Рішення № 92685463, 05.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2020 року м. Рівне №460/3528/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доОперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - відповідач), та з врахуванням заяви від 30.06.2020 про зміну предмета позову, просив суд:

1.Визнати протиправною бездіяльність оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо недотримання встановленого законом строку надання повідомлення на запит ОСОБА_1 від 14.05.2020 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.

2.Визнати протиправною бездіяльність оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з лав Збройних Сил України у зв`язку з відсутністю нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017.

3.Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командувача військ оперативного командування «Північ» (по стройовій частині) від 21.08.2014 № 197 в частині виплати майору ОСОБА_1 офіцеру відділу планування управління територіальної оборони штабу управління оперативного командування «Північ» грошової допомоги для оздоровлення за 2014 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3774, 00 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 31.03.2015 № 1 в частині виплати майору ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» грошової допомоги для оздоровлення за 2015 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3774, 00 грн.

5.Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 10.03.2016 № 56 в частині виплати підполковнику ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3666, 82 грн.

6.Визнати протиправним та скасувати пункт 14 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 29.09.2016 № 225 в частині виплати підполковнику ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3666, 81 грн.

7.Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 24.01.2017 № 17 в частині виплати підполковнику ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 7333, 63 грн.

8.Визнати протиправними дії оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у 2014 - 2017 роках не в розмірі місячного грошового забезпечення, без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- XII, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260.

9.Зобов`язати оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2014 - 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 під час проходження військової служби із врахуванням раніше виплачених сум грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки.

10. Стягнути з оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 280043,75грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318 позивача, відповідно до ч. 6 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті звільнено у запас за пунктом "б" за станом здоров`я. Наказом командувача військ оперативного командування "Захід" від 21.09.2017 №215, з 28.09.2017 виключено із списків особового складу частини, та направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату. Позивач вказав, що рішенням суду від 24.01.2020 у справі №460/3522/19 встановлено факт не нарахування та невиплати відповідачем індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по вересень 2017 року. Таким чином, на час прийняття наказу командувача військ оперативного командування "Захід" від 21.09.2017 №215, з 28.09.2017 виключено із списків особового складу частини, та розрахунку при звільненні, відповідачем протиправно не було проведено усіх розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017. Відтак, позивач стверджує про необхідність застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також вказав, що відповідачем нараховано та виплачено грошову допомогу за 2014-2017 роки для оздоровлення не в розмірі місячного грошового забезпечення, в супереч Закону України № 2011, п. 30.1 та п.30.3 Інструкції № 260. З підстав наведених у позовній заяві, та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 460/3528/20 та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 28.07.2020 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову від 30.06.2020, подану ОСОБА_1 та витребувано в Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України рапорти, які були подані ОСОБА_1 та слугували для виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки, розрахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2016 роки, із зазначенням усіх складових грошового забезпечення.

На виконання ухвали суду від 28.07.2020, відповідачем 31.08.2020 надано суду докази.

29.07.2020 ухвалою суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - роз`єднано в окремі провадження. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України щодо визнання протиправною бездіяльність оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо недотримання встановленого законом строку надання повідомлення на запит ОСОБА_1 від 14.05.2020, у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, - виділено і вирішено розглядати в окремому (самостійному) провадженні. Решту позовних вимог ОСОБА_1 до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - вирішено розглядати в межах провадження адміністративної справи № 460/3528/20.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що позивач звернувся до суду з аналогічними позовними вимогами, які розглядалися у справі № 460/2342/20. Вважає, що з прийняттям судових рішень, яким присуджено на користь позивача певні суми, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Також зазначено, що жодних доказів не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення позивачу у 2014-2017 роках, в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди, позивачем суду не надано. Відтак, відповідач просив відмовити у задоволенні позову, за безпідставністю позовних вимог(а.с.36-46).

На спростування заперечень наведених у відзиві, позивач подав відповідь на відзив, де вказав, що відповідач безпідставно посилається та зазначає, що за заявлений у цьому позові період часу, вже прийнято рішення суду у справі № 460/2342/20, позаяк у останньому рішенні суду позивачем вказувався інший термін з 28.09.2017 по 12.02.2020. Водночас, у даній справі № 460/2342/20 період є з 28.09.2017 по 10.04.2020. Отже, про період з 13.02.2020 по 10.04.2020 в жодній іншій справі взагалі не йдеться. Також вказав, що зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на підставі лише власної думки, суперечить принципам і гарантіям, встановленим статтею 117 КЗпП України. При нарахуванні допомоги на оздоровлення за 2017-2017 роки відповідач проігнорував Закон України від 20.12.1991 № 2011 та Інструкцію № 260, та нараховував вказану допомогу за виключенням лише щомісячної додаткової грошової винагороди(а.с.48-56).

Також, 31.08.2020 відповідачем на адресу суду скеровано відзив на заяву про зміну предмету позову, якою позивач виклав у новій редакції позовні вимоги. У своїх запереченнях відповідач вказав, що у справі № 460/3522/19 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017, яке набрало законної сили, оперативним командуванням "Захід" виконано рішення в короткі строк - 10.04.2020, та виплачено позивачу індексацію в сумі 6980,23грн. А тому сума виплати індексації є значно менша заявленої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Наголосив також, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено щомісячної додаткової грошової допомоги як складової грошового забезпечення військовослужбовця. На підставі наведеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Оскільки, відповідачем подано відзив на заяву про зміну предмету позову, то 07.09.2020 позивачем подано відповідь на відзив, де стверджує про необхідність застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з дати виключення зі списків особового складу, без застосування зменшення розміру суми відшкодування. Також вказав, що відповідачем нараховано та виплачено грошову допомогу за 2014-2017 роки для оздоровлення не в розмірі місячного грошового забезпечення.

05.11.2020 ухвалою суду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу командувача військ оперативного командування «Північ» (по стройовій частині) від 21.08.2014 № 197 в частині виплати майору ОСОБА_1 офіцеру відділу планування управління територіальної оборони штабу управління оперативного командування «Північ» грошової допомоги для оздоровлення за 2014 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3774, 00 грн.; визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 31.03.2015 № 1 в частині виплати майору ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» грошової допомоги для оздоровлення за 2015 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3774, 00 грн.; визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 10.03.2016 № 56 в частині виплати підполковнику ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3666, 82 грн.; визнання протиправним та скасування пункту 14 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 29.09.2016 № 225 в частині виплати підполковнику ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3666, 81 грн.; визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 24.01.2017 № 17 в частині виплати підполковнику ОСОБА_1 старшому офіцеру відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 366грн., - залишено без розгляду.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування "Захід" звільнено з військової служби пунктом 17 §3 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318(а.с.8).

Наказом командувача військ оперативного командування "Захід" (по стройовій частині) від 21.09.2017 № 215 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини з 28.09.2017(а.с.9).

Вважаючи порушення відповідачем прав та свобод щодо проведення повного розрахунку при звільненні в частині своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з лав Збройних Сил України, у зв`язку з відсутністю нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та не виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) - цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017) визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282 (далі - Закон №1282), де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Так, згідно зі ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (в редакції на момент звільнення позивача зі служби) (далі - Порядок № 242) передбачалося, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі №460/3522/19, яке набрало законної сили 30.03.2020, визнано протиправною бездіяльність Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017. Зобов`язано Оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017.

Оперативним командуванням «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, відповідно до копії роздавальної відомості № 230 на виплату звільненим військовослужбовцям військової частини А 0796 грошового забезпечення згідно рішення суду у справі № 460/3522/19, здійснено нарахування індексації у сумі 7086,53грн., та виплачено позивачу індексацію у сумі 6980,23грн., що стверджується скріншотом надходження коштів на банківський рахунок, та підтверджено самим позивачем у позовній заяві (а.с.15, 16).

Відтак, рішенням у справі №460/3522/19, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про допущення протиправної бездіяльності Оперативним командуванням «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017.

Отже, відповідачем допущено порушення вимог наведених вище Законів та Порядку № 242 в частині не проведення в установлені строки та повного розрахунку позивача при звільненні. А тому підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з лав Збройних Сил України, у зв`язку з відсутністю нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017.

Що стосується тверджень позивача щодо протиправності дій відповідача щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги для оздоровлення у 2014 - 2017 роках не в розмірі місячного грошового забезпечення, без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- XII, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260, то суду необхідно зазначити таке.

Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) від 07.11.2007 №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою КМУ від 13.03.2013 №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889" (в редакції, що діяла на день видання наказів про виплату грошового забезпечення) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Також п.2.2 Інструкції Про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України Наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України 05.12.2012 № 825) визначалося, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць 2.2. Військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту): з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Долученою копією витягу з наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 21.08.2014 № 197 підтверджено, що ОСОБА_1 призначено виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 3474,00 грн.(а.с.71), перерахунок якої підтверджується копією облікової картки за 2014 рік (а.с.72); копією витягу з наказу командувача військ оперативного командування "Захід" від 31.03.2015 № 1 підтверджено, що ОСОБА_1 призначено виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 3774,00 грн.(а.с.73), перерахунок якої підтверджується копією облікової картки за 2015 рік (а.с. 74); копією витягу з наказу командувача військ оперативного командування "Захід" від 10.03.2016 № 56 підтверджено, що ОСОБА_1 призначено виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 3666,82 грн.(а.с.75) та копією витягу з наказу командувача військ оперативного командування "Захід" від 29.09.2016 № 225 підтверджено, що ОСОБА_1 призначено доплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 3666,81(а.с.76), перерахунок вказаних сум підтверджується копією облікової картки за 2016 рік (а.с. 77); копією витягу з наказу командувача військ оперативного командування "Захід" від 24.01.2017 № 17 підтверджено, що ОСОБА_1 відбув у щорічну відпустку з 24 січня по 04 лютого 2017 року з виплатою грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 7333,63 грн.(а.с.78), перерахунок якої підтверджується копією облікової картки за 2017 рік (а.с. 79).

Зі змісту довідки про розрахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2016 роки від 18.08.2020 № 685 встановлено, що розмір грошової допомоги ОСОБА_1 на оздоровлення за вказані роки складався з: окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу з таємними документами, надбавку за виконання особливо важливих завдань, премії. Також довідкою від 23.04.2020 № 501/166 встановлено, що розмір грошової допомоги ОСОБА_1 на оздоровлення за 2017 рік складався з: окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, таємність, надбавки за особл. прох. служ., премії (а.с.17).

Копіями облікових карток за 2014-2017 роки підтверджується те, що ОСОБА_1 виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода у встановленому розмірі(а.с.72, 74, 77, 79).

Таким чином, з аналізу матеріалів справи слідує, що відповідач не включав додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено у 2014-2017 роках ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення.

В пункті 5 Інструкції №595 вказується, що винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням. Пунктом 8 Інструкції №595 визначено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 9 зазначеної Інструкції, розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік. Відповідно до пункту 10 Інструкції №595, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

Водночас, застосовуючи зазначену Інструкцію №595 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Крім того, у даній справі суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення.

Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.

Враховуючи те, що відповідач обчислював грошову допомогу для оздоровлення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, то підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання протиправними дії оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у 2014 - 2017 роках не в розмірі місячного грошового забезпечення, без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- XII, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260 та зобов`язання оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 під час проходження військової служби із врахуванням раніше виплачених сум грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки.

З приводу позовної вимоги про стягнення з оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 280043,75грн., то суду необхідно вказати таке.

Відповідно до ст.47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст. 117 КЗпП України).

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Відтак, ч.1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Натомість, ч. 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 статті 117 КЗпПУкраїни). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

До вказаних правових висновків застосування ст. 117 КЗпП України, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17.

Таким чином, враховуючи аналіз ст.117 КЗпП України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17, суд погоджується з доводами позивача про те, що в даному випадку, на відповідача покладається відповідальність передбачена ст. 117 КЗпП України, оскільки вказана норма є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, та відповідно до законодавчих гарантій.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої зазначеною статтею, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням суду у справі № 460/3522/19 встановлено, що позивачу на день звільнення не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017. Як наслідок зобов`язано Оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017.

Зі змісту відповіді на відзив ОСОБА_1 від 30.06.2020 встановлено, що позивач обрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 280 043,75грн. розпочав з 28.09.2017 (дня звільнення зі служби) по 10.04.2020 (дату фактичного розрахунку по виплаті індексації), що складає 925 днів.

Водночас, суд з наведеними розрахунками не погоджується зважаючи на те, що норма ст. 117 КЗпП України, є спеціальним заходом відповідальності роботодавця за порушення обов`язку перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні.

А тому, власне, компенсація втрати доходів невиплачених при звільненні, проводиться у відповідності до цієї статті лише один раз, та не передбачає підстав подвійного стягнення з роботодавця середнього заробітку, за один і той самий період.

Рішенням суду у справі № 460/2342/20 стягнуто з оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46900, 00 грн., за період з 28.09.2017 (день звільнення зі служби) по 12.02.2020 (867 календарних днів).

Відтак, враховуючи приписи ст.117 КЗпП України та одноразовість стягнення за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача, періодом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі - є з 13.02.2020 (наступний день, по який судом у справі № 460/2342/20 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) по 10.04.2020 (дата фактичного розрахунку по виплаті індексації на виконання рішення суду у справі № 460/3522/19).

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 13.02.2020 по 10.04.2020 ( 57 календарних днів) становить 17256,75грн (57*302,75грн.)

Разом з тим, в рамках зазначеної справи суду необхідно звернути увагу на п. 39 постанови від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц, де Велика Палата Верховного Суду констатувала, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За таких, обставин справи та враховуючи висновки, викладені у постановах від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на наступне.

На день виключення із списків особового складу військової частини (28.09.2017) позивач не заявляв вимогу про стягнення індексації грошового забезпечення з 29.09.2017 по 23.01.2020, з невиплатою якої позивач пов`язує право на стягнення середнього заробітку у цій справі № 460/3528/20, хоча наказом командувача військ оперативного командування "Захід" (по стройовій частині) від 21.09.2017 № 215, яким виключено позивача зі списків особового складу частини з 28.09.2017 чітко визначено перелік розрахунків, які проведено з військовослужбовцем ОСОБА_1 .

Крім того, суд зазначає, що тривалість періоду затримки розрахунку при звільненні, з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, пов`язана із відсутністю бюджетних асигнувань на вказані видатки.

Також судом встановлено, що рішення у справі № 460/3522/19 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017, набрало законної сили 30.03.2020.

Оперативним командуванням "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України виконано рішення в короткі строки та виплачено ОСОБА_1 10.04.2020 індексацію грошового забезпечення у сумі 6980,23 грн. Отже, відповідачем, оперативно, протягом 11 днів виплачено позивачу належні суми при звільненні, що впливає на ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Поміж тим, у справі № 460/3522/19, розмір заборгованості відповідача, щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум, а сума нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017 складає 7086,53грн(а.с.16), що є значно менше, ніж сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд бере до уваги наявність спору, а саме між позивачем та відповідачем з приводу належності позивачу індексації грошового забезпечення, який вирішувався у судовому порядку.

З огляду на вказані обставини, зокрема наявність спору з приводу належності позивачу сум на день звільнення, розмір недоплаченої суми при звільненні 7086,53 грн, істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору, то суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати грошової компенсації.

Тому суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме критеріям визначення розміру відповідальності відповідача зазначеним у постановах Великої Палати Верховного Суду, необхідність зменшення розміру стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку до 3000,00 грн, за весь період прострочення виплати належної позивачу при звільненні грошової компенсації, а саме з 13.02.2020 по 10.04.2020.

Відтак, з врахуванням наведеного, позовну вимогу слід задовольнити частково та стягнути з оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. А тому поданий позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору, а докази понесення інших судових витрат, учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (вул. Дубенська, 2,м. Рівне,33001, код ЄДРПОУ 07852893) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з лав Збройних Сил України, у зв`язку з відсутністю нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.09.2017.

Визнати протиправними дії оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у 2014 - 2017 роках не в розмірі місячного грошового забезпечення, без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- XII, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260.

Зобов`язати оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (вул. Дубенська, 2,м. Рівне,33001, код ЄДРПОУ 07852893) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову допомогу для оздоровлення за 2014 - 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 під час проходження військової служби, із врахуванням раніше виплачених сум грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки.

Стягнути з оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (вул. Дубенська, 2,м. Рівне,33001, код ЄДРПОУ 07852893) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з 13.02.2020 по 10.04.2020 у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 листопада 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля