Рішення № 92710481, 26.10.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/2526/20

Номер провадження 2/229/1048/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Гонтар А.Л.,

при секретарі судового засідання: Білик О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

преставник позивача ОСОБА_2 02 червня 2020 року звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованої заробітної плати.

В позові зазначив, що позивач ОСОБА_1 працював у виробничому підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії "Донецьказалізниця" публічного акціонерноготовариства "Українськазалізниця". Позивача було звільнено з роботи 17 липня 2017 року на підставі п.1ст.40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату.

На день його звільнення була нарахована, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по липень 2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, що в загальній сумі складає 29447,96 грн.: заробітна плата у розмірі 23838,95 грн. : за березень 2017 року 5174,41 грн., за квітень 2017 року 3849,98 грн., за травень 2017 року 0,00 грн., за червень 2017 року 1082,49 грн., за липень 2017 року 13732,07 грн., компенсація у розмірі 5609,01 грн.: за березень 2017 року 1386,74 грн., за квітень 2017 року 989,44 грн., за травень 2017 року 0,00 грн., за червень 2017 року 239,23 грн., за липень 2017 року 2993,59 грн.

По теперішній час суми, що належать позивачу від відповідача не виплачені.

Просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену позивачу ОСОБА_1 заробітну плату за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 23838,95 грн. та компенсацію за втрату частини заробітної плати - 5609,01 грн.

Разом із позовною заявою надано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 09 червня 2020 року провадження в справі було відкрито, справу призначено до підготовчого засідання на 03 липня 2020 року. Клопотання про витребування доказів задовлено та витребувано докази (а.с.33-34).

Ухвалою суду від 03 липня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 20 липня 2020 року (а.с.46-47).

Представник відповідача АТ "Українська залізниця" Лавка Є.М. 05 жовтня 2020 року надав до суду пояснення, в якому зазначив наступне.

Відділ кадрів, бухгалтерія та місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції та не підконтрольній українській владі і відповідно до цього, відповідач не має ніяких відомостей фактичного виконання позивачкою своїх трудових обов`язків.

Відповідач не може виконати вимоги в статті 116КЗпП в частині нарахування заробітної плати, надання відомостей про розмір нарахованої заробітної плати, сплатити всю суму, що належить позивачу від підприємства, установи, організації, в день звільнення та провести остаточний розрахунок з нею, оскільки це не виявилось можливим по незалежним від позивача причинам.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборне, сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно довисновку Торгово-промислової палати України№ 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників,спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставиннепереборної сили) відносно ПАТ«Укрзалізниця» (зараз АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин приздійсненні господарської діяльності натериторії, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м.Донецьк. 20.03.2017 року господарська діяльність тауправління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м.Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису особових справ працівників.

Отже, відповідач з пред`явленими позовними вимогами не згоден в повному обсязі.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином - судовими повістками про виклик. Надали відзив, в якому просять відмовити в задовлені позовної заяви у повному обсязі.

З огляду на таке, суд вважає за можливе відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін, без фіксації судового процесу, на підставі наявних у суду доказів.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд, встановив, що правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначеноЗаконом України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»(далі Закон № 4442-VI).

Згідно п.6 ст.2РозділуІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця».

Згідно з пунктів 1, 2, 12 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно доЗакону № 4442-VI,постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»(далі Постанова № 200); Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно доЗакону № 4442-VIпостановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до частини 4 ст.36 КЗпП Україниу разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

За змістом частини 1ст.104 ЦК Україниюридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Таким чином, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємства залізничного транспорту.

Отже, АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем по справі.

Частиною 1ст. 94 КЗпП Українипередбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю і заробітну плату, право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Так, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В частині статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з вимогами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже,закономпередбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП Українивстановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно дост. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 89 ЦПК Українипередбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Так, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , виданою 07 вересня 1990 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вкладишем до трудової книжки НОМЕР_2 , заповненого 06 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено, що позивач у період з 19 листопада 1996 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, на день звільнення обіймав посаду виконавця робіт ремонтно-монтажної дільниці санітарно-техніних робіт станції Ясинувата виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.7-12,13-14).

Позивача було звільнено 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату (наказ №9745/ДН-ос від 10 липня 2017) (а.с.14,18) .

З наданих позивачем табуляграм - розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається , що ОСОБА_1 нараховано: в березні 2017 року всього нараховано 5174,41 грн., до виплати 4114,59 грн., в квітні 2017 року всього нараховано 3849,98 грн., до виплати 3061,43 грн. , в травні 2017 року всього нараховано 0,00 грн., до виплати 0,00 грн., в червні 2017 року всього нараховано 1082,49 грн, до виплати 860,78 грн., в липні 2017 року всього нараховано 13732,07 грн., до виплати 10996,47 грн. (а.с. 19, 20, 21, 22, 23).

Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101-17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.

Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.

Тому суд вважає належними та допустимим доказами надані позивачем розрахункові листки, (які не містять номерів та дат) як повідомлення про розмір заробітної плати, що містять відомості про нараховану заробітну плату.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), наданих до суду Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (дата формування виписки: 01 липня 2020 року) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем по справі позивачу ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 5174,41 грн. (що, до речі, збігається із розміром нарахованої заробітної плати за цей місяць, зазначеної в табуляграмі, яка подана позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог); з квітня по липень 2017 року нарахування відсутні (а.с.40, 41-43).

Відомістю на виплату грошей № 3 за березень 2017 р., виданою ПАТ "Українська залізниця" за підписом головного бухгалтера встановлено, що ОСОБА_1 24 липня 2017 року під підпис отримав за березень 2017 року 1921,56 грн. згідно з вставним аркушем до додатку № 3.

З наданих відповідачем довідки № 1215/2 від 04 вересня 2020 року про доходи вбачається, що лише за березень 2017 року ОСОБА_1 нараховано всього 2416,49 грн., до видачі 1921,56 грн. Так, позивач отримав частину заробітної плати за березень 2017 року, чим спростовується його твердження щодо того, що за вказаний місяць він взагалі не отримував заробітну плату, проте включив її у свій розрахунок.

Таким чином, наявні розбіжності у інформації, яка надана відповідачем, а саме довідці про доходи та розрахунку оплати середньої зарплати проведеного позивачем.

Вказане вище не узгоджується із розрахунковими листами, які було надано позивачем.

Оскільки зазначені дані відповідачем частково, не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не надано до суду доказів на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.

Частиною 1ст. 13 ЦПК Українипередбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, оскільки позивачу в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, що належать йому від АТ «Укрзалізниця», зокрема заробітну плату, з урахуванням сплати авансу за березень 2017 року (2416,49 грн.), з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у сумі 21422,46 грн. з утримання податку й інших обов`язкових платежів

З огляду на невиплату заборгованості по заробітній платі у строк, встановлений ст. ст.115,116 КЗпП Українита на підставі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», пунктів 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою КМ України від 21 лютого 2001 року №159.

Відповідно дост. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст.1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).

Згідно зіст. 2 Закону України «Про оплату праці»структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 2.2.12 «Інструкції зі статистики заробітної плати», яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2005 N5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством; втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку зазначені суми підлягають компенсації у зв`язку з порушенням строків.

Згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженопостановою Кабінет Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до п. 2.2рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплатисума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно дост. 34 Закону України«Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Зазначене спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачу компенсації через відсутність вини відповідача у порушенні трудових прав працівників, в тому числі встановлених строків виплати заробітної плати.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).

Суд при розрахунку компенсації виходить з того, що зазначена заборгованість є заборгованістю за березень 2017 року. Компенсація судом розраховується станом на 26 жовтня 2020 року на день постановлення рішення судом.

Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає: за березень 2017 року - 1386,74 грн., за квітень 2017 року 989,44 грн., за травень 2017 року 0,00 грн., за червень 2017 року 239,23 грн., за липень - 2993,59 грн., а всього 5609,01 грн.

Проте враховуючи, що сума заборгованості за березень 2017 року перерахована, то сума компенсації втрати грошових доходів у зв`язку з порушення термінів їх виплати також підлягає перерахунку. В частині сум компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з квітня 2017 року по липень 2017 року суд вважає вказаний вище розрахунок правильним та таким, що відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).

Заборгованість по виплаті заробітної плати за березень 2017 року складала 4114,59 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані), з яких у липні 2017 року позивачу сплачено 1921,56 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) і на теперішній час заборгованість складає 2193,03 грн.

Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року суми 1921,56 грн. станом у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року складає 59,57 грн. (1921,56 грн. х 0,031 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року суми 1921,56 грн. станом на 26 жовтня 2020 року у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по жовтень 2020 року складає 567,99 грн. (2193,03 грн. х 0,259 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по жовтень 2020 року).

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень 2017 року складає 627 грн. 56 коп. (59,57 грн. + 567,99 грн.).

В свою чергу, загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року складає 4849,82грн.

Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст.18, ст. 162.1.3, ст.168 Податкового кодексу Україниє обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановленихст.116 КЗпП України.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюютьсяглавою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першоїстатті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно достатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі за місцем роботи позивача. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі за фактичним місцем роботи позивачки, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей47,83,115,116 КЗпП Україниспричинено впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Відповідні правові позиції висловлені упостановах ВерховногоСуду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року № 364цс16, від 23 березня 2016 року № 365цс16, від 25 травня 2016 року № 948цс16, від 31 травня 2017 року № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17 -ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17.

Згідно з ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку при звільненні позивача є обґрунтованою.

Згідно і зст. 10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цьогоЗаконуєдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44 (5) (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП.

У даній справі є висновок Торгово-промислової палати України, у розділі VII якого зазначено, що цей висновок складено на бланку Торгово-промислової палати України в 5 автентичних примірниках, він підписаний фахівцями, які склали цей висновок та першим віце-президентом ТПП України, на сертифікаті поставлена печатка ТПП України.

Тому відсутність у вказаному висновку назви сертифікат не свідчить про те, що цей доказ є неналежним.

Отже, унеможливлення виконання обов`язків, передбачених статтями 47,83,115та116 КЗпП Україниперед працівниками, що вивільнені, а саме в день звільнення кожному працівникові надати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотний характер, що підтверджено висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року про наявність обставин непереборної сили та є підставами для звільнення відповідача від відповідальності.

Відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування заробітної плати та інших виплат не може бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки працівником доведено, що він продовжував працювати на підприємстві після 20 березня 2017 року (початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)), виконував роботу згідно трудового договору отже заробітна плата була йому нарахована, про що відповідач надав відповідні відомості та нарахування.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21422,46 грн. заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року (без утримання податків та обов`язкових платежів) та 4849,82 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 750,13 грн.

Згідно з п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102 грн. 00 коп.

Тобто, за подання позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Від сплати судового збору за подачу позову позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями).

За частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 750,13 грн. (26272,28 грн. х 840,80 грн. / 29447,96 грн.).

Керуючись статтями12,13,81,89,258,259,263-265 ЦПК України,36, 47, 94, 110, 116,117 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", ЄДРПОУ 40075815, яке знаходиться за адресою: вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 21422 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 46 коп., з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", ЄДРПОУ 40075815, яке знаходиться за адресою: вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 13680, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 4849 (чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн. 82 коп., з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), на рахунок отримувача (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у сумі 750 (сімсот п`ятдесят) грн. 13 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення в частині заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2757 (дві тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн. 92 коп. з утриманням податку й інших обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню, в іншій частині після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подається протягом тридцяти днів здня його проголошення до Донецького апеляційногосуду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2020 року.

Суддя Дружківського міського

суду Донецької області: А.Л. Гонтар