Рішення № 92715737, 09.11.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7633/20

2/212/3660/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок професійного захворювання,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Мотивуючи свою заяву тим, що протягом періодів з 07.07.1993 року по 29.05.1997 року працював підземним кріпильником у ТРЕСТІ «КРИВБАСШАХТОБУД» ВО «КРИВБАСРУДА» та з 17.04.2000 року по 04.01.2019 року працював підземним кріпильником в ШБУ шахти «Гвардійська», правонаступником яких є підприємство відповідача ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». Внаслідок праці в шкідливих умовах захворів на професійне захворювання, яке встановлено в червні 2020 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 916 промислової медицини від 25.06.2020 року. Висновком МСЕК від 24.09.2020 року позивачу встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням з наступним переоглядом. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивача постійно турбує постійних біль у поперековому крижовому відділі хребта з іррадіацією в ліву ногу, що посилюється при рухах після фізичних навантажень, загальна слабкість задишка при незначному фізичному навантажені, кашель з утрудненим виділенням слизового мокротиння. Зазначив, що за станом здоров`я та у зв`язку з поганим самопочуттям змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди, обстеження, відновлювані процедури і лікування. Внаслідок отриманих професійних захворювань порушується його нормальні життєві звички, на матеріальному рівні позбавлений можливості утримувати свою сім`ю. Вказує на те, що його самопочуття не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 100 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, а також судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.10.2020 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представниця відповідача - адвокат Литвиненко С.В. скористалася правом надання відзиву, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з тим, що вони не обґрунтовані та не законні. Зазначила, що відповідач, як роботодавець, не винен у виникненні професійного захворювання у ОСОБА_1 , оскільки умови праці в яких працював останній не створювались ШБУ ПАТ «Кривбасзалізрудком», а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищували гранично - допустимий рівень. Акцентували увагу суду, що жодних заяв про відмову від виконання дорученої роботи від позивача не надходило, отже відповідальність за виникнення професійного захворювання лежить на ньому. Вищенаведене свідчить, що саме ОСОБА_1 свідомо порушував законодавство у сфері охорони праці, що виразилося у недбайливому ставленні позивача до свого здоров`я та як наслідок спричинило виникнення у нього професійних захворювань. Вказала, що факт моральної шкоди позивачем не доведено, тому що останній не надав медичних висновків, які підтверджують факт перенесення позивачем моральних страждань, а в свою чергу документи на які він посилається є лише документами, які підтверджують виникнення професійного захворювання. Додатково акцентувала увагу суду, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі - Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 18 892 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок. Щодо заявлених позивачем вимог компенсувати витрати на правову допомогу то вважають їх розмір недоведеним, оскільки наданий позивачем акт надання послуг від 01.10.2020 року складений формально, без урахування послуг, які могли бути надані фактично, оскільки дана справа є незначної складності та розглядається в порядку письмового провадження. Зауважила, що у відповідності до практики ЄС суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з періодів з 07.07.1993 року по 29.05.1997 року та з 17.04.2000 року по 04.01.2019 року перебував в трудових відносинах з ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». 04 січня 2019 року звільнений з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком згідно ст. 38 КЗпП, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с.6-9).

У медичному висновку ДУ «УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» № 916 від 25.06.2020 року визначено, що підставою для встановлення характеру професійного захворювання ОСОБА_1 стала праця протягом 22 років 6 місяців у шкідливих умовах. Відображено Профмаршрут: а). з 07.07.1993 року по 29.05.1997 року - працював підземним кріпильником, трест «КРИВБАСШАХТОБУД»; б). з 17.04.2000 року по 04.01.2019 року підземний кріпильник, шахта «Гвардійська» ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» (а.с. 23).

