Рішення № 92676951, 16.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15651/19

Провадження № 2/522/1510/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

16 жовтня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Полегенького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення в частині, скасування рішення, скасування запису про право власності, закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення, визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивачі звернулись із позовом до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 . У своїй позовній заяві просять:

- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.2018 р. № 417 «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об`єкти нерухомого майна, розташовані в м. Одесі» в частині включення до переліку об`єктів нерухомого майна, розташованих в м. Одесі, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси нежитлових приміщень № 101 загальною площею 32,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 31.07.2019 р. №4899-VII «Про включення до Переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації у 2019 році, нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 101, та їх приватизацію»;

- скасувати запис про право власності номер 29292937, дата, час державної реєстрації: 30.11.2018 14:15:24, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Єременко І.М., Юридичний департамент Одеської міської ради, Одеська область, про державну реєстрацію за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26597691, права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1713565451101: нежитлового приміщення, загальною площею 32,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 101;

- закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був відкритий за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1713565451101: нежитлові приміщення, загальною площею 32,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 101;

- визнати недійсним договір оренди № 219/19 нежитлового приміщення, укладеного 16.04.2019 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_4 щодо об`єкту нерухомого майна – нежитлових підвальних приміщень

№ 101, загальною площею 32,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 вересня 2019 року, укладений між Одеською міською радою, яка діяла від імені Територіальної громади міста Одеси, та від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 28 грудня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., по реєстру за № 3446, діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради в особі заступника директора Департаменту – начальника управління орендних відносин та відчуження комунального майна Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Радіонов В.М., з однієї сторони, та ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., зареєстрований в реєстрі за № 448.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об`єкт нерухомого майна – нежитлове підвальне приміщення № 101, загальною площею 32,3 кв.м., на думку позивача, фізично не існує, в зв`язку із чим позивачі вважають, що у територіальної громади в особі Одеської міської ради, її виконавчих органів та ФОП ОСОБА_4 не могли виникнути майнові права на це приміщення.

Представник позивачів адвокат Мусієнко А.Ю., у судовому засіданні, пояснив, що реєстрація права власності на неіснуюче, за його позицією, нежитлове приміщення 101, загальною площею 32,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за територіальною громадою впливає на реалізацію отриманих позивачами 17.11.2017 р. за вих. № 01-07/59 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_2 . АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за назвою об`єкта будівництва: реконструкція квартир №№ 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3, які розташовані в одноповерховому фасадному правоворотньому флігелі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані, з внутрішнім перепланування, з підвищенням висотних відміток флігеля шляхом улаштування додаткових приміщень, з експлуатацією двох існуючих вхідних вузлів з боку двору, із закриттям існуючого фасадного вхідного вузла з боку вул. Лейтенанта Шмідта та влаштування замість нього віконного отвору, з улаштуванням з віконного отвору по фасаду вул. Лейтенанта Шмідта вхідного вузла з вхідною групою, для розміщення квартир, з улаштуванням по фасаду будинку, починаючи з другого рівня, відкритих балконів консольного типу, з їх кованим огородженням, прийнятним для історичного центру міста. Об`єкти реконструкції, згідно зазначених містобудівних умов, розташовані в одному будинку АДРЕСА_1 , приміщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 , загальною площею 32,3 кв.м.

Представник позивачів зазначив, що Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради 17.11.2017 р. надало їм зазначені містобудівні умови за № 227, а 03.09.2018 р., з метою реалізації цих містобудівних умов, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції об`єктів, визначених у містобудівних умовах. На підставі цього позивачі вважають, що оскільки ними отримані дозвільні документи на проведення реконструкції квартир АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які розташовані в одному будинку зі спірним приміщенням, то виникнення права власності за територіальною громадою на приміщення № НОМЕР_3 , яке також є складовою частиною будинку, який позивачі мали намір реконструювати у зовсім в інший об`єкт нерухомості, має суттєвий вплив на їх права та інтереси, а відтак обрали такий спосіб захисту, як звернення до суду із твердженням, що таке приміщення не існує.

Також в обґрунтування доводів позовної заяви представник позивачів надав до суду висновок судового експерта Рапач К.В. № 44-20 від 30.09.2020р. та відео матеріал.

Представники відповідачів Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ФОП ОСОБА_4 , заперечували проти задоволення позовних вимог, просили у задоволенні позову відмовити, подали свої відзиви.

Представник відповідача – ФОП ОСОБА_4 , адвокат Нестеренко Н.В. зазначила, що позивачами не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували ту обставину, що їх права та свободи чи законні інтереси взагалі будь-ким з відповідачів порушені чи не визнаються, або оспорюються, не наведено доказів у чому полягають порушення саме їх прав, свобод чи законних інтересів. Обґрунтування заявленого позову зводиться позивачами лише до самого факту допущеного, на їх думку, порушення відповідачами вимог законодавства, в чому позивачі і вбачають порушення свого особистого права та інтересів. Адвокат Нестеренко Н.В. наполягала на тому, що в діях як суб`єктів владних повноважень, так і в діях ФОП ОСОБА_4 не міститься порушень чинного законодавства, не порушені права та законні інтереси позивачів, а припущення позивачів не є достатньою підставою для визнання рішень суб`єкту владних повноважень незаконними та їх скасування, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачами порушених їх прав та охоронюваних законом інтересів цими рішеннями та юридичний зв`язок з реалізацією належних їм майнових прав в багатоквартирному будинку з реалізацією виконавчими органами територіальної громади права розпорядження належним територіальній громаді майном.

Також представник відповідача ФОП ОСОБА_4 , адвокат Нестеренко Н.В., послалась на те, що рішенням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 05.09.2018 р. скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.11.2017 р., реєстраційний № 01-07/59, на реконструкцію квартир АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3, які розташовані в одноповерховому фасадному правоворотньому флігелі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані, з внутрішнім переплануванням, з підвищенням висотних відміток флігеля шляхом улаштування додаткових приміщень, з експлуатацією двох існуючих вхідних вузлів з боку двору, із закриттям існуючого фасадного вхідного вузла з боку вул. Лейтенанта Шмідта та влаштування замість нього віконного отвору, з улаштуванням з віконного отвору по фасаду вул. Лейтенанта Шмідта вхідного вузла з вхідною групою, для розміщення квартир, з улаштуванням по фасаду будинку, починаючи з другого рівня, відкритих балконів консольного типу, з їх кованим огородженням, прийнятним для історичного центру міста. Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 24.10.2018 р. № 01-13/337ДАБ скасовано право на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061182681841 «Реконструкція квартири

АДРЕСА_3 . Стадія проект», замовниками якого були позивачі. Скасування наведених дозвільних документів відбулось до реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення за територіальною громадою в особі Одеської міської ради та задовго до звернення позивачів з цим позовом до суду.

Представник відповідача ФОП ОСОБА_4 , адвокат Нестеренко Н.В. зазначила, що позивачі не надали жодного аргументу на підтвердження свого припущення про не існування нежитлового приміщення 101, а додані до позовної заяви листи-відповіді з комунальних установ не є тими допустимими доказами, на які можна послатись як на підтвердження не існування об`єкту нерухомості фізично. Стосовно наданого представником позивачів висновку судового експерта Рапач К.В. та відеоматеріалу, адвокат Нестеренко Н.В. заперечувала про їх належність як допустимі докази, оскільки дані матеріали не містять чітко визначеної достовірної інформації на підтвердження позовних вимог.

Крім цього, представником відповідача ФОП ОСОБА_4 – адвокатом Нестеренко Н.В. був наданий відеозапис, який свідчать про те, що позивачі перешкоджають встановленню об`єктивних обставин наявності чи відсутності спірного приміщення, шляхом перешкоджання потраплянню до будинку, та прибудинкової території де знаходится вхід у приміщення НОМЕР_3 .

Також, адвокат Нестеренко Н.В. надала до суду архівні матеріали КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 1955 року та 1975 року з інвентаризації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на яких відображене підвальне приміщення у правоворотньому флігелі одноповерхового будинку.

Адвокат Нестеренко Н.В. послалась на те, що позивачі необґрунтовано вважають, що вони мають право звертатися до суду з цим позовом з наведеним в ньому обґрунтуванням, вважає їх дії зловживанням процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову, та просить застосувати до позивачів приписи ст.44 ЦПК України.

