позивача не з`явився, але 29.09.2020 надіслав на електронну адресу суду заяву вих.№ б/н від 29.09.2020 року про розгляд справи без його участі.

08.10.2020 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 29.09.2020 року про проведення судового засідання без участі представника.

26.10.2020 року електронною поштою від відповідача надійшло до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області клопотання вих.№ б/н від 26.10.2020 року про відкладення розгляду справи.

Представники позивача та відповідача у призначене судове засідання 27.10.2020 року не з`явилися.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

З урахуванням того, що коло представників юридичної особи не обмежене одним представником, зважаючи на те, що позивач був завчасно обізнаним про день, час та місце судового засідання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відсутність представника відповідача у судовому засіданні не перешкоджає прийняттю судового рішення у справі за наявними у справі матеріалами й не порушує принцип змагальності сторін.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.10.2020 року прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ПОЗИЦІЇ СТОРІН:

Позиція позивача, викладена у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про надання послуг № 1217-ПУ-ШУПт від 03.07.2019 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого з`явилась грошова заборгованість за несплачену вартість послуг у розмірі 109 352,34 грн. та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат).

Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статті 193 Господарського кодексу України та статей 509, 525, 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своїх вимог надає такі докази:

- копія Договору № 1217-ПУ-ШУПт про надання послуг від 03.07.2019 року;

- копія Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.10.2019 року від 01.10.2019 року;

- копія Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за 30.12.2019 року від 30.12.2019 року;

- копія рахунку № 1 від 01.10.2019 року;

- копія рахунку № 2 від 30.12.2019 року;

- копія податкової накладної № 1 від 01.10.2019 року;

- копія податкової накладної № 22 від 30.12.2012 року;

- копія Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2019 року за № 9251706186;

- копія Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від та від 27.01.2020 року за № 9332811315;

- копія листа ПП “ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС” від 28.02.2020 року № 145/ПР;

- копія листа ПП “ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС” від 02.03.2020 року № 156/ПР.

Позиція відповідача, викладена у відзиві.

Відповідач у відзиві на позов, вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні. Стверджує, що відповідно до п.13.3 Договору, відповідно до Податкового Кодексу України Замовник має статус платника податку на прибуток за основною ставкою.

В силу п. 13.4 Виконавець є платником єдиного податку на прибуток 3 групи по ставці 3 % з реєстрацію ПДВ.

За фактом надання послуг, на дату виникнення зобов`язань, Виконавцем були складені та зареєстровані відповідні податкові накладні № 1 від 01.10.20Ї9 року та № 22 від 30.12.2019 року. Податкова накладна № 22 складена 30.12.2019 року, відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкова накладна № 22 зареєстрована к ЄРПН 27.01.2020 року, що свідчить про прострочення граничного строку реєстрації податкової накладної № 22, а отже відповідно до п. 201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України граничним днем реєстрації податкової накладної № 22 від 30.12.2019 року є 15.01.2020 року, відповідно до ст. 120-1 ПК за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, покладається обов`язок щодо такої реєстрації, штраф у розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Проте, зважаючи на ефективне партнерство Позивача та відповідач, тому останній не висуває у судовому порядку вимог до позивача щодо стягнення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

На думку відповідача сума витрат на правову допомогу є неспівмірною із фактично витраченим часом та реально виконаною роботою документально не підтверджено.

Також відповідач просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, а саме пені, посилаючись на те, що критичне становище української теплової генерації майже повністю паралізувало роботу підприємств вугільної галузі, внаслідок чого вугледобувні підприємства були вимушені оголосити простій і припинити повноцінну роботу. Ця інформація неодноразово і досі висвітлювалась в ЗМІ та відома широкому загалу та не дивлячись на всю критичність даної ситуації, відповідач продовжує виконувати зобов`язання перед позивачем, доказом чого є додане до відзиву платіжне доручення № 1579471 від 2020року.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.

Позивач зазначає, що порушення позивачем граничного строку реєстрації податкової накладної № 22 від 30.12.2019 року жодним чином не вплинуло на взаємовідносини між позивачем та відповідачем за Договором та не створило додаткових зобов`язань для сторін Договору.

Стосовно розміру нарахованих штрафних санкцій, позивач вважає їх співмірними із розміром заборгованості за основним боргом. Договір на час розгляду справи не змінений та не розірваний, тому повинен виконуватись сторонами.

Щодо неправомірності стягнення витрат на правничу допомогу позивачем, було подано до суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, а також документальне підтвердження понесених позивачем витрат.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач вважає, що право прийняття рішення щодо зменшення розмірі штрафних санкцій надано лише суду, а відтак позивача не уповноважений вирішувати питання щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих відповідачу.

Також зазначав, що твердження позивача щодо понесення ним збитків є недоведеними та безпідставними.

Щодо витрат на правничу допомогу є такими, що не підлягають задоволені, оскільки позивачем подано 3 аналогічних позовних заяв із ідентичними вимогами до інших виробничо-структурних підрозділів, що входять до складу ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ". Інтереси у даних справах також представляє адвокат Пшець О.В. Позовні заяви, заяви про стягнення витрат на правову допомогу, договори про надання правової допомоги, що надані Позивачем є повністю ідентичними за текстом і змістом. Дані обставини унеможливлюють стягнення витрат на правову допомогу з відповідача, адже неможливо встановити на які процесуальні документи адвокат реально витратив час, а які були скопійовані.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у справі є наступні обставини: укладення між сторонами Договору про надання послуг № 1217-ПУ-ШУПт від 03.07.2019 року; встановлення факту порушення умов договору; протиправність дій позивача та відповідача.

03.07.2019 року між Приватним акціонерним товариством “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУ ГІЛЛЯ” (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством “ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС” (ділі -виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг № 1217-ПУ-ШУПт від 03.07.2019 року (далі - договір).

За приписами п.1.1. договору виконавець зобов`язується у 2019 року надати замовнику послуги, зазначені в п.1.2 цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: ревізія та налагодження теплових мереж та калориферних установок (далі - послуги), код ДКПП: 71.20.

Згідно пункту 1.2. договору, місце надання послуг (об`єкт): "ШАХТА "СТЕПОВА" (блок № № 1, 2) розташована за адресою: вул. Першотраванева, 1Д, с. Миколаївка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область та "ШАХТА "ЮВІЛЕЙНА" (вентиляційна свердловина № 2) розташована за адресою: вул. Степова, 1, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сума цього договору становить: 125 000,00 грн., у тому числі 20% - 25 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих виконавцем замовнику послуг 5 робочих днів з 30 календарного дня після підписання сторонами акту прийому - передачі наданих послуг. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк (період/графік) надання послуг встановлений липень-грудень 2019 року.

Кількість/обсяг послуг зазначені в додатку № 1 до цього договору, що додається та є його невід`ємною частиною (п.5.2. договору).

Згідно з п.п. 5.4., 5.5., 5.6. договору надані виконавцем послуги згідно з цим договором оформлюються актами прийому-передачі наданих послуг. В акті прийому-передачі наданих послуг повинен бути відображений фактичний обсяг наданих послуг протягом звітного місяця (періоду). Замовник перевіряє надані Акти прийому-передачі наданих Послуг в строк до 3 (трьох) робочих днів після їх отримання.

Пунктом 5.7. договору встановлено, що у разі відмови замовника підписати акт прийому-передачі наданих послуг, він направляє письмове повідомлення виконавцю з від мовою від підписання Акту прийому-передачі наданих послуг із зазначенням переліку виявле них недоліків (дефектів).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п.11.1 договору).

На виконання умов договору позивач виконав послуги, а відповідач прийняв їх на загальну суму 150 000,02 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт (арк.с.48-59).

Згідно рахунків виконавця № 1 від 01.10.2019 року та № 2 від 30.12.2019 року, які були надані замовнику одночасно із Актом № 1 від 01.10.2019 року та Актом № 2 від 30.12.2019 року, загальна вартість наданих послуг склала 150 000,02 грн. За фактом надання послуг, виконавцем були складені та направлені для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 01.10.2019 року та № 22 від 30.12.2019 року. Факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується Квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2019 року за № 9251706186 та від 27.01.2020 року за № 9332811315.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх обов`язків в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги згідно договору у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 150 000,02 грн., що і стало підставою для звернення позивача (за первісним позовом) до суду.

Відповідачем було частково оплачено за надані послуги на загальну суму 40 647,68 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

Відтак, несплачена відповідачем сума за надані послуги становить 109 352,34 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВАОМ.

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини надання послуг.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати наданих послуг. Відповідно до пункту 4.1. договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 109 352,34 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основної заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо суми пені.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 12 419,06 грн. (акт № 1 за період з 08.11.2019 року по 24.04.2020 року, акт № 2 за період з 06.02.2020 року по 24.04.2020 року).

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення оплати наданих послуг, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання і мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватись із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Посилання відповідача на те, що критичне становище української теплової генерації майже повністю паралізувало роботу підприємств вугільної галузі, внаслідок чого вугледобувні підприємства були вимушені оголосити простій і припинити повноцінну роботу. Ця інформація неодноразово і досі висвітлювалась в ЗМІ та відома широкому загалу та не дивлячись на всю критичність даної ситуації, відповідач продовжує виконувати зобов`язання перед позивачем.

Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків у позивача є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.

Таким чином, суд доходить висновку, що у даній справі відсутні обставини та не надані відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення пені.

Тому, вимога щодо стягнення пені у розмірі 12 419,06 грн. підлягає задоволенню.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 563,02 грн. (акт № 1 за період з 08.11.2019 року по 05.02.2020 року, акт № 2 за період з 06.02.2020 року по 24.04.2020 року) та інфляційних втрат у розмірі 9 56,11 грн. (акт № 1 за період з грудня 2019 року по березень 2020 року, акт № 2 за березень 2020 року).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 563,02 грн. та інфляційних втрат у розмірі 956,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо суми витрат на правничу допомогу.

Також, позивач просив суд про відшкодування на його користь з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 16 493,82 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

25.06.2020 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 493,82 грн., обґрунтована тим, що за умовами п.2 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 06.05.2020 року № 5 та на підставі здійснених розрахунків, загальна сума винагороди за надання правової допомоги становить в розмірі 16 493,82 грн. за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за Договором.

На підтвердження надання правничої допомоги за Договором від 01.04.2020 року № 01/04/20 та Додатковою угодою від 06.06.2020 року № 5 до матеріалів справи було долучено:

1. копію договору про надання правової допомоги № 01/04/20 від 01.04.2020 року;

2. копію додаткової угоди № 5 від 06.05.2020 року;

3. копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 6 від 25.06.2020 року;

4. копію рахунку № 6 від 26.05.2020 року;

5. оригінал платіжного доручення №12266 від 28.05.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" представляв адвокат Пшець Олександр Вікторович, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги № 01/04/20 від 01.04.2020 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ЗП № 68083.

Як вбачається із укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро “Пшець Олександр” договору про надання правової допомоги № 01/04/20 від 01.04.2020 року, адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; Складання (з правом підпису від імені Клієнта) процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах всіх рівнів під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, у органах Державної виконавчої служби, Національної поліції України, прокуратури, Державної податкової служби України, правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України. Міністерства юстиції України, тощо з будь-яких питань.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правової допомоги розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Додаткова угода № 5 до Договору про надання правової допомоги була укладена 15.06.2020 року, в якій сторони визначили розмір гонорару адвоката. Вартість послуг визначена на підставі Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018 року та Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018 року, а саме сторони погодили суму гонорару в розмірі 16 493,82 грн., що становить 10% від ціни позову.

Також представником позивача долучено оригінал платіжного доручення № 12266 від 28.05.2020 року на суму 16 493,82 грн., де зазначено про оплату надання правової допомоги згідно Договору № 01/04/20 від 01.04.2020 року.

Відповідачем у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив був проти заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу мотивоване тим, що позивачем та його представником всупереч вимогам ч. 3 ст. 126 ГПК України не було долучено до матеріалів справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який би надав можливість встановити розмір витрат, який було понесено позивачем в межах даної справи № 904/2308/20 та правомірність таких витрат. Просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні ЄСПЛ від 22 лютого 2005 року у справі “Пакдемірлі проти Туреччини” (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала “гонорар успіху” у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху”, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI“Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Згідно з ч. 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позов обмежився лише заявою про неспівмірність вартості послуг адвоката, не надаючи при цьому жодних обґрунтувань своєї думки та будь-яких доказів на її підтвердження.

Таким чином, господарський суд вирішив задовольнити заяву Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" та покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 16 493,82 грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір та витрати позивача на професійну правничу допомогу покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" (69114, м. Запоріжжя, пр-т Радянський, буд. 19, кв. 101; код ЄДРПОУ 34868910) основний борг у розмірі 109 352,34 грн., пеню у розмірі 12 419,06 грн., 3% річних у розмірі 1 563,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 956,11 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 16 493,82 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 09.11.2020 року.

Суддя В.Г. Бєлік