Рішення № 92707641, 04.11.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1819/20

04 листопада 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бачинський І.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання здійснити перерахунок та щомісячну виплату пенсії за вислугою років, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання здійснити перерахунок та щомісячну виплату пенсії за вислугою років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня 2016 року у ОСОБА_1 виникло законне право на включення до розрахунку пенсії за вислугу років 5%, так як він був звільнений через хворобу, тобто пенсію в розмірі 67 % відповідних сум грошового забезпечення. Позивач звернувся із письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із проханням щодо проведення йому перерахунку та виплати пенсії із включенням до розрахунку додатково 5%, тобто у розмірі 67 % від відповідних сум грошового забезпечення, на що листом від 15 червня 2020 року Пенсійний фонд відмовив в збільшенні основного розміру пенсії.

З таким рішенням позивач категорично не погоджується у відповідності до пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 23.07.2020 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 06.08.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивача) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, підставою призначення пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, є звільнення особи згідно Положення про проходження служби в Збройних Силах України саме у відставку за віком або за станом здоров`я. При цьому, слід зазначити, що у нашому випадку позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас за ст. 64 «Б» (через хворобу) Положення про проходження служби в Збройних Силах України, тому вимоги його до Головного управління про збільшення відсоткового значення розміру пенсії із вказаних підстав є безпідставними та необґрунтованими.

10.08.2020 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності. А також позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду.

14 серпня 2020 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 14.09.2020 о 10:30 год.

Ухвалами суду від 14.09.2020, від 05.10.2020 відкладено розгляд справи на 29.10.2020 о 10:15 год., у зв`язку із неявкою сторін.

Ухвалою суду від 29.10.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 04.11.2020 о 11:00 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, посилаючись на відзив на позовну заяву.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку позивача та представника відповідача, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України. Він перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області і отримує пенсію за вислугу років. 13 серпня 2013 року пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 12.10.2013 р. серія НОМЕР_2 ).

Як вбачається з матеріалів пенсії справи № 1903002469, пенсія позивачу призначена з 14.08.2013 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу 24 років 04 місяця 01 день (в календарному обчисленні 23 роки 10 місяців 12 днів) в розмірі 62 відсотків грошового забезпечення.

Відповідно до наказу УМВС України в Тернопільській області № 169 о/с від 13.08.2013 підполковника міліції ОСОБА_1 - помічника начальника районного відділу з кадрового забезпечення Лановецького РВ УМВС України в Тернопільській області, звільнено з виключенням зі списків особового складу органів внутрішніх справ, в запас Збройних Сил України за ст. 64 «Б» через хворобу.

Вислуга років позивача станом на 13.08.2013 року для призначення пенсії складає. - в календарному обчисленні 23 року 10 місяців 12 днів; - в пільговому обчисленні 24 роки 04 місяці 01 день.

Так, до Подання долучено серед інших документів для призначення пенсії за вислугу років, Свідоцтво про хворобу № 244.

Як видно з матеріалів справи, військово-лікарською комісією УМВС України в Тернопільській області, 29.07.2013 проведено медичний огляд позивача, за наслідками чого видано Свідоцтво № 244, яким визнано його непридатним до військової служби в мирний час, та обмежено придатним у воєнний час.

Про звільнення з 13.08.2013 в запас Збройних Сил України за статтею п.64 «Б» (через хворобу) відповідно до Положення про проходження служби в ЗС України, згідно наказу УМВС України в Тернопільській області № 169 о/с з кадрів МВС, зазначено також в Розрахунку за вислугу років.

В зв`язку з тим, що пенсія позивачу призначена в розмірі 62 відсотків від відповідних сум грошового забезпечення, а з січня 2016 року у нього виникло законне право на включення до розрахунку пенсії за вислугу років 5%, так як він був звільнений через хворобую. Пенсію в розмірі 67 % відповідних сум грошового забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 не перерахувало та не виплатило.

27 травня 2020 року позивач звернувся із письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із проханням щодо проведення йому даного перерахунку та виплати пенсії із включенням до розрахунку додатково 5%, тобто у розмірі 67 % від відповідних сум грошового забезпечення, на що йому листом від 15 червня 2020 року Пенсійний фонд відмовив в збільшенні основного розміру пенсії.

Не погоджуючись із таким рішення органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу другого розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з п. «а» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини 1 етапі 77 Закону України «Про національну поліцію» - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 відсотки відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», діяв Закон України «Про міліцію», яким були врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників міліції, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладені в Законі України «Про Національну поліцію».

Питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ були врегульовані також Положенням про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України (далі - Порядок № 85), затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85.

Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку № 85 встановлено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до підпункту 1.117. 1 пункту 1.117. Порядку № 85 свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров`я.

Таким чином, юридично визначальним у даних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку № 85, та зафіксовано у відповідному документі - свідоцтві про хворобу НОМЕР_1 від 26.11.2014, хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції». Однак, наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності до подальшої служби через хворобу. Вказаного висновку дійшов Львівський апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 8 травня 2018 року № 876/2093/18 по справі № 344/14916/17.

Відмінне від передбаченого Законом України «Про національну поліцію» формулювання про непридатність до військової служби та обмежену придатність у воєнний час, яке міститься у свідоцтві про хворобу, не може бути підставою для відмови в перерахунку пенсії відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У своєму рішенні від 15 лютого 2018 року (справа Пз/9901/8/18 820/6514/17) Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звертає увагу на підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, з боку держави, що повинні бути реалізованими у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»).

Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та в подальшому щомісячну виплату ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсії за вислугою років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з врахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 67 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, відповідно до квитанції № 41 від 20.07.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.