Рішення № 92714030, 04.11.2020, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/271/20

номер провадження 2/546/295/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/271/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

12 квітня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, направивши позовну заяву засобами поштового зв`язку, яка отримана судом 16.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 24 жовтня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою заяви.

Позивачем було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який у подальшому було збільшено до 7000 грн зі строком повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 22 березня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 12 185,98 грн, яка складається із: 6 076,93 грн - заборгованості за тілом кредиту, 3 036,76 грн - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 2 253,91 грн - нарахованої пені; 250,00 грн - штрафу (фіксована частина); 568,38 грн - штрафу (процентна складова.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 жовтня 2007 року у розмірі 12 185,98 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 2102 грн.

Через відсутність у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, проведення автоматизованого розподілу справи не відбулося, що підтверджується протоколом від 16.04.2020.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, 12.08.2020 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О. , яку зараховано до штату суду наказом від 06.07.2020 № 27а-ОС та повноваження на здійснення правосуддя якої розпочалися із 28.07.2020.24.09.2020 суддею Романенко О.О. відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін та призначено відкрите судове засідання на 12.11.2019.

24.09.2020 суддею Романенко відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк, відповідачка правом на надання відзиву не скористалась.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.97-98).

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач долучив до позовної заяви клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.49).

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, хоча про час, дату і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.98). Клопотання про розгляд справи за її відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідачки до суду не надходило. Відповідачка не надала заперечень проти зазначених у позові обставин, зокрема щодо укладення між нею та банком договору про надання кредиту, приєднання нею до Умов і Правил надання банківських послуг, визнання нею Тарифів банку.

Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2007 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого, у свою чергу, є позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладено кредитний договір із ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 29).

За умовами цього договору відповідачка отримала кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 1000,00 грн, з базовою відсотковою ставкою за кредитом - 3% на місяць на залишок заборгованості.

Згідно вказаної заяви, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, у зв`язку з чим банк вимушений буде звернутись до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн і 5% від суми позову.

При оформленні кредитної картки позичальник була ознайомлена і погодилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, що підтверджується її підписом на анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанк» (а.с.29).

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідачки та керуючись принципами змагальності та диспозитивності, суд вважає встановленим, що 24.10.2007 між позивачем та відповідачкою укладено договір про надання банківських послуг з використанням кредитної картки, шляхом приєднання, в порядку ст. 634 ЦК України, до умов запропонованих банком в письмових Умовах та Правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачкою заяви (надалі - Заява), в якій міститься підпис зроблений від її імені про ознайомлення з цими Умовами та Правилами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.10.2007 (а.с.6-18) та виписок за договором № б/н, станом на 24.03.2020 та на 24.04.2020 (а.с.19-27,56-63) вбачається, що за вищевказаним картковим рахунком відповідачкою проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів з метою повернення отриманого кредиту. Останнє погашення кредиту здійснено відповідачкою 17.04.2020 на суму 400,00 грн (а.с.56), що свідчить про визнання позивачкою наявності заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення конклюдентних дій.

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка містить підпис відповідачки (а.с. 30), а також Умови та правил надання банківських послуг, які підпису відповідачки не містять (а.с.31-36).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_1 , протягом 2007-2018 років відповідачці було збільшено кредитний ліміт до 7 000,00 грн (станом на 03.01.2018), а 19.08.2018 - зменшено до 0,00 грн (а.с.27, 64).

Позивачем відповідачці було надано кредитні картки, строк дії останньої з яких закінчився у січні 2020 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.28, 65).

З розрахунків заборгованості за договором б/н від 24.10.2007 (а.с.6-18), наданих банком, вбачається, що станом на 22.03.2020 заборгованість відповідачки становить 12 185,98 грн та складається з наступного:

- 6 076,93 грн - заборгованість за тілом кредит;

- 3 036,76 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;

- 2 253,91 грн - заборгованість по пені;

- 818,38 грн - заборгованість по судовим штрафам.

