Рішення № 92731624, 22.10.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2357/20

Номер провадження 2/489/1819/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2020 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Глубоченко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, треті особи - Головне управління Національної поліції в Одеській області, прокуратура Одеської області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури

встановив

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути на свою користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання зі спеціального рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, коштів у розмірі 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 20 625 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2018-2019 років стосовно неї розслідувалось безпідставно порушене кримінальне провадження № 12018160490002771 за ч. 2 ст. 190 КК України, яке в подальшому було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Під час розслідування вона була протиправно позбавлена належного їй майна - автомобілю «Мерседес Бенц» GLE, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 2 830 883 грн.

Перебування під слідством 11 місяців і 30 днів з 12.06.2018 (дати винесення клопотання про арешт майна) по 10.06.2019 (дати закриття кримінального провадження), незаконні дії з боку органів поліції та прокуратури, які полягали у незаконному вилученні машини, формальності та байдужості при розгляді заяв в рамках кримінального провадження, завдали їй моральні та фізичні страждання, призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків і вимагали додаткових зусиль для організації життя, призвели до зневіри та страху перед правоохоронними органами, викликали почуття безпорадності перед репресивною машиною держави. Наслідком перебування більше року в стані емоційного стресу стали негативні психосоматичні зміни: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настій, пригніченість, образливість, насторога, невпевненість в собі, постійна тривога з приводу майбутнього.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить задовольнити позов.

Заперечуючи проти позову, Державна казначейська служба України надала відзив, в якому послалась на те, що позивач взагалі не перебувала під слідством, кримінальне провадження стосовно неї закрито постановою слідчого, а не судом, тому відповідно ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди, завданої незаконними діями таких органів віднесено до їх компетенції, а не суду. Крім того, розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, є надуманим та визначений без урахування засад розумності та виваженості, не відповідає характеру немайнових втрат та обсягу моральних страждань, оскільки в основу розрахунку позивачем покладено матеріальні витрати від вартості затриманого автомобіля. За такого, Державна казначейська служба України вважає, що підстави для відшкодування шкоди з державного бюджету відсутні.

Третя особа - Прокуратура Одеської області в своїх поясненнях від 31.07.2020 року наголосила, що позивачу в рамках кримінального провадження № 12018160490002771 про підозру не повідомлялось, обвинуваченою вона не була, тому підстави для стягнення на її користь моральної шкоди відсутні. Крім того, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку завданої їй шкоди.

Позивач та її представник адвокат Сулима В.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримали з викладених в ньому підстав. Вважали твердження відповідача та третьої особи безпідставними.

Прокурор Чорнобривець Д.О. в судовому засіданні вказала, що позивачем не доведено неправомірність дій державних органів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступні обставини.

12.06.2018 року до Суворівського ВП в м. Одесі ВП ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_2 щодо вжиття заходів до позивача, яка, з його слів, шляхом шахрайських дій заволоділа його грошовими коштами на загальну суму 60 000 дол. США (а.с.147).

Відомості щодо вказаної заяви внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160490002771 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 190 КК України (а.с.42)

Також ОСОБА_2 подано цивільний позов у кримінальному процесі про відшкодування з позивача на його корись 60 000 дол. США матеріального збитку та 10 000 дол. США в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.151-152).

З метою забезпечення цивільного позову слідчим подано клопотання про арешт автомобілю «Мерседес Бенц» GLE, державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу (а.с.156-157).

Ухвалою слідчого судді Суворівського районного суду м. Одеси від 13.06.2018 року клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на автомобіль «Мерседес Бенц» GLE, державний номер НОМЕР_1 , належний позивачу, шляхом заборони його відчуження та оголошення його у розшук, з наступним місцем зберігання вказаного автомобілю на спеціалізованому майданчику тимчасового зберігання автомобілів та автотранспорту № 8 що розташований за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 31а/1 (а.с.45-47).

Сторони не заперечують, що на підставі вказаної ухвали слідчого судді 07.07.2018 року автомобіль Мерседес Бенц» GLE, державний номер НОМЕР_1 , під управлінням позивача, був зупинений співробітниками патрульної поліції м. Кам`янець-Подільського та примусово вилучений.

