Ухвала суду № 92712982, 05.11.2020, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 358/1074/20

Провадження № 1-кп/368/210/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою

м. Кагарлик Київської області "05" листопада 2020 р.

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Суддя - Закаблук О.В.

При секретарі - Балацька В.В.

За участю учасників процесу:

Сторона обвинувачення:

Прокурор - Сєдов В.О.

Сторона захисту:

Обвинувачений - ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого - адвокат Поліщук Р.А.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області клопотання прокурора Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Саламашенка А. про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, внесеного 19.04.2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020110090000162 відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сидорівка Корсунь - Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 16.03.2014 року Корсунь - Шевченківським районним судом Черкаської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі положень ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовувальним терміном 1 рік;

- 16.12.2014 року Корсунь - Шевченківським районним судом Черкаської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з застосуванням положення ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання по вироку Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 06.03.2014 та призначено остаточне покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі;

26.12.2016 року на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до положень ст. 81 КК України звільнений умовно - достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік;

- 05.02.2019 року Богуславським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 96 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, -

- якому в рамках даного кримінального провадження 09.09.2020 року слідчим повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачені:

- ч. 3 ст. 185 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло;

- ч. 2 ст. 289 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням в приміщення, -

- відносно якого в рамках даного кримінального провадження під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді від 09.09.2020 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06.11.2020 року, включно, -

- перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку:

- прокурора Сєдова В.О., - який клопотання підтримав;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , - адвоката Поліщука Р.А., який заперечував проти клопотання прокурора, просив обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю;

- обвинуваченого ОСОБА_1 , - який заперечував проти клопотання прокурора, та підтримав позицію свого захисника, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2020 року, прокурор Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Сєдов В.О. клопотання прокурора Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Саламашенка А. про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, внесеного 19.04.2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020110090000162 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , - підтримав, обгрунтовував свою правову позицію обставинами справи та нормами права, які вказані в мотивувальній частині клопотання прокурора, та які судом наведені нижче.

Так, в мотивувальні частині клопотання прокурора зазначено наступне:

Кагарлицьким районним судом Київської області розглядається кримінальне провадження № 12020110090000162 від 19.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 6 листопада 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 немає, оскільки не змінились наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_1 та були враховані судом при застосуванні до нього такого запобіжного заходу.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим, а саме:

- 16.03.2014 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік;

- 16.12.2014 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення «волі строком на 3 роки, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання по вироку Корсунь-Шевченківського районного суду від 06.03.2014 та призначено кінцеве покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі;

- 26.12.2016 на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік;

- 05.02.2019 Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до ст. 96 КК України .застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову повторно обвинувачується у вчиненні нових умисних кримінальних правопорушень проти власності при наступних обставинах.

Так, 18.04.2020 близько 21.30- год. ОСОБА_1 проходив поряд з будинком ОСОБА_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та в цей час в нього виник умисел на таємне викрадення будь-яких речей з даного будинку.

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та очевидців своєї злочинної діяльності, за допомогою фізичної сили відчинив вхідні двері та проник до приміщення будинку ОСОБА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи всередині будинку, ОСОБА_1 відшукав у спальній кімнаті на столі та таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 2000 грн. та продукти харчування, вартість яких не встановлено, які належать на праві власності потерпілій ОСОБА_2 .

Після цього ОСОБА_1 місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 2000 гривень.

Крім того, 09.06.2020 близько 02.00 години ОСОБА_1 проходив поряд з господарством ОСОБА_3 , ще розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та в цей час в нього виник умисел на таємне викраденню будь-яких речей з даного господарства.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 через хвіртку проник на територію господарства ОСОБА_3 , яке розташоване за вищевказаною адресою.

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого Майна, діючи умисно, повторно, метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та очевидців своєї злочинної діяльності, підійшов до гаражного приміщення, що розташоване на території домоволодіння ОСОБА_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 та через незамкнуті двері проник всередину до приміщення гаража.

Перебуваючи всередині гаражного приміщення, ОСОБА_1 відшукав та таємно, повторно викрав бензопилу марки «STIHL» модель MS 180 вартістю 4213,14 грн., кутову шліфувальну машинку (болгарку) марки «Sparky» 230 вартістю 1883,33 грн., винісши через двері.

Після цього ОСОБА_1 місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судово- товарознавчої експертизи, завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 6096,47 гривень.

Крім того, 09.06.2020 близько 21.00 години, у ОСОБА_1 виник новий умисел на незаконне заволодіння моторолером марки «VIPER ALPHA - 110» із гаражного приміщення, що розташоване на території домогосподарства ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу цього ж дня, не маючи на меті втягнення у свою злочинну діяльність сторонніх осіб, домовився із своїм знайомим ОСОБА_4 , про надання ОСОБА_1 допомоги у перевезенні речей.

10.06.2020 близько 01.00 год. ОСОБА_1 з метою реалізації свого корисливого злочинного умислу прибув до господарства ОСОБА_3 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діюии умисно, повторно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та очевидців своєї злочинної діяльності, шляхом вільного доступу через незамкнену хвіртку проник на територію домогосподарства ОСОБА_3 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . В той час як ОСОБА_5 залишився поряд з господарством ОСОБА_3 .

В подальшому ОСОБА_1 за допомогою фізичної сили та металевого прута відчинив двері до гаражного приміщення, яке знаходиться на території домогосподарства ОСОБА_6 за вище вказаною адресою та проник всередину даного приміщення.

Перебуваючи всередині гаражного приміщення ОСОБА_1 , відчинивши частину брами гаража та не заводячи двигун, за допомогою фізичної сили виштовхав моторолер марки «VIPER ALPHA - 110» належний потерпілому ОСОБА_3 з гаражного приміщення на вулицю встановивши таким чином контроль над цим транспортним засобом, тобто незаконно заволоділи ним.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 , відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судово- автотоварознавчої експертизи, завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 9500 грн.

Крім того, 10.06.2020 близько 01.30 год., після незаконного заволодіння моторолером марки «VIPER ALPHA - 110» належного ОСОБА_3 , у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення будь-яких речей з гаражного приміщення, що належить ОСОБА_3 та розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 , залишив моторолер марки «VIPER ALPHA - 110» поряд з ОСОБА_7 , який не був обізнаний з його злочинними намірами та повторно через хвіртку проник на територію господарства ОСОБА_3 , яке розташоване за вище вказаною адресою.

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний, корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та очевидців своєї злочинної діяльності, через попередньо відчинену браму проник до приміщення гаража, що належить ОСОБА_3 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи всередині гаражного приміщення, ОСОБА_1 відшукав та таємно, повторно викрав алюмінієву каністру об`ємом 20 літрів вартістю 450 грн., чотири викрутки вартістю по 40 грн. кожна, плоскогубці вартістю 55 грн., секатора для обрізки гілок вартістю 80 грн., електрозварювальний апарат марки «Уралелектро ЕСА - 200 С» вартістю 1866,67 грн., дриль електричну марки «Торех» модель 6801 вартістю 4С0 грн., кутову шліфувальну машинку (болгарку) марки «Ferm» модель FAG -125N вартістю 461,30 грн., дриль електричну марки «Витязь» модель' ДЭ-750 вартістю 288,80 грн., верстат для заточування ланцюгів марки «Дніпро-М» модель НСП-600 вартістю 755,04 грн., винісши вручну через браму.

Після цього ОСОБА_1 місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судово- товарознавчої експертизи, завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 4516,81 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло та у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у приміщення, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України.

Вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень обвинувачений визнав.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальних правопорушеннях повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами, а саме:

- Протоколом огляду місця події від 10.06.2020, а саме місця вчинення кримінального правопорушення, а саме господарства, що розташоване по АДРЕСА_3 ;

- Протоколом огляду місця події від 11.06:2020, а саме моторолера марки «VIPER ALPHA - 110», який ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції;

- Висновком експерта від 27.06.2020, складеним за результатом проведення авто-товарознавчої експертизи;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 10.06.2020 року, який послідовно надав свої покази стосовно`вчиненого відносно нього кримінального правопорушення;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_4 який надав послідовні пояснення з приводу вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;

- Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 11.06.2020, який надав послідовні покази з приводу - вчинення ним кримінального правопорушення, та зизнав свою вину.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 177 КПК України, а саме мету і підстави застосування запобіжного заходу, а також вимог ст. 178 КПК України щодо обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та ст. 183 КПК України щодо обрання запобіжного заходу, прокурор з урахуванням вимог зазначених у вказаних статтях КПК України вбачає наступні мету, підстави та обставини, за яких обвинуваченому ОСОБА_1 для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, потрібно продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України, найбільш вірогіднішими ризиками при обранні щодо обвинуваченого запобіжного заходу є:

- Переховуватися від органів досудового розслідування та суду:

Так, 16.07.2020 ОСОБА_1 у встановленому ст. 135 КПК України порядку було викликано по телефону, абонентський номер зв`язку НОМЕР_1 , до Богуславського ВП Миронівського ВП ГУ НП в Київській області, проте останній на виклик не з`явився та причину неявки не повідомив;

- Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином:

Так, підозрюваний ОСОБА_1 не має постійного місця проживання та місця реєстрації, а також ОСОБА_1 з метою уникнення від відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та приховування своєї злочинної діяльності відразу після вчинення злочину залишив місце вчинення кримінального правопорушення;

- Вчинити інше кримінальне правопорушення:

- ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим, а саме 16.03.2014 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік; 16.12.2014 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. З ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на З роки, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання по вироку Корсунь-Шевченківського районного суду від 06.03.2014 та призначено кінцеве покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі; 26.12.2016 на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до ст. 81 КК .України звільнений умовно-достроково з не відбутим терміном покарання 1 рік; 05.02.2019 Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до ст. 96 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не. зробив та знову повторно обвинувачується у вчиненні нових умисних кримінальних правопорушень проти власності.

Згідно ст. 178 КПК України, обставинами, що враховуються при прийнятті рішення про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є:

- Вагомість наявних доказів про вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення:

- Протоколом огляду місця події від 10.06.2020, а саме місця вчинення кримінального правопорушення, а саме господарства, що розташоване по АДРЕСА_3 ;

- Протоколом огляду місця події від 11.06.2020, а саме моторолера марки «VIPER ALPHA - 110», який ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції;

- Висновком експерта від 27.06.2020, складеним за результатом проведення авто-товарознавчої експертизи;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 10.06.2020, який послідовно надав свої покази стосовно вчиненого відносно нього кримінального правопорушення;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , який надав послідовні пояснення з приводу вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;

- Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 11.06.2020, який надав послідовні покази з приводу вчинення - ним кримінального правопорушення, та визнав свою вину;

- Тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні:

Обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 КК України обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років та на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої відповідно.

- Міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

- Підозрюваний ОСОБА_1 не має місця реєстрації, коло осіб з якими підтримує стосунки не встановлено, оскільки не має постійного місця проживання.

- Наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання.

ОСОБА_1 не працює;

- Наявність судимостей у підозрюваного.

ОСОБА_1 раніше засуджений, а саме 16.03.2014 Корсунь- Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. З ст. 185 КК України ло покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік; 16.12.2014 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. З ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання по вироку Корсунь-Шевченківського районного суду від 06.03.2014 та призначено кінцеве покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі; 26.12.2016 на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково з не відбутим терміном покарання 1 рік; 05.02.2019 Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до ст. 96 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом

При зверненні з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного у виді тримання під вартою враховано зазначені обставини.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років та на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої відповідно, перебуваючи на волі він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілих, а також враховуючи його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, до обвинуваченого ОСОБА_1 слід продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання, домашній арешт, особиста порука - не дасть змогу контролювати поведінку обвинуваченого.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2020 року, обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти клопотання прокурора щодо обрання відносно нього виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію свого захисника щодо можливості обрання

В судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2020 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , - адвокат Поліщук Р.А.. заперечував проти клопотання прокурора, так як вважає, що прокурором не доведено наявність в діях його підзахисного ризиків, які перелічені в ст. 177 КПК України.

Окрім того, навіть наявність ризиків не є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу, а тому вважає, що до його підзахисного слід обрати такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт, і саме такий вид запобіжного заходу буде відповідати обставинам справи.

Суд, вислухавши учасників процесу, - як сторону обвинувачення, так і сторону захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора щодо обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України:

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, що стосується п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, то вважаю, що даний пункт доведено прокурором як в клопотанні, так і в судовому засіданні, з огляду на наступне.

Так, в судовому засіданні з матеріалів кримінального провадження встановлено наступні обставини справи.

Обвинувачений ОСОБА_1 будучи раніше засудженим, а саме:

- 16.03.2014 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік;

- 16.12.2014 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення «волі строком на 3 роки, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання по вироку Корсунь-Шевченківського районного суду від 06.03.2014 та призначено кінцеве покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі;

- 26.12.2016 на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік;

- 05.02.2019 Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до ст. 96 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову повторно обвинувачується у вчиненні нових умисних кримінальних правопорушень проти власності при наступних обставинах.

Так, 18.04.2020 близько 21.30 год. ОСОБА_1 проходив поряд з будинком ОСОБА_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та в цей час в нього виник умисел на таємне викрадення будь-яких речей з даного будинку.

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та очевидців своєї злочинної діяльності, за допомогою фізичної сили відчинив вхідні двері та проник до приміщення будинку ОСОБА_2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи всередині будинку, ОСОБА_1 відшукав у спальній кімнаті на столі та таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 2000 грн. та продукти харчування, вартість яких не встановлено, які належать на праві власності потерпілій ОСОБА_2 .

Після цього ОСОБА_1 місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 2000 гривень.

Крім того, 09.06.2020 близько 02.00 години обвинувачений ОСОБА_1 проходив поряд з господарством ОСОБА_3 , ще розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та в цей час в нього виник умисел на таємне викраденню будь-яких речей з даного господарства.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 через хвіртку проник на територію господарства ОСОБА_3 , яке розташоване за вищевказаною адресою.

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого Майна, діючи умисно, повторно, метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та очевидців своєї злочинної діяльності, підійшов до гаражного приміщення, що розташоване на території домоволодіння ОСОБА_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 та через незамкнуті двері проник всередину до приміщення гаража.

Перебуваючи всередині гаражного приміщення, ОСОБА_1 відшукав та таємно, повторно викрав бензопилу марки «STIHL» модель MS 180 вартістю 4213,14 грн., кутову шліфувальну машинку (болгарку) марки «Sparky» 230 вартістю 1883,33 грн., винісши через двері.

Після цього ОСОБА_1 місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судово- товарознавчої експертизи, завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 6096,47 гривень.

Крім того, 09.06.2020 близько 21.00 години, у ОСОБА_1 виник новий умисел на незаконне заволодіння моторолером марки «VIPER ALPHA - 110» із гаражного приміщення, що розташоване на території домогосподарства ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу цього ж дня, не маючи на меті втягнення у свою злочинну діяльність сторонніх осіб, домовився із своїм знайомим ОСОБА_4 , про надання ОСОБА_1 допомоги у перевезенні речей.

10.06.2020 близько 01.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 з метою реалізації свого корисливого злочинного умислу прибув до господарства ОСОБА_3 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та очевидців своєї злочинної діяльності, шляхом вільного доступу через незамкнену хвіртку проник на територію домогосподарства ОСОБА_3 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . В той час як ОСОБА_5 залишився поряд з господарством ОСОБА_3 .

В подальшому ОСОБА_1 за допомогою фізичної сили та металевого прута відчинив двері до гаражного приміщення, яке знаходиться на території домогосподарства ОСОБА_6 за вище вказаною адресою та проник всередину даного приміщення.

Перебуваючи всередині гаражного приміщення ОСОБА_1 , відчинивши частину брами гаража та не заводячи двигун, за допомогою фізичної сили виштовхав моторолер марки «VIPER ALPHA - 110» належний потерпілому ОСОБА_3 з гаражного приміщення на вулицю встановивши таким чином контроль над цим транспортним засобом, тобто незаконно заволоділи ним.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 , відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судово- автотоварознавчої експертизи, завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 9500 грн.

Крім того, 10.06.2020 близько 01.30 год., після незаконного заволодіння моторолером марки «VIPER ALPHA - 110» належного ОСОБА_3 , у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення будь-яких речей з гаражного приміщення, що належить ОСОБА_3 та розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 , залишив моторолер марки «VIPER ALPHA - 110» поряд з ОСОБА_7 , який не був обізнаний з його злочинними намірами та повторно через хвіртку проник на територію господарства ОСОБА_3 , яке розташоване за вище вказаною адресою.

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний, корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та очевидців своєї злочинної діяльності, через попередньо відчинену браму проник до приміщення гаража, що належить ОСОБА_3 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи всередині гаражного приміщення, ОСОБА_1 відшукав та таємно, повторно викрав алюмінієву каністру об`ємом 20 літрів вартістю 450 грн., чотири викрутки вартістю по 40 грн. кожна, плоскогубці вартістю 55 грн., секатора для обрізки гілок вартістю 80 грн., електрозварювальний апарат марки «Уралелектро ЕСА - 200 С» вартістю 1866,67 грн., дриль електричну марки «Торех» модель 6801 вартістю 4С0 грн., кутову шліфувальну машинку (болгарку) марки «Ferm» модель FAG -125N вартістю 461,30 грн., дриль електричну марки «Витязь» модель ДЭ-750 вартістю 288,80 грн., верстат для заточування ланцюгів марки «Дніпро-М» модель НСП-600 вартістю 755,04 грн., винісши вручну через браму.

Після цього ОСОБА_1 місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судово- товарознавчої експертизи, завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 4516,81 гривень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло та у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у приміщення, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України.

Вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_1 під час досудового слідства визнав.

09.09.2020 року слідчим повідомлено обвинуваченого ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочинів, які передбачені:

- ч. 3 ст. 185 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло;

- ч. 2 ст. 289 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням в приміщення.

Отже, що стосується п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, то суд вважає, що прокурором як в клопотанні, так і прокурором в судовому засіданні належним чином доведено наявність ризиків, які зазначені в клопотанні, з огляду на наступне.

Так, прокурор в клопотанні наполягав на існуванні наступних ризиків:

-Переховуватися від органів досудового слідства та суду;

-Вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, що стосується ризику, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового слідства та суду, то вважаю, що такий ризик присутній в діях обвинуваченого ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, - з реєстру матеріалів досудовго розслідування в даному кримінальному провадженні, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 слідчим суддею 24.07.2020 року було винесено ухвалу про затримання з метою приводу.

Відповідно, дана обставина, на думку суду, - вказує на ту обставину, що обвинувачений переховувався від органу досдового розслідування, та ту обставину, що дане кримінальне провадження направлено до суду лише завдяки процесуальному примусу до обвинуваченого ОСОБА_1 , який має вираз у позбавленні його волі, та, відповідно, суд вважає, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, не матиме належну процесуальну поведінку на час слухання кримінального провадження в суді, так як схильний до ігнорування законних вимог посадових осіб правоохоронних органів.

Відповідно, суд вважає, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 зможе вчинити спробу залишити місце проживання з метою уникнення від суду, та, відповідно, може вчинити спробу ухилитися від кримінальної відповідальності та кримінального покарання в перспективі.

Так, що стосується ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення, то вважаю, що такий ризик наявний в діях обвинуваченого ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

В матеріалах кримінального провадження міститься довідка - вимога на судимість № 52 - 04052020/3204 від 05.05.2020 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сидорівка Корсунь - Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, в якій містяться наступні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та судимості:

- був засуджений 16.03.2014 року Корсунь - Шевченківським районним судом Черкаської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі положень ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовувальним терміном 1 рік;

- був засуджений 16.12.2014 року Корсунь - Шевченківським районним судом Черкаської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з застосуванням положення ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання по вироку Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 06.03.2014 та призначено остаточне покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі;

26.12.2016 року на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до положень ст. 81 КК України звільнений умовно - достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік;

- притягався до кримінальної відповідальності 05.02.2019 року Богуславським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 96 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, -

Так, як вбачається з вищевказаної довідки, обвинувачений ОСОБА_1 схильний до вчинення умисних злочинів проти власності, за вчинення яких він 3 рази вже притягався судами до кримінальної відповідальності, з яких один раз відбував покарання у виді позбавлення волі реально, один раз, - до нього було застосовано примісові міри медчиного характеру.

Суд звертає увагу на ту обставину, що всі три рази обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, - за вчинення крадіжок, причому, - за вчинення кваліфікований крадіжок, - пов`язаних з проникненням у житло чи інше приміщення.

Відповідно, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається системність вчинення умисних проти власності, зокрема, крадіжок, які пов`язані з проникненням в житло чи інше сховище.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_1 близьких родичів, які можуть вплинути на його поведінку, - немає, а сама лише наявність у обвинуваченого матері похилого віку, ще, на думку суду, - не може бути сприйнято як чинник, який позитивно для обвинуваченого впливає на питання відносно нього запобіжного заходу, окрім того, суд враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_1 будучи працездатного віку, будучи працездатним, не робить спроб офіційно працевлаштуватися, а тому не має постійного місця роботи, немає іншого джерела доходів, (непсії, дивідендів, тощо), відповідно, суд вважає, що, не маючи коштів до існування, обвинувачений ОСОБА_11 , який схильний до отримання доходу за рахунок чужого майна, - може вчинити новий злочин проти власності з метою отримання коштів від продажу викраденого майна на забезпечення першочергових фізичних потреб, зокрема, харчування, придбання одягу, тощо.

Далі, згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіж обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно, вважаю, що в даному випадку прокурор довів в судовому засіданні обставини, що передбачені п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема, - довів, що застосування більш м`якого виду запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_1 (як на тому наполягав сам обвинувачений, так і його захисник, - адвокат Поліщук Р.А.) неможливе, сторона обвинувачення належним чином обгрунтувала дану обставину, надавши належні та допустимі докази на підтвердження такої обставини.

Вважаю, що застосування більш м`якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з огляду на обставини справи, які встановлені в судовому засіданні, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 на час слухання кримінального провадження в суді, адже суд вважає, існують ризики тогоя, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 може ухилятися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно, з огляду на обставини кримінального провадження, які встановлені в судовому засіданні, немає підстав для застосування положень ч.ч. 2 - 4 ст. 194 КПК України.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених під час судового засідання, та з огляду на вимоги ст. 194 КПК України, суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, та, відповідно, необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, з огляду на наступне.

Перш за все слід зазначити, що порядок затримання особи, обрання, зміни та скасування запобіжних заходів чітко врегульовано Главою 18 КПК України, - Запобіжні заходи, затримання особи».

Так, згідно ст. 176 КПК України:

1. Запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2)особиста порука;

3)застава;

4)домашній арешт;

5)тримання під вартою.

2. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

3. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

4. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.

5. Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави, не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114 -1, 258 - 258 - 5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Отже, запобіжні заходи, - це заходи забезпечення кримінального провадження, які здійснюються уповноваженими на те державними органами, на підставах та в порядку, який передбачено КПК України, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні кримінальних правопорушень, шляхом застосування дозволеного Законом процесуального примусу, який обмежує конституційні права та свободи, особисту свободу та свободу пересування підозрюваного (обвинуваченого).

Зглядаючись на вид запобіжних заходів, то слід зазначити, що обмеження прав підозрюваного (обвинуваченого) стосуються, перш за все свободи пересування та вільного вибору місця перебування.

Мета запобіжних заходів, - запобігти можливості підозрюваному (обвинуваченому) ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню об`єктивної істини та здійсненню правосуддя, а також продовжити злочинну діяльність.

Відповідно, в даному випадку метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 є запобігання можливості обвинуваченому ухилитися від суду, перешкодити до вчинення обвинуваченим інших умисних злочинів проти власності.

Що стосується системи запобіжних заходів, то вона закріплена в ч. 1 ст. 176 КПК України, та надає слідчому судді, суду під час під час судового провадження по справі альтернативність вибору при призначенні запобіжного заходу.

Слід зазначити, що альтернативність вибору запобіжного заходу законодавцем передбачена з метою застосування найбільш ефективного запобіжного заходу у кожному кримінальному провадженні, з метою якнайменш тяжкого втручання в Конституційні свободи та права громадян, з урахуванням таких чинників, - як - то, - тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу правопорушника, обставини вчиненого злочину, та інші обставини, які передбачені у похідній нормі від ч. 1 ст. 177 КПК України, - в ст. 178 КПК України, та які у своїй сукупності можуть об`єктивно впливати на хід досудового розслідування та прийняття законного рішення за його результатами.

За характером вчиненого кримінального правопорушення, злочину чи кримінального проступку, законодавцем визначено обмеження щодо застосування запобіжних заходів.

Крім того, під час проведення кримінальних провадженнях по злочинах для суду передбачена можливість застосування всіх без винятку, зазначених в ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжних заходів.

Відповідно, при виборі виду запобіжного заходу суд керувався положенням ч. 4 ст. 176 КПК України, згідно з яким запобіжні заходи, які передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, розташовані у порядку від найбільш м`якого, - особистого зобов`язання, до найбільш суворого - тримання під вартою.

Крім того, законодавець імперативно покладає обов`язок на слідчого, прокурора під час звернення до слідчого судді, суду, обґрунтувати потребу у застосуванні певного запобіжного заходу.

Отже, вищевказаний обов`язок є винятковим, який зобов`язує слідчого та прокурора надати слідчому судді, суду дані, з яких із певною вірогідністю (найбільш вірогідною) стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки затриманого, підозрюваного чи обвинуваченого, відповідно, не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства, яке входить в поняття кримінальної репресії.

Для обрання та застосування запобіжного заходу у кожному кримінальному провадженні, без вийнятку, потрібна система фактичних підстав:

- докази вчинення підозрюваним (обвинуваченим) злочину;

- докази наявності ризиків, які передбачені положенням ч. 1 ст. 177 КПК України, та які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вичинити нові злочини чи протидіяти розслідуванню шляхом зникнення з місця проживання, незаконного впливу на сторін кримінального провадження, тощо;

- доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, причому, як вказувалося судом вище, обов`язок такого доведення імперативно лежить на стороні обвинувачення, - слідчому, прокурору.

Так, згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Отже, фактичними підставами застосування запобіжних заходів є наявність системи незаперечних доказів учинення відповідною особою злочину.

Оскільки запобіжні заходи застосовуються, як правило, до підозрюваного, а повідомлення про підозру здійснюється лише за наявності достатніх доказів, які викривають особу в учиненні злочину, то й запобіжні заходи можуть бути обрані тільки за наявності таких доказів.

Для наявності підстав для застосування запобіжного заходу необхідна наявність двох елементів по кримінальному провадженні, причому, обов`язково, в їх сукупності, а саме:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка визначається з урахуванням тяжкості вчиненого злочину чи кримінального проступку та характеристики підозрюваного, обвинуваченого. Для цього встановлюється наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення й відповідно їй повідомляється про підозру у вчиненні конкретного кримінального правопорушення;

- наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може перешкоджати будь-яким чином здійсненню кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення того, у якому він підозрюється, обвинувачується. Зазначене повинно підтверджуватися матеріалами кримінального провадження, зокрема, показаннями свідків, потерпілих, отриманою інформацією в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тощо.

Слід зазначити про те, що необгрунтоване застосування запобіжного заходу, неправильний його вибір, відмова скасувати його, коли в ньому відпала подальша необхідність, повинно розглядатися як несправедливість щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), в зв`язку з чим недопустимо застосовувати запобіжний захід або погрожувати його застосуванням за відмову дати показання або подати будь - які докази, примушувати його до інших дій, що не входять до кола процесуальних обов`язків.

Спроби компенсувати недоліки і неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжних заходів не можуть бути виправдані жодною метою.

Отже, що стосується ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, то суд зазначає наступне:

- в діях ОСОБА_1 наявні ризики, які передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, (що судом обгрунтовано вище).

Отже, приходжу до остаточного, непереборного висновку, що:

- має місце обгрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 злочинів, які передбачено ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України;

- в діях обвинуваченого ОСОБА_1 є в наявності ризики, які передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- прокурор в судовому засіданні довів, що зазначені вище ризики вказують на наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та прокурор в судовому засіданні довів, що інші, більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання ризикам, зазначені у клопотанні, та які в судовому засіданні встановлені судом;

- інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового слідства, а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, обставинам вчинених злочинів, особі обвинуваченого, та іншим об`єктивним обставинам справи, які встановлені в судовому засіданні, -

- що є вичерпними підставами для задоволення клопотання прокурора щодо обрання відносно ОСОБА_1 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Також при вирішенні питання щодо застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту судом було враховано також положення ст. 178 КПК України.

Так, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Отже, що стосується п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, то, на думку суду, до клопотання станом на час розгляду клопотання додано достатньо доказів, які дають розумні, достатні підстави для підозри щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме, надано наступні докази:

- Протокол огляду місця події від 10.06.2020, а саме місця вчинення кримінального правопорушення, а саме господарства, що розташоване по АДРЕСА_3 ;

- Протокол огляду місця події від 11.06.2020, а саме моторолера марки «VIPER ALPHA - 110», який ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції;

- Висновок експерта від 27.06.2020, складеним за результатом проведення авто-товарознавчої експертизи;

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 .

Що стосується обставини, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, то слід зазначити наступне.

ОСОБА_1 є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією всього майна або без такої.

Відповідно, санкції ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України передбачають покарання на строк понад 5 років, що гіпотетично може унеможливити застосування положень ст. 75 КК України, що, відповідно, передбачає призначення реального строку відбування покарання у виді позбавлення волі, що може спонукати обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, - до полишення постійного місця проживання з метою ухилитися від суду, а відтак, - від призначеного судом покарання.

Що стосується п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України , - вік та стан здоров`я підозрюваного, то судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 працездатного віку, працездатний, фізично здоровий, тяжких хвороб, хронічних зхвороб, інвалідності, які унеможливлюють його тримання під вартою, - не має.

Що стосується п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України, - міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини і утриманців, то слід констатувати, що у обвинуваченого ОСОБА_1 фактично відсутні міцні соціальні зв`язки, а саме, - немає ні дружини, ні дітей.

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 матері похилого віку ще не свідчить про ту обставину, що обвинувачений цим фактом обмежений у виборі свого місця проживання чи перебування, так як мати обвинуваченого ніякого позитивного впливу не має, та і не перебуває на утриманні обвинуваченого.

Далі, судом встановлено, що інших близьких родичів у обвинуваченого ОСОБА_1 немає, а тому суд вважає, що при наявності загрози призначення реального виду покарання у виді позбавлення волі, - даний факт може спонукати обвинуваченого ОСОБА_1 до полишення місця проживання з метою уникнути суду та уникнути кримінальної відповідальності, та, відповідно, уникнути відбування покарання у виді позбавлення волі.

Що стосується п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, то в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , хоча і працездатного віку, працездатний, проте, не працює, не намагався влаштуватися на роботу, навпаки, після звільнення з місць позбавлення волі, замість влаштуватися на роботу, знову обвинувачений у вчиненні умисних злочинів проти власності, що, на мою думку, вказує на стійку антисоціальну направленість поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 .

Що стосується п. 6 ч. 1 ст. 178 КПК України, - репутацію підозрюваного, то в матеріалах справи міститься довідка № 23/02 - 01 - 21, яка видана 11.06.2020 року виконавчим комітетом Стеблівської селищної ради, з якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 по місцю фактичного проживання (проживає в с. Сидорівка Корсунь - Шевченківського району Черкаської області без реєстрації) характеризується різко негативно, - замічений у вчиненні дрібних крадіжок у людей похилого віку та одиноких пристарілих громадян.

Що стосується п. 7 ч. 1 ст. 178 КПК України, - майновий стан підозрюваного, то дану обставину врахувати немає можливості, так як прокурором не надано доказів, які б могли встановити майновий статус обвинуваченого ОСОБА_1 .

Що стосується п. 8 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність судимостей у підозрюваного, то, як судом вказано вище, в матеріалах кримінального провадження міститься довідка - вимога на судимість № 52 - 04052020/3204 від 05.05.2020 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сидорівка Корсунь - Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, в якій містяться наступні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та судимості:

- був засуджений 16.03.2014 року Корсунь - Шевченківським районним судом Черкаської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі положень ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовувальним терміном 1 рік;

- був засуджений 16.12.2014 року Корсунь - Шевченківським районним судом Черкаської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з застосуванням положення ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання по вироку Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 06.03.2014 та призначено остаточне покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі;

26.12.2016 року на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до положень ст. 81 КК України звільнений умовно - достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік;

- притягався до кримінальної відповідальності 05.02.2019 року Богуславським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 96 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, -

Так, як вбачається з вищевказаної довідки, обвинувачений ОСОБА_1 схильний до вчинення умисних злочинів проти власності, за вчинення яких він 3 рази вже притягався судами до кримінальної відповідальності, з яких один раз відбував покарання у виді позбавлення волі реально, один раз, - до нього було застосовано примісові міри медчиного характеру.

Суд звертає увагу на ту обставину, що всі три рази обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, - за вчинення крадіжок, причому, - за вчинення кваліфікований крадіжок, - пов`язаних з проникненням у житло чи інше приміщення.

Відповідно, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається системність вчинення умисних проти власності, зокрема, крадіжок, які пов`язані з проникненням в житло чи інше сховище.

Що стосується п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України, - дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, то до обвинуваченого ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на час досудового слідства, причому, суд наголошує на тій обставині, що підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Послугували ті ж чинники, на існуванні яких наполягає прокурор в підготовчому судовому засіданні.

Що стосується п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, то таких відомостей в матеріалах кримінального провадження немає.

Що стосується п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, - розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, то, як вбачається зх обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_1 заподіяв потерпілій стороні матеріальної шкоди на загальну суму близько 15000 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі ст. 194 КПК України, суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу в судовому засіданні встановлено докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, які передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

3) Окрім того, як вказано вище, прокурором в судовому засіданні доведено ту обставину, що в даному випадку не можливо застосувати інший, більш м`який вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно, суд вважає, що в даному випадку застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 не буде обґрунтованим з точки зору Закону, зокрема, КПК України.

Окрім того, при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 було враховано також норми Основного Закону, - Конституції України, та норми Європейського права.

Так, згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для обрання такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 .

Проте, кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом.

Статтею 5 Конвенції встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, як відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з практикою Європейського суду, фіксація точних даних про затримання, як і підстави затримання, є необхідною умовою законності затримання для цілей, передбачених ст. 5 Європейської конвенції.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, які передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України.

Обставин, які передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, - судом не встановлено.

Відповідно, в даному випадку обвинуваченому ОСОБА_1 слід визначити розмір застави на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України.

Згідно ст. 182 КПК України:

1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

5. Розмір застави визначається у таких межах:

- щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

8. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

9. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

10. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

11. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині звернення майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Станом на 05.11.2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, який встановлено в Законі України «Про Державний бюджент України на 2020 року», становить 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн.

Враховуючи вищевказані норми процесуального права, та фактичні обставини справи, слід визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для осіб працездатного віку, що становить, - 169440 (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста сорок) грн., оскільки суд вважає, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, - за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому ОСОБА_13 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання його під вартою.

Відповідно до вимог ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, ст..ст. 183, 193, 194, 196, 197, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора, - задовольнити.

В рамках кримінального провадження за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, внесеного 19.04.2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020110090000162, - застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сидорівка Корсунь - Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 16.03.2014 року Корсунь - Шевченківським районним судом Черкаської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі положень ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовувальним терміном 1 рік;

- 16.12.2014 року Корсунь - Шевченківським районним судом Черкаської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з застосуванням положення ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання по вироку Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 06.03.2014 та призначено остаточне покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі;

26.12.2016 року на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси відповідно до положень ст. 81 КК України звільнений умовно - достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік;

- 05.02.2019 року Богуславським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 96 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, -

- якому в рамках даного кримінального провадження 09.09.2020 року слідчим повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено:

- ч. 3 ст. 185 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло;

- ч. 2 ст. 289 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням в приміщення, -

- в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», строком на два місяці, а саме, - до 02.01.2021 року, включно.

Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 03.01.2021 року.

Визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у розмірі 169440 (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_1 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661.

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, - за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 02.01.2021 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з -під варти та повідомити усно і письмово Кагарлицький районний суд Київської області негайно після звільнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після проголошення.

Ухвала на підставі п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький райцонний суд Київської області протягом семи днів з моменту проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя О.В. Закаблук