Рішення № 92726958, 09.11.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2654/20

РІШЕННЯ

іменем України

"09" листопада 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі судового засідання - Гаврилової І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вознесенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна

встановив

09 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просив зняти арешт з нерухомого майна та заборону на його відчуження, обтяжене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39116138 виданої 20.08.2014 року Відділом державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при зверненні до нотаріальної контори з питанням оформлення договору дарування на житловий будинок, позивачу стало відомо про існування зареєстрованого обтяження на належне йому нерухоме майно в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом Дніпропетровська від 08.05.2013 р. по справі № 202/1352/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в розмірі 91589,36 грн.

Проте, вказане виконавче провадження було завершено на підставі п.5 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». В подальшому позивач повістю сплатив заборгованість, однак арешт з майна не знятий, що позбавляє можливості позивача реалізувати права власника.

Посилаючись на вказані обставини, що призводить до порушення його прав як власника, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 13 серпня 2020 року було відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 надав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник третьої особи без самостійних вимог Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився. На адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі. Вирішення позовних вимог залишили на розсуд суду.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів. Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні ВДВС перебувало виконавче провадження 39116138 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом Дніпропетровська 08 травня 2013 року у справі № 202/1352/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у загальному розмірі 91589,36 грн.

В межах виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника від 20.08.2014 року, відповідно до якої було заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ). Вказане обтяження було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18.03.2015 року за номером 9080995.

Зазначений виконавчий лист перебував на виконанні у відділі з 31.07.2013 по 30.12.2014 року. В подальшому виконавче провадження було завершено на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий лист повернуто стягувачеві, що підтверджується постановою старшого державного виконавця від 30.12.2014 року.

Також в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 за вказаним виконавчим документом в повному обсязі сплатив заборгованість в розмірі 91589,36 грн. Вказане також підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 18.06.2020 року про те, що станом на 18.06.2020 року ОСОБА_1 не має заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк».

Однак, відповідно до відповіді головного державного виконавця відділу Вознесенського міськрайонного ДВС Південного міжрегіонального управління (м Одеса) від 07.09.2020 року № 20798 вказане виконавче провадження відповідно до Порядку роботи з документами в органах ДВС знищено у зв`язку з закінченням термінів зберігання, а тому ДВС не має можливості самостійно зняти арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент його закінчення у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу(посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для продовження обтяження на майно відсутні, а тому права позивача ОСОБА_1 підлягають судовому захисту.

Згідно частини 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох

рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно з частиною 5 цієї статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, на сьогоднішній день відсутні обставини, визначені ч. 4 ст. 59 Закону 1404-VIII, а отже у даному випадку арешт з майна ОСОБА_1 , який став підставою для реєстрації обтяження 9080995 може бути знятий за рішенням суду.

Зважаючи на те, що боргові зобов`язання у ОСОБА_1 відсутні на сьогоднішній день, неможливість зняття арешту в адміністративному порядку через знищення матеріалів виконавчого провадження, тому існують всі підстави для зняття арешту з усього належного йому майна.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-83, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

ухвалив

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вознесенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна

- задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна та заборону на його відчуження, обтяжене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39116139 виданої 20.08.2014 року Відділом державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції. Запис про державну реєстрацію обтяжень № 9080995, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.03.2015 року державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Кришко Євгеном Олександровичем.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М.Ротар