Рішення № 92684543, 05.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року № 320/2986/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просив суд:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.03.2020 № 1089, яке складне відносно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, без обмеження її граничного розміру, відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати за аналогічною посадою в розрізі відповідних складових, до яких прирівняна посада ОСОБА_1 , що складає 30 700, 06 грн., без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.10.2017 та здійснити відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і має всі правові підстави для перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру, відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати за аналогійною посадою в розрізі відповідних складових, до яких прирівняна його посада, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.10.2017. Позивач зазначив, що вказане рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років є протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

22 травня 2020 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, приймаючи спірне рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив також, що до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не входить здійснення перерахунків, нарахування та виплати пенсіонерам за їх особистим бажанням.

Від позивача в межах встановленого судом строку відповіді на відзив не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, і, з 18.01.1996 отримує пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 31.01.1996, копія якого наявна в матеріалах справи.

Прокуратурою Київської області на ім`я позивача 28.02.2020 видана довідка № 18ф-78 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсій відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-(ІІ)/2019 та постанови КМУ від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Судом встановлено, що 02.03.2020 позивач звернувся до відповідача з відповідним зверненням (заявою) про перерахунок пенсії, призначеної на підставі статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії). Крім того, до зазначеної заяви було подано довідку Прокуратури Київської області № 18ф-78 від 28.02.2020 про розмір фактично нарахованої заробітної плати за аналогічною посадою за жовтень 2017 року у розрізі складових, на які нараховані страхові внески.

З урахуванням того, що пенсія позивачу призначена на підставі Закону України «Про прокуратуру» і на час подання звернення від 02.03.2020 він звільнений з органів прокуратури, ОСОБА_1 просив зробити перерахунок розміру його пенсії відповідно до довідки Прокуратури Київської області № 18ф-78 від 28.02.2020.

06 березня 2020 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 1089 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)2019 працівникам прокуратури згідно Закону 1697 перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Зазначено також, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Так, згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В силу вимог пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення тощо.

Відповідно до статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - далі Закон № 1058-ІV), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Крім того, пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Статтею 50-1 Закон № 1789-ХІІ (у редакції, на час призначення пенсії позивачу) передбачалось, що працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Питання щодо перерахунку пенсій у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, врегульовано не було.

Законом України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», до статті 50-1 внесені зміни, якими, зокрема, встановлювалось , що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Закону № 1697-VII, з набранням чинності цим Законом визнано таким, що втратив чинність, Закон № 1789-ХІІ, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1789-ХІІ, містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, отже, з набранням чинності Законом № 1697-VII ці положення статті 50-1 втратили чинність.

Щодо правового регулювання перерахунку пенсії за Законом № 1697-VII, слід зазначити, що згідно з частиною тринадцятою статті 86 цього Закону, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 24.12.2014 № 76-VIII), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму рішенні від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Виходячи з того, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, у позивача з 13.12.2019 настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру його пенсії, а, отже, і право на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (у первинній редакції).

Доводи відповідача, зазначені в оскаржуваному рішенні щодо того, що у зв`язку з прийняттям 11.12.2019 Кабінетом Міністрів України постанови № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності 16.01.2020, пунктом 7 якої регламентовано, що зміна посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про прокуратуру», тому відсутні підстави для перерахунку пенсії на підставі довідок виданих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», є помилковими, оскільки постанова КМУ від 11.12.2019 № 1155 не застосовується до спірних правовідносин виходячи з такого.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» встановлено, що для прокурорів, умови оплати праці яких затверджені цією постановою, не застосовуються умови оплати праці працівників органів прокуратури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Виходячи з того, що довідку позивачу видано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тому постанова Кабінету Міністрів України № 1155 не підлягає застосуванню у даному випадку.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивачу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо дати, з якої пенсійний орган зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивача суд звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII до 13.12.2019 не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто, ці зміни було внесені в зміст статті 86 Закону № 1697-VІІ до дати набрання нею чинності (15.07.2015).

З огляду на це, частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати.

Таким чином пенсія позивача підлягає перерахунку саме з 13.12.2019.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яка врахована судом у спірних правовідносинах.

Щодо позовної вимоги позивача про здійснення перерахунку його пенсії без обмеження її граничного розміру, суд зазначає, що ця вимога заявлена на майбутнє, отже не підлягає задоволенню, оскільки обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Європейським Судом з прав людини розтлумачено поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 № 213-VІІ, від 28.12.2014 № 76-VІІІ та від 14.10.2014 № 1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення позивача з відповідною заявою та призначення пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський Суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським Судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що нездійснення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному в законі, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, є втручанням у його майнові права в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення законодавства України, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача скасувати рішення відповідача від 06.03.2020 № 1089, яке складне відносно позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати за аналогічною посадою в розрізі відповідних складових, до яких прирівняна посада ОСОБА_1 , що складає 30 700, 06 грн. відповідно до довідки Прокуратури Київської області від 28.02.2020 № 18ф-78 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсій, починаючи з 13.12.2019 та здійснити відповідні виплати.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій та рішень.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині права на перерахунок пенсії, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають частковому задоволенню.

Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачеві виплати є пенсією, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 грн. згідно з квитанцією № 0.0.1661121769.1 від 26.03.2020.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 840, 80 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.03.2020 № 1089, яке складне відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати за аналогічною посадою в розрізі відповідних складових, до яких прирівняна посада ОСОБА_1 , що складає 30 700, 06 грн. відповідно до довідки Прокуратури Київської області від 28.02.2020 № 18ф-78 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсій, починаючи з 13.12.2019 та здійснити відповідні виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду звернути до негайного виконання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) судовий збір у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 05.11.2020.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.