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачкою був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України, є різновидом договору банківського рахунку, умовами якого було передбачено кредитування відповідача у межах кредитного ліміту (ст.1069 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.2 ст.1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно із ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Приписом ч. 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, якщо такою є грошові кошти, у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановленні договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Дослідивши письмові докази, надані на підтвердження позовних вимог, та норми матеріалального права у їх сукупності та системному зв"язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконувала умови, укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилась забогованість.

Що стосується заборгованості за тілом кредиту, то суд вважає ці вимоги доведеними наленими і допустимими доказами, тому заборгованість по тілу кредиту в розмірі 6076,93 грн підлягає стягненню з відповідачки.

В частині стягнення з відповідачки пені, суд виходить з наступного. Право позикодавця (кредитора) нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку повернення коштів чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України. Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №635/1921/16-ц.

Судом встановлено, що строк дії договору відповідає кінцевий даті строку дії картки. Згідно довідок (а.с.28, 65), остання картка видана відповідачці строком по січень 2020, тобто кінцевим строком договору є 31 січня 2020 року.

Таким чином, стягненню підлягає пеня, нарахована станом на 31.01.2020, що згідно розрахунку заборгованості за договором, становить 2 253,91 грн (а.с.18).

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафів, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, незважаючи на умови кредитного договору, їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Таким чином, одночасне стягнення з боржника пені та штрафів - не допускається.

Такий правовий висновки відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній у постановах: 23.10.2019 № 344/15374/15-ц, від 13.02.2019 у справі № 216/2813/15, від 13.02.2019 у справі № 523/17197/15-ц, від 13.02.2019 у справі № 2-884/10.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача штрафів (фіксована частина та процентна складова) у загальному розмірі 818,38 грн, тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

В частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З позовної заяви та наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.6-18) вбачається, що позивачем нараховано відсотки на прострочений кредит за період з 01.11.2019 по 22.03.2020 саме на підставі ст. 625 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 14-10цс18.

Як встановлено судом, строк дії кредитної картки, виданої ОСОБА_1 закінчився 31 січня 2020, що підтверджується довідкою банку (а.с.28).

Суд вважає, що підстави проведення Банком нарахування відсотків за нормами ст. 625 ЦПК України до 01.02.2020, тобто в період строку дії кредитного договору, відсутні, оскільки повинні в цей період нараховуватися саме відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідачки відсутня заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками в період строку дії договору.

Таким чином, право на нарахування відсотків у відповідності до ст. 625 ЦК України у позивача виникло починаючи з 01.02.2020, тобто з наступного дня після закінчення строку дії договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором (а.с.18), за період з 01.02.2020 по 22.03.2020 відсотки на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України складають 798,11 грн.

Тобто, стягненню підлягає заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно ст. 625 ЦК України, саме у розмірі 798,11 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.10.2007 у загальному розмірі 9 128,95 грн, яка складається із:

-6 076,93 грн - заборгованості за тілом кредиту;

-2 253,91 грн - заборгованості за пенею;

-798,11 грн - відсотків, нарахованих у порядку ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2 102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ZZ426B0WB4 від 06.04.02020 (а.с.1).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у загальній сумі 12 185,98 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 9 128,95 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 74,9% (9128,95х100:12185,98=74,9%), а пропорційність вимог, в задоволенні яких відмовлено становить 25,1% (100-74,9=25,1).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 74,9%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1574,40 грн (2 102,00х74,9%=1574,40).

На підставі викладеного, відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. ст. ст. 526, 549, 611, 1049, 1054, 1066,1069 ЦК України, керуючись ст. ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.10.2007 станом на 22.03.2020 у розмірі 9 128,95 грн (дев`ять тисяч сто двадцять вісім гривень 95 копійок), яка складається з наступного: 6 076,93 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 253,91 грн - заборгованість за пенею; 798,11 грн - відсотки, нараховані у порядку ст. 625 ЦК України.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1574,40 (одна тисяча п`ятсот чотири гривні 40 копійок) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2020 року.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: с. Глибока Балка Решетилівського району Полтавської області.

Суддя О.О. Романенко