Рішення № 92696830, 04.11.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3061/20

Провадження № 2/484/1313/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання - Шаповалова В.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ісаєнкова С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" про стягнення заробітної плати в розмірі 4169,53грн., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 10183,14грн. та моральної шкоди в сумі 10000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 24.06.2020р. його було прийнято на роботу до ТОВ "Мотортєх" на посаду менеджера зі збуту де він працював до 24.07.2020р. Після звільнення з роботи, відповідач не виплатив йому заробітну плату в розмірі 4169,53грн. за вказаний період, яку він просить стягнути. Крім того, відповідач має сплатити йому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, оскільки вона відбулася з вини відповідача. Також, позивач зазначив, що не виплативши вчасно заробітну плату відповідач завдав йому моральної шкоди, позбавивши засобів для існування, чим змінив звичайний уклад його життя. Моральну шкоду він оцінює в 10000грн.

В судовому засіданні позивач надав заяву, в якій просив позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000грн. залишити без розгляду, а решту позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 04.11.2020р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" в частині стягнення моральної шкоди залишені без розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні позов в частині стягнення заробітної плати в розмірі 4169,53грн. визнав повністю. Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 10183,14грн. не визнав, просив його зменшити, оскільки підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке пов`язане з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та введенням карантинних обмежень.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно наказу № 47 від 23.06.2020р., ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ "Мотортєх" на посаду менеджера зі збуту з 24.06.2020р.(а.с.5)

На підставі наказу № 58 від 23.07.2020р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно п. 2 ст. 36 КЗпП у зв`язку із закінченням строку дії договору з 24.07.2020р. та зобов`язано бухгалтерію зробити остаточний розрахунок і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану чергову відпустку.(а.с.3)

Згідно довідки № 09/10-2 від 10.09.2020р., наданої ТОВ "Мотортєх" загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 24.06.2020р. по 24.07.2020р. становить 5779,54грн., з нарахуванням не відгуляних днів відпустки у кількості 2 дні у розмірі 405,64грн. На даний час заборгованість ТОВ "Мотортєх" по заробітній платі складає 4169,53грн. за липень 2020р. (а.с.6)

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що наявність заборгованості по заробітній платі та її розмір в судовому засіданні учасниками справи не оспорювались та підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що вона підлягає стягненню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов в цій частині не визнав та вказав, що сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати підлягає зменшенню, оскільки підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке пов`язане з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та введенням карантинних обмежень, а тому не має змоги сплачувати такі кошти.

Однак, дане твердження представника відповідача не заслуговує на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Отже, право громадян на працю забезпечується державою.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст.142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст.21 КЗпП України).

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Судом встановлено, що при звільненні позивача з роботи, відповідачем не дотримані вимоги передбачені трудовим законодавством в частині своєчасного проведення розрахунку, а тому наявні всі підстави для стягнення на його користь невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок №100).

Зокрема п.2 Порядку №100 визначає, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього

пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як роз`яснено в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами про оплату праці», при визначенні сум, що підлягають стягненню по оплаті праці, у тому числі середньому заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати становить:

Середній заробіток за час затримки = середньоденна заробітна плата * кількість робочих днів за час затримки.

Загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 24.06.2020р. по 24.07.2020р. становить 5779,54грн.

Кількість робочих днів за період з 24.06.2020р. по 24.07.2020р. становить 21 день.

Отже, середньоденна заробітна плата становить: 5779,54грн./21день = 275,22грн.

Кількість робочих днів за час затримки з моменту звільнення до моменту подачі позову до суду складає 37 днів.

Тобто, середній заробіток за час затримки становить: 275,22грн. * 37днів = 10183,14грн.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням наведеного, суд погоджується із зазначеними розрахунками. Крім того, дані розрахунки не оспорювалися представником відповідача, а альтернативний розрахунок останнім не надано.

Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

При цьому, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом з тим, представник відповідача просив зменшити суму середнього заробітку у зв`язку із відсутністю коштів у підприємства та скрутним матеріальним становищем, яке пов`язане з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та введенням карантинних обмежень, що не є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

На підставі вищевикладеного, приходжу до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 840,80 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх", місцезнаходження якого Миколаївська область, м. Первомайськ, пров Гранітний, 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37113876, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , невиплачену заробітну плату в сумі 4 169(чотири тисячі сто шістдесят дев`ять) грн. 53коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх", місцезнаходження якого Миколаївська область, м. Первомайськ, пров Гранітний, 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37113876, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 183(десять тисяч сто вісімдесят три) грн. 14коп.

Рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної платиза один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" в дохід держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повне судове рішення буде складено 06.11.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх", місцезнаходження якого Миколаївська область, м. Первомайськ, пров Гранітний, 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37113876.

СУДДЯ: Т.Я. Літвіненко