Представник відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради –також не погодилась з позовними вимогами, вказала на безпідставність та недоведеність посилання позивачів на те, що нежитлове приміщення 101, загальною площею 32,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не існує, оскільки наявність цього приміщення підтверджується відповідною технічною документацією, експертним дослідженням стану приміщення та іншими графічними матеріалами та фотознімками. Крім того, перешкоджання позивачами встановленню фактичних обставин спору шляхом візуального обстеження будинку для встановлення факту наявності або відсутності приміщень, до якого позивачі не допустили представника департаменту як учасника судового процесу, на її думку, спростовує доводи позивачів.

Представник відповідачів виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради Грабовський В.О. підтримав позицію представника відповідача ФОП Рябошапко О.М. та представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, з позицією позивачів не погодився зазначивши, що оспорювані рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.2018 р. № 417 «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об`єкти нерухомого майна, розташовані в м. Одесі» та Одеської міської ради №4899-VII від 31.07.2019 р. «Про включення до Переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації у 2019 році, нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 101, та їх приватизацію», приймалися тоді, коли у позивачів не існувало прав на реконструкцію квартир в будинку АДРЕСА_1 . Під час прийняття рішень №417 від 27.09.2018 року та №4899-VII від 31.07.2019 року, виконавчий комітет Одеської міської ради та Одеська міська рада керувались Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-XXI «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області», і що не вплинуло на порушення будь яких прав та інтересів позивачів.

Також представник відповідачів виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради посилаючись на положення Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначив, що позивачами не доведене порушення їх законних прав та інтересів оскільки інтереси позивачів прямо не порушуються прийнятими рішеннями Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради і укладеними договорами оренди і купівлі-продажу, що унеможливлює у свою чергу звернення із позовом до суду.

На переконання представника відповідачів виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради, вимоги позивачів є і незаконними, і необґрунтованими, перш за все у позивачів відсутнє право на звернення до суду, оскільки, по-перше, вони не є суб`єктами тих прав, які б могли бути якимось чином порушеними оскаржуваними рішеннями Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради, а по-друге, право на звернення до суду виникає у особи саме у зв`язку з порушенням її певних прав. Так як позивачі не мали відповідних прав, то вони і не могли бути порушеними.

Крім цього, перешкоджання позивачами встановленню фактичних обставин спору шляхом візуального обстеження будинку для встановлення факту наявності або відсутності приміщень, до якого позивачі також не допустили представника відповідачів - виконавчого комітету Одеської міської ради та представника Одеської міської ради як учасника судового процесу, на його думку, спростовує доводи позивачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено та матеріалами справи підтверджуються наступні обставини.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.10.2014 р., індексний номер: 28258280, загальною площею 113,1 кв.м. (том 1, а.с. 28-30).

Позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.06.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І., зареєстрований в реєстрі за № 267, номер запису про право власності: 1349681. (том 1, а.с. 35-36).

Позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.06.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І., зареєстрований в реєстрі за № 264, номер запису про право власності: 1346967. (том 1, а.с. 40-41)

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради на замовлення громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 17.11.2017 р. за вих. № 01-07/59 були надані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_2 . АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за назвою об`єкта будівництва: реконструкція квартир №№ 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3, які розташовані в одноповерховому фасадному правоворотньому флігелі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані, з внутрішнім перепланування, з підвищенням висотних відміток флігеля шляхом улаштування додаткових приміщень, з експлуатацією двох існуючих вхідних вузлів з боку двору, із закриттям існуючого фасадного вхідного вузла з боку вул. Лейтенанта Шмідта та влаштування замість нього віконного отвору, з улаштуванням з віконного отвору по фасаду вул. Лейтенанта Шмідта вхідного вузла з вхідною групою, для розміщення квартир, з улаштуванням по фасаду будинку, починаючи з другого рівня, відкритих балконів консольного типу, з їх кованим огородженням, прийнятним для історичного центру міста, до яких залучено ситуаційний план будівництва та ескіз. (том 1,а.с. 42-56, 57-58).

На підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_4 , до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради позивачі надали повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яке зареєстроване за номером 01-16/1469 д/д від 03.08.2018р. (том 1, а.с. 59-62).

Рішенням Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 05.09.2018 р. скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.11.2017 р., реєстраційний № 01-07/59, на реконструкцію квартир АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3, які розташовані в одноповерховому фасадному правоворотньому флігелі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані, з внутрішнім перепланування, з підвищенням висотних відміток флігеля шляхом улаштування додаткових приміщень, з експлуатацією двох існуючих вхідних вузлів з боку двору, із закриттям існуючого фасадного вхідного вузла з боку вул. Лейтенанта Шмідта та влаштування замість нього віконного отвору, з улаштуванням з віконного отвору по фасаду вул. Лейтенанта Шмідта вхідного вузла з вхідною групою, для розміщення квартир, з улаштуванням по фасаду будинку, починаючи з другого рівня, відкритих балконів консольного типу, з їх кованим огородженням, прийнятним для історичного центру міста. (том 1, а.с. 176). Рішення про скасування дії містобудівних умов забудови земельної ділянки від 17.11.2017 р., реєстраційний № 01-07/59 зареєстроване в Реєстрі містобудівних умов та обмежень (том 1, а.с. 177), в якому здійснюється облік наданих, змінених, скасованих або зупинених містобудівних умов та обмежень, з метою забезпечення публічності, відкритості та доступності інформації, що у них міститься, відповідно до Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 135 від 31.05.2017р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.2017 р. за № 714/30582.

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/337ДАБ від 24.10.2018р. «Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061182681841» скасовано право на початок виконання будівельних робіт: «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 . Стадія проект» за адресою: АДРЕСА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , замовниками якого були позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (том 1, а.с. 224-225).

Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. (ч.1)

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. (ч.2)

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Відповідно до ст. 5 цього ж Закону державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті Закону підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Технічним висновком про визначення технічного стану нежитлового приміщення підвалу №101, загальною площею 32,3 кв.м., розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , складеного експертом ОСОБА_5 , визначено, що домоволодіння АДРЕСА_1 , побудовано у другій половині ХІХ століття, належить територіальній громаді міста в особі Одеської міської ради. До технічного висновку експерта додано фото фіксацію приміщення, щодо якого надані висновки експерта (том 1, а.с. 183-187, 188-189)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Згідно ст. 7 цього ж Закону судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Статтею 7-1 зазначеного Закону визначені підстави для проведення експертизи, а саме: підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів;

3)показаннями свідків.

З висновку експертного дослідження № 07-А/05 (будівельно-технічного), складеного 11.07.2019 р. свідчить, що в нежитловому приміщенні АДРЕСА_7 були проведені ремонтно-будівельні роботи, спрямовані на покращення технічного стану та якісних характеристик земельних поліпшень (будівлі). До експертного висновку додані фотографії, що підтверджують висновки з експертного дослідження (том, 1 а.с. 191-196).

На схематичному плані будинку АДРЕСА_1 до технічного паспорту від 23.07.2018 року, складеного Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, відображено підвальне приміщення 101 з його технічними характеристиками. (том 1, а.с. 68-69)

Відповідно до архівних матеріалів КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради з технічної інвентаризації земельної ділянки АДРЕСА_1 , складеного 05.05.1955 р., поверхового плану будівель за літ. А, Б, В, за адресою: АДРЕСА_1 , складених 12.02.1975 р., свідчить, що у складі будівлі під літ. Б правоворотнього флігеля будинку наявне підвальне приміщення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Право комунальної власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на приміщення АДРЕСА_7 , загальною площею 32,3 кв.м., зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.11.2018 р., номер запису про право власності 29292937, де визначена підстава виникнення права власності: лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області № 05-01-05646; рішення про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об`єкти нерухомого майна, розташовані в м. Одесі № 417 від 27.09.2018 р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради; розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 426 від 25.10.2018 р. про присвоєння № 101 нежитловому приміщенню. (том 1, а.с. 71, 72-74, 75, 79-80)

Відповідно до ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно ч. 8 цієї ж статті Закону право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

На підставі наказу № 219 від 16.04.2019 р. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради «Про укладання договору оренди нерухомого майна – нежитлових підвальних приміщень № 101 загальною площею 32,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_4 » (том 1, а.с. 82), 16.04.2019 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, яке діяло на підставі Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 р. № 2752-VІ, та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди № 219/19 на нежитлові підвальні приміщення № 101, загальною площею 32,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1, а.с. 178-180)

Рішенням Одеської міської ради № 4899-VІІ від 31.07.2019 р. включено до Переліку об`єктів мало приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації у 2019 році, схваленого рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 р. № 4223-VІІ, нежитлові приміщення загальною площею 32,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 101. (том 1, а.с. 197)

Між Одеської міською радою, яке діяло від імені Територіальної громади міста Одеси на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р.

№ 280/97, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, яке діяло на підставі довіреності, посвідченої 28.12.2018 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., по реєстру за № 3446, та ОСОБА_4 09.09.2019 року укладено договір купівлі-продажу на індивідуально визначене майно комунальної власності – нежитлові приміщення, загальною площею 32,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713565451101), відображеному на технічному паспорті, виданому Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 23.07.2018 р. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., зареєстровано в реєстрі за № 448. Право власності на нежитлове приміщення 101, загальною площею 32,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 09.09.2019 р. зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 17.09.2019 р., номер запису про право власності: 33263487. (том 1, а.с. 198-201)

Висновком судового експерта Рапач К.В. № 44-20 від 30.09.2020 р. визначено, що у фасадному правоворотньому флігелі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не має входу до нежитлових приміщень № 101, що складаються з: 1- приміщення: 5,7 кв.м., 2-е приміщення: 19,1 кв.м., 3-е приміщення: 7,5 кв.м., загальною площею 32,3 кв.м., висота приміщень 2,08 м. Також зазначено, що нежитлові приміщення № 101, що складаються з: 1- приміщення: 5,7 кв.м., 2-е приміщення: 19,1 кв.м., 3-е приміщення: 7,5 кв.м., загальною площею 32,3 кв.м., висота приміщень 2,08 м, не входять до складу будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом досліджені відеодокази, які були залучені до матеріалів справи за клопотанням представника позивачів - адвокатом Мусієнко А.Ю. та за клопотанням відповідача ФОП ОСОБА_4 – адвокатом Нестеренко Н.В.

Відеозапис, наданий представником позивачів - адвокатом Мусієнко А.Ю., не підтверджує та не спростує доводи позовної заяви.

Суд приймає до уваги пояснення представників відповідачів, що з відеозапису, наданого представником позивачів, вбачається, що вхід до спірного нежитлового приміщення завалений будівельним сміттям, зокрема листами шифера.

На відеозаписі, наданому представником відповідача ФОП ОСОБА_4 – адвокатом Нестеренко Н.В., зафіксовано факт перешкоджання позивачами іншим учасникам справи – представникам відповідачів: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради, встановити дійсність обставин справи, на які наполягають позивачі у своїх позовних вимогах.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно ч.3 ст. 43 ЦПК України у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно ч. 4 наведеної статті Закону за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Змагальність цивільного процесу зводиться до обов`язку кожної сторони довести достовірними та допустимими доказами наявність та/або відсутність обставин, заявлених в позовних вимогах, зокрема такий обов`язок стосується позивача. За правилами цивільного законодавство зловживання процесуальними правами є неприпустимим.

За правилами статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне процесуальне законодавство визнає рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Неприпустимість зловживанням процесуальними правами, принцип, який закріплено в ст. 44 ЦПК України, стає на захисті одних учасників процесу від інших, хто припускається до зловживання.

Відповідно до ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Перешкоджання у здійсненні візуального огляду спірного об`єкту з метою об`єктивного встановлення всіх обставин справи є зловживанням правами учасника судового процесу.

Дії позивачів та їх представників з перешкоджання представникам відповідачів встановленню дійсних обставин справи шляхом візуального обстеження спірного об`єкту нерухомості, суд визнає зловживанням процесуальними правами з боку позивачів.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

Крім цього, згідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд зобов`язаний при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи доводи позивачів, щодо їх порушеного права та порушеного інтересу суд керувався правовою позицію постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі №522/3665/17, де, як на думку суду, в цьому рішенні узагальнена і найбільш вичерпно викладена усталена правова позиція Верховного Суду щодо права позивача оскаржувати рішення міської ради.

В контексті завдань цивільного судочинства, визначеного ст. 2 ЦПК України, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести, а суд встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, у справі, що розглядається, слід з`ясувати, чи мають позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні спірних рішень Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради.

Суд звертає увагу, що позивачі звернулися за захистом прав та своїх законних інтересів, і цей інтерес позивачі вбачають у незаконному розпорядженні фактично неіснуючим майном територіальної громади, а саме спірним нежитловим приміщенням, яке згодом передали в оренду, а потім у власність ФОП ОСОБА_4 . Проте, позивачі не обґрунтовують свої доводи належними та допустимими доказами, притаманні саме встановленню факту існування об`єкту нерухомості (графічні матеріали, висновки експертів, будівельні паспорти, фото- та відеоматерали тощо). Позивачами не зазначено, і не доведено відповідними та належними засобами доказування, яким чином розпорядження територіальною громадою належним їй майном впливає на законний інтерес позивачів.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності).

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті судового провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку відповідачів.

При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції[ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011) Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови[ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства[ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008). Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії[ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії[ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004). Заявник не може вважатися жертвою, якщо він сам особисто частково винен в стверджуваному порушенні (Паша та Еркан Ероль проти Туреччини, № 51358/99, від 12 грудня 2006). Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини[ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012,Берден проти Сполученого Королівства[ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Відповідно до договору оренди від 16.04.2019 року № 219/19, укладеному на підставі Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 р. № 2752-VІ, акту прийому передачі нежитлових приміщень до договору оренди від 16.04.2019 р. № 219/19, розрахунку орендної плати по договору оренди від 16.04.2019 р. № 219/19 нежитлових підвальних приміщень № 101, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_4 прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлові підвальні приміщення № 101, загальною площею 32,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1, а.с. 178-180), де місячна орендна плата склала 668,81 грн.

Відповідно нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу від 09.09.2019 року ФОП ОСОБА_6 придбав у Одеської міської ради вказане нежитлове приміщення площею 32,3 кв.м. Об`єкт комунальної власності згідно оцінки становить 159 464,4 грн., та ця сума є ціною продажу. (том 1, а.с. 198-201)

Відповідно п. 1.2. даних договору купівлі-продажу відчуження об`єкту комунальної власності здійснюється відповідно до діючого рішення Одеської міської ради № 4899-VІІ від 31.07.2019 р. «Про включення до Переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації у 2019 році, нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8 , та їх приватизацію». (том 1, а.с. 197)

Відповідно до Технічного висновку про визначення технічного стану нежитлового приміщення підвалу №101, загальною площею 32,3 кв.м., розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , складеного експертом ОСОБА_5 , домоволодіння АДРЕСА_1 , побудовано у другій половині ХІХ століття, належить територіальній громаді міста в особі Одеської міської ради. До технічного висновку експерта додано фото фіксацію приміщення. (том 1, а.с. 183-187, 188-189)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Згідно ст. 7 цього ж Закону судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до експертного дослідження № 07-А/05 (будівельно-технічного), складеного 11.07.2019 р. свідчить, що в нежитловому приміщенні АДРЕСА_7 були проведені ремонтно-будівельні роботи, спрямовані на покращення технічного стану та якісних характеристик земельних поліпшень (будівлі). До експертного висновку додані фотографії. (том 1, а.с. 191-196).

На схематичному плані будинку АДРЕСА_1 до технічного паспорту від 23.07.2018 року, складеного Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, відображено підвальне приміщення 101 з його технічними характеристиками. (том 1, а.с. 68-69)

У складі правоворотнього флігеля будівлі АДРЕСА_1 наявне підвальне приміщення, що підтверджується архівними матеріалами КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради з технічної інвентаризації земельної ділянки АДРЕСА_1 , складеного 05.05.1955 р., поверхового плану будівель за літ. А, Б, В, за адресою: АДРЕСА_1 , складених 12.02.1975 р.

Реалізуючи право територіальної громади, визначеного ст.ст. 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.09.2018 р. прийнято рішення № 417 «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об`єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі». Пунктом 3 Переліку об`єктів нерухомого майна, розташованих у м. Одесі, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси, який є додатком до зазначеного рішення, визначені нежитлові приміщення № 101, загальною площею 32,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1, а.с. 75)

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. за № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)», до такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. за № 266-XXI «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.

У відповідності до наведених постанови Кабінету Міністрів України та рішення Одеської обласної ради народних депутатів, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право комунальної власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення, загальною площею 32,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстроване 30.11.2018р. за номером: 29292937 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1713565451101) (том 1, а.с. 79-80)

Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 417 від 27.09.2018р. «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об`єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі», яке оскаржується позивачами, за своїм змістом та характеристиками є актом індивідуальної дії, т.я. передбачає конкретні приписи – зареєструвати за Одеською міською радою об`єкти нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності, які застосовуються одноразово і після реалізації вичерповують свою дію фактом їхнього виконання.

Конституційний Суд України, у справі № 7-пр/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування, в своєму рішенні від 16.04.2009 р. висловив свою позицію про те, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерповують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних прав або обов`язків, в тому числі обов`язок забезпечити виконання наданого відповідно до підпорядкованості доручення. Акт індивідуальної дії є різновидом правового акта, особливими ознаками якого є правозастосовний характер, персоніфікованість застосування, наявність припису або констатації про виконання конкретної дії, однократність застосування, припинення дії після реалізації фактом його виконання. Якщо акт індивідуальної дії прийнятий із порушенням установленого порядку, поза межами компетенції органу або приписи такого акту порушують права, свободи чи охоронювані законом інтереси особи, така особа має право звернутись до суду за захистом. Ефективний захист відбувається лише за умови забезпечення реального поновлення порушених прав, що неможливо здійснити шляхом визнання протиправним і скасування індивідуально-правового акту в разі, якщо такий акт вичерпав свою дію фактом його реалізації та виникли інші правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 417 від 27.09.2018р. «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об`єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі» є актом індивідуальної дії і вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме видачею свідоцтва про право власності та реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, визначене цим рішенням.

На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 417 від 27.09.2018 р., об`єкт нерухомості – нежитлові приміщення 101, реєстраційний номер 1713565451101, площею 32,3 кв.м., стали об`єктом цивільних прав, та далі укладено договір оренди приміщень від 16.04.2019 року, між Одеською міською радою, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, та ФОП ОСОБА_4 строком на 2 роки та 11 міс. Договір оренди укладено у відповідності до параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України та параграфу 4 глави 58 ЦК України, та підписано Департаментом комунальної власності на підставі Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 р.

№ 2752-VІ.

На підставі рішення Одеської міської ради № 4899-VІІ від 31.07.2019 р., між Одеською міською радою, яке діяло від імені Територіальної громади міста Одеси на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, яке діяло на підставі довіреності, посвідченої 28.12.2018 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., по реєстру за № 3446, та ОСОБА_4 , 09.09.2019 р. укладено договір купівлі-продажу на індивідуально визначене майно комунальної власності – нежитлові приміщення, загальною площею 32,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., зареєстровано в реєстрі за № 448.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до завдань цивільного судочинства, визначені в ст. 2 ЦПК України, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.

На виконання наведених завдань цивільного судочинства, особа, яка звернулась за захистом своїх прав та законних інтересів повинна довести, а суд встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулась до суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 р. у справі № 21-557а16, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) звичайні індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, на день реєстрації за територіальною громадою в особі Одеської міської ради права власності на нежитлові приміщення 101, загальною площею 32,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняття оскаржуваних позивачами рішень органів місцевого самоврядування міста Одеси, у позивачів були відсутні дозвільні документи на реконструкцію належних їм квартир в цьому будинку, що вказує на відсутність в діях відповідачів будь яких посягань на реалізацію прав та законних інтересів позивачів, пов`язаних з реалізацією ними скасованих (не існуючих) дозвільних документів, чим обґрунтовані позовні вимоги.

Як зазначено вище, Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Виходячи з наведеного, доводи позивачів щодо порушення їх прав та інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивачів. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачами не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Позивачі не визначили, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний їх інтерес та що цей інтерес належить саме їм. Позивачами заявлено, але не підтверджено факт фізичного не існування нежитлових приміщень АДРЕСА_7 . Суд звертає увагу, що ці твердження не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, є припущенням позивачів, тому суд визнає, що останні не обґрунтували свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади.

