Ухвала суду № 92716100, 09.11.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7394/20

Провадження № 1-кс/204/1511/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю прокурора Францішко С.Л.

за участю захисника Салій В.Л.

за участю підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

6 листопада 2020 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області Кузюр Д.С., за погодженням з прокурором Відділу прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури Францішко С. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що приблизно у період листопада місяця 2019 року по грудень місяць 2019 року, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, у громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, направлений на сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» шляхом постачання товарів народного споживання на непідконтрольні Україні території всупереч вимогам чинного законодавства та підзаконних нормативних актів. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 запропонував раніше знайомому ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем (реєстраційний номер 24710000000076571) та надає послуги вантажного автомобільного транспорту (КВЕД 49.41), за грошову винагороду здійснювати транспортування товарів народного споживання до так званої «ДНР» під виглядом експортування таких товарів до суб`єктів підприємницької діяльності Республік Грузія та Азербайджан, при цьому фактично поставляти такі товари до зазначених країн не планувалося, а вивезені для експорту з України товари, всупереч заявленим у офіційних документах (вантажних митних деклараціях)про експорт продукції в адресу суб`єктів підприємницької діяльності Республіки Грузія та Республіки Азербайджан даних, транзитом через територію Російської Федерації транспортувалися ОСОБА_1 на територію так званої «ДНР», де ОСОБА_1 мав передавати вантаж зазначеним ОСОБА_2 невстановленим особам, а також отримувати гроші від незаконної діяльності та транспортувати їх для передачі ОСОБА_2 з непідконтрольних уряду України територій Донецької області на територію України, на що ОСОБА_1 надав свою згоду. При цьому, за наявною домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частина коштів, отриманих від реалізації вказаних товарів, направлялись до незаконно створених «органів влади» терористичної організації «ДНР», службові особи яких вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема сплачувались встановлені представниками терористичної організації «ДНР» митні платежі, інші податки та збори, тобто передавали частину грошових коштів лідерам незаконних збройних формувань терористичної організації «ДНР», що діють на тимчасово окупованій території Донецької області та систематично вчиняють на території України тяжкі та особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про деталі злочинного умислу ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншими невстановленими на даний час слідством особами, вирішив протидіяти діяльності органів державної влади України та місцевого самоврядування, шляхом сприяння терористичній організації «ДНР» в проведенні протиправної діяльності проти України, при цьому останній усвідомлював, що вказана діяльність є незаконною. Так, будучи фізичною особою-підприємцем і маючи у власності автомобіль марки «IVECO 440 Е43», д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп Metaco Bobr, д.н.з. НОМЕР_2 , та напівпричіп марки «Schmitz s 01», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 сприяв незаконному постачанню товарів із України на територію, підконтрольну терористичній організації «ДНР», їх подальшій реалізації через підконтрольні невстановленим особам незаконно створенні підприємства за значно завищеними цінами, у зв`язку з чим сприяв подальшому відрахуванню частини грошових коштів, отриманих від реалізації товарів до так званих «бюджетів» цієї організації всіх рівнів і тим самим приймав участь у забезпеченні формування видатків на утримання їх незаконних збройних формувань, члени яких систематично вчиняють на території України терористичні акти, здійснюють залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування України, вчиняють інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні. Під час зазначеної діяльності, ОСОБА_1 був обізнаний, що учасники вказаної терористичної організації з моменту її створення систематично вчиняли на території України терористичні акти, здійснювали залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування України, вчиняли інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводило до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні. Також, ОСОБА_1 усвідомлював, що основною метою діяльності терористичної організації «ДНР» є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконних державних утворень на території Донецької та Луганської областей в порушення порядку, встановленого ст. ст. 2, 73 Конституції України. Крім того, ОСОБА_1 знав, що терористична організація «ДНР» має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідеру організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. При цьому, ОСОБА_1 усвідомлював, що терористична організація «ДНР», діяльності якої він сприяв, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями України, задіяними у проведенні Антитерористичної операції/ООС. Отже, діяльність з транспортування вантажів з м. Харкова через територію Ростовської області (Російська Федерація) до м. Донецьк, подання документів до відповідних митних органів РФ/ДНР та доставка ОСОБА_2 готівкових коштів, як частини прибутку отриманого від ведення комерційної діяльності на території терористичної організації «ДНР», здійснюється систематично (циклічно) водіями, зокрема ОСОБА_1 , на своїх приватних вантажних автомобілях. В свою чергу, транспортування вантажу - товарів народного споживання з території України на тимчасово не підконтрольну територію Донецької області здійснює громадянин України ОСОБА_1 на власному транспортному засобі - автомобілі марки «IVECO 440 Е43», д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп Metaco Bobr, д.н.з. НОМЕР_2 та напівпричіп марки «Schmitz s 01», д.н.з. НОМЕР_3 . Після перетину державного кордону України з Російською Федерацією, ОСОБА_1 , діючи відповідно до раніше розробленого ОСОБА_2 плану та за раніше досягнутою домовленістю з ОСОБА_2 , а також з іншими невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами, переміщуючи товарно-матеріальні цінності, найменування яких зазначено в вантажних митних деклараціях, фактично слідував не до адреси одержувача товару, що зазначений в товарно-супровідних документах, тобто до ТОВ «СИРЕН ТРЕЙДИНГ» (адреса: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Башира Буниятова, буд. 12); ТОВ «СМАРТ ІНВЕСТМЕНТ-В» (адреса: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Ахмад Радбажбі, буд. 186); ОСОБА_3 (адреса: Азербайджанська Республіка, м. Баку, проспект Ф. Хойского, буд. 118-а); Victory Ltd (адреса: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Нізамі 137, буд. 50); ТОВ «МЕДІТРЕЙД» (адреса: Республіка Грузія, м. Руставі, вул. Асланікашвілі, 8-4), а через територію Ростовської області Російської Федерації прямував до тимчасово окупованої територію Донецької області, через неконтрольовані органами державної влади ділянки державного кордону України, які фактично контролюються представниками незаконних збройних формувань терористичної організації «ДНР», зокрема через та пункт пропуску «Маринівка» (Донецька область, Шахтарський р-н, Степанівська сільська рада, с. Маринівка, вул. Партизанська, 60), які перебувають на непідконтрольній Україні території. У подальшому, після реалізації товарів на тимчасово не підконтрольній уряду України території Донецької області, частина грошових коштів сплачується незаконно створеними підприємствами до так званих «органів влади» терористичної організації «ДНР», які у подальшому направляються у вигляді так званих «сплат до бюджету» лідерам незаконних збройних формувань вказаних терористичних організацій, члени яких систематично вчиняють на території України терористичні акти, здійснюють залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування України, вчиняють інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні. В свою чергу, ОСОБА_1 ,усвідомлюючи протиправність своїх дій, на виконання вказівок ОСОБА_2 , рухаючись у власному транспортному засобі марки «IVECO 440 Е43», д.н.з. НОМЕР_1 ,21.07.2020о 21 годині 21 хвилині з автомобільної стоянки розташованої за адресою: вул. Птахівник с. Хроли Харківської обл. вирушив трасою Е105 в район МАПП «Гоптівка» за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, 38-й кілометр траси, після чого 22.07.2020 о 14 годині 09 хвилин перетнув державний кордон України з Російською Федерацією та вирушив трасою М-4 до митного терміналу «Новошахтинский» (Ростовська обл., Російська Федерація), при цьому відповідно до поданої до Державної митної служби України вантажної митної декларації UA807170/2020/036392місцем відвантаження партії товару, відправником якої є ТОВ «Оптексім» (ЄДРПОУ 43658154), одержувачем Victory LTD (Азербайджан, Баку, вул. Низами 137, буд. 50), місцем відвантаження є вантажоотримувач ТОВ «Медітрейд», Республіка Грузія, м. Руставі, вул. Асланікашвілі 8-4. Продовжуючи протиправну діяльність, 23.07.2020 о 16 годині 50 ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, не попрямував ані до Республіки Грузія, ані до Республіки Азербайджан, при цьому на вищевказаному транспортному засобі вирушив з митного терміналу «Новошахтинский» (Ростовська обл., Російська Федерація) та рушив у напрямку пункту пропуску через державний кордон України «Маринівка» (Шахтарський р-н, Донецька область), який з 2014 року знаходиться під контролем терористичної організації «ДНР», після чого 24.07.2020 о 07 годині 24 хвилини перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Маринівка» (Шахтарський р-н, Донецька обл.) та прослідував на територію м. Донецьк. Діючи відповідно до спільного з ОСОБА_2 противоправного умислу, 24.07.2020 о 20 годині 21 хвилині ОСОБА_5 виїхав з території складських приміщень «Донфрост» («Норд») у м. Донецьк для розвантаження товарів народного споживання на тимчасово непідконтрольну уряду України територіюта вирушив у напрямку міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Новоазовськ», який з 2014 року знаходиться під контролем терористичної організації «ДНР» через який25.07.2020 о 16 годині 25 хвилин перетнув державний кордон України та в`їхав на територію Російської Федерації у зворотному напрямку та 28.07.2020 о 03 годині 54 хвилини перетнув державний кордон України через пункт пропуску МАПП «Гоптівка» за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, 38-й кілометр траси, прослідував на територію України, при цьому у період з 21.07.2020 по 28.07.2020 ОСОБА_1 , відповідно до наявних матеріалів досудового розслідування, державний кордон Республіки Грузія та Республіки Азербайджан не перетинав. У подальшому, за аналогічних обставин, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 і керуючись вказівками останнього, ОСОБА_1 11.09.2020 планував перетнути державний та митний кордон України на власному транспортному засобі марки «IVECO 440 Е43», д.н.з. НОМЕР_1 , з метою продовження своєї злочинної діяльності зі сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» шляхом постачання товарів народного споживання на територію, підконтрольну зазначеній терористичній організації, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця внаслідок проведення обшуку та вилучення належного йому транспортного засобу марки «IVECO 440 Е43», д.н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по вересень 2020 року, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншими невстановленими на даний час слідством особами, усвідомлюючи той факт, що «ДНР» є терористичною організацією та має відповідні незаконно створені органи управління, з метою забезпечення економічної складової діяльності незаконних органів управління терористичної організації «ДНР» та подальшого надходження грошових коштів від такої діяльності у вигляді податків та зборів до незаконно створених органів даної терористичної організації, а також достовірно розуміючи, що на даній окупованій території органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження, передбачені законодавством України, здійснив постачання товарно-матеріальних цінностей, які згідно вантажних митних декларацій нібито поставлялися на адресу одержувачів: ТОВ «СИРЕН ТРЕЙДИНГ» (адреса: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Башира Буниятова, буд. 12 ); ТОВ «СМАРТ ІНВЕСТМЕНТ-В» (адреса: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Ахмад Радбажбі, буд. 186); ОСОБА_3 (адреса: Азербайджанська Республіка, м. Баку, проспект Ф. Хойского, буд. 118-а); Victory Ltd (адреса: Азербайджанська Республіка, м. Баку, вул. Нізамі 137, буд. 50); ТОВ «МЕДІТРЕЙД» (адреса: Республіка Грузія, м. Руставі, вул. Асланікашвілі, 8-4), на тимчасово окуповану територію Донецької області з метою забезпечення функціонування незаконно створених органів державної влади терористичної організації «ДНР» та потреб осіб, які здійснюють та підтримують вищевказані противоправні дії.

12 вересня 2020 року ОСОБА_1 , безпосередньо після вчинення злочину, в порядку ст. 208 КПК України затримано. В цей же день ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

02.11.2020 ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

14.09.2020 ОСОБА_1 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.11.2020. Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України – виконанні сприяння діяльності терористичної організації. Підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч. 1 ст. 258-3 КК України, у повній мірі обґрунтовується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, зокрема: витягом з № 22020040000000010 від 31.01.2020; відповідями на доручення ГВ КЗЕ УСБУ у Дніпропетровській області від 20.05.2020, 25.05.2020, 03.06.2020, 15.06.2020, 06.08.2020, 19.08.2020, 07.08.2020; протоколом обшуку адресою: АДРЕСА_3 від 11.09.2020-12.09.2020; протоколом огляду вилучених предметів за під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 від 11.09.2020-12.09.2020; протоколом обшуку транспортного засобу марки «IVECO 440 Е43», д.н.з. НОМЕР_1 від 11.09.2020-12.09.2020; протоколом огляду вилучених предметів за під час проведення обшуку транспортного засобу марки «IVECO 440 Е43», д.н.з. НОМЕР_1 ; протоколами про проведення негласних слідчих (розшукових) дій; оглядом закордонного паспорта ОСОБА_1 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_1 ; допитами свідків; матеріалами проведення тимчасових доступів до речей і документів у митних органах, операторів мобільного зв`язку, банківських установах; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності. Завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні у двомісячний строк не є можливим, оскільки необхідно проведення обов`язкових слідчих дій направлених на остаточне та беззаперечне доведення вини підозрюваних у інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях. Разом з тим, з метою закінчення досудового розслідування необхідно: розсекретити матеріали негласних слідчих (розшукових) дій; отримати відповіді з представництва Інтерполу в Україні та відповіді на запити щодо надання міжнародної правової допомоги; допитати в якості свідків понятих, які були присутніми під час проведення обшуків; провести огляди матеріалів тимчасових доступів; призначити комп`ютерно-технічні експертизи; призначити судові фоноскопічні експертизу голосу фігурантів; встановити інших осіб, які причетні до вчинення даних кримінальних правопорушень; після отримання висновків експертиз повідомити про підозру у інших епізодах; повідомити про закінчення досудового розслідування підозрюваним; ознайомити з матеріалами кримінального провадження підозрюваних; скласти та вручити обвинувальний акт підозрюваним; забезпечити виконання всіх заходів для розшуку підозрюваного ОСОБА_2 , який на цей час переховується від органу досудового розслідування і суду, не виконуючи таким чином свої процесуальні обов`язки підозрюваного; виконати інші слідчі дії, необхідність в яких виникне в ході виконання вище перелічених слідчих дій.

Результати проведення зазначених слідчих (розшукових) дій, судових експертиз та заходів мають важливе значення для судового розгляду кримінального провадження та для виконання яких потрібен час не менше шести місяців. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 необхідно продовжити з наступних підстав. Необхідність продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а також тим, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Враховуючи становище ОСОБА_1 , існує ризик того, що перебуваючи на волі останній може виїхати за межі країни або іншим чином переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що у подальшому, у разі визнання його судом винної у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, унеможливить притягнення останнього до встановленої законом кримінальної відповідальності. Так, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України, є особливо тяжким та передбачає строк позбавлення волі до 12 років із конфіскацією майна, а його спільник ОСОБА_2 , за співучастю із яким ОСОБА_1 вчиняв злочин, на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду і оголошений у розшук, може з метою уникнення виконання своїх процесуальних обов`язків підозрюваного та спроби уникнення від кримінальної відповідальності, спираючись на допомогу ОСОБА_2 та інших невстановлених спільників, приховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що санкція ч. 1 ст. 258-3 КК України передбачає конфіскацію майна, останній може вчинити дії спрямовані на відчуження приналежного йому майна, майнових прав тощо. Так, хоча органом досудового розслідування на даний час виконано велика кількість слідчих дій, завдяки яким вдалось затримати правопорушника, на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння особливо тяжкого злочину, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення для провадження. При цьому організатор злочину ОСОБА_2 наразі переховується від органів досудового розслідування та суду, а ОСОБА_1 будучи на свободі може сприяти продовженню їх спільної злочинної діяльності, самостійно впливати на іншого підозрюваного ОСОБА_2 або за вказівками організатора злочину ОСОБА_2 вчинити дії, направлені на уникнення їх обох від кримінальної відповідальності. Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків, підозрюваних, експертів у цьому кримінальному проваджені, шляхом застосування до останніх методів залякування. Отримавши матеріали обґрунтування кримінального провадження та перебуваючи на волі існує ризик, що ОСОБА_1 може розголосити відомості досудового розслідування, що в подальшому перешкоджатиме проведенню кримінальному провадженню. Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому, застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_1 не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 об`єктивно підозрюється, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на нього обов`язків, переховувати від слідства і суду, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на підозрюваних та свідків. Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_1 та відповідно дост.ст. 183, 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу, так як кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень. При цьому, враховуючи вимоги ст. 182 КПК України, вважаю за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави у розмірі 2181 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 01.01.2020 – 2102 гривні), тобто у розмірі 4 584 462 гривень (чотири мільйони п`ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят дві гривень), оскільки нею вчинено особливо тяжкий злочин проти громадської безпеки, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України та загальна задекларована митна вартість вантажів, перевезених ОСОБА_1 за злочинною схемою, становить 4 585 241 гривень. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання та просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 з підстав викладених у клопотанні, зазначивши що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати цілодобовий домашній арешт. Крім того, зазначив, що підозра необґрунтована, не доведена жодними доказами, ризики зазначені у клопотанні взагалі відсутні.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подане клопотання та надані слідчим матеріали, якими обґрунтовується необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , суд приходить до наступних висновків.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України, яке є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років.

12.09.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

02.11.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

14.09.2020 року ОСОБА_1 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.11.2020 року з можливістю внесення застави у розмірі 4 584 462 грн.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 листопада 2020 року, строк досудового розслідування продовжено до 12 березня 2021 року.

Також судом встановлено, що ризики передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що виправдовує утримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Що стосується посилань захисника підозрюваного на необґрунтованість та недоведеність підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, то варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено термін «Обгрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпьелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A? N182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У зв`язку з викладеним, доводи захисників підозрюваного про необґрунтовану підозру є безпідставними.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, враховуючи його вік, стан здоров`я, стійки соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання, а також враховуючи ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які продовжують об`єктивно існувати, а підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу у судовому засіданні не встановлено, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 7 січня 2021 року із визначеним розміром застави у розмірі 4 584 462 (чотири мільйони п`ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят дві) гривні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 34, 81, 110, 131-132, 176-178, 182, 183, 199, 219, 294, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України до 7 січня 2021 року, з альтернативою внесення раніше визначеної застави у розмірі 4 584 462 (чотири мільйони п`ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят дві) гривні.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- не відлучатися з с. Пономаренки Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утриматися від спілкування у будь-якій формі зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- не змінювати свого місця проживання, зобов`язавши ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу направити до ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області для виконання.

Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя Т.О. Дубіжанська