Ухвала суду № 92701907, 04.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 листопада 2020 року м. Київ № 640/26745/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шрамко Ю.Т., ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України", третя особа - Міністерство охорони здоров`я України, про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшла позовна Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" (далі - позивач, АТ "Київський вітамінний завод") до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (також далі - відповідач, Державний експертний центр МОЗ), третя особа - Міністерство охорони здоров`я України (далі - третя особа), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у формі узагальненого висновку від 21.05.2020р. про рекомендацію до відмови в державній реєстрації лікарського засобу Триельфан (капсули тверді, №20 (10х2), виробництва АТ "Київський вітамінний завод", Україна, заявник - АТ "Київський вітамінний завод") на етапі спеціалізованої експертизи;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача прийнятої за результатами засідання Науково-експертної ради Центру від 10.09.2020р., протокол №19, про рекомендацію до відмови в державній реєстрації лікарського засобу Триельфан (капсули тверді, №20 (10х2), виробництва АТ "Київський вітамінний завод", Україна, заявник - АТ "Київський вітамінний завод");

- зобов`язати відповідача завершити експертизу матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб Триельфан (капсули тверді, №20 (10х2), виробництва АТ "Київський вітамінний завод", Україна, заявник - АТ "Київський вітамінний завод") за типом: лікарський засіб, який має добре вивчене медичне застосування.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями ст.ст. 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом розгляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а.

Так відповідно до статуту відповідача затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.02.2020р. №208 Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України) державне комерційне унітарне підприємство, уповноважена Міністерством охорони здоров`я України спеціалізована експертна організація у сфері доклінічного вивчення, клінічних випробувань та державної реєстрації лікарських засобів (в тому числі медичних імунобіологічних препаратів) в межах, що визначені законами України "Про лікарські засоби" та "Про захист населення від інфекційних хвороб", яка також є головною організацією у сфері здійснення фармаконагляду, проведення експертної оцінки мастер-файлу на плазму на лікарський засіб з крові/плазми, що вироблений в Україні, стандартизації медичної допомоги та медичного, в тому числі фармацевтичного, обслуговування, включаючи розробку відповідних медико-технологічних документів та проектів нормативних актів, що заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України і є підзвітною йому.

Відповідно до п. 1 ч. 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 376, Державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ у визначеному МОЗ порядку.

Отже, кінцевому рішенню уповноваженого державного органу - Міністерства охорони здоров`я України про реєстрацію лікарського засобу передує проходження декількох етапів. Зокрема: експертиза реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що здійснюється Державним підприємством "Державний фармакологічний центр Міністерства охорони здоров`я України" відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 серпня 2005 року № 426 "Про затвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення"; розгляд заяви про реєстрацію лікарських засобів та прийняття передбаченого законом рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації лікарських засобів Міністерством охорони здоров`я України.

З наведеного вбачається, що саме рішення Міністерства охорони здоров`я України про реєстрацію чи відмову в реєстрації лікарських засобів тягне за собою певні юридично-правові наслідки для суб`єктів правовідносин.

При цьому, Державний експертний центр МОЗ при наданні висновків Міністерству охорони здоров`я України не здійснює владні управлінські функції та не виступає як суб`єкт владних повноважень.

За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, суд прийшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України).

Разом з тим, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року П/9901/122/18, від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17 та від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України", третя особа - Міністерство охорони здоров`я України, про визнання протиправними та скасування рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству ""Київський вітамінний завод" у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України", третя особа - Міністерство охорони здоров`я України, про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко