Рішення № 92696745, 28.10.2020, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/563/20

Провадження № 2/945/522/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 жовтня 2020 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна,

встановив:

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 06 червня 2007 року між ним та відповідачем укладений картковий договір № 004-14041-060607.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за картковим договором № 004-14041-060607 від 06 червня 2007 року, 14 лютого 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції відкрито примусове виконавче провадження № 24412496 та накладено арешт на все належне позивачу нерухоме майно.

Також позивач зазначає, що вказане вище виконавче провадження повернуто стягувачу та повторно до відділу державної виконавчої служби не надходило.

При цьому заборгованість позивачем сплачено у повному обсязі в 2013 році.

Оскільки накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції арешт на все належне позивачеві нерухоме майно, позбавляє останнього в повній мірі розпоряджатися цим майном, позивач просить суд зняти арешт та заборону відчуження з усього належного йому нерухомого майна.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, при цьому 08 липня 2020 року представник позивача - ОСОБА_2 подав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився; відзив не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції, належним чином повідомленої про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке:

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 159825213 від 18 березня 2019 року, державним реєстратором - Юрловою Оленою Вадимівною, Четверта миколаївська державна нотаріальна контора, Миколаївський нотаріальний округ Миколаївська область, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 24412496, виданої 14 лютого 2011 року відділом державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, внесено запис про арешт всього належного ОСОБА_3 нерухомого майна. Номер запису про обтяження: 21740937. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10843512, 17 лютого 2011 року 10:32:23, реєстратор: Миколаївська філія Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (а. с. 15 - 16).

Як слідує з довідки Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 22 липня 2020 року, наданої на запит суду від 09 липня 2020 року, за даними спецрозділу автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 24412496 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-5713/10, виданого 16 грудня 2010 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” боргу в розмірі 6708 грн. 79 коп.

28 лютого 2012 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надалі, у зв`язку з закінченням терміну зберігання, вказане вище виконавче провадження № 24412496 знищено (а. с. 54).

При цьому, як слідує з довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства “Дельта Банк” від 03 лютого 2020 року, ОСОБА_1 не має заборгованості за укладеним з банком договором (а. с. 18).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушення права, та з яких підстав.

Виходячи з вищевикладеного, за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, при цьому правові підстави для продовження арешту (обтяження) на належне позивачеві майно відпали, у зв`язку з погашенням позивачем існуючої перед відповідачем заборгованості, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з усього належного йому майна.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна, - задовольнити.

Зняти арешт з усього належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крива Балка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; номер і серія паспорта НОМЕР_2 ) нерухомого майна, запис про обтяження внесено державним реєстратором - Юрловою Оленою Вадимівною, Четверта миколаївська державна нотаріальна контора, Миколаївський нотаріальний округ Миколаївська область, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 24412496, виданої 14 лютого 2011 року відділом державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції. Номер запису про обтяження: 21740937. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10843512, 17 лютого 2011 року 10:32:23, реєстратор: Миколаївська філія Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова