Рішення № 92680997, 05.11.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30067/19

Провадження № 2/127/4310/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Волхової М.А.,

представників позивача ОСОБА_1 , Федик Ю.Ю.,

представника відповідача ТОВ «Кей – Колект» - Сидорчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект», Державного реєстрова Комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловського Миколи Сергійовича, ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину про державну реєстрацію права власності, скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ТОВ «Кей – Колект», Державного реєстратора комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловського М.С., ОСОБА_3 , про визнання недійсним правочину про державну реєстрацію права власності, скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності, та витребування квартири, згідно останньої редакції якого просила: визнати недійсним вчинений ТОВ «Кей – Колект» правочин щодо набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 31560904 від 11.05.2019) згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46878260 від 16.05.2019, яке прийняте державним реєстратором КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловським М.С.; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 31560904 (дата та час державної реєстрації 11.05.2019, об 16:41:41) на квартиру під АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей – Колект», проведений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46878260 від 16.05.2019, державним реєстратором КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловським М.С.; витребувати від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м.; скасувати запис № 33857960 від 26.10.2019 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_3 , проведену на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 49366132 від 26.10.2019, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. Також просила вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона відповідно до договору купівлі – продажу від 19.10.2006 являлась власником квартири АДРЕСА_3 , яка в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 02.04.2007 № 11135853000 та відповідно до договору іпотеки від цього ж числа була передана ПАТ «УкрСиббанк» в іпотеку. Внаслідок укладення 12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей – Колект» договорів факторингу та відступлення права вимоги за іпотечними договорами останнє набуло право вимоги як за основним кредитним договором до ОСОБА_4 так і за акцесорним зобов`язанням до позивача. У вересні 2019 року позивач дізналась що 11.05.2019 право власності на її квартиру зареєстровано за ТОВ «Кей – Колект», а 26.10.2019 ТОВ «Кей – Колект» відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_3 , який станом на час подання позову є власником спірної квартири. Записи про проведену державну реєстрацію права власності на спірну квартиру первинно за ТОВ «Кей – Колект», а згодом за ОСОБА_3 позивач вважає протиправними, та такими що підлягають скасуванню, а спірна квартира підлягає витребуванню у ОСОБА_3 на користь позивача на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки: 1) перереєстрація квартири на нового власника та наступне її відчуження відбулись з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст. 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки позивач не отримувала письмову вимогу ТОВ «Кей – Колект» про сплату боргу за кредитним договором з зазначенням суми боргу за кредитним договором та наміром звернути стягнення на заставлену квартиру у випадку невиконання вимоги у 30 – денних термін; 2) державний реєстратор який вносив оспорюваний запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (при перереєстрації права власності на спірну квартиру на ТОВ «Кей – Колект») порушив п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, оскільки не отримав копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю, так само як не отримав документу, що підтверджує наявність факту завершення 30 – денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги; 3) порушено норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира була єдиним житлом позивача, яке за своїми технічними характеристиками повністю відповідає вимогам до житла, примусове стягнення якого під час дії мораторію не допускається, в іпотеку спірне житло передано на забезпечення кредиту отриманого ОСОБА_4 в іноземній валюті; 4) порушено норми Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» в частині не отримання на підставі ст. 12 цього закону попередньої згоди органу опіки та піклування на укладення правочину щодо нерухомого майна право користування яким мав неповнолітній син позивача ОСОБА_5 . Вказані обставини стали підставою звернення до суду з наведеною позовною заявою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2019 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачам 15 – денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 67 – 69).

Вказану ухвалу суду відповідачами отримано 11.11.2019 (а.с. 82 – 88).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2019 прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 зі збільшеними позовними вимогам, встановлено відповідачам 15 – денний строк з дня отримання ухвали на подання відзиву на позовну заяву. (165 – 169).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті. (а.с. 206 – 208).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у складі головуючого судді Волошина С.В. від 08.07.2020 вказану справу прийнято до провадження. (а.с. 39 т. 2).

Відповідно до ч.12 ст.33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи ту обставину, що сторони при розгляді справи по суті судом у попередньому складі уже почали надавати пояснення суду, суд вирішив проводити розгляд справи зі стадії судового розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, а тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з тих же підстав, що наведено у позові. На запитання суду представник позивача повідомив, що позивач у справі дійсно являється громадянкою іноземної держави – а саме Республіки Грузія. На запитання суду він повідомив, що приблизно останні 4 років вона проживає в Грузії. На запитання суду на якій правовій підставі позивач проживала на території України та в який період, останній не зміг однозначно відповісти та зазначив, що можливо остання проживала на підставі посвідки або на постійне або тимчасове проживання в Україні.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Кей – Колект» Сидорчук Н.М. заперечувала проти задоволення позову, вказала, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на позивача не поширюється, оскільки остання є громадянкою іноземної держави – Республіки Грузія. Спірна квартира не використовувалось позивачем, як місце постійного проживання, оскільки вона постійно проживає в Грузії. Правовий режим щодо неможливості стягнення майна за забезпеченими кредитами запроваджено у зв`язку з економічною кризою, яка мала місце в Україні та запроваджено виключно щодо житлової нерухомості, власниками якої є громадяни України, про що наведено власне у самому законі. Окрім наведеного останні п`ять років позивачка зі своїм сином на території України не проживає. На запитання суду повідомила, що вимогу кредитора погасити заборгованість на протязі 30 днів з дня отримання такої вимоги позивач отримала, про що можна буде дізнатись та пересвідчитись на стадії дослідження письмових доказів, така вимога міститься в матеріалах реєстраційної справи на спірну квартиру.

Відповідач – Державний реєстратор КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловський М.С. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. Його представник ОСОБА_6 10.09.2020 надіслав на адресу суду заяву, в якій просив провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_7 та його представника. У заяві зазначив, що заявлений позов визнає та не заперечує проти його задоволення. (а.с. 15, 59 т. ІІ).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, неодноразово повідомлявся судом про день, час та місце розгляду справи за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, а також шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».

З огляду на викладене суд вирішив проводити розгляд справи у відсутність учасників справи, що не з`явились, оскільки в розумінні процесуального закону вони вважаються належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (які з`явились до суду), оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу квартири з відстроченням платежу від 19.10.2006 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. (зареєстровано в реєстрі за № 9245) та 16.11.2006 зареєстровано за позивачем у ВООБТІ (а.с. 20 – 22 т. І).

02.04.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11135853000, на підставі якого ОСОБА_4 отримав від банку у строкове користування кредит в іноземній валюті в сумі 60 000 доларів США, що станом на день укладення кредитного договору за курсом НБУ становило 303 000 грн. За використання кредитних коштів встановлено процентну ставку в розмірі 13,5% річних, з можливістю щомісячного перегляду відсоткової ставки, відповідно до умов, що наведені в п. 9.2 Кредитного договору.

Як встановлено п. 1.2.2. вказаного Кредитного договору позичальник у будь – якому випадку зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі до 31.03.2017.

Згідно п. 2.1. кредитного договору виконання зобов`язань позичальника за даним Договором Банком забезпечується порукою та іпотекою. (а.с. 23 – 32 т. І).

02.04.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та громадянкою Республіки Грузія ОСОБА_2 , (позивачем по справі) як майновим поручителем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки. 02.04.2007 договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1638 (а.с. 33 – 34 т. І).

Відповідно до Розділу І Договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1 вартість предмету іпотеки, станом на день укладення договору іпотеки, сторонами договору визначено на рівні 481962 грн. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Боржника за кредитним договором № 11135853000 від 02.04.2007, а саме, зокрема, але не обмежуючись: зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманого в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору кредиту в сумі 60 000 доларів США, в термін до 31.03.2017. (п.п. 1.2, 1.2.1. Договору іпотеки). (а.с. 33 – 34 т. І).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (п. 2.1.1. Іпотечного договору).

Як встановлено п.4.2. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або за застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

У випадках зазначених в п.п. 2.1.1. – 2.1.2. (невиконання/неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором; порушення іпотекодавцем/боржником обов`язків за цим Договором) іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку». У разі невиконання Іпотекодавцем/Боржником вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3. Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення. ( п.п. 4.3 – 4.6. Іпотечного договору).

Відповідно до довідки від 24.03.2016 № 1839а, виданої ЖЕК № 12 у спірній квартирі, станом на час видачі довідки зареєстрована ОСОБА_2 (позивач по справі) та ОСОБА_5 – її син. Відомостей про фактичне місце проживання позивача та її сина вказана довідка не містить. (а.с. 48)

12.12.2011 ПАТ «Укрсиббанк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСибанк» на підставі договору факторингу № 1 та на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки відступило своє право вимог за наведеними вище Кредитним договором та договором Іпотеки на користь ТОВ «Кей-Колект». (а.с. 35 – 42 т. І).

11.05.2019 реєстратором Комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловським М.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 31560904 по об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 813801805101, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в будинку 20/73 зареєстровано в цілому за ТОВ «Кей – Колект». (а.с. 43 – 45 т. І).

Підставою виникнення права власності зазначено: договір відступлення прав вимоги, серія та номер: 5207 – 5208, виданий 12.12.2011; договір факторингу серія та номер 1 від 12.12.2011; договір іпотеки, серія та номер 1638, від 02.04.2007.

Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46878260 від 16.05.2019, 08:10:42, ОСОБА_7 , КП «Агентство реєстраційних послуг». (а.с. 43 – 46 т. І).

З огляду на викладене судом встановлено, що перереєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей – Колект» реєстратором КП «Агентство реєстраційних послуг» ОСОБА_7 вчинена на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі.

26.10.2019 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 33857960 по об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 813801805101, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в будинку 20/73 зареєстровано в цілому за ОСОБА_3 (а.с. 141 - 142 т. І).

Підставою виникнення права власності зазначено: договір купівлі – продажу квартири, серія та номер 2043 від 26.10.2019, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М.

Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49366132 від 26.10.2019, 09:56:39, приватний нотаріус Бєлая О.М., Вінницький міський нотаріальний округ.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи на спірну квартиру, що надана на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі – продажу квартири від 26.10.2019 (зареєстровано в реєстрі за № 2043) продавцем якої виступило ТОВ «Бенефіт Майно» (ЄДРПОУ35087153, м. Київ, вул. Шолуденка 1- Б, яке в свою чергу набуло право власності на квартиру на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого Чуловським В.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.10.2019 за № 3195, на підставі якого право власності на квартиру було зареєстровано 21.10.2019 за ТОВ «Бенефіт Майно», за номером запису про право власності 33755697. (а.с. 93)

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що після реєстрації права власності на спірну квартиру на підставі іпотечного застереження за ТОВ «Кей – Колект», відбулось декілька відчужень спірного об`єкту нерухомого майна, та актуальним власником останнього станом на час ухвалення рішення є гр. ОСОБА_3 , в якого позивач і просить витребувати квартиру на підставі ст. 388 ЦК України.

Встановленим судом фактичним обставинам справи відповідають правовідносини, що врегульовані нормами ЦК України, Законом України «Про іпотеку» та іншими підзаконними нормативно – правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону

Як встановлено ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33, ст. 35 наведеного Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним обов`язку вимагати виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні за змістом положення містяться в п. 4.3., 4.4. Іпотечного договору укладеного між позивачем та первинним кредитором. (а.с. 33 т. І).

Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25.12.2008 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок) (в редакції, що діяла станом на час вчинення оспорюваного запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей – Колект»), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 5.1. Іпотечного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Сторони дійшли згоди, що у разі настання обставин, визначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю/Боржнику повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя (п. 5.2. Договору іпотеки).

В повідомленні, про яке йдеться в п. 5.2. Договору іпотеки, Іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (п. 5.3. Договору іпотеки). У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 5.4. Договору іпотеки).

Таким чином сторони дійшли згоди, що право власності на об`єкт заставленого майна виникає у іпотекодержателя лише за певних умов з дотримання процедури визначеної Договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку», а саме надсилання Іпотекодержателем у випадках визначених в п.п. 2.1.1. – 2.1.2. Іпотекодавцю повідомлення, оформленого згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та його невиконання у встановлений строк.

Як встановлено ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Своєю заявою, яка з офіційним перекладом надійшла від ОСОБА_2 на адресу суду 02.07.2020 остання повідомила суд, що документів від ТОВ «Кей – Колект» про наміри переоформити право власності на квартиру АДРЕСА_3 ні вона, ні її чоловік, ні її син не отримували. Також повідомила, що вона дійсно раніше проживала в м. Вінниці, у спірній квартирі разом зі своїм чоловіком та сином, які після її від`їзду проживали за цією адресою. На даний час вона проживає в Грузії, за адресою Ахметський район, село Земо Алвані. (а.с. 29 – 34 т. ІІ).

Заперечуючи доводи позивача про неотримання повідомлення про необхідність виконання умов основного зобов`язання та наміри у разі непогашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, представник відповідача ТОВ «Кей – Колект» Сидорчук Н.М. зазначила, що ці доводи будуть спростовані в ході дослідження витребуваних судом в ході підготовчого провадження у справі матеріалів реєстраційної справи на спірну квартиру, де міститься відповідне повідомлення, яке було однією з підстав для вчинення оспорюваного запису про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей – Колект».

Разом з тим, дослідженням судом матеріалів реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_3 , встановлено відсутність в її матеріалах документів з вчинення 11.05.2019 реєстратором Комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловським М.С. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 31560904 по об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 813801805101, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в будинку 20/73 зареєстровано в цілому за ТОВ «Кей – Колект».

Надана представником відповідача ТОВ «Кей – Колект» Сидорчук Н.М. перед судовими дебатами копія проекту вимоги від 21.03.2016 № 734176/03 «Про усунення порушень основного зобов`язання», яка адресована іпотекодавцю ОСОБА_2 не може бути розцінено судом, як виконання іпотекодержателем обов`язку, встановленого ст. 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки вказана копія проекту не містить підпису уповноваженого представника ТОВ «Кей – Колект» (в графі представник по довіреності, ТОВ «Кей – Колект» І.М. Черепанін відсутній підпис вказаної особи), а тому в розумінні закону суд не може визнати вказаний проект документу вимогою, що передбачена ст. 35 Закону України «Про іпотеку». (а.с. 86 т. ІІ)

Об`єктивний сумнів у суду викликає також обставина отримання позивачем (за даних обставин) проекту вимоги, з огляду на визнану в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 та представником відповідача ТОВ «Кей – Колект» Сидорчук Н.М. обставину проживання позивача на час виникнення спірних правовідносин в Республіці Грузія (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). В копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відсутній запис щодо дати її отримання та особи, що отримала вказаний документ (його проект).

Наведені вище докази жодним чином уповноваженими особами відповідача не засвідчено. (ч.ч. 5,6 ст. 95 ЦПК України)

Таким чином представником відповідача ТОВ «Кей – Колект» Сидорчук Н.М. перед судом не доведено свої заперечення проти позову в частині формування та направлення, в розумінні закону, на адресу іпотекодержателя (позивача по справі), належної вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та намір звернути стягнення на предмет іпотеки, передбаченого п. 4.3. Іпотечного договору. Як наслідок суд не може прийти до висновку щодо наявності передумов для звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі.

До вказаного висновку, суд приходить також з огляду на те, що в переліку документів, що зазначені в Розділі: Підстава виникнення права власності Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 183433490 від 03.10.2019, зазначено лише: договір відступлення прав вимоги, серія та номер: 5207 – 5208, виданий 12.12.2011; договір факторингу серія та номер 1 від 12.12.2011; договір іпотеки, серія та номер 1638, від 02.04.2007.

Таким чином в переліку документів, які стали підставою для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей – Колект» були відсутні: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. А навіть якщо такі документи і були наявні (що перед судом не доведено) вони не стали підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно оспорюваного запису, що є порушенням п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок) (в редакції, що діяла станом на час вчинення оспорюваного запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей – Колект»).

За таких обставин, суд встановив, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження як виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» так і Порядку № 1127 щодо надіслання боржнику належного повідомлення (вимоги) про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, а тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей – Колект» проведена всупереч норм чинного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 29.05.2019 справа № 367/2022/15-ц (провадження 14-376цс18) звернула увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (дивитись також пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18)

З огляду на викладе суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності № 31560904 (дата та час державної реєстрації 11.05.2019, об 16:41:41) на квартиру під АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей – Колект», проведений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46878260 від 16.05.2019, державним реєстратором КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловським М.С.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, провадження №14-501цс18; від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18.

Отже, порушення ТОВ «Кей – Колект» вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладений у постанові від 11.09.2020 у справі № 127/17399/19-ц (провадження №61-3872св20).

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним вчиненого ТОВ «Кей – Колект» правочину щодо набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 31560904 від 11.05.2019) згідно рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень індексний номер 46878260 від 16.05.2019, яке прийняте державним реєстратором КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловським М.С. з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За даних фактичних обставин правочином в розумінні закону є власне саме іпотечне застереження, що міститься в іпотечному договорі, а тому суд не може технічну дію іпотекодержателя зі звернення до державного реєстратора з метою внесення відповідних відомостей про право власності до реєстру речових прав на нерухоме майно визнати правочином.

З огляду на викладене в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Суд не може застосувати до спірних правовідносин норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», про що просить позивач, з огляду на наступне.

07.06.2014 набрав чинності Закон № 1304-VII, п.п. 1 п. 1 якого (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

– таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

– загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Разом з тим, як встановлено судом, позивач у справі не є громадянином України, є громадянкою іноземної держави, а саме Республіки Грузія, що вбачається зі змісту Договору іпотеки, що на переконання суду унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм вказаного Закону.

До вказаного висновку суд дійшов з урахуванням позиції Вінницького апеляційного суду, наведеного у постанові від 12.12.2019 у справі № 133/438/13-ц.

Окрім наведеного стороною позивача перед судом не доведено, що спірна квартира використовувалась як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, та їх дитини.

З цього приводу до матеріалів справи стороною позивача долучено виключно довідку про реєстрацію місця проживання позивача та її сина у спірній квартирі станом на 2016 рік, яка видана 24.03.2016 МКП ЖЕК № 5. (а.с. 48 т. І).

Будь – яких доказів на підтвердження фактичного проживання позивача чи членів її сім`ї у спірній квартирі станом на час звернення на неї стягнення на підставі іпотечного застереження суду не представлено.

Навпаки, на запитання суду представник позивача в судовому засіданні повідомив, що позивач на протязі 4 – 5 останніх років проживає за межами України в Республіці Грузія.

Вказана обставина не підлягає доказуванню, оскільки визнана представником позивача в судовому засіданні (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Щодо порушень прав неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відчуженням спірної квартири суд зазначає наступне.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» встановлено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання протиправними дій щодо майна, право на яке має дитина, є порушення майнових прав дитини внаслідок укладання такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного Суду України, зокрема від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16, від 09 листопада 2016 року у справі 6-930цс16 та

від 10 липня 2017 року у справі 6-1002цс17.

Як зазначалось вище, стороною позивача перед судом не доведено, що станом на час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження у спірній квартирі фактично проживав ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Довідка видана 24.03.2016 МКП ЖЕК № 5 за № 1839а, не є довідкою, що підтверджує як фактичне так і зареєстроване місце проживання позивача та її дитини станом на 2019 рік, оскільки відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» таким документом є довідка про реєстрацію місця проживання, яка видається органом реєстрації особі та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Як вбачається з другого речення п. 1.3. Договору іпотеки іпотекодавець засвідчила, що укладенням цього договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, в тому числі і дітей, з чого суд приходить до висновку, що на момент укладення договору іпотеки від 02.04.2007 неповнолітній син позивача ОСОБА_5 у спірній квартирі зареєстрованим не був.

Разом з тим в судовому засіданні як представник позивача так і представник ТОВ «Кей – Колект» визнали, що неповнолітнього ОСОБА_5 після реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей – Колект» було знято з реєстрації за адресою місця розташування спірного об`єкту нерухомості (квартири), а тому вказана обставина на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Як встановлено п. 2.4.9. Іпотечного договору іпотекодавець зобов`язався не надавати дозволу на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя.

З наведеного суд приходить до висновку, що неповнолітній ОСОБА_5 був зареєстрований позивачем в іпотечній квартирі після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, тобто позивач діяла недобросовісно по відношенню до іпотекодержателя.

Враховуючи, вищенаведене, та те, що неповнолітній ОСОБА_5 ніколи не був власником іпотечної квартири, був у ній зареєстрованим в порушення умов п. 2.4.9. Договору іпотеки, та враховуючи обставину недоведеності позивачем факту проживання ОСОБА_5 у спірній квартирі станом на час звернення на неї стягнення (2019 рік), а також те, що право користування квартирою неповнолітньої дитини є похідним від прав на неї її матері суд приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення прав неповнолітнього ОСОБА_5 вчиненням запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей – Колект».

З огляду на викладене суд не враховує в якості підстав для задоволення позову доводи позивача про порушення прав її неповнолітнього сина зверненням стягнення на спірну квартиру.

Окрім наведеного, внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей – Колект» здійснювалась без будь – якої участі батьків неповнолітнього: позивача по справі – яка є матір`ю неповнолітнього (іпотекодавця) та позичальника за кредитним договором – який є батьком неповнолітнього. Тобто оспорювана реєстрація вчинялась не батьками, а особою, яка на підставі іпотечного застереження вирішила задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням за рахунок предмету іпотеки.

До вказаного висновку суд дійшов з урахуванням правового висновку, що наведено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 (справа № 760/20584/15-ц, провадження № 61-8972св19.

Оскільки суд за результатами розгляду справи прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності № 31560904 (дата та час державної реєстрації 11.05.2019, об 16:41:41) на квартиру під АДРЕСА_3 за ТОВ «Кей – Колект», проведений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46878260 від 16.05.2019, державним реєстратором КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловським М.С. суд вважає, що вказана квартира підлягає витребуванню на користь позивача виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

ЦК України передбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі не вододіючим власником від вододіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Як встановлено судом ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі – продажу квартири від 26.10.2019 (зареєстровано в реєстрі за № 2043) продавцем якої виступило ТОВ «Бенефіт Майно» (ЄДРПОУ35087153, м. Київ, вул. Шолуденка 1- Б), яке в свою чергу набуло право власності на квартиру на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого Чуловським В.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.10.2019 за № 3195, на підставі якого право власності на квартиру було зареєстровано 21.10.2019 за ТОВ «Бенефіт Майно», за номером запису про право власності 33755697. (а.с. 93)

Таким чином між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 не було жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що між позивачем (первинним власником квартири) та ОСОБА_3 (як актуальним власником квартири) не існує жодних юридичних відносин, і хоча ОСОБА_3 в розумінні закону і є добросовісним набувачем, однак спірна квартира підлягає витребуванню у нього на користь позивача, так як вибула з її володіння поза волею позивача, внаслідок, як встановлено судом, протиправних дій ТОВ «Кей – Колект» з реєстрації за собою права власності на спірну квартиру в супереч порядку встановленого Законом України «Про іпотеку» та з порушенням умов звернення стягнення на предмет іпотеки, що визначені Договором іпотеки.

Таким чином вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає до задоволення.

До наведеного висновку суд дійшов з урахуванням позиції Верховного Суду, яка наведена у постанові від 21.09.2020 у справі № 523/10342/15 – ц (провадження 61-10241св19).

Щодо вимоги позивача про скасування запису № 33857960 від 26.10.2019 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_3 , проведену на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 49366132 від 26.10.2019, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. суд зазначає наступне.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (п. 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16)

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29.05.2019 у справі №367/2022/15 – ц (провадження 14-376цс18) не відступила від правових висновків Верховного Суду України, а тому враховуються судом при вирішенні цієї справи.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що право власності позивача на спірну квартиру захищене судом, шляхом задоволення позову в частині витребування спірної квартири з володіння ОСОБА_3 та на підставі цього рішення і має бути проведена державна реєстрація права власності на спірну квартиру за позивачем, що не потребує ухвалення рішення про скасування запису № 33857960 від 26.10.2019 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_3 .

З наведеного слідує, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати у справі складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

При зверненні позивача до суду ним сплачено судовий збір за 4 (чотири) позовні вимоги немайнового характеру за ставками, встановленими законом в 2019 році в сумі 3073,60 грн., тобто 768,40 грн. за кожну (а.с. 1, 125 т. І).

Як встановлено ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову за двома позовними вимогами, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рахунок компенсації сплаченого судового збору 1536,8 грн. судового збору, тобто по 512, 27 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 319, 387, 388 ЦК України; ст.ст. 12, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку»; ст. ст. 1, 2, 10, 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; ст.ст. 8, 12, 81, 82, 141, 263 – 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект», Державного реєстрова Комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловського Миколи Сергійовича, ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину про державну реєстрацію права власності, скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності №31560904 (дата та час державної реєстрації 11.05.2019, об 16:41:41) на квартиру під АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект», проведений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46878260 від 16.05.2019 року, реєстратором Комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловським Миколою Сергійовичем.

Витребувати від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь громадянки Республіки Грузія ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в сумі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 27 коп.

Стягнути з Державного реєстратора комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловського Миколи Сергійовича на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в сумі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в сумі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 27 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: Республіка Грузія, Ахметський район, село Земо Алвані;

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект», 04071, ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: м. Київ, вул. Межигірська будинок 22;

Відповідач 2: Державний реєстратор комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловський Микола Сергійович, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ;

Відповідач 3: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21000, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складено 06.11.2020.

Суддя: