Ухвала суду № 92686806, 29.10.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5760/18

Провадження № 1-кп/359/88/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

суддів Муранової-Лесів І.В., Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Вітківському Є.О.,

за участю:

прокурора Малашич Ю.Ю.,

представників потерпілих Криган Л.А., Закревської Є.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Ємець С.М., Каленіченко Л.С., Сороки З.І., Танчук М.А.,

розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3 ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,-

в с т а н о в и в:

1. Прокурор Малашич Ю.Ю. звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та посилається на те, що Бориспільським міськрайонним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження №42018000000001598 від 27.06.2018, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме в участі у злочинній організації створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та викрадення в ніч з 20 на 21 січня 2014 з приміщення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, розташованої по вул. Шовковичній, 39/1 в м. Києві, учасників акцій протесту «Євромайдану» ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , їх катування, а також умисного вбивства останнього.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26.07.2018 обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався. У зв`язку з тим, що судовий розгляд вказаного провадження на даний час не закінчено, а строк дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, посилаючись на вагомість доказів вчинення обвинуваченим особливо тяжких та тяжких насильницьких злочинів, наявні ризики його ухилення від суду та впливу на свідків та потерпілих, вчинення перешкод до встановлення об`єктивної істини в інший спосіб, - просила суд продовжити тримання під вартою ОСОБА_1 .

На думку прокурора, строки судового розгляду по суті, враховуючи складність справи, не виходять за межі розумних, проте за фактом є тривалими (з серпня 2018 року). Прокурор відмітила, що останні щонайменше 5 місяців судового розгляду зумовлені виключно поведінкою сторони захисту, яка очевидно зволікала з поданням до суду власних доповнень судового розгляду, або ж завчасно не повідомляла про них сторону обвинувачення.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16.10.2014) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість з метою попередження ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, перешкоджання кримінальному в провадженню в будь-який інший спосіб - вважає за необхідне клопотати перед судом про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою. У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи Я (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Прокурор зауважила, що це не самодостатня підстава для продовження найбільш суворого запобіжного заходу, але в сукупності з іншими відіграє не менш значиму роль. Не зважаючи на завершення дослідження письмових доказів та перехід до стадії доповнень, на переконання сторони обвинувачення, сукупність представлених доказів дає обгрунтовані підстави вважати, що в разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 буде вживати всіх заходів до уникнення кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню.

Досудовим розслідуванням також установлено, що ОСОБА_1 , до моменту обрання йому запобіжного заходу, регулярно залишав територію України та виїжджав, зокрема, до Російської Федерації де, за наявною інформацією, і переховуються більшість підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_1 , а саме: з 2014 року в Російській Федерації переховуються від слідства, у зв`язку з чим оголошені у розшук ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші. Більше того, відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації від 25.07.2017, поїздки ОСОБА_1 до Російської Федерації розпочалися саме після виїзду ОСОБА_11 через ПП « ОСОБА_12 » (саме через цей пункт незаконно перетнув територію України інший підозрюваний в кримінальному провадженні ОСОБА_13 ).

Тому ризик втечі та перешкоджання кримінальному провадженню обвинуваченим в даній справі є очевидними. Прокурор наполягає на існуванні ризику перешкоджання кримінальному провадженню і будь-який інший спосіб, в разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 на більш м`який.

За таких обставин більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання ОСОБА_14 процесуальних обов`язків обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор Малашич Ю.Ю. підтримала вказане клопотання та просила його задовольнити.

2. Представники потерпілих - адвокат Криган Л.А. та адвокат Закревська Є.О., підтримали позицію прокурора. Вважають клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_15 у виді тримання під вартою обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

3. Захисник Ємець С.М. заперечила проти задоволення клопотання прокурора. Звертає увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ, не можна вимагати від захисту доведення «поза розумним сумнівом» права залишатися на волі або права бути звільненим. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Із цього правила випливають два природні наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь тримання під вартою, завжди несе держава; будь-які обставини, щодо доведеності або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.

Тягар доведення завжди лежить на обвинувачі, а сумніви мають тлумачитися на користь захисту. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Зазначає, що в обґрунтування клопотання прокурор без будь-яких підстав стверджує про «вагомість доказів вчинення обвинуваченим особливо тяжких та тяжких насильницьких злочинів, наявність ризиків його ухилення від суду, вчинення перешкод до встановлення об`єктивної істини в інший спосіб». Також вказує, що в обґрунтування клопотання прокурор без будь-яких підстав зазначає, що ОСОБА_16 , опинившись на волі, буде вживати всіх заходів до уникнення кримінальної відповідальності, посилаючись на доведеність вини ОСОБА_17 у інкримінованих йому злочинах та вдається до оцінки доказів.

На думку захисту, прокурор відверто ігнорує вимоги національного та міжнародного законодавства, висловлюючи припущення про ступінь суспільної небезпечності ОСОБА_17 та прогнозує «з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку» тільки з підстав його обвинувачення в особливо тяжкому злочині та висновок, що ОСОБА_16 може ухилитися від слідства.