Безпосередньо позивачі не є потерпілими від оскаржуваних рішень міської ради, оскільки вони не спричинили будь-якого негативного впливу саме на позивачів і вони не зазнали жодної реальної шкоди. Зазначені обставини свідчать про відсутність у позивачів матеріально-правової заінтересованості і що було встановлене лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивачів є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні спірних рішень виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеської міської ради та похідних від них спірних договорів оренди та купівлі-продажу, суд приходить до остаточного висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно презумпції ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1) Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч.2)

Всі докази та данні, що були зібрані під час розгляду справи мають значення як окремо так і у сукупності для розгляду певних обставин та правовідносин, а у разі необхідності спеціальних знань, підлягають дослідженню судовим експертом. Суд приймає до уваги висновки судового експерта про стан нежитлових приміщень та про будівельно-технічне дослідження щодо обсягів будівельних робіт з капітального ремонту нежитлових приміщень 101 в будинку АДРЕСА_1 .

В свою чергу суд не приймає до уваги висновок судового експерта Рапач К.В. № 44-20 від 30.09.2020 р., як такий що не встановлює дійсність обставин справи.

Висновок експерта ОСОБА_7 не має послідовного та ретельного огляду будинку та фіксації задля виявлення заваленого сміттям входу через "приямок" у спірне підвальне приміщення.

Навмисне перешкоджання позивачами та їх представниками здійснити візуальне обстеження прибудинкової території та спірного об`єкту з метою об`єктивного встановлення всіх обставин справи, про що свідчить відеозапис, не дає можливість суду дати оцінку обставині, пов`язаній з встановленням факту не існування нежитлових приміщень, на що посилаються позивачі.

Таким чином, твердження позивачів, що приміщення АДРЕСА_7 не існує і ніколи не існувало є не обґрунтованими, не доведеними жодним доказом, та є припущенням.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК ( 435-15): 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ( 254к/96-ВР )); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК ( 435-15 ) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Виходячи з матеріалів справи та пояснень сторін, суд визнає, що позивачами не наведено, яким саме належним, допустимим та достовірним доказом доводиться, що договори оренди та купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 32,3 кв.м., посягають на публічний порядок. Враховуючи, що договори укладені від імені територіальної громади у відповідності з зазначеними вище діючим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради та рішенням Одеської міської ради, продаж вказаного нерухомого майна здійснена в межах повноважень Одеської міської ради та її виконавчих органів, та не може вважатися всупереч закону. Встановлена оціночна вартість майна, яка вказана у договорах не спростована позивачами, тому оплата реальної ринкової вартості майна є підтвердженням, що територіальна громада отримала за це майно кошти до бюджету.

Виходячи з наведеного та керуючись положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, п. 1.2.2 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.1998р. за № 705/3145, суд не приймає до уваги листи комунальних установ щодо відсутності у них інформації про обслуговування спірних нежитлових приміщень як докази, на які посилається сторона позивачів, тому як обставини, на які посилаються позивачі, мають бути доказані певними засобами доказування – будівельно-технічними висновками, експертним дослідженням, фото- відеофіксацією тощо.

На підставі викладеного суд встановлює, що позиція позивачів по справі ґрунтується на припущеннях та заявлені обставини порушень з боку відповідачів не доведені належними, допустимими та достовірними доказами. Тому суд визнає доводи позивачів про те, що органами місцевого самоврядування прийняті акти щодо права власності на неіснуюче майно; що реєстрація права власності з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на неіснуюче майно не відповідає чинному законодавству; що на час укладення договору оренди спірних нежитлових приміщень від 16.04.219 р. та договору купівлі-продажу від 09.09.2019 року нежитлові приміщення фізично не існували, є недоведеними.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 81 ЦПК України суд не може керуватися припущеннями.

Тому, суд встановлює, що на час розгляду справи відсутні підстави для визнання незаконними рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №417 від 27.09.2018 року, рішення Одеської міської ради №4899-VІІ від 31.07.2019 року, скасування запису про право власності номер 29292937 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером 1713565451101 із закриттям розділу. Також не має підстав для визнання недійсним договору оренди від 16.04.2019 року та договору купівлі-продажу від 09.09.2019 р., як похідних вимог від попередніх.

Керуючись ст. ст.2,12,13,76,77, 81,141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення в частині, скасування рішення, скасування запису про право власності, закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення, визнання договору купівлі-продажу недійсним – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із врахуванням положень ЦПК України щодо карантину. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

У період з 23.10.2020 року по 05.11.2020 року головуючий суддя перебував на лікарняному.

Повний текст рішення виготовлено 06.11.2020 року.

Суддя А.В. Науменко

16.10.20