Рішення № 92702813, 20.10.2020, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/1025/20 Провадження № 2/358/608/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кіхтенко С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Давиденко М.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області, про визнання права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду з даним позовом, просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) в землях, що перебували в колективній власності колишнього КСП «Медвинське» с. Медвин Богуславського району Київської області в середньому розмірі частки (паю) по даному господарству 1,9 умовних кадастрових гектара за рахунок вільних земель запасу на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області, посилаючись на те, що він з 1995 року працював колгоспі в с. Медвин Богуславського району Київської області, а потім після реорганізації колгоспу працював в СВК «Медвинський» до 2000 року включно, що підтверджується архівною довідкою №04.13 від 03.03.2020 року та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

20 грудня 1996 року КСП «Медвинське» було видано державний акт на право колективної власності на землю. На час видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Медвинське» він була членом даного КСП, але його помилково не включили до списків членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) та не видали відповідний сертифікат.

Посилаючись на Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року, позивачка просить задовольнити його вимоги та визнати за ним право на земельну частку (пай) в бувшому КСП «Медвинське» с. Медвин Богуславського району Київської області.

Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, а також зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач Медвинська сільська рада Богуславського району Київської області, свого представника в судове засідання не направила, але надіслала заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі представника, а також зазначила, що позов визнає в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1995 року працював колгоспі в с. Медвин Богуславського району Київської області, а потім після реорганізації колгоспу працював в КСП «Медвинське» та його правонаступників до 2000 року включно, що підтверджується архівною довідкою №04.13 від 03.03.2020 року та трудовою книжкою серії НОМЕР_2 виданої на його ім`я.

Згідно інформації відділу у Богуславському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15.12.2017 року Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Медвинське» був виданий 20 грудня 1996 року.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року, який діяв на час розпаювання земель колективної власності, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості і одержання документа, що посвідчує це право.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року визначено коло осіб, які мають право на земельний пай, а саме «право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно роз`яснень викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Оскільки позивач ОСОБА_1 на час одержання колективним сільськогосподарським підприємством «Медвинське» с. Медвин Богуславського району Київської області державного акта на право колективної власності на землю станом на 20 грудня 1996 року був членом даного КСП, то він мав право на земельний пай і на його ім`я помилково не видали сертифікат на право на земельну частку (пай) при розпаюванні землі.

Загальновідомим є факт, що колишні члени КСП «Медвинське» вже отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) та в послідуючому державні акти на земельну частку (пай).

Із інформації відділу у Богуславському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15.12.2017 року вбачається, що розмір земельної частки (паю) на одну особу КСП «Медвинське» складає 1,9 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав ( п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Оскільки право позивача на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Медвинське» було порушено, суд виходячи з принципу земельного законодавства щодо забезпечення рівності права власності на землю громадян, що визначено п. б) ч. 1 ст. 5 ЗК України, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки шляхом визнання за нею права на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Медвинське» с. Медвин Богуславського району Київської області, що буде підставою для виділення йому в натурі (на місцевості) земельної ділянки, як власнику земельної частки (паю).

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 420 гривень 50 коп.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 142 ч.1, 200, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 5, 152 ч. 3 п. а) ЗК України, ст.ст. 2, 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року, ст.ст. 1, 2, 3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Медвинське» с. Медвин Богуславського району Київської області в умовних кадастрових гектарах 1,9 га за рахунок вільних земель запасу на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Богуславському районі Київської області, код ЄДРПОУ 37556042, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Богуслав, вул. Франка, 4 повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову 02.09.2020 року, згідно квитанції №44 на р/р 31218206700080, МФО 821018, в ТВБВ 10026/638 філії ГУ по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк ", що становить 420 гривень 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя С. О. Кіхтенко