Рішення № 92684500, 06.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2020 р. справа № 300/2007/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), 11.08.2020 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного центру зайнятості (далі - відповідач) про зобов`язання поновити її в статусі безробітної особи з дати припинення та виплатити заборгованість по страхових виплатах з допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на початку липня 2019 позивач зареєструвалась в Калуській філії відповідача як особа, що шукає роботу, після звільнення по ст. 40 п.1 КЗпП України в зв`язку з ліквідацією КП ЖЕО - 1 підприємства на якому вона працювала 33 роки. Після перевірки її даних, відповідач призначив позивачу допомогу по безробіттю. Після цього, без всяких причин та підстав, відповідач в особі Калуської міськрайонної філії, 04.11.2019 припинив виплату позивачу допомоги по безробіттю. Незважаючи на це, відповідач ще двічі після цієї дати виплачував позивачу допомоги по безробіттю. Згідно запису в трудовій книжці, відповідач припинив допомогу по безробіттю згідно п.8 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". 06.11.2019 позивач звернулась з заявою до відповідача, в якій просила анулювати запис в трудовій книжці і відновити страхові виплати, проте відповідач, листом від 20.11.2019 надав відписку, в якій вказав, що вона не належить до зайнятого населення, хоча позивачу 53 роки і не досягла пенсійного віку. 19.02.2020 відповідач звернувся з позовною заявою до Калуського міськрайонного суду, в якій ставив вимоги зобов`язати позивача повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю. Рішенням по справі №345/653/20 від 21.04.2020, суд відмовив відповідачу в позові. 16.07.2020 позивач звернулася до Калуської філії відповідача з відповідною заявою, в якій просила привести правовідносини в первинне становище та відновити статус безробітної особи з дати його припинення. Рішенням відповідача відмовлено позивачу про відновлення в статусі безробітної особи.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

31.08.2020 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 61-62).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.09.2020, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила (а.с.67-72). В обґрунтування своєї правової позиції зокрема зазначила, що підстави для поновлення ОСОБА_1 статусу безробітної відсутні, оскількт позивач отримує дострокову пенсію за віком з 26.02.2016, як мати інваліда з дитинства, та належить до зайнятого населення. При цьому права на послуги служби зайнятості за ОСОБА_1 залишаються. Просила відмовити у задоволенні позову.

05.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.109-110). У відповіді на відзив позивач зокрема зазначає, що відповідач фактично своїми діями поставив її в ситуацію, коли вона не може реалізувати забезпечення своїх прав на соціальний захист гарантованих загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступне.

09.07.2019 ОСОБА_1 звернулася в Калуську міськрайонну філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості для реєстрації, як особа, що шукає роботу, після звільнення по ст. 40 п.1 КЗпП України в зв`язку з ліквідацією КП ЖЕО - 1.

Після перевірки її даних, відповідач призначив позивачу допомогу по безробіттю. Після цього, відповідач в особі Калуської міськрайонної філії, 04.11.2019 припинив виплату позивачу допомоги по безробіттю.

Згідно запису в трудовій книжці позивача, відповідач припинив допомогу по безробіттю згідно п.8 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с.54).

06.11.2019 позивач звернулась з заявою до відповідача, в якій просила анулювати запис в трудовій книжці і відновити страхові виплати (а.с.55).

Відповідач, листом від 20.11.2019 за вих. №1249-02/225-19 "Про розгляд заяви", повідомив, що згідно ст. 1 пп.2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітною може бути визнана особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Ви належите до зайнятого населення, тому одержуєте пенсію за віком з 26.02.2016, як мати інваліда з дитинства, що підтверджено листом №888 від 23.10.2019 з Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і тому не можете набути статусу безробітної, при цьому права на послуги служби зайнятості за Вами залишаються (а.с.56, 73).

Івано-Франківський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення допомоги по безробіттю.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2020 у справі №345/653/20 в задоволенні позову Івано-Франківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення допомоги по безробіттю - відмовлено (а.с.92-97).

Дане рішення залишено в силі постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.07.2020 (а.с. 84-91).

Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківського обласного центру зайнятості на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2020 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08.07.2020 у справі за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення допомоги по безробіттю (а.с.79-83).

16.07.2020 позивач звернулася до Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості з заявою, в якій просила привести правовідносини в первинне становище та відновити статус безробітної особи з дати його припинення (а.с.57).

Рішенням Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості відмовлено позивачу про відновлення її в статусі безробітної особи (а.с.58).

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суд зазначає, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2020 у справі №345/653/20, в задоволенні позову Івано-Франківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення допомоги по безробіттю - відмовлено.

У даному рішенні суд звернув увагу, що порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років та категорії працівників, які мають право на призначення даних видів пенсії врегульовані ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульоване пенсійне забезпечення окремих категорій громадян. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 даного Закону жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років мають право на призначення дострокової пенсії за віком. Враховуючи, що законодавством розмежовано поняття "пенсії за віком на пільгових умовах" та "дострокової пенсії за віком", дані поняття не можна вважати тотожними.

Оскільки ОСОБА_1 отримує дострокову пенсію за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при заповненні заяви про надання статусу безробітного вона ствердила про неотримання нею саме пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, а тому не можна вважати, що ОСОБА_1 надала центру зайнятості неправдиві відомості. Адже пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, порядок призначення яких врегульований власне ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", їй насправді не призначено.

Крім того, для отримання статусу безробітного особа пред`являє документи, визначені в Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого Постановою КМУ від 19.09.2018 року №792.

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу особі, яка пред`явила документи, зазначені в пункті 4 цього Порядку, кар`єрний радник забезпечуватиме її супровід та організацію надання послуг. Для прийняття рішення про надання статусу безробітного кар`єрний радник вносить відомості з документів, зазначених у пунктах 17-19 цього Порядку, до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та аналізує персональну картку особи, яка шукає роботу.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного. З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар`єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.

Відповідно до п.18. ч.2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань мають право звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Таким чином, центр зайнятості мав постійний доступ до індивідуальних відомостей про застраховану особу і в будь-який момент мав змогу їх звірити з базою даних центрального органу виконавчої влади.

Отже, суд зазначає, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2020 у справі №345/653/20, яке згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду набрало законної сили 08.07.2020, надано правову оцінку тому, що ОСОБА_1 отримує дострокову пенсію за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при заповненні заяви про надання статусу безробітного позивач ствердила про неотримання нею саме пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, а тому не можна вважати, що ОСОБА_1 надала центру зайнятості неправдиві відомості.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позивачем, що своїми діями відповідач поставив її в ситуацію, коли вона не може реалізувати забезпечення своїх прав на соціальний захист гарантованих загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції має бути забезпечене без дискримінації та за будь-якою ознакою. Вирішуючи спір суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справа "Суомінен проти Фінляндії", Suominen v. Finland, №37801/97, п. 36, від 01.07.2003).

У справі "Будченко проти України" (рішення від 24.04.2014, заява №38677/06) ЄСПЛ нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати, таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними та ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, п. 50 рішення у справі Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, п. 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014). Справедливий суд, повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

У статті 6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" зазначено, що право на отримання страхових виплат мають застраховані особи. У відповідності до ст. 2 цього Закону, принципом державного страхування на випадок безробіття є надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". У даному випадку базовий закон "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є законом прямої дії. Його норми є основоположними і не підлягають двоякому трактуванню або такому що перешкоджає застрахованій особі реалізувати своє законне право на соціальний захист визначений ст. 46 Конституції України.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання Івано-Франківського обласного центру зайнятості поновити ОСОБА_1 в статусі безробітної особи з дати припинення та виплатити заборгованість по страхових виплатах з допомоги по безробіттю.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного центру зайнятості на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №51172240 від 27.08.2020 (а.с. 1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Івано-Франківський обласний центр зайнятості поновити ОСОБА_1 в статусі безробітної особи з дати припинення та виплатити заборгованість по страхових виплатах з допомоги по безробіттю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного центру зайнятості (вул. Деповська, 89-а, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76002, код ЄДРПОУ 03491062) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Івано-Франківський обласний центр зайнятості, адреса: вул. Деповська, 89-а, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76002, код ЄДРПОУ 03491062.

Суддя Микитюк Р.В.