Рішення № 92733379, 09.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2076/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРАНССЕРВІС"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОАГРО"

про стягнення 62669,78грн., з яких 40611,84грн. основної заборгованості; 18290,84грн. пені; 1779,13грн. трьох процентів річних; 1987,97грн. інфляційних втрат (договір №1502/17-1 від 15.02.2017 перевезення вантажів автомобільним транспортом)

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРАНССЕРВІС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОАГРО" (далі - відповідач) про стягнення 62669,78грн., з яких 40611,84грн. основної заборгованості; 18290,84грн. пені; 1779,13грн. трьох процентів річних; 1987,97грн. інфляційних втрат (договір №1502/17-1 від 15.02.2017 перевезення вантажів автомобільним транспортом).

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2076/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2020.

Ухвалою від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 21.05.2020.

Щодо строків розгляду.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 , а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."

Проте, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX, яким внесено зміни, зокрема, до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

При цьому, у пункті 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Господарський суд констатує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX набрав чинності 17.07.2020, а двадцятиденний строк сплив 06.08.2020.

Беручи до уваги відсутність доказів належного повідомлення відповідача про існуюче судове провадження, господарський суд ухвалою від 25.08.2020 здійснив перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; вирішено розгляд справи розпочати спочатку; здійснено заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання по справі на 22.09.2020.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 25.08.2020 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відповідач отримав 01.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.09.2020.

Відповідачу в ухвалі від 25.08.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 16.09.2020.

Станом на 09.11.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 22.09.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 20.10.2020.

Розумність строку розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Господарським судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судове засідання призначене на 20.10.2020 не відбулося через раптову відпустку судді Петренка І.В. Ухвалою від 30.10.2020 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.11.2020.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.11.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.11.2020, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено повний текст рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

15.02.2017 між позивачем (далі - позивач, перевізник) та відповідачем (далі - відповідач, замовник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №1502/17-1 (далі - договір).

На підставі умов заявки №1311 від 13.11.2018 та заявки №1311 від 05.11.2018 перевізником доставлено вантаж у повному обсязі.

Крім того, виставлено рахунки до договору та акти надання послуг на загальну суму 41611,84грн., а саме акт надання послуг №157 від 16.11.2018 на суму 21528,24грн. та акт надання послуг №217 від 16.11.2018 на суму 19083,60грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем додатково підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 24.11.2018 по 10.05.2020 на загальну суму 18290,84грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 24.11.2018 по 10.05.2020 на загальну суму 1779,13грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 24.11.2018 по 10.05.2020 на загальну суму 1987,97грн.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відзив не надійшов.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Факт надання послуг перевезення.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

5. Правомірність нарахування пені.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір №1502/17-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір).

Предмет договору. Перевізник зобов`язується на протязі усього строку дії договору за завданням замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж автомобільним транспортом до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт (послуг).

Строк. Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (пункт 9.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 01.11.2018).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Перевезення вантажу, відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України, здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (стаття 909 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору перевезення вантажу, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт надання послуг перевезення.

Згідно пункту 2.1 договору перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової заявки, у якій сторони узгоджують всю необхідну для виконання умов договору інформацію, а саме: найменування замовника; найменування; характеристика; кількість вантажу; адреси, дата та час (години) завантаження і розвантаження вантажу; найменування та реквізити вантажоодержувача; вартість послуги.

Надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін і повинен містити наступну інформацію: найменування замовника; найменування вантажу; дата і маршрут(и)/відстань перевезення; марка автомобіля, державний реєстраційний номер автомобіля і причепу; номер товарно-транспортної накладної; вартість перевезення (4.1 договору).

На підставі заявки №1311 від 13.11.2018 на перевезення вантажів автотранспортом здійснено перевезення за маршрутом Верховцево-Візірка на суму 19083,60грн. Факт надання даної послуги зафіксовано Актом надання послуг №217 від 16.11.2018 на суму 19083,60грн., який підписано представниками сторін і підписи яких засвідчено печатками.

На підставі заявки №1311 від 05.11.2018 на перевезення вантажів автотранспортом здійснено перевезення за маршрутом Верховцево-Візірка на суму 21528,23грн. Факт надання даної послуги зафіксовано Актом надання послуг №157 від 16.11.2018 на суму 21528,24грн., який підписано представниками сторін і підписи яких засвідчено печатками.

Надаючи оцінку доказам наявним у матеріалах справи, господарський суд визнав факт надання послуг підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Вартість послуг зазначається та узгоджується сторонами безпосередньо у заявці до початку перевезення вантажів (пункт 4.3 договору).

Замовник, відповідно до пункту 4.7 договору, оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно пункту 4.5, 4.8 цього договору та реєстрації податкової накладної чи/або розрахунку корегування, виписаної(их) на відповідні надані послуги чи/або виконані роботи, у відповідності до вимог діючого законодавства України і з урахуванням пунктів 5.3, 5.4.1 договору.

Відповідно до пункту 4.8 договору підставою для виставлення рахунку-фактури є дані підписаного сторонами Акту виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладення на перевізника матеріальної відповідальності.

На підставі Акту надання послуг №217 від 16.11.2018 на суму 19083,60грн. виставлено рахунок на оплату №157 від 16.11.2018 на суму 21528,24грн.

На підставі Акту надання послуг №157 від 16.11.2018 на суму 21528,24грн. виставлено рахунок на оплату №217 від 16.11.2018 на суму 19083,60грн.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

В силу приписів пункту 4.7 строк оплати послуг по 23.11.2018.

Доказів оплати товару в сумі 40611,84грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 40611,84грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.5 договору узгоджено, що у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених пунктами 4.9, 4.10 та Розділом 6 цього договору, замовник зобов`язаний на вимогу перевізника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 24.11.2018 по 10.05.2020 на загальну суму 18290,84грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (статті 525, 526 Цивільного кодексу України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення три проценти річних за загальний період прострочення з 24.11.2018 по 10.05.2020 на загальну суму 1779,13грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з 24.11.2018 по 10.05.2020 на загальну суму 1987,97грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРАНССЕРВІС" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ЛОЦМАНСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30548889) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОАГРО" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 1-А, офіс 702; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36161054) про стягнення 62669,78грн., з яких 40611,84грн. основної заборгованості; 18290,84грн. пені; 1779,13грн. трьох процентів річних; 1987,97грн. інфляційних втрат (договір №1502/17-1 від 15.02.2017 перевезення вантажів автомобільним транспортом) задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОАГРО" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 1-А, офіс 702; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36161054) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРАНССЕРВІС" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ЛОЦМАНСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30548889) 40611,84грн. (сорок тисяч шістсот одинадцять грн. 84 коп.) основної заборгованості; 1779,13грн. (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять грн. 13 коп.) трьох процентів річних; 1987,97грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят сім грн. 97 коп.) інфляційних втрат; 2102,00грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 09.11.2020.

Суддя І.В. Петренко