Ухвала суду № 92682371, 04.11.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4907/20

1-кп/303/737/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: судді Носова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гузо Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Андришина О. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному 18.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070040000662 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення прокурора Лазаренко В.В.,

з боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1 , захисниці Литвин А.О.,

інших учасників потерпілого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області проводиться судовий розгляд кримінального провадження внесеного 18.03.2020 до ЄРДР за №12020070040000662 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України.

Прокурором Лазаренко В.В. в судовому засіданні подано клопотання прокурора Андришина О. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , яке мотивоване фактом обвинувачення останнього у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжкого, продовженням існування ризиків, визначених ст.177 КПК України, що були встановлені судом при обранні 10.09.2020 обвинуваченому діючого запобіжного заходу, а також недостатністю, для запобігання останнім, застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

В свою чергу, захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Литвин А.О., в порядку ст. 201 КПК України, подано клопотання про зміну її підзахисному запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою. В обґрунтування відсутності підстав для подальшого застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказує на відсутність існування обставин та доказів, які б давали підстави вважати, що на даний час існують ризики, визначені ст.177 КПК України, що з врахуванням положень практики Європейського суду з прав людини, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , свідчить про необхідність зміни останньому запобіжного заходу.

При цьому вказала, що за період з часу обрання запобіжного заходу змінилися обставини у житті обвинуваченого, а саме: на даний час ОСОБА_1 є приватним підприємцем, має постійне місце проживання: АДРЕСА_1 , є одруженим, при цьому дружина перебуває у стані вагітності, що свідчить про тісні соціальні зв`язки та усталений спосіб життя обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор Лазаренко В.В. підтримав клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу – тримання під вартою з підстав викладених у ньому, щодо зміни заперечив.

Захисниця обвинуваченого ОСОБА_1 – Литвин А.О. клопотання прокурора про необхідність подальшого продовження обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу вважає безпідставним та необґрунтованим, а тому просила суд задовольнити подане нею клопотання, змінивши обвинуваченому запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

Потерпілий ОСОБА_3 вважав за можливе застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, вивчивши подані сторонами докази та вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийняті 10.09.2020 рішення про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було прийнято до уваги наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризиків, передбачених п.1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , а також дані щодо його особи.

Відповідно до ч.3 ст. 199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд має перевірити обставини на предмет того чи заявлені ризики не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Суд, проаналізувавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, не вважає доцільним продовжувати строк тримання ОСОБА_1 під вартою, оскільки на думку суду ризики, що існували на час прийняття рішення щодо застосування відносно обвинуваченого даного запобіжного заходу або взагалі перестали існувати, або значно зменшились.

Так, відповідно до ухвали суду від 10.09.2020, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було прийнято до уваги наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризиків, передбачених п.1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик щодо можливого тиску на потерпілого ОСОБА_3 , з метою зміни ним показань, на даній стадії судового розгляду відпав, зважаючи на проведений допит ОСОБА_3 , з показів якого вбачається, що в обвинуваченому ОСОБА_1 він не впізнає особу, що здійснила замах на його життя, та не може сказати чи здійснювалися постріли з автомобіля чи ні. Вказав на те, що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Щодо можливого тиску на свідків то суд констатує, що станом на 04 листопада 2020 року жодних клопотань щодо допиту свідків стороною обвинувачення не подано.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку щодо припинення існування визначеного п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризику.

Суд вважає доведеним в ході розгляду клопотання продовження існування ризиків, передбачених п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_1 від суду, враховуючи тяжкість правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, що підтверджується фактом обвинувачення ОСОБА_1 , в рамках іншого кримінального провадження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України.

При цьому суд, зважаючи на надані стороною захисту матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , з яких вбачається наявність в останнього постійного місця проживання - АДРЕСА_1 , а також усталених соціальних зв`язків: ОСОБА_1 одружений (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 25.09.2020), дружина ОСОБА_4 перебуває у стані вагітності (протокол ультразвукового обстеження вагітних, узі-обстеження від 21.10.2020), за випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є приватним підприємцем, приходить до переконання, що ризик переховування ОСОБА_1 від суду значно зменшився.

Завдяки тривалому перебуванні обвинуваченого під вартою зменшився і ризик можливого повторного вчинення правопорушень.

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим, рішення у справі «Власов проти Росії», пункт 104, від 12 червня 2008 року.

ЄСПЛ у низці своїх рішень (останні з яких: «Катан про України» від 10 жовтня 2019 року; «Заводський та інші проти України» від 18 червня 2020 року, «Борзих та інші проти України» від 25 червня 2020 року; «Бевз та інші проти України» від 25 червня 2020 року; «Лаврик та інші проти України» від 25 червня 2020 року) вказав на необхідність забезпечення ефективного судового перегляду законності тривалого тримання під вартою, належним чином оцінки фактів щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин різних стадій провадження та необхідність розгляду можливості застосування інших запобіжних заходів як альтернативу тримання під вартою та необхідність додаткового обґрунтування тривалого тримання під вартою з плином часу.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактично є дублюванням клопотанням про обрання запобіжного заходу та його обґрунтування зводиться лише до тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та суспільному резонансі.

Жодних обставин, як цього вимагає п. 1 ч.3 ст. 199 КПК України, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою клопотання не містить. Не наведено їх прокурором і під час судового розгляду.

Окрім цього, суд не може залишити поза увагою причину відкладення 04 листопада 2020 року судового розгляду, а відтак неможливості закінчення судового розгляду до спливу дії ухвали про обрання запобіжного заходу (07 листопада 2020 року) – необізнаність прокурора Лазаренко В.В. з матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор, слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З врахуванням вищенаведеного суд, приймаючи до уваги значне зменшення ризиків передбачених п.1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та припинення існування визначеного п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризику, не наведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та не доведення прокурором неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, приходить до висновку, що подальше перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , який протягом семи місяців знаходиться під вартою та який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є приватним підприємцем, має постійне місце проживання, одружений, при цьому дружина якого перебуває у стані вагітності, перестало бути обґрунтованим та виправданим.

Відповідно до ч.5 ст.199 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, не доведе, що обставини, зазначені в частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

За вищевикладених обставин, суд вважає, що для запобігання ризикам, передбаченим п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України достатнім буде застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю та покладенням зобов`язання виконувати обов`язки передбачені ст. 194 КПК України, а відтак суд приходить до висновку, щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та задоволення поданого стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу, змінивши обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194-199, 331, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Андришина О. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання захисниці Литвин А.О. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою – задоволити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю до 31 грудня 2020 року.

Покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати за першою вимогою суду;

- не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, цілодобово;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Обов`язки покладаються на ОСОБА_1 до 31 грудня 2020 року.

Обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити з-під варти.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік ОСОБА_1 та повідомити про це Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на нього при обранні запобіжного заходу.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виконанням ухвали покласти на Мукачівський ВП ГУНП в Закарпатській області, а контроль за її виконанням - на прокурора, який підтримує державне обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Носов