Згідно відповіді від 08.08.2018 року № 39/8676 начальника слідчого відділу Суворівського ВП в м. Одесі ВП ГУНП в Одеській області на адвокатський запит представника позивача Суворівський відділ поліції не володіє інформацією щодо пересування автомобілю, належного позивачу, після його затримання співробітниками патрульної поліції м. Кам`янець-Подільського та залишення на місцевому спец-майданчику (а.с.62).

Згідно відповіді від 23.09.2019 року № 39/М-2134 начальника слідчого відділу Суворівського ВП в м. Одесі ВП ГУНП в Одеській області на заяву позивача вказаним відділом слідчих дій з автомобілем Мерседес Бенц» GLE, державний номер НОМЕР_1 , не проводилось, дозвіл на видачу вказаного автомобілю будь-якій особі не видавався (а.с. 77).

Ухвалами слідчих суддів Суворівського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року за клопотанням ОСОБА_2 та від 26.07.2018 року за клопотанням ОСОБА_1 відповідно скасовано арешт щодо вказаного автомобілю (а.с.48-51).

Постановою старшого слідчого СВ Суворівського ВП ГУНП в Одеській області від 10.06.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160490002771 за ч. 2 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.88-89).

Підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

З вказаних норм вбачається, що громадянин має право на відшкодування шкоди у разі, якщо кримінальне провадження щодо нього закрито з підстав:

- відсутності події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України);

- відсутності у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України);

- невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Водночас, частинами 1 та 2 ст. 12 Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.п. 1, 3, 4 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Системний аналіз вказаних норм, дає підстави дійти висновку про те, що законодавець поклав саме на державу обов`язок з відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Тому доводи відповідача стосовного того, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди з державного бюджету, є помилковими, оскільки ґрунтуються на не вірному тлумаченні закону.

Водночас, незаконність дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду повинна бути встановлена у законному порядку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено доказами обставини, які підтверджують незаконність дій та факт спричинення їй моральної шкоди саме в результаті незаконності дій органів поліції та прокуратури, а тому відсутні підстави для відшкодування їй моральної шкоди з боку держави.

Так, перевіркою, проведеною за скаргами представника позивача, не встановлено фактів порушення норм чинного законодавства в діях старшого слідчого СВ Суворівського ВП в м. Одесі ВП ГУНП в Одеській області Нетребського О.А., яким відповідно до норм КПК України після надходження заяви ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а на підставі поданого ним цивільного позову подано клопотання про арешт майна, належного позивачу. (а.с.52-54, 55, 71-72, 73).

Не встановлена незаконність дій слідчого СВ Суворівського ВП в м. Одесі ВП ГУНП в Одеській області Нетребського О.А. при подачі ним клопотання про арешт автомобілю, належного позивачу, і в ухвалах слідчих суддів Суворівського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року та від 26.07.2018 року, якими було скасовано арешт на автомобіль, належний позивачу (а.с.48-49, 50-51).

Позивач вказує, що внаслідок дій посадових осіб правоохоронних органів її було позбавлено права користування автомобілем шляхом передачі його її колишньому чоловіку, однак матеріали справи не містять доказів того, яким чином арештований автомобіль потрапив у володіння іншої особи.

Проаналізувавши докази, суд вважає недоведеним незаконність дій слідчого, який отримавши заяву про вчинення злочину відповідно до КПК України вніс відомості до ЄРДР та отримавши цивільний позов звернувся до суду з клопотанням про арешт автомобіля. Ухвала слідчого судді про арешт автомобіля не скасована в порядку апеляційного оскарження, тому відсутні підстави вважати, що її постановлення є незаконним. Більше того, суд першої інстанції не може давати оцінку судовим рішенням іншого суду, якщо вони не скасовані судом апеляційної інстанції.

Будь-яких інших доказів на підтвердження незаконності дій або бездіяльності органів поліції та прокуратури позивачем суду не надано, хоча в силу ст. 81 ЦПК України це є її обов`язком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів незаконності дій, наявності шкоди та причинного зв`язку між діями та заподіяною шкодою, які б стали підставою для задоволення позову про відшкодування шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 89, 259, 264,265 ЦПК України, суд

вирішив

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури в повному обсязі.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Держава Україна в особі Державної Казначейської служби України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Третя особа: Головне управління Національної поліції в Одеській області, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740.

Третя особа: Прокуратура Одеської області, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09.11.2020.

Суддя В. В. Кокорєв