Ухвала суду № 92681698, 05.11.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 242/1366/20

Провадження №1-кп/235/489/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 р. Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

у складі: головуючого-судді Корнєєвої І.В.

суддів Коваленка В.О.

Варибруса В.А.

при секретарі Сапон Н.Ю.

за участі: прокурора Желтухіна А.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Белікової Є.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Покровську обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2020 р. за № 12020050500000038, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел..Румму Хар`юрського району ,Естонія, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а саме , у умисному вбивстві , тобто умисному противоправному заподіянні смерті інший людині.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 днів. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що під час судового розгляду встановлено наявність ризиків , передбачених п.1,п.3 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо покладається необхідність запобігання: спробам переховуватися від суду , незаконно впливати на потерпілу ,свідків у цьому ж кримінальному провадженні ,вчинити інше кримінальне правопорушення . Прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник Белікова Є.Я. з урахуванням позиції обвинуваченого не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши думку прокурора , обвинуваченого,захисника , суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвиувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити , скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого .

Відповідно до ст. 177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення , а також наявність ризиків ,які дають достатні підстави слідчому судді ,суду вважати , що підозрюваний , обвинувачений , засуджений може здійснити дії ,передбачені ч.1 с.177 КПК України .

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Гарсія Руіс проти Іспанії»).

У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (справа «Соловей і Зозуля проти України» від 27 листопада 2008 р.). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду (без мотивування підстав для його прийняття) не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 12 лютого 2015 р. по справі «Подвезько проти України » визначено порушення п.1 і 3 ст.5 Конвенції з прав людини з огляду на те, що досудове тримання під вартою не ґрунтувалося на належних і достатніх підставах і суди не аргументували необхідність тримання заявника під вартою.

У рішенні ЄСПЛ «Жердєв проти України » Європейський суд вказав , що вже встановлював у справах проти України порушення у зв`язку з тим, що навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою , національні суди здебільшого посилаються на аналогічні підстави , наведені при затриманні , не вказуючи жодного з нових деталей ,або взагалі не обґрунтовують обрання такого запобіжного заходу ;-національні суди на жодному етапі не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів

Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України , який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як особливо тяжкий злочин , санкція ст.115 ч.1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , родини та утриманців не має, соціальні зв`язки відсутні;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : не працює;

6) репутація обвинуваченого: негативна;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений- не судимий;

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався,

10) обвинуваченому не повідомлялося про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення,.

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, - невизначений .

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_1 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставиноми його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_1 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання-відсутність соціальних зв`язків,постійного місця роботи, нерухомого майна .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Допит потерпілого та свідків судом не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не закінченням судового розгляду .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений не судимий ,що свідчить про несхильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд не погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

З огляду на викладене, суд вважає що продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком від 7 до 15 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Тобто , для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого злочину , суд приходить до висновку , що продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Розмір застави згідно п.2 ч.4 ст. 183 КПК України ,враховуючи підстави та обставини , передбачені ст.ст.177,178 КПК України, не визначати.

На підставі викладеного і керуючись ст.331 КПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел..Румму Хар`юрського району ,Естонія, громадянина України,запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 днів з 05 листопада 2020 р. по 03 січня 2021 р.

Розмір застави згідно п.2 ч.4 ст. 183 КПК України ,враховуючи підстави та обставини , передбачені ст..ст.177,178 КПК України, не визначати.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

Ухвала суду може бути оскаржена через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали оголошений 06 листопада 2020 р. о 08.10 год.

Головуюча суддя І.В.Корнєєва

Судді В.О.Коваленко

В.А.Варибрус