Рішення № 92688317, 06.11.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2891/20

Провадження № 2/552/1020/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

за участю представника позивача Суржинської К.О, відповідача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства « Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води,-

В С Т А Н О В И В:

23.06.2020 ПОКВПТГ « Полтаватеплоенерго» звернулось до ОСОБА_3 з позовом про стягнення боргу за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 . Отримує послуги з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води до вказаної квартири, однак не сплачує за отримані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.02.2015 по 01.05.2020 у розмірі 40 031.15 грн. Також на вказану суму заборгованості позивач нарахував, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, інфляційні витрати у розмірі 4917.86 грн, 3% річних у розмірі 2 214.94 грн. Всього просив стягнути заборгованість за вказаний період у розмірі 47 163.95 грн , а також витрати по справі.

Провадження у справі відкрито 07.07.2020 за правилами спрощеного позовного провадження.

03.08.2020 задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів.

15.09.2020 задоволене клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 , який під час розгляду справи представляв інтереси свої та відповідача ОСОБА_3 , позовні вимоги, що заявлені до нього не визнав, пояснив, що тягар утримання майна покладається на власника майна, а він ніколи не був власником спірної квартири. Щодо позовних вимог, які заявлені до ОСОБА_3 , то визнав їх частково. Пояснив, що до позовних вимог необхідно застосувати позовну давність. Також зазначав, що оскільки ОСОБА_3 не був власником квартири в період з 11.07.2017 по 26.11.2019, то за вказаний період він не повинен нести відповідальність за несплату комунальних послуг. Також вважає таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних з тих підстав, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пояснив, що він дійсно придбав на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 11.07.2017, однак він жодного дня у квартирі не проживав, не отримував послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, бо протягом двох років розглядались у суді справи, щодо недійсності електронних торгів. Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.11.2019 скасовано протокол електронних торгів, акт реалізації предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Оскільки вказаний правочин визнаний недійсним, він, відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, будучи повідомленою про час і місце розгляду справи.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд керується таким.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 2-2515 від 12.09.2012.

Вказана квартира була продана на електронних торгах.

11.07.2017 свідоцтво право власності на квартиру видане ОСОБА_2 на підставі акта про реалізацію предметів іпотеки, затвердженого начальником Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області від 03.07.2017 ( а.с. 44).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.11.2019 скасовано протокол електронних торгів, акт реалізації предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а рішення про скасування № 49858202 від 26.11.2019 державний реєстратор прав на нерухоме майно виконкому Полтавської міської ради скасував реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 ( а.с. 46).

Оскільки правочин на підставі якого ОСОБА_2 був власником квартири визнаний недійсним, він, відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків для ОСОБА_2 , крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

ОСОБА_2 у спірній квартирі ніколи не проживав, бо його право власності оспорювалось у судовому порядку ОСОБА_3 більше двох років, що не заперечується представником власника квартири ОСОБА_1 ОСОБА_2 ніколи не отримував послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання до вказаної квартири, жодних зобов`язань перед позивачем щодо сплати вказаних послуг немає.

Та обставина, що ОСОБА_2 був зареєстрований в квартирі , не є підставою для стягнення з нього заборгованості за надані послуги, бо не є споживачем послуг, що надавались позивачем.

ОСОБА_4 проживає в квартирі та зареєстрована в ній як квартирант, не є власником квартири, отже на неї також не можуть бути покладені обов`язки щодо сплати боргу за послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання, так як вона у договірних відносинах із позивачем не перебуває , а перебуває у договірних відносинах із власником квартири ОСОБА_3 , отже саме між ними повинні вирішуватись питання щодо сплати комунальних послуг за проживання в квартирі.

ОСОБА_1 також не є власником квартири.

Таким чином єдиним власником квартири є ОСОБА_3 .

Власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, здійснює свою владу щодо управління ним і вправі вчиняти будь-які дії, що не суперечать закону.

Власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом,як передбачено ст. 322 ЦК України.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновок Верховного Суду України, постанова від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).

Правовідносини сторін є грошовим зобов`язанням, в якому на боржника покладений обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а цьому обов`язку кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані ним послуги.

ОСОБА_3 є єдиним власником квартири, як власник квартири, в якій були отримані житлово-комунальні послуги, має обов`язок оплатити позивачеві їхню вартість.

Щодо вимог про застосування позовної давності.

Велика палата Верховного суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 зробила правовий висновок про те, що: «Звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за заявленою вимогою; переривання строку відбувається лише при поданні позову з цією вимогою».

Враховуючи вказаний правовий висновок слід застосувати до вказаних правовідносин позовну давність.

Позивач звернувся до суду із позовом 23.06.2020.

Враховуючи загальну позовну давність у три роки, заборгованість слід стягнути з 23.06.2017.

Як встановлено судом ОСОБА_2 хоч і був зареєстрований у спірній квартирі, але жодного дня в ній не проживав та не отримував від позивача жодних послуг, а тому його реєстрація у спірній квартирі не може бути врахована при нарахуванні заборгованості за надані послуги з гарячого водопостачання.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не надав суду жодного доказу у підтвердження того, що він, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не отримували послуги з постачання гарячої води, при підрахуванні боргу за надані послуги, слід враховувати, що станом на 23.06.2020 у квартирі отримували послуги з теплопостачання три особи, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4

10.11.2017 ОСОБА_1 був знятий з реєстраційного обліку у квартирі.

Отже нарахування заборгованості за послуги з гарячого водопостачання слід нараховувати з 23.06.2017 по 10.11.2017 на три особи, а з 12.11.2017 по 01.05.2020 на дві особи.

Таким чином заборгованість за надані послуги з теплопостачання і постачання гарячої води за період з 23.06.2017 по 01.05.2020, з урахуванням кількості осіб, які отримували послуги, судом визначається у розмірі 21 455.62 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення суми боргу з урахуванням суми інфляції та 3% річних, то суд враховує таке.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти стягнення заборгованості з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України посилаючись на те, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, приймав участь в АТО, а тому штрафні санкції до нього не можуть бути застосовані.

П. 15 ст. 14 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” передбачає, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс1 1).

Отже сума боргу повинна бути стягнута з ОСОБА_3 з урахуванням суми інфляції, яка становить 4 739.53 грн, 3% річних, які становлять 1825.00 грн.

Всього підлягає до стягнення 28 020.15 грн.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч. 6 ці статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини задоволених позовних вимог компенсація судових витрат по сплаті судового збору складає 1248.80 грн.

Відповідач ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» , а тому судові витрати позивача повинні компенсуватись за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства « Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства « Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання з 23.06.2017 по 01.05.2020 у розмірі 21 455.62 грн, суми інфляції 4 739.53 грн, 3% річних 1825.00 грн, а всього 28 020 .15 грн. ( двадцять вісім тисяч двадцять гривень 15 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства « Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Судові витрати у розмірі 1248.80 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства « Полтаватеплоенерго» , код ЄДРПОУ 03338030, м. Полтава. вул.. Комарова , 2а.

Відповідачі:

ОСОБА_3 прож. АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлений , місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлений, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Л.М. Васильєва