Рішення № 92727473, 29.10.2020, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1370/20

Провадження № 2/483/594/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Куцарова В.І.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Очакові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

03 вересня 2020 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 20 липня 2010 року. Відповідачка своїм підписом у заяві підтвердила, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування у АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 20000 грн. Відповідачка порушила зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 19 травня 2020 року має заборгованість в сумі 39455,54 грн., з яких: 27487,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5746,46 грн. заборгованість за відсотками на прострочений кредит, 6221,16 грн. - нарахована пеня. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості за кредитним договором та сплачений судовий збір в сумі 2102 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, в якій, крім цього, зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала заяву у якій просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги визнала частково.

Дослідивши письмові докази, що є у справі, суд дійшов такого.

20 липня 2010 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з одного боку, та ОСОБА_1 з другого боку, був укладений кредитний договір, що складається з заяви позичальника (а. с. 9).

За змістом цієї заяви, відповідачка погодилася на те, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг а також тарифами складають укладений між сторонами Договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", а також Витяг з Умов та правил надання банківських. (а.с.10, 11-34).

За даними банку, про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 кредитний ліміт змінювався таким чином: 1) 17.09.2018 року збільшення кредитного ліміту 20000 грн.; 2) 27.11.2018 року - зменшення кредитного ліміту - 0,00 грн. (а.с.8).

Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором згідно з розрахунком, наданим банком, відповідачка здійснила 30 вересня 2019 року в сумі 216,12 грн.

Відповідно Довідки, наданої позивачем, за вказаним кредитним договором відповідачці ОСОБА_2 надавалися кредитні картки, останній раз 30.07.2018 року кредитна картка № НОМЕР_1 з терміном дії до червня 2022 року (а.с.7).

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 19 травня 2020 року має заборгованість в сумі 39455,54 грн., з яких: 27487,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5746,46 грн. заборгованість за відсотками на прострочений кредит, 6221,16 грн. - нарахована пеня.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

У Анкеті-заяві позичальника від 20 липня 2010 року процентна ставка не зазначена, а також, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, пені і штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» "Універсальна CONTRAKT" та "Універсальна COLD".

В той же час, долучені до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» "Універсальна CONTRAKT" та "Універсальна COLD", а також витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідачки, а отже не можуть визнаватися кредитним договором.

При цьому суд зазначає, що підписана відповідачкою заява на кредитування, що містить посилання на умови та правила надання банківським послуг, не містить прив`язки до редакції умов та правил, а тому не дозволяє встановити, які саме умови мали на увазі сторони у 2010 році (рік укладення договору).

Отже, матеріали справи не містять доказу, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів) і саме в таких розмірах.

Відтак, за відсутності письмового договору про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг та відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 липня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відсутні підстави про стягнення з відповідача нарахованої пені та штрафів.

Але, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту в сумі 27487,92 грн., а в іншій частині позову, необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (27487,92х100:39455,54 = 69,66%; 2102*69,66% / 100 % = 1464,25 грн. Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1464,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в рахунок заборгованості за кредитним договором від 20 липня 2010 року 27487 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 92 копійки, в рахунок сплаченого судового збору 1464 (одну тисячу чотириста шістдесят чотири) грн. 25 коп. а всього 28952 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 17 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий