Рішення № 92686289, 05.11.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/2637/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати акти Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області форми Н-5 та НТ від 10.06.2020;

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області скласти акти за формою Н-1 та Н-5, якими визнати, що нещасний випадок, який мав місце з позивачем 29.01.2002, трапився при виконанні службових обов`язків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що факт отримання ним 29.01.2002 тілесних ушкоджень при виконанні службових обов`язків вже встановлений висновком УМВС України в Чернігівській області від 30.03.2002 та підтверджується матеріалами службового розслідування, а саме: листком непрацездатності № 504 від 13.02.2002, витягом епікризом Чернігівської обласної лікарні № 1755, записами в медичній картці, книгою нарядів, книгою відмітки часу приходу та виходу з роботи, відповідним рапортом, черговим по УМВС області та водієм чергового автомобіля (про що є відповідний запис у висновку службового розслідування), свідоцтвом про хворобу № 2(a) від 14.01.2020, випискою з акту МСЕК серії 12ААБ № 674837 від 18.03.2020 та поясненнями безпосереднього свідка подій ОСОБА_2 . Тому вважає акти Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області форми Н-5 та НТ від 10.06.2020 протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до пункту 3.11. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок), комісія з розслідування нещасного випадку визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок у тому числі стався за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків. Стверджує, що під час проведення розслідування нещасного випадку, належні та допустимі докази того, що позивач отримав тілесні ушкодження 29.01.2002 від правопорушників саме під час припинення правопорушення, відсутні. Тому, відповідач дійшов висновку, що даний випадок, в силу вимог пункту 3.11. Порядку підпадає під визначення «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків» та у відповідності до пункту 2.4. Порядку має бути складений акт форми НТ. Таким чином, відповідач вважає висновки комісії з розслідування нещасного випадку, який мав місце з позивачем 29.01.2002, що були оформлені актами форми НТ та Н-5 від 10.06.2020 правомірними, а результати розслідування були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

В поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що на момент отримання ним травми свідок ОСОБА_3 являвся негласним співробітником органів МВС та згідно порядку, визначеного Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про державну таємницю», не міг давати пояснення як співробітник міліції. Приєднання пояснень ОСОБА_4 , як свідка непричетного до системи МВС чи інших сторонніх осіб до матеріалів службового розслідування з грифом «Таємно» не допускалось вимогами вказаних законів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії витягу з висновку службового розслідування по факту отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 від 30.03.2002, старший лейтенант міліції ОСОБА_1 в ОВС з 18.06.1998, на посаді оперуповноваженого управління з 03.12.2001, після закінчення роботи в другу зміну, згідно книги нарядів Управління, 29.01.2002 о 23 год. 15 хв. вийшов з приміщення і пішов до місця свого проживання. По дорозі він відвідав магазин фірми «Союз», що розташований по вул. Щорса, де придбав необхідні продукти харчування. При виході з магазину, двоє невідомих чоловіків, ззаду, завдали ОСОБА_1 ударів в область голови, та по ногах. На викрики ОСОБА_1 про допомогу, з магазину «Союз» вийшов охоронець, побачивши охоронця невідомі чоловіки втекли з місця пригоди. Після чого ОСОБА_1 по телефону повідомив чергового Управління про пригоду та попросив чергову машину, якою був доставлений до нейрохірургічного відділення обласної лікарні, де був госпіталізований та в період з 30.01.2002 по 12.02.2002 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «ЗЧМТ, струс головного мозку та забійна рана лівої вушної раковини». Згідно витягу епікризу Чернігівської обласної лікарні № 1755, стало відомо, що під час звернення до лікарні, алкоголю в крові ОСОБА_1 не виявлено. За результатами службового розслідування зроблено висновок, що травма, отримана ОСОБА_1 29.01.2002, в період проходження служби в ОВС, при обставинах пов`язаних з виконанням службових обов`язків (а.с. 17-18).

Відповідно до копії свідоцтва про хворобу № 2(a) від 14.01.2020, у січні 2020 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, за розпорядженням заступника начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_1 був обстежений та постановою військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Чернігівській області» позивача було визнано непридатним до проходження служби в поліції. Підставою для визнання позивача непридатним до проходження служби в поліції була визначена, зокрема, травма, що отримана ним 29.01.2002 та пов`язана з виконанням службових обов`язків (а.с. 19-20).

Чернігівською обласною МСЕК позивачу встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, що підтверджується копією виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією 18.03.2020 № 674837 (а.с. 23).

23.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області із заявою в якій попросив провести розслідування нещасного випадку та скласти відповідні акти, для виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності (а.с. 54).

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 13.05.2020 № 3 створено комісію з розслідування нещасного випадку, якій доручено провести розслідування нещасного випадку у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (а.с. 60).

10.06.2020 комісією комісію з розслідування нещасного випадку було складено акт розслідування нещасного випадку, що трапився 29.01.2002 близько 23 год. 45 хв. з оперуповноваженим УОС УМВС України в Чернігівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 (форма Н-5), в якому зроблено висновок, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (а.с. 9-12).

Також, 10.06.2020 комісією складено акт № 4 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ), в якому зроблено висновок, що нещасний випадок з старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 стався 29.01.2002 в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (а.с. 13-16).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

З метою надання необхідної методичної допомоги керівникам органів та підрозділів системи МВС України, врегулювання питань щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок № 1346).

Приписами пункту 2.1 Порядку № 1346 визначено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2) (пункт 2.4 Порядку № 1346).

Пунктом 3.9 Порядку № 1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Відповідно до пункту 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби, зокрема, внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Приписами пункту 3.11 Порядку № 1346 передбачено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Як вбачається з копій оскаржуваних актів Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області форми Н-5 та НТ від 10.06.2020 комісією УМВС України в Чернігівській області з розслідування нещасного випадку, який мав місце 29.01.2002 не встановлено наявності визначених пунктом 3.11. Порядку № 1346 обставин.

Однак, комісією з розслідуванні нещасного випадку зроблено висновок, що оскільки обставини події підтверджуються лише поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також, що в обставинах, зазначених в службовому розслідуванні відсутня будь яка інформація про припинення ОСОБА_1 правопорушення, інформування правопорушників, що він являється працівником міліції та перебування з ним під час події іншого працівника міліції, комісія з розслідуванні нещасного випадку не встановила доказів, підтверджуючих факт отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 29.01.2002 при зазначених вище обставинах. Тому комісія з розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Разом з тим, суд вважає вказані висновки передчасними, з огляду на те, що факт отримання позивачем 29.01.2002 тілесних ушкоджень саме при обставинах, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, вже був встановлений висновком УМВС України в Чернігівській області від 30.03.2002, що підтверджується витягом (а.с. 17-18).

Крім того, факт отримання позивачем 29.01.2002 тілесних ушкоджень саме при обставинах, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (попередження та припинення правопорушень), підтверджується поясненнями свідка події ОСОБА_2 , що були надані голові Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області під час проведення службового розслідування 31.03.2020 (а.с. 59).

В яких, ОСОБА_2 зазначив, що 29.01.2002 перебував на посаді оперуповноваженого УОС УМВС України в Чернігівській області. Закінчивши роботу в другу зміну, він разом з ОСОБА_1 о 23 год. 15 хв. зайшли до цілодобового магазину «Союз». Двоє відвідувачів магазину перебували з явними ознаками алкогольного сп`яніння, влаштували між собою перепалку та використовували нецензурну лайку. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 представились працівниками міліції, попросили припинити протиправні дії та залишити магазин. До місця конфлікту також підійшов охоронець магазину, після чого конфліктуючі особи залишили приміщення та вийшли на вулицю. ОСОБА_1 вийшов на вулицю першим. Після його ОСОБА_2 побачив, як один з чоловіків б`є ОСОБА_1 по голові в тай час як він звав на допомогу та кричав, що він з міліції. ОСОБА_2 з охоронцем магазину вибігли на вулицю, після чого нападники втекли з місця пригоди. У зв`язку з тим, що у ОСОБА_6 була розбита голова та він був весь у крові, ОСОБА_3 надав першу допомогу та з телефону магазину викликав чергову машину УОС УМВС, якою ОСОБА_1 було доставлено до Чернігівської обласної лікарні.

З урахуванням наданих доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувані акти форми Н-5 та НТ від 10.06.2020 прийняті необґрунтовано, на підставі помилкових висновків про відсутність доказів отримання позивачем травми під час виконання службових обов`язків, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача скласти акти за формою Н-1 та Н-5, якими визнати, що нещасний випадок, який мав місце з ОСОБА_1 29.01.2002, трапився при виконанні службових обов`язків, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо складання актів за результатами розслідування нещасного випадку є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд зазначає, що відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Натомість, другий абзац частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, враховуючи викладене, позовна вимога про зобов`язання відповідача скласти акти за формою Н-1 та Н-5, якими визнати, що нещасний випадок, який мав місце з ОСОБА_1 29.01.2002, трапився при виконанні службових обов`язків, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Одночасно, з урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язання відповідача повторно провести службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 29.01.2002 з ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08592365) про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати акти Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області форми Н-5 та НТ від 10.06.2020.

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області повторно провести службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 29.01.2002 з ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.11.2020.

Суддя В.О. Непочатих