Ухвала суду № 92713922, 03.11.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.11.2020 Справа № 554/7736/20

Провадження №2/554/2210/2020

УХВАЛА

іменем України

про закриття провадження у справі

03 листопада 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

представника позивачів – адвоката Арзуманяна В.А.,

представників відповідачів ОСОБА_1 , Білобородової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвоката Арзуманяна Віталія Альбертовича до Приватного підприємства «Міська житлово-експлуатаційна служба-2», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 50» про визнання недійсним договору про комплексне обслуговування об`єктів, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року до Октябрського районного суду м.Полтави звернувся адвокат Арзуманян В.А., який діє в інтересах позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір про комплексне обслуговування об`єктів №36/19/2 від 29 жовтня 2019 року (зі змінами та доповненнями), укладений між Приватним підприємством «Міська житлово-експлуатаційна служба-2» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 50».

В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що позивачі є членами ОСББ «Соборності 50» та відповідно мають у власності квартири в будинку за вказаною адресою. 29 жовтня 2020 року між ПП «Міська житлово-експлуатаційна служба-2» та ОСББ «Соборності 50» був укладений спірний договір, а також додаткову угоду до нього. Представник позивачів вважає, що даний договір був укладений з метою приховування іншого правочину, який вони насправді уклали, а саме договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, і відповідно, до нього мають застосовуватись норми, які регулюють відносини у сфері таких послуг. Крім того, вважає, що договір був укладений головою правління ОСББ Передерієм В.М. із перевищенням повноважень, наданих йому статутом та законом. Вказує, що всупереч вимог ст.180 ГК України при укладенні договору відповідачі фактично не погодили предмет, ціну та обсяг послуг, а також договір не відповідає тексту Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Таким чином, на думку сторони позивачів, спірний правочин укладений з перевищенням повноважень, сторонами не погоджено істотних умов договору, та він не відповідає вимогам законодавства для даного виду правочинів.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 28 серпня 2020 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.31-32).

Відповідачем ПП «Міська житлово-експлуатаційна служба-2» до суду надано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги повністю не визнають, вважають їх безпідставними, оскільки позивачі не є стороною договору від 29 жовтня 2019 року. Зазначено, що за договором відповідач здійснює обслуговування будинку, а не управління. Договір укладений з дотриманням письмової форми, у ньому визначені конкретні послуги, які отримує ОСББ, та ціна за них. Договір не суперечить чинному законодавству України, а його сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідачем ОСББ «Соборності 50» надано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечують проти позовних вимог, вважають їх безпідставними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними позивачами, так як не є стороною договору від 29 жовтня 2019 року, а відтак їм не належить право вимоги, і в позовній заяві не зазначено, яке право позивачів порушене названим договором. Крім того, обставини, на яких ґрунтується позов, вказують на існування господарських правовідносин. Заперечує твердження позивачів щодо приховання будь-якого іншого правочину, тоді як договір укладений в належній формі, а сторонами при укладенні погоджено всі його істотні умови відповідно до вимог чинного законодавства.

15 жовтня 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Від представника ПП «Міська житлово-експлуатаційна служба-2» до суду надійшла заява, у якій відповідач на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Дана заява мотивована тим, що відповідно до п.9.1 договору про комплексне обслуговування об`єктів №36/19/2 від 29 жовтня 2019 року передбачено, що цей договір набуває чинності з 29.10.2019 року і діє до 31.10.2020 року. Тобто, станом на 03.11.2020 року даний договір закінчив свою дію.

У судовому засіданні поставлено на вирішення питання щодо можливості закриття провадження у справі відповідно до поданої представником відповідача заяви.

Представник позивачів у судовому засіданні із заявою відповідача не погодився, заперечував проти закриття провадження у справі, просив залишити заяву без задоволення.

Представники відповідачів заяву про закриття провадження підтримали, просили задовольнити з підстав, зазначених у заяві.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши подану заяву, суд приходить до таких висновків.

Так, приписами ч.1 ст.4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У межах зазначеної справи позовні вимоги зводяться до визнання недійсним договору про комплексне обслуговування об`єктів №36/19/2 від 29 жовтня 2019 року, який є предметом даного спору.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Як вбачається із матеріалів позову, зазначений договір був укладений між Приватним підприємством «Міська житлово-експлуатаційна служба-2» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 50», які у свою чергу, є суб`єктами господарювання.

Разом із тим, позивачі, які не є сторонами вказаного договору, звернулись за захистом своїх прав та інтересів.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до п.9.1 цей договір набуває чинності з 29.10.2019 року і діє до 31.10.2020 року (а.с.25-28).

Згідно з ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що спірний договір на даний час припинив свою дію, а тому робити висновки про дії відповідачів щодо підписання цього договору, як і визнавати сам договір недійсним, як про це просять позивачі, немає правових підстав, оскільки предмет спору припинив існування.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду.

Суд закриває провадження у справі з наведених підстав у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

При цьому поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Норма цивільного процесуального законодавства, а саме п.2 ст.2 ЦПК України окреслює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обгрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Зважаючи на викладені обставини, а саме фактичне припинення дії договору від 29 жовтня 2019 року, а також ті обставини, що жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує, тоді як інших вимог позивачі не висувають, як і не доведено існування будь-якого інтересу чи існуючих на даний час правовідносин за вказаним договором, тобто зобов`язання за спірним договором є припиненими, з урахуванням вказаних норм матеріального та процесуального права, є обґрунтовані підстави стверджувати, що на теперішній час відсутній предмет спору, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

З огляду на викладене та відповідно до вимог ч.2 ст.256 ЦПК України суд роз`яснює сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись п.2 ч.1 ст.255, ст.256, 259, 260, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача - задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвоката Арзуманяна Віталія Альбертовича до Приватного підприємства «Міська житлово-експлуатаційна служба-2», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 50» про визнання недійсним договору про комплексне обслуговування об`єктів у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 09 листопада 2020 року.

Суддя Г.В. Андрієнко