Рішення № 92684989, 04.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6798/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Іванейко Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2018 №Ф-64827-17;

- зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнені кошти в розмірі 7 598 грн з одночасною сплатою нарахованої на зазначену суму пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у кінці 2007 року ним припинено підприємницьку діяльність, про що на адресу ДПІ у Галицькому районі надіслано відповідну заяву від 07.11.2007 №77. Те, що ОСОБА_1 не здійснює підприємницьку діяльність також підтверджується актом від 02.02.2009 №10 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Окрім того, ОСОБА_1 з 2008 року працює як найманий працівник, на його зарплату роботодавець нараховує та сплачує єдиний соціальний внесок. Вказані обставини свідчать про відсутність у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Додатково зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі № 380/2327/20, що набрало законної сили 20.07.2020, встановлено обставини щодо відсутності у позивача обов`язку нараховувати та сплачувати єдиний внесок у період 2017-2018 років.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець з 19.01.2006 перебував на обліку як платник податків за №9248. Ураховуючи норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) на нього покладено обов`язок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Окрім того, на дату формування оскарженої вимоги платник був зареєстрованим як фізична особа-підприємець та не перебував у стані припинення чи ліквідації, а в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у скаржника пільги по сплаті єдиного внеску. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.08.2020 позовна заява, подана без додержання вимог встановлених Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в тому числі щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, залишалася без руху, позивачу надавався строк на усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали позивачем усунуто недоліки та подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою від 04.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Вирішено, що питання щодо строку звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом буде вирішено в судовому засіданні.

Відповідачем 25.09.2020 подано відзив на позовну заяву (вх. №48650) та 07.10.2020 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивачем 13.10.2020 через канцелярію суду подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №52419).

Ухвалою від 04.11.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 був зареєстрованим виконавчим комітетом Львівської міської ради 13.01.2006 як фізична особа-підприємець за номером запису 24150000000013204.

Вид діяльності: 51.33 «Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією та жирами».

ОСОБА_1 18.01.2006 взятий на облік в органах Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 07.11-15713 та 19.01.2006 взятий на облік у ДПІ у Галицькому районі м.Львова за №9248.

Позивачем на ім`я начальника ДПІ у Галицькому районі м. Львова подано заяву від 07.11.2007 №77 про тимчасове припинення ФОП ОСОБА_1 діяльності на 2008 рік.

01.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 від 01.07.1998), позивач з 2008 по 2019 працював як найманий працівник, а саме:

- з 12.11.2007 до 16.09.2009 у ТзОВ «Ультімо»;

- з 17.09.2009 по 31.10.2012 у ВАТ «Кредитпромбанк»;

- з 01.12.2012 по 13.05.2013 перебував на обліку як безробітний у Львівському міському центрі зайнятості;

- з 14.05.2013 по теперішній час працює на посаді начальник відділу збору та аналізу інформації-заступником начальника служби безпеки ПрАТ «Трускавецькурорт».

Відповідно до довідки ПрАТ «Трускавецькурорт» від 28.07.2020 №115 ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділу збору та аналізу інформації-заступником начальника служби безпеки з 14.05.2013 ( наказ від 13.05.2013№568-К) по 28.01.2020 (наказ від 24.01.2020) та з 29.01.2020 (наказ від 27.01.2020 №9-К) по теперішній час.

Згідно із довідкою ПрАТ «Трускавецькурорт» про сплату єдиного соціального внеску від 28.07.2020 №284 ПрАТ «Трускавецькурорт» сплатив за працівника ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок в повному розмірі, а саме:

- з травня 2013 року - 11 182, грн. 13 к.;

- за 2014 рік - 13 883 грн 79 к.;

- за 2015 рік -15 466 грн14 к.;

- за 2016 рік -11 314 грн 19 к.;

- за 2017 рік -10 748 грн 97 к.;

- за 2018 рік - 13170 грн 15 к.;

- за 2019 рік -14 751 грн 29 к.;

- по червень 2020 року - 8 670 грн 42 к.

Обставини щодо сплати єдиного соціального внеску щодо позивача за період 1998- 2020 року також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Пенсійного фонду України форми ОК-3 від 18.07.2020 та форми ОК-5 від 28.07.2020.

ГУ ДФС у Львівській області на ім`я ОСОБА_1 сформовано вимогу №Ф-64827-17 про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.05.2018 у сумі 7598 грн.

Вимогу сформовано відповідно до статті 25 Закону №2464-VI та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 05.06.2018.

Позивач заперечує отримання ним вказаної вимоги, стверджуючи про те, що про існування такої йому стало відомо з постанови державного виконавця від 21.08.2018 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Львівській області від 05.06.2018 №Ф-64827-17У.

Розрахунок недоїмки у сумі 7598 грн за вказаною вимогою відповідач суду не надав.

ГУ ДПС у Львівській області 17.07.2018 повторно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-64827-17У, в якій позивача зобов`язано протягом 10 календарних днів від дня отримання вимоги сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 4 914 грн 36 к.

Вказана вимога позивачу не надсилалася, а про її винесення позивачу стало відомо з постанови державного виконавця від 24.01.2020 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Львівській області від 17.07.2018 № Ф-64827-17У про стягнення з позивача суму 4 914 грн 36 к. боргу по єдиному соціальному внеску

Позивачем в судовому порядку оскаржено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2018 №Ф-64827-17У.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі № 380/2327/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2018 №Ф-64827-17У

Вказаним судовим рішенням встановлено про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2018 №Ф-64827-17 є предметом оскарження у справі з підстав відсутності у позивача обов`язку сплати єдиного соціально внеску як фізичної особи-підприємця.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону №2464-VI зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами 2-3, 8 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Частиною 16 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що фізичні особи - підприємці у відповідності до приписів спеціального закону, яким врегульований внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є страхувальниками та зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Суд звертає увагу, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиний соціальний внесок не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із довідкою ПрАТ «Трускавецькурорт» про сплату єдиного соціального внеску від 28.07.2020 №284 ПрАТ «Трускавецькурорт» у період з травня 2013 року по червень 2020 року сплатив за працівника ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок в повному розмірі. Факт сплати єдиного соціального внеску за період 2011-2020 років також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Пенсійного фонду України форми ОК-3від 18.07.2020 та форми ОК-5 від 28.07.2020.

Суд звертає увагу, що мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку. Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.

Таким чином, судом встановлено що за ОСОБА_1 як за застраховану особу єдиний внесок сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального. Тому у позивача відсутній обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску ще й як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність.

Ба більше, як вже зазначалося, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі № 380/2327/20, що набрало законної сили, встановлено відсутність у позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку зі сплати єдиного внеску за період 2017-2018 років.

У відповідності до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з наведеним, нарахування спірною вимогою єдиного соціального внеску позивачу є протиправним.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності формування спірної вимоги

Натомість доводи позивача щодо наявності підстав визнання оскаржуваної вимоги протиправною знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку оскаржуваній вимозі, суд дійшов переконання, що така не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України для такого роду рішень та прийнята з порушенням положень Закону №2464-VI, тому її слід визнати протиправною і скасувати, задовольнивши першу позовну вимогу.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнені кошти в розмірі 7 598 грн з одночасною сплатою нарахованої на зазначену суму пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 26 Закону №2464-VI суми коштів, безпідставно стягнені податковими органами з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків податкового органу в триденний строк з дня прийняття рішення податковими органами або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, Законом №2464-VI передбачена відповідна процедура (алгоритм) дій податкового органу щодо повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань. Ураховуючи наявність даного спору, такі дії вчинено не було. Отже, друга позовна вимога стосується правовідносини, які мають відбутися в майбутньому.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому, серед іншого, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Системний аналіз зазначених норм КАС України свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.

З урахуванням вищевказаного, вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача повернути безпідставно стягнені кошти в розмірі 7 598 грн з одночасною сплатою нарахованої на зазначену суму пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, є передчасними і не підлягають до задоволення.

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Ураховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840 грн 80 к.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43143039) про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 05.06.2018 №Ф-64827-17 про сплату боргу (недоїмки).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 840 (вісімсот сорок) грн 80 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2020 року.

Суддя О.П. Хома