Рішення № 92684743, 05.11.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/4040/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача – Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (ІПН – НОМЕР_2 ; адреса: вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 31, м. Київ, 02094)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” (04053, м.Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б)

про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі – відповідач) про відкриття виконавчого провадження ВП №62835274 від 18 серпня 2020 року.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що виконавче провадження було відкрито відповідачем з порушенням принципу територіальності, а відтак – дії останнього щодо винесення спірної постанови, є протиправними.

Ухвалою від 26 жовтня 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження; розгляд справи вирішено здійснювати безповідомлення учасників справи.

Відповідач позовних вимог не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що у поданому йому на виконання виконавчому документі місцем фактичного проживання боржника- ОСОБА_1 зазначене м.Київ. Натомість приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження не зобов`язаний перевіряти достовірність вказаних у виконавчих документах відомостей (а.с.31-64).

Представник третьої особи своїм правом на подання до суду письмових пояснень не скористався.

Вважаючи зібрані у справі докази достатніми для вирішення спору, суд розглядає справу у межах строку, встановленого статтею 287 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Зареєстрованим місцем проживання позивача – ОСОБА_1 – є АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_3 (а.с.12).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №12112, виданого 16 липня 2020 року, про стягнення із боржника ( ОСОБА_1 ) заборгованості в розмірі 22 647,13 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал”. Місцем реєстрації боржника вказано тупик Прирічний, будинок, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25019, місцем фактичного проживання - АДРЕСА_3 (а.с.50).

18 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем за результатами розгляду вищевказаної заяви було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62835274 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 22 647,00 грн на користь ТОВ “Вердикт капітал”. (а.с.50-51).

Копія вказаної постанови була надіслана позивачеві за обома адресами (а.с.49), однак докази вручення постанови хоча б за однією з них відсутні.

Вказані обставини передували зверненню ОСОБА_1 до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається, зокрема, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону№1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

При цьому, відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1403-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України “Про виконавче провадження” і Закон України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Так, згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, зі змісту частини другої статті 24 Закону №1403-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі №804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VІІІ).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Із відомостей, що містяться у Єдиному реєстрі приватних нотаріусів, судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця Клименка Романа Васильовича (посвідчення № 0415) є м. Київ.

Водночас, із 27 серпня 1997 року та дотепер позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що посвідчується відповідною відміткою у його національному паспорті.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Будь-які, підтверджені вказаними документами, відомості, які вказували б на фактичне проживання (перебування) ОСОБА_1 у м. Києві, відсутні.

Отже, місце проживання боржника не належить до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.А. здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №62835274 прийнято до виконання відповідачем не за місцем фактичного проживання (перебування) боржника - фізичної особи.

Тобто відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №№62835274, та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна, грошових кошів, заробітної плати тощо.

Також у постанові від 18 серпня 2020 року відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого охоплювалося б межами виконавчого округу приватного виконавця Клименка Р.А.

Підстави для зазначення у виконавчому написі адреси позивача: АДРЕСА_3 не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та не спростовують встановленого судом факту проживання позивача за іншою адресою у м. Кіровограді Кіровоградської області, а тому відкриття виконавчого провадження, в якому позивач є боржником у м. Києві, є неприпустимим.

Доводи відповідача про те, що він не зобов`язаний перевіряти інформацію, яка міститься у поданому до виконання виконавчому написі нотаріуса, не приймаються судом з таких міркувань.

Частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Разом з тим, суд зазначає, що у даному випадку (за наявності у виконавчому документі двох адрес боржника, одна із яких знаходиться в іншому виконавчому окрузі), приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження без з`ясування питання дійсного місця проживання/перебування ОСОБА_1 , приватний виконавець свідомо не виключає можливості порушення ним приписів частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII.

Суд зауважує, що такі обставини не були перевірені та враховані приватним виконавцем Клименком Р.В. під час винесення спірної постанови, що зумовлює висновок про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає критерію законності, визначеному частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаному критерію для оцінювання його рішення (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Крім того, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких умов постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2020 року за ВП №62835274 є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №580/3311/19.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивачем сплачено 840,80 грн судового збору (а.с.11); витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 4000,00 грн (а.с.19).

Вказана сума витрат на професійну правничу допомогу сплачена позивачем адвокату адвокатського об`єднання «Усатенко і Усатенко» Усатенку В.Ю. згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 26 вересня 2020 року (а.с.19) на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 25 вересня 2020 року (а.с.15) та розрахунку до вказаного договору (а.с.15-18).

Водночас, відповідач, подаючи відзив на позовну заяву, наголосив на необгрунтованості та неспівмірності заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Так, за змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поряд з цим, частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, стаття 134 КАС України забезпечує право особи на правову допомогу, та, разом з тим, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно розрахунку до Договору про надання професійної правничої допомоги від 25 вересня 2020 року у межах даної адміністративної справи адвокатом обчислена вартість таких робіт (послуг): надання позивачеві консультацій та роз`яснень з питань відкриття та ведення виконавчого провадження, порядку оскарження дій та рішень приватного виконавця (1 год - 500 грн); опрацювання матеріалів та складення позовної заяви від імені ОСОБА_1 до приватного виконавця Клименка Р.В. до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протипправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (2 години - 1500 грн); представництво ОСОБА_1 у судових засіданнях Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі за позовом до приватного виконавця ОСОБА_2 (фіксована вартість- 2000 грн).

Наявність вказаного розрахунку як частини договору про надання правової допомоги із зазначенням сторін, предмету спору та суду, до якого подається позовна заява, спростовує доводи відповідача про те, що з договору неможливо встановити, у якій саме справі позивач отримав правову допомогу від адвоката, а відтак – про недоведеність заявлених витрат.

Водночас, проаналізувавши розрахунок, суд вважає, що із складу заявлених витрат належить виключити 2000 грн, нарахованих за представництво ОСОБА_1 у судових засіданнях Кіровоградського окружного адміністративного суду, оскільки справа розглядається без повідомлення (виклику) сторін та участі представника позивача у судовому засіданні не передбачає.

З огляду на викладене, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає зменшенню до 2000,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 271, 272, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (ІПН – НОМЕР_2 ; адреса: вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 31, м. Київ, 02094) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2020 року ВП №62835274.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене у 10-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук