Рішення № 92723071, 09.11.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1630/20

Провадження №: 2/0343/633/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №343/1630/20 за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін:

акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 30.09.2009 у розмірі 14970,00 грн станом на 30.06.2020, яка складається з: 1800,00 грн - заборгованість за кредитом; 13170,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн (судовий збір).

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 30.09.2009. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідачки підтверджується також той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву, між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить у собі, в тому числі, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

30 вересня 2009 року відповідачкою також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій вона власним підписом підтвердила, що «з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена.

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачці надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 1800,00 гривень. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідачка при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідачка зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.

Отже, у порушення п. 6.5 Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. На даний час вона продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак і в позовній заяві, і в окремому клопотанні справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, відзив на позов не подавала.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 16.09.2020 відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження за участю сторін.

Разом з позовною заявою від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому він також не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно з якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивача суду не надала, хоча була повідомлена про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Паскал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Буряк проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року та інші).

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.

Ухвалою суду від 09.11.2020 постановлено провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлялася про місце, день і час судового засідання, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

30 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 500,00 грн на платіжну картку Універсальна. Вона погодилася, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, що засвідчила своїм підписом у вказаній заяві (а.с.11).

Відповідно до копії довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка містить підпис ОСОБА_1 від 30.09.2009 (а.с. 12) визначені такі умови кредитування:

базова % ставка в місяць - 2,5 %, нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів в році;

розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн на місяць, що включає в себе плату за використання кредитних коштів у звітному періоді;

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості нараховується: пеня=пеня(1)+пеня(2), де пеня(1)=базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня(2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується 1 раз на місяць за наявності прострочення по кредиту або процентах 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 гривень та більше;

за порушення термінів платежів за будь-якими із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів нараховується штраф в розмірі 500 грн + 5 % від суми позову;

процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75%.

Згідно з довідкою про зміну кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), були встановлені такі кредитні ліміти карткового рахунку НОМЕР_1 : 30.09.2009 - 500 грн; 12.11.2009 - 500 грн; 23.10.2010 - 600 грн; 24.11.2010 - 700 грн; 24.12.2010 - 800 грн; 14.02.2011 - 900 грн; 08.04.2011 - 1000 грн; 27.05.2011 - 1200 грн; 23.06.2011 - 1400 грн; 23.07.2011 - 1600 грн; 22.08.2011 - 1800 грн; 23.08.2011 - 1800 грн; 08.02.2013 - 1800 грн; 08.11.2019 - 0,00 грн (а.с.9).

Дані про номери карток, дату їх відкриття та термін дії, отриманих ОСОБА_1 , містяться у довідці, долученій АТ КБ «ПриватБанк», а саме: 30.09.2009 вона отримала картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 02/13, 04.03.2014 - № НОМЕР_2 з терміном дії до 05/16 (а.с.10).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30.09.2020, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 станом на 30.06.2020 остання має заборгованість в розмірі 14970,00 грн, яка складається з: 1800,00 грн - заборгованість за кредитом; 13170,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с.3-8).

Тобто, в процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_1 не надавала свєчасно АТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, при цьому здійснювалося автоматичне погашення простроченої заборгованості, списання відсотків з іншої належної їй картки, проте не в повному обсязі, що знайшло своє відображення у вказаному розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку (а.с.34-40).

В цілому на підтвердження умов надання кредиту відповідачці та порушення зобов`язання нею позивач надав суду заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.11), довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" (а.с.12), витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та наказ банку про затвердження змін в договірну базу по платіжним карткам, договірну базу по споживчому кредитуванню і в депозитні договори (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів) (а.с.13-18, 19-22), розрахунок заборгованості (а.с.3-8), виписку по рахунку (а.с.34-40) та довідки з інформацією про кредитний ліміт та отримані відповідачкою картки (а.с.9,10).

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду:

суд, вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до положень ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України, зокрема, як передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка підписала заяву та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту на умовах, що визначені в довідці про умови кредитування, яку остання підписала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачкою, визначені в Умовах та Правилах наданнях банківських послуг та у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

З розрахунку заборгованості за договором встановлено, що відповідачка отримувала кредитні кошти, однак не надавала своєчасно та в повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Відповідно з наданим банком розрахунком за договором станом на 30.06.2020 за нею рахується заборгованість, сума та складові якої вже вказані вище.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним сторонами і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляв АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Отже, суд встановив, що основні умови кредитування, на яких ОСОБА_1 була видана платіжна картка кредитка "Універсальна", містяться в описаній вище довідці про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка підписана нею 30.09.2009 та копія якої знаходиться в матеріалах справи. Крім цього, позивач також посилається на Умови та Правила наданнях банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил наданнях банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Роздруківка із сайту позивача та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, а тому в матеріалах справи відсутні допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла остання, підписуючи заяву від 30.09.2009, в зв`язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 30.09.2009.

Прийшовши до такого висновку, суд також враховує, що в даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» повідомив споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.

З урахуванням викладеного, даючи оцінку вказаному вище розрахунку заборгованості за кредитним договором та довідці про умови кредитування, в якій визначений розмір відсотків за користування кредитними коштами, з яким відповідачка погадилася, підписавши дану довідку та який застосовувався при нарахуванні їй заборгованості, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю і з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.09.2009 станом на 30.06.2020 у розмірі 14970,00 грн, яка складається з: 1800,00 грн - заборгованість за кредитом та 13170,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (несплачені проценти на прострочену заборгованість).

Розподіл судових витрат між сторонами:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.33).

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 8, 42 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 207, 509, 526, 527, 530, 610, 626, 628, 638, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 141 ЦПК України та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 30.09.2009 станом на 30.06.2020 у розмірі 14970 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень, яка складається з: 1800,00 гривень - заборгованість за кредитом та 13170,00 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 2102 (дві тисячі сто дві) гривні сплаченого судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д , м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний зміст рішення суду складено 09 листопада 2020 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич