Рішення № 92679715, 27.10.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6618/20

Категорія 75

2/295/1884/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретарів – Барашивець Т.С., Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

04.06.2020 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24.05.2004 року вона була прийнята на посаду бухгалтера 1 категорії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», 25.03.2013 року переведена на посаду провідного бухгалтера, а 31.01.2020 року була звільнена із займаної посади за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. На день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку та загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати становив 49275,17 грн. Повний розрахунок з нею був проведений лише 26.03.2020 року. Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2020 року по 25.03.2020 року в сумі 80225,25 грн.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про часткове визнання позову. З урахуванням середньоденної заробітної плати за листопад – грудень 2019 року (623,38 грн.) відповідач не заперечує проти стягнення середнього заробітку за 37 днів затримки розрахункових при звільненні в розмірі 23065,06 грн.

У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову визнав частково, пояснив, що для розрахунку середнього заробітку необхідно брати до уваги заробітну плату позивача за грудень 2019 року та січень 2020 року, які є двома останніми місцями роботи позивача.

Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати. Згідно частини першої цієї статті заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За положеннями ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (у даному випадку за час затримки розрахунку при звільненні) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

У пункті 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом № 58 від 29.07.1993 року Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

День звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Отже, позивач звільнена 31.01.2020 року, тому вона вважається звільненою з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення, тобто з 01.02.2020 року.

Судом встановлено, що позивач з 24.05.2004 року по 31.01.2020 рокувключно перебувала у трудових відносинах із відповідачем, що вбачається з копії її трудової книжки. На день звільнення позивача з роботи відповідач заборгував позивачу кошти з виплати заробітної плати в сумі 49275,17 грн., що підтверджується довідкою ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» від 17.03.2020 року № 42, які були виплачені позивачу 26.03.2020 року, на що посилається позивач у позовній заяві та не заперечується стороною відповідача.

За таких обставин, зважаючи на порушення відповідачем строку виплати розрахункових при звільненні, суд стягує з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за період затримки виплати розрахункових коштів за період з 01.02.2020 року по 25.03.2020 року, що відповідає ст. 117 КЗпП України.

Розмір середнього заробітку позивача за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.02.2020 року по 25.03.2020 року становить 24599,45 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів з розрахунку: грн. 24599,43 грн. : 37 дні = 664,85 грн.; 37 днів х 664,85 грн. = 24599,45 грн., де грн. - розмір заробітної плати позивача за два повні останні місяці роботи (грудень 2019 року та січень 2020 року), 37 дні - сумарна кількість робочих днів за грудень 2019 року та січень 2020 року, 664,85 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 37 днів - сумарна кількість робочих днів за період з 01.02.2020 року по 25.03.2020 року, тобто час затримки розрахунку при звільненні.

При обчисленні середньої заробітної плати позивача включено оклад по годинах, надбавку за складність і напруженість у роботі, надбавку за розширення зони обслуговування та індексацію заробітної плати відповідно до розрахункових листів позивача за грудень 2019 року та січень 2020 року, що відповідає положенням Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Розрахунок середнього заробітку проведено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею за подання позову судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджено документально.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 117, 241-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці» (із змінами), Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами), ст. ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненнів сумі 24599,45 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів та 840,80 грн. судового збору.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (адреса: 10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 38, код ЄДРПОУ 00375504).

Повне судове рішення складено 30.10.2020 року.

Суддя Л.М. Семенцова