Рішення № 92684996, 02.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6815/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Навчального центру Національної гвардії України (військова частина 3007) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Навчального центру Національної гвардії України (військова частина 3007) (місцезнаходження: вул. Січових стрільців, 2, м.Золочів, Львівська область, 80700; код ЄДРПОУ: 08803566), в якій просить:

- визнати бездіяльність військової частини 3007 Національної гвардії України щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату у день виключення зі списків військової частини (31.07.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати військову частину 3007 Національної гвардії України виплатити різницю грошової компенсації вартості за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно у сумі 8776,94 грн. ( вісім тисяч сімсот сімдесят шість гривень 94 коп.);

- стягнути з військової частини 3007 Національної гвардії України середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.07.2019 по день повної виплати компенсації.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення від 31.07.2019 № 162 (по стройовій частині), відповідач протиправно не провів з позивачем усі необхідні розрахунки щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178. Згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 31.07.2019 № 823 розмір відповідної компенсації, яка підлягає до виплати, становить 19 690,89 грн. Вважає, що відповідач протиправно частково провів розрахунок за неотримане речове майно на суму, яка становить 10 913,95 грн. Враховуючи, що на день звільнення позивача в запас з ним не було проведено повного розрахунку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно з мотивів відсутності коштів для такої виплати, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що виплата компенсації вартості за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно, носить спеціальний вид відповідальності роботодавця - компенсації вартості за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно не входить до структури грошового забезпечення. Вважає, що до такої компенсації слід застосовувати тримісячний строк. Просить позовні вимоги залишити без розгляду.

Ухвалою судді від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом начальника навчального центру Національної гвардії України від 31.07.2019 №162 капітана ОСОБА_1 , заступника командира роти матеріального забезпечення по роботі з особовим складом батальйону забезпечення навчального процесу Навчального центру НГУ, звільненого наказом командувача Національної гвардії України від 24.05.2019 №81 о/с, відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 31.07.2019 виключено із списків частини та всіх видів забезпечення.

На день виключення із списків частини відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Відповідно до довідки навчального центру Національної гвардії України від 31.07.2019 №823 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 сума належної позивачу грошової компенсації складає 19 690,89 грн.

Згідно з платіжним дорученням Ощадбанку від 03.04.2020 ОСОБА_1 виплачено 10 913,95 грн грошової компенсації за неотримане речове майно.

Позивач, не погоджуючись з виплаченою йому сумою грошової компенсації, звернувся до суду з даним позовом про виплату іншої недоплаченої частини грошової компенсації в розмірі 8 776,94 грн.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особами офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

У пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 11.09.2019 у справі № 825/1104/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, ОСОБА_1 як військовослужбовець відповідно до п. 3 Порядку № 178 має законне право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке має бути виплачене Військовою частиною 3007.

Як встановлено судом, відповідно до довідки від 31.07.2019 № 823 вартість речового майна, що належить до видачі капітану ОСОБА_1 становить 19 690,89 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що згідно з платіжним дорученням Ощадбанку від 03.04.2020 ОСОБА_1 виплачено лише частину грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 10 913,95 грн.

Таким чином, залишок несплачених коштів з грошової компенсації вартості неотриманого речового майна становить 8 776,94 грн (19 690,89 - 10 913,95).

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Навчального центру Національної гвардії України (військова частина 3007) щодо непроведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за неотримане речове майно та, відповідно, про наявність підстав для зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 різницю грошової компенсації вартості за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно у сумі 8 776,94 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Військової частини 3007 Національної гвардії України середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.07.2019 по день повної виплати компенсації, суд зазначає таке.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд звертає увагу позивача, що його вимога про стягнення з Військової частини 3007 Національної гвардії України середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.07.2019 по день повної виплати компенсації, є передчасною та, відповідно, не може бути задоволена судом.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18, від 24.07.2019 по справі № 805/3167/18-а.

Оскільки відповідач не виплатив грошову компенсацію в повному розмірі, тому для стягнення з відповідача компенсації за час неповного розрахунку при звільненні до такого повного розрахунку неможливо правильно визначити суму такої компенсації на її відповідність наведеним вище критеріям.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).

Суд не враховує посилання відповідача про застосування процесуального строку, оскільки стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно належить до компенсаційних виплат, тому строк звернення до суду для стягнення відповідної виплати не обмежується будь-яким строком.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 04.05.2018 у справі № 808/858/16.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Навчального центру Національної гвардії України (військова частина 3007) щодо непроведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини (31.07.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Навчальний центр Національної гвардії України (військова частина 3007) (вул. Січових Стрільців, 2, м.Золочів, Львівська область, 80700; код ЄДРПОУ: 08803566) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) різницю грошової компенсації вартості за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно у сумі 8 776 (вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 94 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна