Рішення № 92686249, 02.11.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3911/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Замури Л.П.,

представника відповідача Бовди І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи"Менська виправної колонії №91" про стягнення середнього заробітку,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державна установа "Менська виправна колонія №91" та просить: стягнути з Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (код ЄДРПОУ 08731849) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код номер НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2020 по 27.07.2020 в розмірі 100764 грн. 56 коп. ( сто тисяч сімсот шістдесят чотири гривни ) грн. 34 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що після зміни формулювання причини звільнення зі служби, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 91118 грн. 30 коп.

Вказана сума була виплачена позивачу лише 27.07.2020.

За таких підстав, в силу приписів ст., ст. 116, 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середне грошове утримання за час затримки розрахунку за період у розмірі 100764.56 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України ( надалі - ДКВС України) з 15.08.1998 до 01 вересня 2018 року. На день звільнення перебував на посаді першого заступника начальника установи- заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Державної установи «Менська виправна колонія (№91)».

Позивач був звільнений зі служби з органів ДКВС України Державної установи МВК-91 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-УІІІ, (за власним бажанням) за наказом Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 31.08.2018 № 69/ОС-1 , що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу.

На день звільнення позивач мав вислугу у календарному обчисленні становила 20 (двадцять) років, 00 (нуль) місяців, 15 (п`ятнадцять )днів, у пільговому обчисленні 26 (двадцять шість) років 02 (два) місяці, 16 (шістнадцять) дні.

Відповідно до наказу про звільнення відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку установи повинен був провести кінцевий розрахунок із позивачем, а саме виплатити :

- одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового утримання за кожний повний календарний рік служби, на підставі пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (зі змінами та доповненнями) за 20 (двадцять) календарних років;

- премію у відсотках до посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавку за вислугу років за серпень, вересень 2018 року;

- компенсацію за невикористані дні відпустки (19 діб за - 2018 рік) у відповідності до п. 22 розділу II та п 1 розділу III наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 р. за № 377/31829 ( надалі - Наказ №925/5).

31.08.2018 виконувачем обов`язки начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» майором ОСОБА_2 видано наказ №69/ОС-18 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-005640), першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Державної установи «Менська виправна колонія (№91)», звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 01.09.2018.

У цей же день відповідачем видано позивачу направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської експертизи) до медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України в Чернігівській області» для визначення стану здоров`я з метою встановлення придатності для подальшої служби на посаді першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Державної установи «Менська виправна колонія (№91)», якого звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням з 01.09.2018 (вислуга років становить 20 років 16 днів), кількість днів звільнення від служби через тимчасову непрацездатність за останні 12 місяців становить 125.

19.09.2018 Військово-лікарською комісією здійснено медичний огляд ОСОБА_1 та за даними медичної документації на день звільнення 01.09.2018 встановлено, що захворювання позивача, пов`язане з проходженням служби в поліції; травма позивача (наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (16.02.2018) у вигляді лікворо-гіпертензивного та цефалгічного синдрому), пов`язана з виконанням службових обов`язків (акт про нещасний випадок форми Н-1 від 20.04.2018 №8), у зв`язку з чим комісія дійшла висновку, що позивач непридатний до служби в поліції, про що складено Свідоцтво про хворобу №53.

06.06.2019 позивач звернувся до начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» із заявою, в якій просив внести зміни до наказу про його звільнення у частині підстави звільнення, а саме: відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Листом від 18.06.2019 №4-9-19/Б-8 відповідач повідомив позивачу, що у зв`язку із проходженням військово-лікарської комісії після звільнення зі служби відсутні підстави для внесення змін до наказу Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 31.08.2018 №69/ОС-18 про його звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) щодо підстави звільнення на пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

19.09.2019, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 620/2093/19, було визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» щодо відмови у внесенні змін до наказу від 31.08.2018 №69/0018 «Про звільнення ОСОБА_1 » стосовно підстави звільнення ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Суд зобов`язав Державну установу «Менська виправна колонія (№91)» внести зміни до наказу від 31.08.2018 №69/0018 «Про звільнення ОСОБА_1 » стосовно підстави звільнення, а саме: з пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) на пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №620/2093/19 набрало законної сили 25.10.2019.

До Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» надсилались запити щодо внесення змін до наказу віз 31.08.2018 підставу звільнення ОСОБА_1 та зобов`язання вчинити перерахунок коштів по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої пункту 10 Постанови від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", прийнятої на виконання Закону№2262-ХІІ, у якій зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином судом встановлено, що обов`язок відповідача нарахувати та виплатити суму одноразової грошової допомоги при звільненні виник 25.10.2019.

З поданих суду доказів вбачається, що одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена позивачу 27.07.2020, тобто через 246 календарних днів.

Відповідно до абзацу 1 частини І статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлене трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки значені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум належних працівникові при звільненні, власник або повноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або повноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені її статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суде України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у праві за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статі 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або повноваженого, ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Окрім іншого, у вказаному рішенні Конституційний Суд України зробив висновок, що невиплата звільненим працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може зазначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа №21-1765а15) вказав, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

У силу вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З поданих суду доказів вбачається, що період затримки остаточного розрахунку з 25.10.2019 по 27.07.2020 складає 246 днів.

Розмір середньоденного грошового утримання позивача, на день його звільнення складав 464.19 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати належних позивачу коштів становить 114190.74 грн. (246 * 464.19 =114190.74).

І хоча, при поданні позову, позивач просив стягнути меншу суму, суд вважає, що, для повного та всебічного захисту його прав, необхідно вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути вказану суму на його користь.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Менська виправна колонія №91" (пр.Дружби, 5, смт.Макошине, Менський район, Чернігівська область,15652, код ЄДРПОУ 08731849) про стягнення середнього заробітку - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 по 27.07.2020 в розмірі 114190 грн. 74 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2020 року.

Суддя С.Л. Клопот