Рішення № 92686638, 29.10.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4244/20

2/357/2155/20

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі - Севериненко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до: 1) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»; 2) ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся поштою до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з вини відповідача-2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Oktavia, р.н. НОМЕР_1 та належного позивачу автомобіля ВАЗ 21093, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням його сина ОСОБА_3 . Цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», яка виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 30 437,94 грн. Передбачаючи можливість заниження суми страхового відшкодування, він звернувся до незалежного судового експерта Петрушанко В.Ф. для проведення експертного дослідження щодо визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням належного позивачу транспортного засобу. Відповідно до висновку експертного дослідження проведеного на його замовлення вартість завданого йому матеріального збитку становить 54 935,49 грн. Отже, недоплата ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» завданої йому матеріальної шкоди становить 24 497,55 грн.

Крім цього зазначав, що після ДТП належний позивачу транспортний засіб було евакуйовано на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, де він зберігався до 27.09.2019 року, внаслідок чого ним було сплачено 2 580 грн., з яких 1 080 грн. за зберігання на майданчику тимчасового тримання Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області та 1 500 грн. за евакуацію автомобіля з місця ДТП до вказаного майданчику. За проведення незалежної оцінки завданого матеріального збитку ним сплачено 2 500 грн. Крім того, він (позивач) як потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди завданої невчасною виплатою страхового відшкодування в повному обсязі, яка підлягає стягненню з відповідача-1, а також моральної шкоди в результаті пошкодження належного йому майна, яка підлягає стягненню з відповідача-2.

02.06.2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

17.06.2020 року відповідач-1 звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що дорожньо-транспортна пригода сталась 08.09.2019 року. 12.09.2019 року до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернувся ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування та надав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та схему. На виконання вимог п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 12.09.2020 року представником ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» проведено огляд транспортного засобу ВАЗ 21093, р.н. НОМЕР_2 , у зв`язку з чим складено акт огляду колісного транспортного засобу. 27.01.2020 року до страхової компанії звернувся ОСОБА_1 із заявою про страхове відшкодування та надав інші документи, необхідні для її виплати. 20.12.2019 року проведено дослідження спеціаліста автотоварознавця, згідно якого вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу «ВАЗ», д.р. № НОМЕР_2 складає 51 017,77 грн., що перевищує ринкову вартість транспортного засобу, яка складає 49 100 грн.

Зазначав, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на експлуатацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. В зв`язку з чим, для визначення вартості транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 в пошкодженому стані ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулась до оцінювача. Згідно звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу, вартість транспортного засобу «ВАЗ», д.р. № НОМЕР_2 в пошкодженому стані складає 16 662,06 грн., тому розрахунок суми страхового відшкодування має наступний вигляд: 49 100 грн. (ринкова вартість транспортного засобу до ДТП) - 16 662,06 грн. (вартість транспортного засобу в пошкодженому стані) - 2 000 грн. (франшиза) =30 437,94 грн. Після цього, 04.02.2020 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було сплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 30 437,94 грн. Позивачу шкоду здоров`ю завдано не було, тому моральна шкода не може бути розрахована, а позовні вимоги щодо її відшкодування не підлягають до задоволення. Крім того, витрати на професійну правничу допомогу позивачем є значно завищеними, оскільки дана справа не є складною, а спектр робіт, що був проведений адвокатом є мінімальним. У справі відсутні докази проведення адвокатом будь-яких робіт, тому з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат слід відмовити в повному обсязі.

22.06.2020 року представник позивача - адвокат Капустін В.В., звернувся до суду з відповіддю на відзив, в якій зазначив, що договір про надання правничої (правової) допомоги № 207 з позивачем укладено 26.09.2019 року, з того часу представник почав здійснювати дії для отримання позивачем страхового відшкодування, в тому числі підготував від імені ОСОБА_1 заяву про страхове відшкодування від 22.01.2020 року. Відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування не пізніше ніж 11.12.2019 року, однак виплатив лише 06.02.2020 року та не в повному розмірі. При цьому, навіть оцінка вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу позивача, була здійснена страховиком лише 20.12.2019 року. Жоден розрахунок розміру відшкодування не було направлено на адресу позивача і розмір страхового відшкодування не було з ним узгоджено. Щодо ринкової вартості автомобіля ВАЗ 21093, зазначав, що спеціаліст, який здійснював дослідження на замовлення ПАТ «СК «Українська страхова група», прийняв за ринкову вартість транспортного засобу дані із довідкової літератури, не застосувавши до неї жодні коефіцієнти, не встановив величину пробігу автомобіля, а до його дослідження навіть не додані фото одометру, також не враховано, що на транспортний засіб позивача встановлено ГБО, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Отже, ринкова вартість транспортного засобу позивача у проведеному дослідженні не була збільшена у зв`язку з наявністю додаткового обладнання. Разом з цим, судовий експерт, який здійснював оцінку транспортного засобу на замовлення позивача, врахував так званий «недопробіг» та встановлення на автомобілі додаткового обладнання.

Крім того, сума страхового відшкодування позивачу зменшена на утилізаційну вартість транспортного засобу, проте, позивачу на момент звернення до суду взагалі не було відомо з чого виходив страховик при виплаті страхового відшкодування. Наданий лише до відзиву розрахунок суми страхового відшкодування викликає сумніви у його достовірності як щодо правильності визначення ринкової вартості транспортного засобу, так і щодо достовірності розрахунку його утилізаційної вартості. Отже, наданий страховиком звіт не відповідає законодавству України, а страховик безпідставно прийняв найбільшу визначену спеціалістом суму утилізаційної вартості автомобіля позивача. Моральна шкода позивач не пов`язана зі шкодою, завданою здоров`ю, а спричинена саме душевними хвилюваннями позивача, який не отримав в повному обсязі страхове відшкодування.

Відносно зменшення витрат на професійну правову допомогу зазначав, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, при цьому позивачем надані всі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат.

24.06.2020 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заява про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд: 1) стягнути з відповідача-1 на свою користь 21 712,55 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, 3 296,39 грн. пені, 436,20 грн. - 3 % річних, 290,12 грн. - інфляційних втрат за весь період прострочення виплати в повному обсязі страхового відшкодування та 20 000 грн. моральної шкоди, завданої невиплатою страхового відшкодування; 2) стягнути з відповідача-2 на свою користь 2 500 грн. матеріальної шкоди в рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля та 20 000 грн. моральної шкоди, завданої пошкодженням майна; 3) стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на його користь 6 700 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також 840,80 грн. судового збору.

В заяві останній вказував, що ним не заперечується факт визнання автомобіля знищеним, оскільки його ремонт є економічно недоцільним, тому розмір страхового відшкодування становить різницю між ринковою вартістю автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди. Тому, враховуючи доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, вважає, що розмір страхового відшкодування, яке підлягало виплаті ОСОБА_1 , становить 54 935,49 грн. (ринкова вартість т/з) - 4 365 грн. (вартість утилізації автомобіля) - 2 000 грн. (розмір франшизи) = 48 570,49 грн. Отже, недоплата позивачу становить 18 132,55 грн.

07.07.2020 року представник відповідача-1 звернувся до суду з відзивом на заяву про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, вказуючи, що прирівнювати даний транспортний засіб до металобрухту є невірним, оскільки дана сума в розмірі 4 365 грн. визначена без врахування вартості технічно справних складників, а позивачем взято зі звіту більш прийнятний для себе варіант. Оцінювачем було надано чіткий висновок на підставі наданих матеріалів, маркетингу вторинного ринку об`єктів порівняння, аналізу різних методів оцінки з врахуванням принципу найбільш ефективного використання майна. Оцінювач вважає, що ринкова вартість аварійного (пошкодженого) КТЗ ВАЗ 21093, р.н НОМЕР_3 на дату оцінки складає 16 662,06 грн., а тому власні трактування позивачем звіту на свій розсуд є безпідставним та не відповідають дійсним обставинам справи. Позовні вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають до задоволення, оскільки страховою компанією виконано зобов`язання перед ОСОБА_1 вчасно, оскільки ним лише 27.01.2020 року разом із заявою про виплату страхового відшкодування від 22.01.2020 року надано належно оформлені копії документів, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». сума гонорару адвоката в розмірі 6 700 грн. є значно завищеною, безпідставною та не підлягає стягненню, оскільки цивільна справа не є складною, а спектр робіт, що був проведений адвокатом є мінімальним. Позовна заява, заява про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог написана та підписана безпосередньо самим позивачем, а в матеріалах справи відсутні докази проведення адвокатом будь-яких робіт, окрім написання відповіді на відзив.

В судовому засіданні 05.10.2020 року представник позивача - адвокат Капустін В.В., позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, надав пояснення по суті справи.

29.10.2020 року представник позивача звернувся через канцелярію суду із заявою про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Крім цього представник позивача подав клопотання про відшкодування судових витрат в розмірі 10 040,80 грн. з доказами витрат на правову допомогу за жовтень 2020 року, а також подав письмові пояснення.

14.07.2020 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача-1, в якому він просив судовий розгляд провести за відсутності їх представника з урахуванням письмового відзиву від 12.06.2020 року та відзиву на заяву про зміну предмета позову від 01.07.2020 року.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Собчук О.О., в судовому засіданні від 05.10.2020 року позовні вимоги не визнали, надали пояснення по суті справи. 29.10.2020 року до суду надійшла заява від імені адвоката Собчук О.О. про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-2 та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

08.09.2019 року на автодорозі Біла-Церква - Володарка, з`їзд на с.Пилипча, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Oktavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 10.01.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження у справі закрито у зв`язку із спливом передбаченого ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

На момент дорожньо-транспортної пригоди володільцем транспортного засобу Skoda Oktavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був ОСОБА_4 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 станом на 08.09.2019 року застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ6884581, виданого ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Водієм автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ОСОБА_3 , власником - позивач ОСОБА_1 .

10.09.2019 року ОСОБА_4 складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

12.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування, зазначена заява складена на бланку ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», надано повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, схему дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, зазначав, що позивач при зверненні до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування від 12.09.2019 року не надав належно оформлених документів, передбачених п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а зазначені документи надані позивачем лише 27.01.2020 року разом із заявою про виплату страхового відшкодування від 22.01.2020 року.

Разом з цим, зі змісту заяви про виплату страхового відшкодування від 12.09.2020 року вбачається, що до неї додано: повідомлення про настання події, пояснення, обставини настання та схема ДТП, копія полісу страхування, копія паспорта, копія ідентифікаційного номера.

12.09.2020 року представником ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» проведено огляд транспортного засобу ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі чого складено акт огляду колісного транспортного засобу. Підпису власника транспортного засобу акт не містить.

22.01.2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування.

07.10.2020 року судовим експертом Петрушанко В.Ф. здійснено огляд колісного транспортного засобу ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Складено протокол огляду колісного транспортного засобу, з яким ознайомлений ОСОБА_1 .

Згідно висновку експертного дослідження № 156 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного експертом Петрушанко В.Ф. 09.10.2019 року на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику, складає 54 935,49 грн.

Відповідно до акту № 156 виконаних робіт від 09.10.2019 року, виконана робота по проведенню автотоварознавчого дослідження автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , прийнята замовником та підлягає оплаті в сумі 2 500 грн. Вказана сума сплачена позивачем згідно наявної у справі квитанції.

Згідно дослідження спеціаліста автотоварознавця № 863ЕSOS_-190908-185447 від 20.12.2019 року автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного ПП «Експерт-Сервіс-Альфа», виконана на замовлення ПрАТ «СК «Українська страхова група», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21093 в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає 49 100 грн. У дослідженні вказано, що вартість відновлювального ремонту складає 51 017,77 грн., не менша ринкової вартості 49 100 грн.

Згідно звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу № 840/12/19 від 29.12.2019 року, складеного суб`єктом оцінки діяльності ОСОБА_5 на замовлення ПрАТ «СК «Українська страхова група», вартість транспортного засобу ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 в пошкодженому стані на дату оцінки складає 16 662,06 грн.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 04.02.2020 року, складеного ПрАТ «СК «Українська страхова група», сума страхового відшкодування становить 30 437,94 грн.

Платіжним дорученням № 3178 від 06.02.2020 року ОСОБА_1 перераховано страхове відшкодування в сумі 30 437,94 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Позивач, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц, вказує, що розмір заподіяної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Згідно з статями 7, 8 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов`язково. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статей 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СК «Українська страхова група» виплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 30 437,94 грн., посилаючись на дослідження спеціаліста автотоварознавця від 20.12.2019 року та звіт про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу від 29.12.2019 року шляхом розрахунку суми страхового відшкодування 49 100 грн. (ринкова вартість т/з) - 16 662,06 грн. (вартість транспортного засобу в пошкодженому стані) - 2 000 грн. (франшиза) = 30 437,94 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач визначив розмір заподіяної йому в результаті ДТП шкоди виїходячі з суми 54 935,49 грн., яка встановлена висновком експертного дослідження № 156 від 09.10.2019 року. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог шляхом зменшення суми страхового відшкодування на суму утилізаційної вартості автомобіля.

Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону № 1961-IV.

За змістом указаної правової норми транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Відповідно до п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, в тому числі, показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності).

Згідно з п. 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен, в тому числі, перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; установити пробіг за одометром.

Відповідно до п. 7.1 Методики, ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу Гк ураховує відмінності між фактичним середньорічним та нормативним середньорічним пробігом оцінюваного КТЗ. Значення Гк приймається за рекомендаціями, наведеними в довіднику, за даними якого обчислюється вартість відповідного КТЗ, а у випадку, передбаченому пунктом 7.8, - з відповідної таблиці додатка 5 (п. 7.9 Методики).

Таким чином, величина пробігу та встановлення на ньому додаткового обладнання впливає на ринкову вартість транспортного засобу.

Всупереч наведеному, дослідженням транспортного засобу на замовлення ПАТ «СК «Українська страхова група» не встановлено величину пробігу автомобіля та без урахування наявного додаткового обладнання.

Отже, ринкова вартість транспортного засобу у дослідженні на замовлення відповідача-1 не відповідає дійсній ринковій вартості транспортного засобу.

Разом з цим, згідно висновку експертного дослідження № 156 від 09.10.2019 року, проведеного на замовлення позивача, встановлено величину пробігу та наявність додаткового обладнання.

Крім того, відповідно до п. 2.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складників.

Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ (п. 7.18 Методики).

Відповідно до п. 7.20 Методики, вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування.

Якщо ринкова вартість технічно справних складників менша за суму вартості робіт з їх демонтування та витрат, пов`язаних з їх продажем у регіоні, то вартість оцінюваного КТЗ дорівнює вартості металобрухту складників, що залишилися, з урахуванням витрат на утилізацію (п. 7.23 Методики).

Отже, утилізаційна вартість транспортного засобу складається із вартості технічно справних складників, справність яких визначається на спеціалізованому підприємстві автосервісу, а також вартості металобрухту складників. Крім того, потрібно врахувати витрати на утилізацію.

Згідно висновків звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу № 840/12/19 від 29.12.2019 року, вартість транспортного засобу ВАЗ 21093 в пошкодженому стані на дату оцінки складає 16 662,06 грн.

Разом з цим, у пункті 1 даного звіту, як вказано в ньому - згідно «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (а.с. 104-105), наведена ринкова вартість КТЗ у післяаварійному стані = 49 100 - 38 538,67= 10 561,33 грн.

У пункті 2 (визначення вартості утилізації КТЗ) наведеного звіту (а.с. 105-107), вказана вартість утилізації (скрапова вартість) КТЗ в розмірі 4 365 грн. (5 грн. х 873 кг.). Також міститься посилання на п. 7.20 та 7.21 Методики. Крім цього зазначено, що у зв`язку із відсутністю даних, які можна отримати тільки після проведення повного розбирання автомобіля на СТО офіційного дилера із залученням спеціаліста з дефектування для визначення технічно справних складових частин та фахівця у галузі економіки цим методом визначити вартість не є можливим.

Представник позивача в судовому засіданні та письмових поясненнях вказував, що позивач надавав страховику для огляду транспортний засіб і до цього часу зберігає його у стані після ДТП.

Отже, за змістом наведеного пункту 2 звіту розрахована вартість металобрухту автомобіля позивача.

Визначення ринкової вартості аварійного (пошкодженого) КТЗ ВАЗ 21093 в розмірі 16 662,06 грн. проведено у пункті 3 звіту (а.с. 107-110).

Так, у вказаному пункті наявне посилання на «Правила визначення розміру збитку спричиненого транспортному засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди для цілей обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» стаття 20 «Визначення утилізаційної вартості ТЗ».

Представник позивача в судовому засіданні та письмових поясненнях вказував, що наведені Правила відносяться до нормативних документів Республіки Білорусь, а тому не можуть бути застосовані при визначенні утилізаційної вартості автомобіля позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючі наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд вважає, що розмір утилізаційної вартості автомобіля позивача слід обраховувати в розмірі 4 365 грн., що відповідає вартості металобрухту та визначений спеціалістом у наведеній вище частині звіту.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, що підлягав виплаті позивачу, слід визначати наступним чином: 54 935,49 грн. (ринкова вартість транспортного засобу) - 4 365 грн. (утилізаційна вартість транспортного засобу) - 2 000 грн. (франшиза) = 48 570,49 грн.

Враховуючи те, що відповідачем-1 виплачена позивачу страхове відшкодування в розмірі 30 437,94 грн., тому з відповідача-1 підлягає стягненню не в повному розмірі виплачене страхове відшкодування в сумі 18 132,55 грн.

Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання ПАТ «СК «Українська страхова група» зобов`язання згідно договору страхування, суд виходить з наступного.

Страховик зобов`язаний, зокрема у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункт 3 частини першої статті 988 ЦК України).

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 ЦК України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина перша статті 624 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) сформулювала правовий висновок про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи зазначене, законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Також, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, до прострочення страховика застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат є сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню.

Вказані виплати підлягають до стягнення за період з 11.12.2019 року по 05.02.2020 року на суму невиконаного вчасно грошового зобов`язання в розмірі 48 570,49 грн. та за період з 06.02.2020 року по 24.06.2020 року на суму невиплати в повному розмірі грошового зобов`язання у сумі 18 132,55 грн.

Розмір облікової ставки НБУ за період з: 25.10.2019 року - 15,5 %; 13.12.2019 року - 13,5 %; з 31.01.2020 року - 11,0 %; 13.03.2020 року - 10,0 %; 24.04.2020 року - 8,0 %; 12.06.2020 року - 6,0 %.

Отже, пеня за весь період прострочення не виплати страхового відшкодування становить 3 296,39 грн.

За період з 11.12.2019 року по 24.06.2020 року кількість днів прострочення становить 197 днів, а тому розмір трьох процентів річних складає 436,20 грн.

Інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 290,12 грн.

Таким чином, встановивши, що ПАТ «СК «Українська страхова група» прострочило виконання зобов`язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання у вищевказаних розмірах.

Крім того, з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані з евакуацією транспортного засобу та послуги стоянки. Відповідно до наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат їх вартість становить 3 580 грн. (1000 +2580 грн. - а.с. 36).

Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Виходячи з обставин даної справи, на думку суду, судові витрати позивача за складання висновку експертного дослідження підлягають стягненню саме з відповідача-1. Позивач просить суд стягнути вказані витрати саме з ОСОБА_2 , тому вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Заявляючи вимоги до відповідача-1 про стягнення моральної шкоди, позивач посилається на неналежне виконання страховиком своїх зобов`язань, а саме про відшкодування не в повному обсязі розміру заподіяної йому матеріальної шкоди, що призвело до душевних хвилювань та вимагало від нього додаткових зусиль і часу, вплинуло на особисті сімейні стосунки.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів завданої позивачу моральної шкоди саме за затримку у виплаті повного розміру страхового відшкодування, при цьому слід враховувати висновки суду про стягнення з відповідача-1 на користь позивача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за затримку у виплаті.

Позивачем також заявлена вимога до відповідача-2 про стягнення моральної шкоди внаслідок пошкодження його майна.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 року, справа № 638/1983/17-ц (провадження № 61-10684св19).

Судом встановлено, що внаслідок ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_2 , вартість відновлення автомобіля позивача перевищує його ціну, тобто фактично автомобіль є знищеним.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_2 вчинив у стані алкогольного сп`яніння. Під час ДТП за кермом автомобіля позивача був його син.

Таким чином, враховуючи ступінь вини відповідача-2, з урахуванням розумності та справедливості, що узгоджується з моральною шкодою позивачу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача-2 на користь позивача 2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання відносно витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивачем надано:

1) договір про надання правничої (правової) допомоги від 26.09.2019 року;

2) додаток № 207 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.04.2020 року;

3) акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.04.2020 року;

4) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 207 ВІД 26.09.2019 року;

5) квитанцію до прибуткового касового ордеру № 5 від 25.04.2020 року на суму 3 700 грн.;

6) додаток до договору про надання правничої (правової допомоги) № 207 від 26.09.2019 року;

7) акт приймання-передачі виконаних робіт від 24.06.2020 року;

8) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 207 від 26.09.2019 року;

9) квитанцію до прибуткового касового ордера № 7 від 24.06.2020 року на суму 3 000 грн.;

10) акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.10.2020 року;

11) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 207 від 26.09.2019 року;

12) квитанцію до прибуткового касового ордера № 16 від 29.10.2020 року на суму 3 000 грн.

Згідно наведених вище квитанцій сума витрат становить 9 700 грн., у клопотанні від 29.10.2020 року представник позивача просив стягнути суму судових витрат в розмірі 10 040,80 грн., що включає в себе судовий збір.

Отже, заявлена до стягнення у справі сума витрат на правову допомогу становить 9 200 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідачів, адже цей розмір доведений документально, обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу вбачається, що вказані послуги надавалися ОСОБА_1 адвокатом та полягають у тому, що адвокат здійснив вивчення та аналіз документів, підготував позовну заяву до суду, підготував відповідь на відзив, заяву про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, письмові пояснення та клопотання про відшкодування судових витрат, брав участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідачів підлягають стягненню витрати на правову допомогу виходячи з наступного.

Так, позивачем до відповідача-1 заявлені позовні вимоги на загальну суму в розмірі 45 735,26 грн. (25 735,26 + 20 000), задоволено судом до стягнення суму 25 735,26 грн., тобто 56,27 % від заявленої суми. Отже, сума судових витрат за правову допомогу становить 2 588,42 грн. (9200 / 2 = 4600 х 100% / 56,27%).

До стягнення з відповідача-2 позивачем заявлені вимоги на загальну суму в розмірі 22 500 (2 500 + 20 000), задоволено судом до стягнення суму в розмірі 2 500 грн., тобто 11,11 % від заявленої суми. Отже, сума судових витрат за правову допомогу становить 511,06 грн. грн. (9200 / 2 = 4600 х 100% / 11,11%).

Крім того, з відповідачів підлягає стягненню судові витрати по сплаті позивачем судового збору в сумі 840,80 грн., яка визначена за ставками Закону України «Про судовий збір» (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), тобто з кожного з відповідачів слід стягнути по 420,40 грн., оскільки сплачена сума судового збору у відсотковому співвідношенні перевищує ціну позову у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 21 712,55 грн. матеріальної шкоди, 3 296,39 грн. - пені, 436,20 грн. - 3 % річних, 290,12 грн. - інфляційних втрат, 420,40 грн. судового збору та 2 588,42 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500 грн. моральної шкоди, 420,40 грн. судового збору та 511,06 грн. витрат на правову допомогу.

В іншій частині вимог відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач-1 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», адреса: м. Київ, вул. Івана Федорова, 32 літера А, код ЄДРПОУ 30859524.

Відповідач-2 ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст складено 03.11.2020 року.

СуддяА. Ю. Цуранов