Рішення № 92693776, 06.11.2020, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1083/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.,

при секретарі: Гончарові А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Булиховського Тараса Михайловича та Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Заявник ОСОБА_1 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить скасувати постанову серія БАБ № 370030 про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення щодо неї – закрити, в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Понесені нею судові витрати стягнути з відповідача.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов та пояснила, що 26 вересня 2020 року вона сиділа в автомобілі і чекала батька, який мав відремонтувати автомобіль. Автомобіль стояв на узбіччі протягом 5-10 хвилин. В цей час під`їхали працівники поліції, які сказали, що ОСОБА_1 рухалася без світла фар. ОСОБА_1 пояснила, що не рухалася, автомобіль стоїть і що вона чекає свого батька ОСОБА_2 .

Відповідач – поліцейський сектору реагування патрульної поліції Кельменецького відділу поліції Булиховський Т.М. в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача – Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в судове засідання не з`явився.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №370030 від 26 вересня 2020 року, яка винесена інспектором Кельменецького відділу поліції Булиховським Т.М., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. У постанові зазначено, що 26 вересня 2020 року, о 23 годині 10 хвилин водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом „AUDI 80” номерний знак НОМЕР_1 , в якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла, чим порушила п. 19.1 Правил дорожнього руху.

Позивачка не погодилася з даною постановою та звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін „суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 122 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122.

Використання у зазначених вище нормах формулювань „від імені імені органів Національної поліції", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.

Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі N 724/716/16 та від 17.06.2020 у справі N 127/6881/17, №742/2298/17 від 17.09.2020 року.

Положення статті 48 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Таким чином, суд вважає, що належним відповідачем по справі є орган Національної поліції , а саме Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області, яке залучено судом до участі у справі в якості другого відповідача.

Статтею 14 Закону України „Про дорожній рух” визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України „Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відтак,згідно закону, суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом (водій).

Положеннями п.1.5 ПДР України встановлено,що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Із матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 не визнавала вину у вчиненні цього правопорушення та пояснює, що автомобілем не керувала.

Такі пояснення ОСОБА_1 надані нею в суді.

Пояснення ОСОБА_1 щодо істотних для провадження обставин є послідовними та узгоджуються з іншими наявними у справі доказами.

Свідок ОСОБА_2 підтвердив, що саме він 26 вересня 2020 року, біля 23 години 10 хвилин, в с. Ленківці керував автомобілем, у якому віз ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Автомобіль заглох. ОСОБА_2 пішов додому за ліхтариком і запобіжниками. Коли ОСОБА_2 повернувся, ОСОБА_1 розповіла, що приїжджали працівники поліції, які вилучили її посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Після цього ОСОБА_2 відремонтував автомобіль і поїхав додому.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що 26 вересня 2020 року, біля 23 години, він підійшов до магазину „Гермес” в с. Ленківці і очікував таксі. Автомобіль „AUDI 80” білого кольору стояв, світло не було ввімкнене, а двигун не був заведений. З-за керма вийшов ОСОБА_5 і кудись пішов. Із задніх дверей автомобіля вийшла ОСОБА_1 і сіла на сидіння водія. Через 4-5 хвилин приїхали працівники поліції, які почали вимагати у ОСОБА_1 документи. ОСОБА_1 не керувала автомобілем.

ОСОБА_2 надав суду посвідчення водія , яким підтверджено, що він має право керування транспортними засобами.

За викладених вище обставин суд вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 за обставин, зазначених у постанові серії БАБ №370020 від 29 вересня 2020 року керувала автомобілем „АУДІ 80” реєстраційний номер НОМЕР_1 і такі докази відсутні у матеріалах справи.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, поки її вину не буде доведено у законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом дає підстави для висновку, що у її діях склад правопорушення відсутній.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом обставини вказують на незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ №370030 від 26 вересня 2020 року, що має наслідком визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Оскаржувана постанова серії БАБ №370030 від 26 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що у позові до інспектора Булиховського Т.М. як до неналежного відповідача слід відмовити та прийняти рішення про задоволення позову по суті заявлених вимог щодо Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області як щодо належного відповідача.

На підставі ст. ст. 268, 279 КУпАП, керуючись ст.ст. 246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до інспектора сектору реагування патрульної поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Булиховського Тараса Михайловича, місце служби якого смт. Кельменці Чернівецької області, вулиця Бесарабська будинок 30, – відмовити повністю як до неналежного відповідача.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, м. Чернівці вулиця Головна будинок 24, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №370030 від 26 вересня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Суддя: