Ухвала суду № 9267702, 14.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2010 р.                                                                                 К-51155/09

                                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі                     Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Стадного Ю.В., Авраміч Л.В.

відповідача Островського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 р.

у справі № 7/140 (22а-26764/08 )

за позовом Закритого акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

                              ВСТАНОВИВ:

          Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2008р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.07.2007 р. №0005212303/0 та № 0005222303/0; від 11.09.2007 р. №0005212303/1 та №0005222303/1; від 05.12.2007 р. № 0005212303/2 та №0005222303/2; від 12.02.2008р. № 0005212303/3, № 0005222303/3 та №0001122303/3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено з Державного бюджету України на користь позивача.

          Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2008р. скасовано та постановлено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

ЗАТ«Автомобільна група «ВІПОС»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, серед іншого зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою надані позивачем докази та пояснення, в результаті чого дійшов необґрунтованого висновку: про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат понесених витрат, пов’язаних з гарантійним обслуговуванням товарів (гарантійним ремонтом) та витрат на придбання катеру, на послуги з відстою катеру, виготовлення акваріуму, фонтану та їх обслуговування; про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої при придбанні катеру та причепу, акваріуму, фонтану та послуг з їх обслуговування; про безпідставну амортизацію витрат на придбання катера та причепа.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 19.06.2007 р. № 1524/23-03/24581332 виїзної планової перевірки за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р. зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.п.5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неведенні позивачем окремого обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування), що свідчить про безпідставне віднесення до складу валових витрат сум витрат, пов’язаних з гарантійним обслуговуванням товарів (гарантійними роботами);

п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у включенні до складу валових витрат суму витрат за відстій катеру без надання до перевірки документального підтвердження тому, що операції з отримання таких послуг належать до господарської діяльності позивача;

п.п. 8.1.2, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у здійсненні амортизації катеру та причепу, придбаних не для власного виробничого використання, тобто позивачем здійснена амортизація витрат на придбання невиробничих фондів;

п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого при придбанні катеру та причепу, акваріуму, фонтану та послуг з їх обслуговування, без мети подальшого використання у межах господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції не може визнати законною та обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки остання ухвалена з порушенням норм матеріального права без повної та всебічної оцінки обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного вирішення спору та помилкового скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до п.п. 5.4.3. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або витрати на гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, включаються платником податку до складу валових витрат на підставі цієї норми виключно за умови, якщо такий платник є продавцем товарів, який взяв на себе зобов’язання здійснювати після продажу таких товарів їх гарантійне обслуговування за власний рахунок.

При чому, обов’язок вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом, виникає у платника податку –продавця товару за умови здійснення гарантійних замін товарів.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду першої інстанції про те, що приписи п.п. 5.4.3. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не поширюються на позивача у випадках, коли він виступає організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів «Ауді»за рахунок виробника цих автомобілів «Ауді АГ»(концерн Volkswagen) у відповідності до умов договору про поставку продукції марки «Ауді»на Україну та умов гарантії на таку продукцію, за якими фінансове забезпечення витрат покупця –позивача компенсується виробником і така компенсація відноситься позивачем до складу валового доходу за правилом п.п. 4.1.1 цього ж Закону. До того ж, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не здійснювалася гарантійна заміна проданих ним товарів, що виключає підстави для висновку про наявність у нього обов’язку вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Витрати з проведення позивачем через дилерську мережу гарантійного обслуговування, зокрема витрати з купівлі запасних частин та їх продажу дилерам з метою виконання гарантійного обслуговування автомобілів, є витратами, пов’язаними з веденням позивачем господарської діяльності, а тому відносяться до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Визнаючи помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не зобов’язаний був вести облік запчастин, суд зазначив положення п.п. 5.4.3 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та послався на те, що актом перевірки встановлений факт неведення позивачем обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування).

При цьому, суд апеляційної інстанції не спростував правильність встановлених судом першої інстанції обставин та позицію суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача обов’язку вести зазначений облік, яка ґрунтується на таких обставинах та зроблена виходячи з приписів законодавства, що підлягало застосуванню при вирішенні спору у цій частині, а обмежився лише констатацією зафіксованого актом перевірки факту неведення такого обліку.

Відповідно до п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Згідно із п.п. 8.1.4. п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Таким чином, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Не підлягають амортизації витрати на придбання невиробничих фондів –капітальних активів, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону такі витрати мають бути понесені платником податку у зв’язку з придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 1.32 ст. 1 вказаного Закону під «господарською діяльністю»розуміє будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як було достовірно встановлено судом першої інстанції, операції з придбання та експлуатації катеру Chapartal та причепу до нього, придбання послуг з відстою такого катеру мають безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача, у межах якої позивачем укладено угоду про дистриб’ютерство № 1 від 28.02.2006 р. з ТОВ «НПО «Морські технології», за якою позивач виступає дилером щодо продажу катерів Chapartal та Hustler. У зв’язку з тим, що позивач взяв на себе обов’язки дилера щодо продажу такого товару, останній придбав катер Chapartal з метою проведення тестової перевірки товару та визначення рівня споживання товару на ринку. 08.06.2006 р. та 08.09.2006 р. укладалися протоколи про наміри з метою продажу катеру, що свідчить про те, що катер, причеп та послуги з його експлуатації придбані з метою використання у власній господарській діяльності, направленій на отримання доходу.

У межах проведення заходів щодо підготовки нового офісного приміщення до прийому офіційних делегацій, VIP-клієнтів та проведення святкових заходів, презентацій було встановлено настінне фонтанне оздоблення зареєстрованого торгового знаку «ВІПОС»та акваріумний комплекс та вжито заходів щодо обслуговування цих об’єктів, що підтверджується наказом позивача № 146 від 03.04.2006 р., наказом № 232/1 від 04.07.2006 р., кошторисами та актами списання представницьких витрат за даними операціями. Як було правильно встановлено судом першої інстанції, акваріумний комплекс та фонтан є візуалізацією товарного знаку «ВІПОС», який є нематеріальним активом позивача та використовується у господарській діяльності, тобто придбання, встановлення фонтанного обладнання та акваріумного комплексу здійснене з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Викладені обставини свідчать про безпідставність висновку податкового органу про придбання позивачем катеру, причепу до нього та послуг з відстою катеру, акваріуму, фонтану по послуг з їх обслуговування без мети використання у власній господарській діяльності, щоб позбавляло позивача права на віднесення витрат, пов’язаних з таким придбанням до складу валових витрат, права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та права на амортизацію витрат з придбання основних фондів –катеру та причепу.

Суд апеляційної інстанції не спростував правильність встановлених судом першої інстанції обставин та позицію суду першої інстанції стосовно придбання вказаного вище товару та послуг з його експлуатації з метою використання у господарській діяльності, яка ґрунтується на таких обставинах та зроблена виходячи з приписів законодавства, що підлягало застосуванню при вирішенні спору у цій частині, а лише, без будь-якого фактичного обґрунтування, констатував факт віднесення понесених витрат до складу валових витрат та амортизації витрат з придбання катеру та причепу без наміру використовувати придбані товари та пов’язані з ними послуги у господарській діяльності. У зв’язку з цим, висновок суду апеляційної інстанції про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні валових витрат, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту та п.п. 8.1.2, п.п 8.1.4 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при амортизації витрат на придбання товару визнається судом касаційної інстанції безпідставним.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах законодавства та не узгоджуються з обставинами справи, у зв’язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 р. скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2008 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                               Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

                                                                      О.І. Степашко