Рішення № 92677000, 22.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18060/19

Провадження № 2/522/1553/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

22 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Звонецька І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позивач вказує, що 03 жовтня 2010 року під час надання до відділу кадрів ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» довідки про проходження військової служби дізнався про те, що 12 вересня 2019 його було звільнено з посади помічника машиніста з навивання канатів першого розряду ПАТ «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур». Позивач не погоджується з підставами та самим фактом звільнення, у зв`язку з чим просив визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» від 12.09.2019 № 1386-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника машиніста з навивання канатів першого розряду на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаду помічника машиніста з навивання канатів першого розряду ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур»; стягнути з ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 13 вересня 2019 року по день ухвалення рішення у справі та стягнути з ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі - 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

28 жовтня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відкрито провадження по справі №522/18060/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

03 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого відповідач вказує,що позовні вимоги ОСОБА_1 ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» не визнає в повному обсязі. Вказує що 12 вересня 2019 року о 19 годині 44 хвилини ОСОБА_1 при виході з території підприємства на пропозицію співробітників охорони пройшов перевірку на апараті «Алкофор s40» з метою встановлення факту наявності або відсутності алкогольного сп`яніння. В результаті проходження тесту апарат видав позитивний результат про наявність у повітрі, яке видихається ОСОБА_1 парів спирту (червоний сигнал апарату). Від повторного обстеження на апараті «Алкофор 505» ОСОБА_1 відмовився.

Отже, на підставі зазначених подій ОСОБА_1 був звільнений із посади учня машиніста з навивання канатів ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» за появу на роботі в нетверезому стані згідно п.7. ст.40 КЗпП України згідно наказу №1386-к/тр від 12.09.2019р. про припинення трудового договору.

12 грудня 2019 року під час судового засідання позивач надав до суду відповідь на відзив. Просив прийняти дану відповідь на відзив та врахувати її при прийнятті рішення.

28 січня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 надав до суду клопотання про виклик та допит свідків : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У судовому засіданні від 28 січня 2020 року заяву ОСОБА_2 про виклик свідків задоволено.

27 лютого 2020 року у судовому засіданні свідки не з`явились. Представник позивача ОСОБА_2 просив суд відкласти судове засідання на іншу дату для повторного виклику свідків.

25 березня 2020 року сторони у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином. Представник позивача ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_6 надали до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У судові засідання призначені на 12 травня 2020 року та 26 травня 2020 року сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

11 червня 2020 року у судове засідання сторони з`явились. представник позивача ОСОБА_2 наполягав на необхідності допитати свідків, у зв`язку з необхідністю повторного виклику свідків розгляд справи відкладено на 16 липня 2020 року.

16 липня 2020 року у судове засідання сторони з`явились. У зв`язку з неявкою свідків у судове засідання представник позивача ОСОБА_2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

13 серпня 2020 року у судове засідання сторони з`явились. Свідки у судове засідання не з`явились, представник відповідача ОСОБА_6 наполягала на виклику та допиті свідків. Розгляд справи відкладено на 01 жовтня 2020 року.

1 жовтня 2020 року у судове засідання сторони з`явились. Свідки у судове засідання не з`явились, представник позивача ОСОБА_2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для направлення повісток свідкам до їх місця роботи.

22 жовтня 2020 року судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_6 . Під час судового засідання представник відповідача вказала, що свідок не виходить на зв`язок. Представник позивача повідомив суд, що за місцем працевлаштування свідків повістки вручено, однак до судового засідання вони не з`явились. У зв`язку з чим заявив клопотання про розгляд справи без виклику раніше заявлених свідків

Представник відповідача ОСОБА_6 заявила клопотання про допит свідка ОСОБА_7 . Враховуючи позицію сторін суд задовольнив клопотання про допит ОСОБА_7 .

Вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Так, судом встановлено що 05 липня 2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» учнем машиніста з навивання канатів.

Згідно наказу №1386-к/тр від 12.09.2019р. про припинення трудового договору ОСОБА_1 був звільнений із посади учня машиніста з навивання канатів ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» за появу на роботі в нетверезому стані згідно п.7. ст.40 КЗпП України.

13 вересня 2019 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України осіб солдатського та старшинського складу.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду від 23.01.2018 по справі № 273/212/16-ц. та урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

В матеріалах справи наявні письмові докази щодо обґрунтування законності звільнення позивача.

Так 12 вересня 2019 року. о 19 годині 44 хвилини ОСОБА_1 при виході з території підприємства на пропозицію співробітників охорони пройшов перевірку на апараті «Алкофор s40» з метою встановлення факту наявності або відсутності алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом про відсторонення від роботи від 12 вересня 2019 року.

Газоаналізатор «Алкофор S40», із використанням якого проводилась перевірка повітря, яке видихається, на наявність парів спирту, перебуває на балансі ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», пройшов повірку та калібрування що підтверджується копією свідоцтва №12-14099 від 01.12.2014 року про державну метрологічну атестацію газоаналізатора «Алкофор s40 №NСЕВВ005, копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2-6237 від 28.12.2018р, копія сертифіката калібрування алкотестера від 28.12.2019 року.

За результатом тестування за допомогою апарату «Алкофор s40» Апарат видав позитивний результат про наявність у повітрі, яке видихається ОСОБА_1 парів спирту (червоний сигнал апарату), а від повторного обстеження на апараті «Алкофор S-40» ОСОБА_1 відмовився що підтверджується актом про відсторонення від роботи від 12.09.2019 року який підписаний комісією в складі Колбасенко А.Н., ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Також, як зазначено в акті в графі «Пояснення», ОСОБА_1 від медичного обстеження та надання пояснень відмовився, та самостійно покинув територію заводу».

Згідно наказу №1386-к/тр від 12.09.2019р. про припинення трудового договору ОСОБА_1 був звільнений із посади учня машиніста з навивання канатів ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» за появу на роботі в нетверезому стані згідно п.7. ст.40 КЗпП України.

Відповідно до представлення на звільнення ОСОБА_1 від 12.09.2019р. ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» звернулось до профспілкового комітету ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» із за п.7 ч.І ст.40 КЗпП України за появу на території підприємства в нетверезому стані.

Так ОСОБА_1 біло звільнено того ж дня, рішення профспілкового комітету ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» отримано не було.

Згідно абзацу 5 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992р., «Про практику розгляду судами трудових спорів», ч.9 ст.43-1 КЗпП України, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі. Відповідно до ч.5 ст.43 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

22 жовтня 2020 року до матеріалів справи долучено копію листа Профспілкового комітету ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» № 8 від 19.10.2020 року про згоду профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 , а несвоєчасність надання відповіді на представлення від 12.09.2019 року пояснюються відсутністю кворуму (відсутність 3-х членів профспілки).

22 жовтня 2020 року був допитаний свідок ОСОБА_7 , який є членом наглядової ради ПрАТ «ВО «Стальканат–Сілур» та підтвердив обставини та час складання документів під час звільнення позивача по справі.

Згідно пункту 25 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992р., «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст.27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Позивач спростовує версію подій відповідача, однак не обґрунтовує свою правову позицію письмовими доказами. Крім того, для всебічного та об`єктивного розгляду справи суд вживав всіх можливих заходів для допиту свідків заявлених позивачем. Однак позивач не зміг забезпечити їх явку, а в судовому засіданні 22 жовтня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 просив розглядати справу без виклику раніше заявлених свідків.

Позивач ставить під сумнів достовірність доказів наданих відповідачем, вказує на відсутність обставин про які зазначено в документах підприємства та вважає їх сфальсифікованими. Факт свого звільнення позивач пов`язує з укладанням контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України осіб солдатського та старшинського складу, а саме з небажанням підприємства зберігати місце роботи, посади та виплачувати йому середній заробіток. Крім того, позивач вказує, що про підписання контракту про проходження військової служби усно повідомив відділ кадрів підприємства, однак ніяких доказів на підтвердження не надав.

Суд сприймає та допускає позицію позивача. Те, що певні події трапляються нечасто, не означає що вони взагалі не трапляються. Однак позиція позивача не може бути просто припущенням, заснованим на здогадках чи на підозрах. Чим менш ймовірна подія, тим більше має бути свідчень на підтвердження того, що вона дійсно могла мати місце.

Питання як про достовірність конкретного доказу, так і про достатність їх у сукупності суд вирішує у кожному випадку виходячи з конкретних обставин справи. З іншого боку, принциповим можна вважати положення щодо неможливості доказування на основі припущень.

Достатніми є докази, яких може бути достатньо для встановлення певного факту або усієї сукупності фактів, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторони. Однак це має місце поки існування цього факту не буде заперечене іншими доказами. Тобто такі докази не є безспірними, але якщо протилежна сторона не надасть належні докази для їх спростування, вони є достатніми для ухвалення рішення на користь особи, котра їх подала.

Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення є похідною вимогою.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди - тобто виникнення у нього стресу, порушення звичного ритму його життя, наявності сумнівів у його командирів щодо його особливої відповідальності - тобто доказів виникнення з вини ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» тих обставин, з якими він пов`язує обов`язок відшкодування йому моральної шкоди.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя: А.В. Науменко

У період з 23.10.2020 року по 05.11.2020 року головуючий суддя перебував на лікарняному.

Повний текст рішення виготовлено 06.11.2020 року.

Суддя А.В. Науменко

22.10.20