Пунктом 11 Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння), складеною ГУ ДЕРЖПРАЦІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСТІ від 21.01.2020 року відображено професійний маршрут та трудова діяльність позивача, а саме: 20.07.1985 року - 16.10.1985 року - монтажник зв`язку Дніпропетровське спеціалізоване управління «Електромонтаж» № 418; 20.09.1988 року - 20.10.1988 року - підземний гірник, дільниця № 9 шахта «Родина» об`єднання «Кривбасруда»; 16.11.1988 року - 18.05.1989 - водій, автоколона № 9, автобаза об`єднання «Кривбасруда»; 01.06.1989 року - 01.11.1990 року - електромонтер лінійних споруд Криворізький Центральний Гірничо - Збагачувальний Комбінат; 16.11.1990 року по 26.11.1990 року - водій на автомобіль М-433 з тижневим випробуванням; 11.01.1991 року - 10.07.1991 року - водій ОГМ, Криворізька сантехнічна госпрозрахункова дільниця Дніпропетровського облрембудтресту; 25.09.1991 року - 24.02.1992 року - стрілок, відділ охорони при Жовтневому РВВС м. Кривого Рогу; 17.04.1992 року - 29.05.1992 року - електромонтер лінійних споруд , будівельна дільниця «Кривбасшахтострой»; 05.06.1992 року - 15.12.1992 року - водій МП «Кронос»; 16.12.1992 року по 18.03.1993 року - водій КАМАЗУ Криворізький «Ветсанзавод»; 25.03.1993 року по 07.07.1993 року - підземний гірник, шахта «Гвардійська», трест «Кривбасшахтострой»; 07.07.1993 року по 29.05.1997 року - підземний кріпильник, шахта «Гвардійська», трест «Кривбасшахтострой»; 01.09.1999 року по 01.11.1999 року - вантажник, ТОВ «АГРОКОМПЛЕКТ»; 20.01.2000 року по 17.04.2000 року - підземний гірник, шахта «Гвардійська», шахтобудівельне управління, КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ; 17.04. 2000 року по 02.01.2003 року - підземний кріпильник шахта «Гвардійська», шахтобудівельне управління, ВАТ «Кривбасзалізрудком»;02.01.2003 року - 08.04.2009 року - підземний кріпильник, дільниця ГКР № 6 проходки, шахта «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком»; 08.04.2009 року по 01.06.2010 року - підземний кріпильник, дільниця ГКР № 4 проходки, шахта «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком»; 01.06.2010 року - 04.01.2019 року підземний кріпильник, дільниця ГКР № 6 проходки, шахта «Гвардійська» шахтобудівельне управління ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 10-13).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17.07.2020 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме робота позивача протягом 18 років 08 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, а саме: вміст аерозолів переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі), за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); за рівнем вібрації - до 2 класу (допустимі), за показниками мікроклімат - до 3 класу 2 ступеню( шкідливі), за показниками напруженості праці - до 3 класу 2 ступеню( шкідливі). Причинами виникнення професійного захворювання є важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується в ручну перевищувала на 07 кг і складає 37 кг при допустимі до 30 кг; періодичне перебування в незручній позі 42.4% при допустимому до 25%. Винних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що призвело до виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 - не встановлено (а.с.16-19).

Відповідно до висновку МСЕК від 24.09.2020 року позивачу первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням з 14.09.2020 року до 01.10.2021 року, без встановлення групи інвалідності, з наступним переоглядом 01.09.2021 року ( а.с. 22).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1,3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

За змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював тривалий час в шкідливих умовах праці на підприємстві ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Щодо посилань на оподаткування суми моральної шкоди суд звертаю увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті сина, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеню, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 20 %, без встановлення групи інвалідності, період роботи у відповідача на протязі багатьох років в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 60 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 840 грн. 80 коп..

Що стосується витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем було подано договір про надання правової допомоги від 28 вересня 2020 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бузинарською Діаною Миколаївною, акт наданих послуг від 01.10.2020 року відповідно до якого позивачу надана правова допомога на загальну суму - 3 000 гривень, яка полягає у попередньому опрацюванні документів та консультацій клієнта (1 години) - 750 гривень, вивчення судової практики по аналогічній категорії справ (1 година)- 750 гривень, виготовлення копій документів ( додатків до позовної заяви в 2-х екземплярах) та складання позовної заяви (2 години) - 1500 гривень. Відповідно до квитанції б/н від 28.09.2020 року позивачем сплачено 3 000 гривень адвокату Бузинарській Д.М. (а.с.32-36).

Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року).

При цьому, згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто, при частковому задоволенні позовних вимог, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу відшкодовуються позивачеві пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату на правову допомогу у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить (3000 грн. (спалачені витрати на правову допомогу) х 60% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 1800 грн. 00 коп.).

Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 09 листопада 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін