Рішення № 92686304, 06.11.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3744/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини А1624 до ОСОБА_1 про стягнення суми завданої шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Військова частина А1624 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А1624 суму завданої державі невідшкодованої шкоди, у розмірі 3291,68 грн. (три тисячі дев`ятсот одна гривня 68 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач завдав та не відшкодував державі шкоду у розмірі 3291,68 грн.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що за наслідками службового розслідування не встановлено причинного зв`язку правопорушення з виконанням відповідачем обов`язків військової служби; його вини.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно акту проведення службового розслідування призначеного відповідно до наказу командира військової частини №169 від 15.07.2020, за порушення вимог п.3.2.27 Положення затвердженого наказом МОУ №300 та п.5.14.7 Положення затвердженого наказом МОУ №690 стягнуто з колишнього командира автомобільної роти майора ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі - 3 291,68 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини А1624 (з основної діяльності) №158 від 17.08.2020 помічнику командира з правової роботи наказано підготувати позов до суду на суму заподіяної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 3 291,68 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (в редакції від 11 лютого 2001 року, далі - Положення № 243/95-ВР).

За приписами абзацу 1 пункту 2 розділу І Положення № 243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти (абзац 2 пункту 2 розділу І Положення № 243/95-ВР).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу І Положення № 243/95-ВР у випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти, старшини строкової військової служби і ті, які проходять військову службу за контрактом, курсанти (слухачі) військово-навчальних закладів, жінки, які проходять військову службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу, прапорщики, мічмани і офіцери Збройних Сил України, Прикордонних військ України, військ Цивільної оборони, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, а також призвані на збори військовозобов`язані (абзац 3 пункту 1 розділу «Загальні положення» Положення №243/95-ВР).

Зі змісту пункту 3 розділу І Положення № 243/95-ВР вбачається, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети (пункт 13 розділу ІІІ Положення №243/95-ВР).

Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ Положення № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб (абзац 2 пункту 17 розділу IV Положення № 243/95-ВР). Таке службове розслідування проводиться відповідно до Положення № 243/95-ВР та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 15 березня 2004 року № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 року за № 385/8984.

Відповідно до приписів пункту 19 розділу IV Положення № 243/95-ВР розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини (пункт 22 розділу IV Положення № 243/95-ВР).

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню (пункт 23 розділу IV Положення № 243/95-ВР).

Відповідно до абзацу 1 пункту 25 розділу IV Положення № 243/95-ВР утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу IV Положення № 243/95-ВР у разі, якщо з грошового забезпечення (заробітку) провадяться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначаються відповідно до чинного законодавства (абзац пункту 25 розділу IV Положення № 243/95-ВР).

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 (набрало законної сили 31.03.2020) відмовлено у задоволенні адміністративного позову військової частини А1624 до позивача про відшкодування майнової шкоди у розмірі 3291,68грн.

У рішенні суду зазначено, що ''вказані обставини фактично не спростовують твердження відповідача, що ним всі документи були здані. Посилання під час службового розслідування посадової особи, яка повинна щомісячно проводить звірку облікових даних служби з обліковими даними фінансово-економічного органу частини, на те, що наявність шляхових листів, робочих листів агрегатів, до донесення про використання паливно-мастильних матеріалів № 1 від 31.01.2016 не перевірялася, ні коїм чином не спростовує твердження відповідача про здачу ним всіх документів та відсутність його будь-якої вини у встановленому факту відсутності підтверджуючих документів щодо використання ПММ''.

Таким чином, відповідачем не доведено завдання позивачем прямої дійсної шкоди, як того вимагають приписи пункту 3 Положення 243/95-ВР, та не доведено, що поведінка позивача була протиправною та перебувала у причинному зв`язку з настанням шкоди.

Також відповідачем не встановлено форму вини позивача (умисна чи з необережності), від визначення якої відповідно до приписів Положення №243-95-ВР залежить виду матеріальної відповідальності, який може бути застосовано до військовослужбовця за нестачу військового майна (обмежена, повна чи підвищена).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2020 року.

Суддя О.В. Заяць