Рішення № 92689941, 06.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року м. Київ № 640/6934/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доФінансового управління Генерального штабу Збройних Сил Українипро:визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДР: 22990368), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійснені перерахунку (донарахування) та виплаті позивачу різниці вихідної допомоги при звільнені його з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди;

2) зобов`язати відповідача провести перерахунок (донарахування) та виплату позивачу різниці розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Позиція позивача.

Позивач у позові зазначає, що є полковником запасу, проходив військову службу в Збройних Силах України. Звільнений у запас відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «а» (наказ командира військової частини А2516 від 14.09.2017 року № 179).

Позивач звертає увагу на те, що військова частина А2516 на фінансовому забезпеченні перебувала у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, тому саме Фінансове управління ГШ ЗСУ проводило всі фінансові розрахунки як під час проходження військової служби, так і при звільненні позивача з військової служби, у зв`язку з чим до позову додається грошовий атестат серія ЗУ №373672 виданий Фінансовим управлінням ГШ ЗСУ).

На день звільнення з військової служби в запас, ФУ ГШУ ЗСУ нарахувало та виплатило позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди (лист від 03.03.2020 року №305/448), яка виплачувалася в складі місячного грошового забезпечення в розмірі 60 % згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» №889 від 22 вересня 2010 року (далі - постанова КМУ № 889).

Позивач зазначає, що у подальшому звернувся до ФУ ГШ ЗСУ із заявою від 04.02.2020 року провести перерахунок (донарахування) та виплатити різницю розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі мого грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % мого щомісячного грошового забезпечення.

Але, ФУ ГШ ЗСУ у своєму листі-відповіді від 03.03.2020 року №305/448 відмовило у вищезазначеній виплаті посилаючись на те, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я включаються:

оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).

І тому, на думку відповідача, у ФП ГШ ЗСУ немає підстав для включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення позивача, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, та проведення відповідного перерахунку (доплати).

Також, зазначає позивач, ФУ ГШ ЗСУ надало довідку від 03 березня 2020 року №305/237 про нарахування (виплату) позивачу суми щомісячної додаткової грошової винагороди, з якої підтверджується, що протягом останніх 20 місяців проходження військової служби він щомісячно отримував в складі свого грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду.

Звертаючи увагу на положення Конституції України та профільного законодавства, позивач вважає, що ФУ ГШ ЗСУ протиправно не нарахувало і не виплатило одноразову грошову допомогу у разі звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу щомісячно в складі місячного грошового забезпечення в розмірі 60 % згідно постанови Кабінету Міністрів України № 889 від.22 вересня 2010 року.

Водночас, позивач звертає увагу, що відповідно до довідки Фінансового управління ГШ ЗСУ від 03 березня 2020 року №305/237 за останні 20 місяців перед звільненням позивач щомісячно отримував щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка нараховувалась і виплачувалась щомісяця та носила постійний характер і ніяк не може вважатися одноразовим видом грошового забезпечення.

З огляду на викладене, позивач наполягає, що Фінансове управління ГШ ЗСУ протиправно не включило до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою №889.

Відтак, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Звертає увагу на те, що за існуючими правилами (наказ МО України № 260 від 11.06.2008), до місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту включаються: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород). Додаткові види грошового забезпечення, як зазначає відповідач, визначені постановою КМ України від 07.11.2007 № 1294.

Відтак, посилаючись на наведене та враховуючи положення ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011), постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007, № 889 від 22.09.2010, Інструкції, затвердженої наказом МО України від 24.10.2016 № 550, а також Інструкції від 11.06.2008 № 260, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 27.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Встановлені судом обставини.

Так, у даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються, а матеріалами справи підтверджуються вищевикладені обставини перебування позивача на військовій службі, обставини звільнення, відомості, наведені у грошовому атестаті (а.с. 11), обставини звернення до відповідача щодо виплати різниці вихідної допомоги з урахуванням позиції позивача, а також відмови у здійсненні доплати до вихідної допомоги відповідно до наведених вище обставини, враховуючи позицію відповідача (а.с. 13), а відтак вказані обставини є встановленими.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей" (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Приписи ч. ч. 1, 2, 4 ст. 9 Закону визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка була чинною на момент звільнення Позивача з військової служби, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій врегулювано постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 (далі - Постанова №889).

Так, згідно пп. 1 п. 1 даної Постанови установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

При цьому, пунктом 2 Постанови №889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Так, до 16.12.2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала затверджена наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція №595).

Згідно п. 2 Інструкції №595 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій" (із змінами); військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту): з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Приписи п. 5 Інструкції №595 визначають, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Аналогічне правове регулювання порядку виплати додаткової щомісячної грошової винагороди містить затверджена наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 року № 550 Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка набрала чинності 16.12.2016 року.

Таким чином, історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень постанови №889 в системному зв`язку із нормами статей 9 і 15 Закону № 2011 та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.

Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.

Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові.

Наведену правову позицію, що стосується аналогічних спірних обставин (відносно виплати вихідної допомоги), неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах: від 16.06.2015 року у справі № 21-621а14, від 04.11.2014 року у справі № 21-473а14, від 19.05.2015 року у справі № 21-466а15.

У подальшому її підтримав і Верховний Суд у постановах від 01.03.2018 року у справі № 761/17387/17, від 06.11.2019 року у справі № 825/1205/17, від 09.01.2020 року у справі № 809/1489/16.

Аналогічний висновок підтриманий Верховним Судом в одній із останніх постанов з цього приводу - у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №240/9504/19, який зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На даний час відсутнє рішення Великої Палати Верховного Суду про відступ від вищезгаданих правових позицій Верховного Суду України.

Посилання ж позивача на правові позиції Верховного Суду у справах № 826/11679/17, № 826/3398/17, № 802/955/17-а, № 826/14564/17 та № 826/2447/18, які ґрунтуються на висновках Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17, є, на переконання суду, помилковим, оскільки відповідачем у справі був орган пенсійного фонду, спір у справі № 522/2738/17 стосувався не нарахування вихідної допомоги, а стосувався перерахунку пенсії з урахуванням складових додаткових складових грошового забезпечення, які вираховуються для цілей пенсійного забезпечення, а не для цілей нарахування вихідної допомоги. У даній справі Верховний Суд вирішував питання застосування ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (щодо заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій), ч. 1 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей" (щодо пенсійного забезпечення).

Водночас, у даній справі вирішується питання застосування положень ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей" щодо виплати при звільненні одноразової грошової допомоги.

У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №240/9504/19 Верховний Суд також визнав безґрунтовними посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, оскільки предметом спору у цій справі було врахування складових для обрахунку пенсії.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача та відсутність підстав для висновку, що відповідач стосовно позивача допустив протиправну бездіяльність або вчинив протиправні дії. Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін