Рішення № 92691673, 05.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/104/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 справа № 908/1708/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали

за позовом приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” (02002, м. Київ, вул. Євгена Свирстюка, б. 23, оф. 1016)

до відповідача фізичної особи-підприємця Кугай Любові Володимирівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 10719,01 грн.

Без виклику учасників справи

Приватна організація “Українська ліга авторських і суміжних прав” звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кугай Любові Володимирівни 10719,01 грн., яка складається з: 3718,00 грн. основного боргу, 50,91 грн. інфляційних втрат, 32,10 грн. 3% річних, 2118,00 грн. штрафу та 4800,00 грн. дострокової сплати винагороди (Роялті). Позов заявлено на підставі статей 612, 625 ЦК України, статей 230, 231, 232 ГК України. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких визначає в сумі 6000,00 грн. Позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Підставою для звернення з позовом до суду є неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № ТЗ-94/01/17, за умовами якого відповідач за надане невиключне право на публічне виконання оприлюднених музичних творів зобов`язався сплачувати позивачу винагороду (роялті). Позивач відзначив, що загальна сума щоквартальної винагороди з дня набуття чинності договором (з 01.10.2017) складає 2400 грн., в перерахунку на місячний платіж – 800,00 грн. за кожний місяць. Відповідачем мали бути здійснені такі платежі за 42 місяців – 800 грн. за кожен місяць, але відповідач оплатив лише 35 місяців та частково 36 місяць, сплативши 28282,00 грн. Неналежне виконання відповідачем умов договору, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, а також стягнення дострокової сплати винагороди (Роялті). Посилаючись на приписи статей 612, 625 ЦК України, статей 230, 231, 232 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 справу № 908/1708/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1708/20, присвоєно справі номер провадження 18/104/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 08.08.2020. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу – протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 13.08.2020.

Ухвалено розпочати розгляд справи по суті через 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Разом з тим, суд врахував, що процесуальні строки у справі є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. <…>

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Позивач отримав копію ухвали суду від 17.07.2020 про відкриття провадження у справі 13.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від позивача 21.07.2020 надішли додаткові пояснення до позовної заяви.

Також від позивача 21.07.2020 надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Від відповідача будь-яких заяв або клопотань не надходило.

Відповідач не отримав копію ухвали суду від 13.07.2020 про відкриття провадження у справі. Копія ухвали про відкриття провадження у справі, яка надіслана відповідачу 13.07.2020, повернута поштовою установою з відміткою «Закінчення терміну зберігання».

Ухвала надсилалася відповідачу за адресою, зазначеною в позові та за місцезнаходженням, визначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (які збігаються): 69001, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 11, кв. 30.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи. За таких обставин суд визнає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 13.07.2020. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 12.08.2020 та закінчити 13.09.2020 (з урахуванням того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний день).

Разом із цим, Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” доповнено розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 31.12.2020) та наразі не припинена.

З урахуванням викладеного, процесуальні строки є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ (з урахуванням поштового пробігу) звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 05.11.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватною організацією “Українська ліга авторських і суміжних прав” (УЛАСП, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Кугай Любов`ю Володимирівною (користувачем, відповідачем у справі) 01.01.2017 укладений договір № ТЗ-94/01/17 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір Винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору, та частоти їх використання.

Згідно п. 6.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмову іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Додатком № 1 до Договору визначено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів: магазин взуття МІДА (Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/б) та магазин взуття МІДА (Київ, вул. Миколи Лаврухина, 4).

Згідно п. 1.2 додатку № 2 до Договору загальний розмір щоквартального платежу з дня набуття чинності договору становить 2400,00 грн. Зазначена сума щоквартально перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення щодо припинення дії договору № ТЗ-94/01/17., жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення договору, тому відповідно до п. 6.2 Договору його дію продовжено на той самий строк і на тих же умовах.

Разом з тим, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов`язання щодо перерахування на поточний рахунок позивача винагороди (роялті) у визначеному договором розмірі та у вказаний у ньому строк не здійснив, що призвело до утворення у відповідача заборгованості за Договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вказаних витрат позивача у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", публічне виконання – це подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання відповідачем зобов`язання за договором визначений в п. 3.3 - відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Визначення роялті в чинному законодавстві України наведене в пп. 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, згідно з яким роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору сплачено роялті на загальну суму 28282,00 грн. за період з січня 2017 року по листопад 2019 року, а також частково за грудень 2019 року. За період: грудень 2019 року (частково), січень, лютий, березень, червень 2020 року відповідачем оплату здійснено не було, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 3718,00 грн., яка станом на час розгляду даної справи залишається несплаченою.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3718,00 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2118,00 грн. та суму дострокової сплати винагороди (роялті) в розмірі 4800,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строк щомісячних платежів за період - грудень 2019 року (частково), січень, лютий 2020 року більше ніж на 4 місяці. Розрахунок дострокової сплати винагороди (роялті) позивачем здійснено за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року.

Розрахунок дострокової сплати винагороди (роялті) позивачем здійснено з липня по грудень 2020 року, що складає 4800,00 грн.

Перевіривши розрахунки штрафу та дострокової сплати винагороди (роялті) суд встановив, що їх здійснено правильно та у відповідності до умов договору, а тому вимоги про стягнення з відповідача 2118,00 грн. штрафу та 4800,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 32,10 грн. 3% річних за загальний період з 26.11.2019 по 27.05.2020 та 50,91 грн. інфляційних втрат за період з 26.11.2019 по 27.05.2020 (на заборгованість з грудня 2019 року по березень 2020 року).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 26.11.2019 по 27.05.2020 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 32,10 грн. 3% річних.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період 26.11.2019 по 27.05.2020 року на заборгованість, що існувала у період з грудня 2019 року по лютий 2020 року, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд встановив, що сума інфляційних втрат з урахування періоду розрахунку – грудень 2019 року квітень 2020 року складає 34,25 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 16,66 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано. Як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, таке нарахування здійснюється не за повний місяць прострочення, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати винагороди (роялті) за надане невиключне право на виконання музичних творів у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 3718,00 грн. основного боргу, 2118,00 грн. штрафу, 4800,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті), 32,10 грн. 3% річних та 34,25 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (16,66 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2098,73 грн. судового збору.

Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/1708/20, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача та заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”: адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У матеріалах справи міститься договір № 8.284А від 15.04.2020 про надання професійної правничої допомоги, укладений між Адвокатським об`єднанням “Інтелкрафтс” та приватною організацією “Українська ліга авторських і суміжних прав”, відповідно до умов якого (п. 1.2 Договору) професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ФОП Кугай Л.В. про стягнення заборгованості за договором № ТЗ-94/01/17 від 01.01.2017; за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду в наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 6000,00 грн., без ПДВ. (п. 4.1 договору). Згідно п. 4.2 договору клієнт оплачує винагороду адвокатському об`єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду. За результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін; в акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана та її вартість (п. 4.4 договору).

У матеріалах справи міститься підписаний 08.07.2020 між Адвокатським об`єднанням “Інтелкрафтс” та приватною організацією “Українська ліга авторських і суміжних прав” акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом.

Згідно акту адвокатське об`єднання отримало винагороду у розмірі 6000,00 грн. В акті зазначено, яка саме робота проведена адвокатом та її вартість: вивчення та аналіз положень Договору – 200,00 грн., надання консультацій клієнту щодо порядку стягнення заборгованості – 300,00 грн., складання тексту позовної заяви – 3000,00 грн., роздруківка, посвідчення копій документів – 750,00 грн., надання консультацій клієнту щодо відкриття провадження у справі – 750,00 грн., підготовка процесуальних документів – 1000,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи задоволення позовних вимог та висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено, подання доказів здійснення оплати професійних послуг адвоката, з огляду на співмірність таких витрат, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача 5990,67 грн. витрат на професійну правову допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кугай Любові Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, ідентифікаційний код 37396233) 3718,00 грн. (три тисячі сімсот вісімнадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 2118,00 грн. (дві тисячі сто вісімнадцять грн. 00 коп.) штрафу, 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) дострокової сплати винагороди (роялті), 32,10 грн. (тридцять дві грн. 10 коп.) 3% річних, 34,25 грн. (тридцять чотири грн. 25 коп.) інфляційних втрат, 2098,73 грн. (дві тисячі дев`яносто вісім грн. 73 коп.) судового збору та 5990,67 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто грн. 67 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 06.11.2020.

Суддя В.В. Левкут