Вкотре прокурором зазначається як ризик, що, за наявною інформацією, більшість підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_16 переховується в Російській Федерації, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 та інші.

Таке твердження прокурора суперечить вимогам законодавства та практики ЄСПЛ, та не може вважатися ризиком при продовженні тримання під вартою ОСОБА_17 , оскільки стосується інших осіб та, безумовно, є припущенням з боку сторони обвинувачення.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами той факт, що особа уже ухилялася від правоохоронних органів.

На переконання захисту, твердження прокурора не базується на будь-яких доказах, та виключає таку ймовірність з урахуванням даних про особу ОСОБА_17 , його поведінку як до арешту, так і в ході досудового слідства та судового засідання. Поведінка ОСОБА_17 протягом судових засідань свідчить, що саме він зацікавлений у встановленні об`єктивної істини у справі та доведенні своєї непричетності до інкримінованих йому злочинів.

Сторона захисту вважає, що прокурором не наведено будь-які докази, що виправдовують потребу в ізоляції ОСОБА_17 на час судового розгляду. Були досліджені всі докази подані сторонами і жоден з них не доводить причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому злочинів.

4. Захисники обвинуваченого – адвокати Каленіченко Л.С., Сорока З.І., Танчук М.А. повністю підтримали адвоката Ємець С.М. та просили відмовити у задоволенні клопотання прокурору і обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

5. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисників, що він повинен бути звільнений з під варти. Жодних доказів його причетності до вчинення даних кримінальних правопорушень до суду не надано. Ні допитані свідки, ні трафіки з`єднань, ні інші письмові докази не доводять його причетність до злочинів. На його утриманні перебувають донька, мама та мама дружини, які похилого віку. До за тримання він перебував за місце свого проживання. Ніяким чином він не може вплинути на свідків та потерпілих. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

ІІ. Положення процесуального закону, якими керується суд при розгляді клопотання.

6. Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

7. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

8. Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

9. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

10. Згідно з п.2, п.4 ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

ІІІ. Мотиви, якими керується суд при розгляді клопотання.

11. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 03.09.2020 продовжено строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 01.11.2020 включно. Однак у розгляді кримінального провадження триває стадія доповнень судового слідства, по справі оголошена перерва. Ця обставина свідчить про необхідність невідкладного розгляду питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

29.10.2020 прокурором у кримінальному провадженні Малашич Ю.Ю., подано до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

12. Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні декількох тяжких злочинів, а також особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі. Неодноразовість перетину Державного кордону України на виїзд та в`їзд ОСОБА_1 , їх кількість та системність, з великою ймовірністю вказує на можливість обвинуваченого залишити територію України. Ці обставини не виключають ризику, що під впливом тяжкості покарання обвинувачений може переховуватися від суду та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню.

В українському тлумачному словнику слово ризик - це усвідомлена можливість небезпеки. Таким чином слово «ризик» передбачає в кримінальному законодавстві можливі негативні наслідки в майбутньому.

13. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи, є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини у справі «Мерабішвілі проти Грузії» від 28.11.2017, Європейський суд вказав, що неодноразові поїздки за кордон можуть бути розглянуті під призмою ризику втечі.

Наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків не є беззаперечними обставинами, що унеможливлюють незаконне перетинання ОСОБА_1 державного кордону України поза пунктами пропуску.

14. Згідно з рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 в справі № 1-28/2017, акцентовано увагу на тому, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

15. Суд, при вирішенні вказаного клопотання, не бере за основу докази, як зі сторони обвинувачення, так і зі сторони захисту, про наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 , проте приходить до переконання, що ступінь вказаних ризиків не зменшилася, менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, об`єктивно не спроможний запобігти наведеним ризикам.

16. Конституційний Суд України в своєму рішенні №4р/2019 від 13.06.2019, у справі №3-208/2018(2402/18) зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19.10.2009 № 26-рп/2009).

17. Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011).

18. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів проти учасників акцій протесту «Євромайдану», а також в співучасті у вчиненні вбивства одного з них. У зв`язку з тим, що судовий розгляд цього кримінального провадження викликає суспільний резонанс на території України, він постійно висвітлюється як засобами масової інформації різними телеканалами, так і шляхом його он-лайн транслювання.

19. Продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства. Досягнення такої цілі становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого.

20. З огляду на це суд дійшов до переконання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою на 60 днів.

ІV. Недопустимість визначення розміру застави.

21. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

22. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, що спричинили загибель людини. З цих підстав суд вважає недопустимим визначення застави обвинуваченому.

Керуючись: ч.3 ст.331, ч.2 ст.376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Малашич Юлії Юріївни про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою до 24 години 00 хвилин 27 грудня 2020 включно.

ОСОБА_1 утримувати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде проголошено о 08:50 год. 02.11.2020.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий

Судді: І.В. Муранова-Лесів

Є.О. Борець