Рішення № 92715331, 04.11.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/5530/20

Провадження № 2/210/2133/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"04" листопада 2020 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що перебуваючи в трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь», правонаступником прав та обов`язків якого на момент подання позову являється відповідач, займаючи посаду слюсаря-ремонтника, 10.05.1998 року близько 13 години 50 хвилин, перебуваючи на робочому місці, під час виконання покладених на нього трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, що стався з вини відповідача, отримав тілесні ушкодження у виді «закритого множинного перелому гомілковостопних кісток верхньої третини правої гомілки».

У зв`язку з вказаним ушкодженням здоров`я позивач 08.12.1998 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25 % внаслідок трудового каліцтва, встановлено потребу в забезпеченні медикаментозним лікуванням. В подальшому позивач 31.01.2000 року, 10.01.2002 року, 16.12.2003 року, 21.12.2005 року, 08.01.2008 року пройшов повторні огляди медико-соціальних експертних комісій, за результатами яких експерта комісія приходила до аналогічних висновків щодо стану здоров`я позивача та ступеня втрати ним професійної працездатності.

05.01.2010 року позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 20 % внаслідок трудового каліцтва, визначено потребу в забезпеченні медикаментозним лікуванням.

20.12.2011позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 20 % внаслідок трудового каліцтва, визначено потребу в забезпеченні медикаментозним лікуванням.

10.12.2013 року позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 20 % (безстроково) внаслідок трудового каліцтва, визначено потребу в забезпеченні медикаментозним лікуванням.

Вказує, що у зв`язку з трудовим каліцтвом втратив працездатність, під час нещасного випадку та подальшого лікування наслідків трудового каліцтва відчув сильний фізичний біль, неодноразово проходив огляди експертних комісій, потребував та потребує і по нині проходження відновлювальних процедур і лікування. У зв`язку з ушкодженням здоров`я суттєво змінився звичний спосіб життя позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, втратив можливість реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повинен докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Вказані негативні вимушені зміни в житті позивача призвели до спричинення йому моральної шкоди, яку на думку позивача слід відшкодувати за рахунок відповідача.

Просить стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь 118 075 гривень в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану каліцтвом без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та платежів.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду за вх. №26642/20 , 28.10.2020р. тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 01.10.2020р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказує, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, безпосередньо в діях відповідача відсутня протиправна поведінка в спричиненні шкоди здоров`ю позивача, факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, а тому на думку відповідача відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідь на відзив ні позивачем, ні його представником до суду не подавалась.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , будучи працівником Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», отримав травми внаслідок нещасного випадку, який стався10.05.1998 р. о 13 год. 50 хв. під час перебування позивача на робочому місці та виконання ним трудових обов`язків, що підтверджується відомостями внесеними до акту № 39/2 від 12.05.1998року про нещасний випадок, а також трудовою книжкою позивача (а.с.16-20,29-46).

Відповідно до п.11.3 акту № 39/2 від 12.05.1998 року про нещасний випадок, причинами його настання являється незадовільна організація виконання робіт (а.с.17)

Пунктом 13 зазначеного акту встановлено перелік осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, до яких віднесено працівників відповідача, вини позивача в настанні нещасного випадку компетентною комісією не встановлено.

Відповідно до п.15 зазначеного акту позивачу внаслідок травмування встановлено діагноз «закритий множинний перелом гомілковостопних кісток верхньої третини правої гомілки».

Відповідно до виписки із акту огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 08.12.1998 року, позивачу за наслідками огляду Саксаганською міжрайонною МСЕК первинно визначено втрату професійної працездатності в ступені 25% починаючи з 07.12.1998 року, визначена необхідність у забезпеченні медикаментозним лікуванням,причиною даної втрати професійної працездатності визначено трудове каліцтво (а.с.8-9 ).

Згідно виписки із акту огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 31.01.2000 року, позивачу за наслідками огляду Саксаганською міжрайонною МСЕК повторно визначено втрату професійної працездатності в ступені 25 %,визначена необхідність у забезпеченні медикаментозним лікуванням, причиною даної втрати професійної працездатності визначено трудове каліцтво (а.с.8-9).

Відповідно до виписки із акту огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 10.01.2002 року, позивачу за наслідками огляду Саксаганською міжрайонною МСЕК повторно визначено втрату професійної працездатності в ступені 25%, визначена необхідність у забезпеченні медикаментозним лікуванням, причиною даної втрати професійної працездатності визначено трудове каліцтво (а.с.8-9).

У відповідності до виписки з акту огляду про результати ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, необхідності у додаткових видах допомоги від 16.12.2003 року, позивачу за наслідками огляду Саксаганською міжрайонною МСЕК повторно визначено втрату професійної працездатності в ступені 25%, визначена необхідність у забезпеченні медикаментозним лікуванням, причиною даної втрати професійної працездатності визначено трудове каліцтво (а.с.10). До аналогічного висновку щодо стану здоров`я позивача дійшла медико-соціальна експертна комісія за результатами проведення огляду позивача 21.12.2005 року (а.с.10).

Згідно виписки із акту огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 08.01.2008 року серії ДНА-02 №013105, позивачу за наслідками огляду Саксаганською міжрайонною МСЕК повторно визначено втрату професійної працездатності в ступені 25%, причиною даної втрати професійної працездатності визначено трудове каліцтво (а.с.12-13).

Згідно виписки із акту огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 05.01.2010 року серії 10 ААА, № 003006, позивачу за наслідками огляду Саксаганською міжрайонною МСЕК повторно визначено втрату професійної працездатності в ступені 20%, причиною даної втрати професійної працездатності визначено трудове каліцтво (а.с.12-13).

У відповідності до виписка з акта огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 20.12.2011 року серії 10 ААА, № 070919, позивачу за наслідками огляду Саксаганською міжрайонною МСЕК повторно визначено втрату професійної працездатності в ступені 20%, причиною даної втрати професійної працездатності визначено трудове каліцтво (а.с.14-15).

Відповідно виписки з акта огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 10.12.2013 року серії АБ №0004708, позивачу за наслідками огляду Саксаганською міжрайонною МСЕК повторно визначено втрату професійної працездатності в ступені 20%, причиною даної втрати професійної працездатності визначено трудове каліцтво (а.с.14-15).

Згідно медичної документації виданої на ім`я позивача та наявної в матеріалах справи, позивач неодноразово проходив лікування у зв`язку трудовим каліцтвом, при госпіталізації до медичних закладів знаходили своє підтвердження скарги позивача на больові відчуття. (а.с.25-28).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена висновком медико-соціальної експертної комісії 08.12.1998 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Враховуючи зазначені положення законодавства, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14,№ 6-188цс14та №6-207цс14.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 00 грн.

Тобто, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди визначений на законодавчому рівні (ст. 440-1 ЦК УРСР) складає 23 615 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок трудового каліцтва, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив працездатність внаслідок трудового каліцтва.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер отриманих позивачем травм внаслідок нещасного випадку, глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача. Виходячи з цих обставин, засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням конституційної значущості здоров`я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довго тривалість моральних страждань позивача, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставіст.88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 840 (вісімсот сорок гривень) грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 (шістдесят тисяч) грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок гривень) грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко