Рішення № 92696141, 02.11.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54591/19-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Печерський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Ю.М.,

позивач - не з`явився

представника відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням розмірів її виплати,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Укрзалізниця») суму невиплаченої заборгованості із заробітної плати з 01 березня по 30 червня 2016 року у сумі 10 775,94 грн., заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року 1597, 94 грн., заборгованість із заробітної плати за час вимушеного простою в сумі 14 465,01 грн., одноразову грошову допомогу 5622,96 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 9088,47 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Позивач посилається на те, що 2001 року перебувала у трудових відносинах із державним підприємством «Донецька залізниця» (надалі ДП «Донецька залізниця»). Посаду інженера технолога 2 категорії відокремленого підрозділу станції Луганськ займала з 17 квітня 2014 року. ДП «Донецька залізниця» було реорганізоване шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі ПАТ «Укрзалізниця»).

17.07.2017 наказом структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №2905-ОС позивач був звільнений з посади у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю (надалі КЗпП України).

Позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період березень-червень 2016 року у сумі 10 775,94 грн. та за березня 2017 у сумі 1597,94. Невиплаченою залишається частина заробітної плати за час простою починаючи з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 у розмірі 14 465, 01 грн. Також невиплаченою залишається одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 5622,96 грн. та компенсація за дні невикористаної відпустки у розмірі 9088,47 грн. Позивач вказує, що зазначена заборгованість із заробітної плати, є досі невиплаченою, вважає дії відповідача незаконними, так як згідно з вимог ч. 1 ст.116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводяться у день звільнення.

Відповідач не подав відзив на позовну заяву, своїм правом не скористався.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі. Враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ, що виникають з трудових правовідносин.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» свою господарську діяльність розпочало 01 грудня 2015 року та є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підвідомчих підприємств і закладів, що мали статус окремих юридичних осіб.

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»від 23.02.2012 №4442-IV, Постанови КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 №200, Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно з наказом правління ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 №303 утворено виробничий підрозділ Луганська дистанція електропостачання структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Постановою КМУ «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» від 31 жовтня 2018 р. № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство «Українська залізниця». В подальшому внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з такими вимогами саме до АТ «Укрзалізниця», а не до ДП «Донецька залізниця», оскільки законом передбачений механізм звернення з такими вимогами до підприємства - правонаступника. Позиція Верховного суду викладена у постанові по справі №221/4255/16-ц від 10.10.2019.

Відповідно до записів у трудовій книжці, наказом №45/л від 30.07.2001 позивача було прийнято на роботу на посаду оператора поста на станцію «Луганськ» ДП «Донецька залізниця». 16.04.2014 позивачка була звільненна у зв`язку з переведенням до відокремленого підрозділу станції Луганськ ДП «Донецька залізниця» на посаду інженера-технолога 2-ї категорії пасажирського сектору.

Наказом структурного підрозділу «Луганська Дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» «Про перепідпорядкування працівників» від 21.07.2016, №05-ОС, у зв`язку з реорганізацією підприємства з 22.06.2016 продовжено дію трудових договорів у виробничому підрозділі станції Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Наказом структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 16 березня 2017 року № 58/ДН, встановлено початок простою з 00-00 годин 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу наказано проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Як вбачається з позовних вимог, не виплаченою є сума, без утримання податків і зборів, згідно наданих довідок про доходи :

-березень 2016 року - 3225 грн. 59 коп.,

-квітень 2016 року - 2857 грн. 80 коп.,

-травень 2016 року - 2763 грн. 67 коп.,

-червень 2016 року - 1928 грн. 88 коп.,

На підтвердження позивачем надано відомості розрахунку заробітної плати за якими до виплати:

-березень 2016 року -2845грн. 87 коп.,

-квітень 2016 року - 2314 грн. 82 коп.,

-травень 2016 року - 2238 грн. 57 коп.,

-червень 2016 року - 1562 грн. 39 коп.,

-березень 2017 року - 1597 грн. 94 коп.

-квітень 2017 року - 2894 грн. 93 коп.

-травень 2017 року - 2894 грн. 93 коп.

-червень2017 року - 2894 грн. 93 коп.

-липень 2017 року - 13359 грн. 08 коп. (з урахуванням вихідної допомоги 5622, 96 грн., оплати простою, та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки).

Загальна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати складає 26 980 грн. 50 коп. Суд також наголошує, що нарахована, але не виплачена заробітна плата стягується з урахуванням вже сум утримань із заробітної плати. Вихідна допомога, яка не відноситься до фонду заробітної плати я є соціальною гарантією при звільненні у зв`язку із скорочення працівника, тому вона стягується окремо без урахування податків і зборів у розмірі 5622 грн. 96 коп.

Позивачем надано довідки про заборгованість заробітної плати за зразком затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27 серпня 2004 року № 192 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 червня 2015 року № 591) де вказані суми збігаються із сумами наданими у розрахунках за кожен окремо місяці в якому існувала заборгованість, але окремо вказувалася сума нарахованої і сума утриманого розміру заробітної плати. Вказані розрахунки відповідають даним табелів обліку використання робочого часу за 2016 та 2017 роки.Крім того, згідно з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Загальна сума, що підлягає до задоволення - 32603 грн. 46 коп., в іншій частині слід відмовити.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення компенсації, то відповідно до постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Суд вважає за неможливе стягнути втрати частини грошового доходу у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Враховуючи, що суд розглядає вимоги в межах пред`явлених у позовній заяві та при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог як це передбачено ч. 2 ст. 264 ЦПК України. Позивач не виклав конкретних позовних вимог про розмір, якій на думку позивача підлягав би стягненню як компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тому у цій частині слід відмовити. Суд наголошує, що позивач не позбавлений в подальшому права звернутися про стягнення розрахованої суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням вимог передбачених ЦПК України.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 УПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.141 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про стягнення заробітної плати на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень ч. 2 ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що суд задовольнив позовні вимоги частково, на користь держави підлягає стягненню з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 884 грн. 64 коп.

При таких обставинах позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21,22 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 47, 94, 97, 116, 117, 233 КзпП України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100, ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264,280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 26 980 гривень 50 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 5622 гривень 96 копійок без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід Держави судовий збір у розмірі 884 гривень 64 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційні скарги подаються протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2 017. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця « в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерне товариство «Українська залізниця»: 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22

Суддя Остапчук Т.В.