Рішення № 92676947, 22.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2207/17

Провадження № 2/522/4982/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Звонецька І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Бонум” до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Концерну „Військторгсервіс”, Міністерства оборони України, треті особи: Одеська міська рада, за участю Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання незаконним та скасування свідоцтва,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року, до Приморського районного суду звернулися ОСОБА_1 разом із співпозивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бонум» із позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Концерну «Військторгсервіс», Міністерства оборони України, посилаючись на те, позивачі є потерпілими у кримінальному провадженні №42015161010002935, яке розпочато 13 серпня 2015 року за заявою про вчинення посадовими особами державних підприємств Міністерства оборони України кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, що спричинило тяжкі наслідки та яким заподіяна шкода у великому розмірі позивачам та Одеській територіальній громаді. В зв`язку із досудовим розслідуванням, позивачам стало достовірно відомо через витребувані слідчими суддями доказами, що 20 серпня 2009 року, виконавчий комітет Одеської міської ради видав Свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю Міністерству оборони України (в особі Концерну «Військторгсервіс»), що розташована в місті Одесі по вулиці Великій Арнаутській за №80, яка нібито належить Державі України в особі Міністерства оборони України на праві державної власності, та в цілому складається з будівлі загальною площею 1178,6 кв.м. Однак, фактично ця будівля є складовою частиною житлового фонду Одеської міської ради, тобто є державним житловим фондом, та взята під охорону як пам`ятка містобудування і архітектури місцевого значення - Прибутковий будинок Клеймана (архітектор: І.К. Мальгерб; рік забудови: 1891; охоронний номер: 142-Од ). Свідоцтво від 20 серпня 2009 року використано для протиправного захоплення комунального майна, та особистого майна позивачів та третіх осіб за вказаною адресою. За твердженням позивачів свідоцтво видано незаконно на підставі сфальсифікованих документів. Об`єкт нерухомості є багатоквартирним будинком, що в силу закону виключає оформлення свідоцтва на будинок в цілому, та є підставою для його скасування. В зазначеному будинку, органами приватизації передано у власність громадян з державного житлового фонду квартири АДРЕСА_1 , 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Позивач ОСОБА_1 зазначила, що потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку в місті Одесі з 1985 року із пільгою багатодітна сім`я, яка має у своєму складі п`ять дітей, та вона більш десяти років здійснювала обслуговування військовослужбовців та працівників державних підприємств Міністерства оборони України. У 2007 році позивач звернулася до Міністра оборони України стосовно виділення їй житла у будинку АДРЕСА_2 , однак листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 21 червня 2007 року за №303/20/660 позивача повідомлено, що жилі приміщення надаються лише військовослужбовцям, особам, звільненим у запас або у відставку, та членам їх сімей. Отже, житловий фонд у будинку АДРЕСА_2 замість розподілення між черговиками, 20 серпня 2009 року надано у власність Міністерства оборони України для розміщення державного підприємства. Тому, позивач вважає, що оскарженим свідоцтвом порушено її право на забезпечення житлом передбачене ст.47 Конституції України, згідно з якою кожен має право на житло, та громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Кравчук Т.С. Ухвалою від 09 лютого 2017 року було відкрито провадження по даній справі.

У зв`язку з повторним перерозподілом на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018 року № 18 вказана цивільна справа передана судді Науменко А.В. для розгляду.

19 листопада 2019 року, судом залишено без розгляду вказаний позов в частині вимог ОСОБА_1 та закрито провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бонум» у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

19 травня 2020 року, постановою Одеського апеляційного суду, скасована ухвала суду першої інстанції від 19 листопада 2019 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , та направлено справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Концерну «Військторгсервіс», Міністерства оборони України, треті особи: Одеська міська рада, Військова прокуратура Південного регіону України про визнання незаконним та скасування свідоцтва - до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15 червня 2020 року, справа прийнята до провадження суддею Науменко А.В. та судовий розгляд продовжено.

В судовому засіданні, позивач позов підтримала та просила його задовольнити повністю. Вважає, що будівля АДРЕСА_2 є частиною житлового фонду Одеської міської ради, про що надано рішення звуженного виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №27 від 29.05.1951 із Додатком №2 «Список будівель житлового фонду Одеської міської ради, відведених в користування ОдВО». Оскарженим свідоцтвом від 20 серпня 2009 року з житлового фонду міської ради вилучено 1 178 кв.м загальної площі, що негативно впливає на забезпечення житлом мешканців місця, в тому числі позивача, яка потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку в місті Одесі складом сім`ї сім осіб з 29.12.1985 - по групі загальній за № НОМЕР_1 , з 17.04.1998 - по групі першочерговій за №804, з 01.01.2010 - по групі позачерговій за № НОМЕР_2 , та в списку сімей, що мають 5 і більше дітей, які перебувають на квартирному обліку при районній адміністрації за №4. Позивач більш десяти років здійснювала обслуговування військовослужбовців та працівників державних підприємств Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою 411 Центрального військового клінічного госпіталю від 14 травня 2007 року, копіями договору доручення на ведення справ в господарському суді №06/01/гс-ю від 01 жовтня 2001 року, договору про надання юридичних послуг №007/01-ю від 20 вересня 2001 року, матеріалів справи №916/2068/16 за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності, справи №16– 4 – 34/165 – 08 – 3704 за позовом Концерну „Військторгсервіс”, за участю Військового прокурора Одеського гарнізону, третя особа - Міністерство оборони України, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Бонум” про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання звільнити приміщення. Тому, на думку позивача, вона має право на позачергове забезпечення житлом за рахунок житлового фонду Одеської міської ради відповідно до ст.46 Житлового кодексу України, п.12 ч.1 ст.11 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення». Позивач зверталася до Міністра оборони України з питаньзабезпечення житлом саме у будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується копією заяви від 22 травня 2007 року та листа керівника Головного управління полковника С.Т.Прогонюк від 21 червня 2007 року вихідний №853/20/660.

Представники Концерну «Військторгсервіс» та Міністерства оборони України позов не визнали. Вважають позивачку такою, що не має права на отримання житла за рахунок Міністерства оборони України. У розумінні ст.4 ЦПК України позивач не є особою, права та інтереси якої порушені та підлягають судовому захисту. Наголошують, що оскаржене свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю від 20 серпня 2009 року видано органом місцевого самоврядування у відповідності до встановленого порядку. Факт належності спірної будівлі до власних будівель Одеського Військового округу, відповідач Концерн «Військторгсервіс» підтверджує «Списком власних будівель Одеського Військового округу», який є Додатком №1 до Рішення звуженого виконкому Одеської міської ради від 29.05.1951 за №27 «Про відновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний та післявоєнний періоди для потреб Одеського військового округу». Просили відмовити у позові в зв`язку із пропущенням позивачем строків звернення до суду.

Представник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, підтримала позицію відповідачів. Пояснила, що у суді захищає інтереси держави в особі Міністерства оборони України, а не інтереси держави в особі Одеської міської ради.

Представник Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належно повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю, якій Указом Президента України від 23 серпня 2014 року №669/2014 присвоєно почесне звання «Мати-героїня» й видано посвідчення до почесного звання України серія НОМЕР_3 , відповідно позивач підпадає під категорію осіб на яких поширюються пільги встановлені Житловим кодексом України, Законом України «Про житловий фонд соціального призначення».

В період з 19 січня 1983 року по 13 квітня 1988 року позивач працювала в 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування, що підтверджено довідкою від 14 травня 2007 року №294 виданою начальником відділу кадрів В.Носовим.

На підставі договору доручення на ведення справ в господарському суді №06/01/гс-ю від 01 жовтня 2001 року та договору про надання юридичних послуг №007/01-ю від 20 вересня 2001 року, позивач надавала правову допомогу Державному підприємству Міністерства оборони України «Одеський комбінат з ремонту речового майна».

Складом сім`ї 7 (сім) осіб, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 29 грудня 1985 року - по групі загальній за №417, з 17 квітня 1998 року - по групі першочерговій за №804, з 01 січня 2010 року - по групі позачерговій за № НОМЕР_2 , та в списку сімей, що мають 5 і більше дітей, які перебувають на квартирному обліку при районній адміністрації за №4, про що судом оглянуто лист Малиновської районної адміністрації від 08 жовтня 2020 року №ЗПІ-44/02-14.

Згідно частин першої, другої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

Відповідно до ст.9 Житлового кодексу України забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За визначенням ст.43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Згідно ст.45 Житлового кодексу України, матерям, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», багатодітним сім`ям, потребуючим поліпшення житлових умов, надаються жилі приміщення у першу чергу.

Сім`ям, які мають п`ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей – надається житло поза чергою, відповідно до абз.8 ч.1 ст.46 Житлового кодексу України, ст.11 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення».

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 (із наступними змінами).

Відповідно до підпункту 1 пункту 39 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Багатодітні сім`ї не втрачають права першочергового одержання жилих приміщень і у випадку, коли після взяття сім`ї на квартирний облік діти досягнуть повноліття, про встановлено пунктом 44 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень.

Підпунктом 3 пункту 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.

З повідомлення від 26 червня 2002 року №50 та довідки Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради вбачається, що позивач дійсно має п`ять дітей – три сина 1984, 1985, 1986 року народження та дві доньки 1996, 1998 року народження, та прийнята на квартирний облік тобто є особою, яка потребує поліпшення житлових умов.

Позивач ОСОБА_1 має право на позачергове отримання житла, проте забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Позивачем не надано суду доказів наявності переважного права на отримання житла, відмінного від інших осіб, які за часом взяття на облік у цьому списку передують позивачу.

Тобто, позивач має право на забезпечення житлом, саме Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради. лише за умови надходження його черги на отримання житла.

Наведене узгоджується із правовими висновками, зробленими Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц (провадження № 61-3775св18), від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19), від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20), від 22 травня 2020 року у справі №522/16805/17 (провадження №61-3778св18).

Суд звертає увагу, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради не залучена у якості відповідача по справі та вимоги щодо захисту права на отримання житла до адміністрації позивачем не заявлені.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про можливість забезпечення її житлом за рахунок житлового фонду Одеської міської ради в будинку АДРЕСА_2 , як працівника, що більш десяти років здійснювала обслуговування військовослужбовців та працівників державних підприємств Міністерства оборони України.

Як встановлено п.10 ч.1 ст.12 Закону України „Про житловий фонд соціального призначення”, право першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла, мають сім`ї та одинокі матері й батьки, які мають трьох або чотирьох дітей, а також у разі народження у однієї жінки одночасно двох дітей.

За визначенням ст.4 Житлового кодексу України, житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

На підставі ст.18 Житлового кодексу України, управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Згідно оглянутої в судовому засіданні архівної копії Додатку №2 «Список будівель житлового фонду Одеської міської ради, відведених в користування ОдВО» до рішення Звуженного виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №27 від 29 травня 1951 року „Про відновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний та післявоєнний періоди для потреб Одеського військового округу», будівля №80 по вулиці Великій Арнаутській (колишня назва - Чкалова) в місті Одесі є частиною житлового фонду Одеської міської ради.

Копією рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року №266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» підтверджується, що згідно Додатку №2 «Перелік державного майна, що передано у власність міст обласного підпорядкування», місту Одеса передано житловий і нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.

Будівля АДРЕСА_2 є пам`яткою архітектури – Прибутковий будинок Клеймана (архітектор: І.К. Мальгерб; рік забудови: 1891; охоронний номер: 142-Од), та взята під охорону як пам`ятка містобудівництва і архітектури місцевого значення рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 №580 „ Про затвердження переліку об`єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам`ятки містобудівництва і архітектури місцевого значення".

Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради», витребувано матеріали інвентаризаційних справ об`єктів нерухомості розташованих в будинку АДРЕСА_2 : квартири АДРЕСА_1 загальною площею 133, 40 кв.м, квартири АДРЕСА_3 загальною площею 53, 50 кв.м, квартири №2 загальною площею 17, 60 кв.м, квартири №3 загальною площею 46, 20 кв.м, квартири №4 загальною площею 20, 80 кв.м, квартири №5 загальною площею 55, 10 кв.м, квартири №6 загальною площею 14, 40 кв.м, квартири №7 загальною площею 50, 60 кв.м, квартири №9 загальною площею 60, 0 кв.м, нежитлових приміщень промтоварної крамниці загальною площею 71, 90 кв.м на першому поверсі, нежитлових приміщень першого поверху №501 загальною площею 35, 80 кв.м, приміщень будівлі загальною площею 1178, 60 кв.м.

З оглянутих судом матеріалів інвентаризаційних справ вказаних об`єктів, встановлено, що в порядку приватизації, з державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2 , отримали у власність житло громадяни: ОСОБА_2 (Свідоцтво про право власності на житло від 20 червня 1994 року видано Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 20 червня 1994 року №40461, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №11-2895); ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Свідоцтво про право власності на житло від 16 жовтня 1997 року видано КЕЧ Одеського району згідно з розпорядженням від 16 жовтня 1997 року №101803, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №8-8087); ОСОБА_5 (Свідоцтво про право власності на житло від 21 липня 1997 року видано КЕЧ Одеського району згідно з розпорядженням від 21 липня 1997 року №93460, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №8-7740); ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (Свідоцтво про право власності на житло від 30 листопада 2006 року видано Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради згідно із розпорядженням від 30 листопада 2006 року №200263, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №8-19709); ОСОБА_8 (Свідоцтво про право власності на житло від 20 червня 1994 року видано Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 23 грудня 1993 року №25623, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №13-983); ОСОБА_9 (Свідоцтво про право власності на житло від 23 грудня 1993 року видано Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 23 грудня 1993 року №25623, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №13-982); ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (Свідоцтво про право власності на житло від 02 квітня 2004 року видано КЕВ міста Одеси згідно з розпорядженням від 02 квітня 2004 року №183725, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №8-15173); ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (Свідоцтво про право власності на житло виданого КЕЧ Одеського району згідно з розпорядженням від 30 грудня 1996 року №275, зареєстровано в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі №61 пр., за №595, на стор. №105); ОСОБА_16 (Свідоцтво про право власності на житло від 02 квітня 2004 року видано КЕВ міста Одеси згідно з розпорядженням від 02 квітня 2004 року №183724, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №8-15172); ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (Свідоцтво про право власності на житло виданого КЕЧ Одеського району згідно з розпорядженням від 08 квітня 2002 року №162523, зареєстровано і записано в реєстрову книгу за №162523 11-14187).

Тому суд погоджується із Висновком експерта №ЕС-2502-1-1372.19 від 09 серпня 2019 року складеним ТОВ «Судова незалежна експертиза України» (ідентифікаційний код юридичної особи 36790222), судовий експерт Кріві Катерина Вікторівна (свідоцтво №1597 видане Міністерством юстиції України 02 жовтня 2015 року та свідоцтво № НОМЕР_4 видане Міністерством юстиції України 26 жовтня 2018 року, дійсні до 26 жовтня 2021 року) за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи в цивільній справі №52/2207/17, що «виходячи з наданих на дослідження матеріалів, а також керуючись вимогами нормативно-правових актів у галузі будівництва, експерт прийшов до висновку про те, що будівля АДРЕСА_2 є багатоквартирним будинком». Досліджуючи, чи є будівля багатоквартирним будинком, експертом за основу приймалися пункти 1, 3 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» яким визначено поняття терміну «багатоквартирний будинок» - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку також можуть бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. «Нежитлове приміщення» - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Також, експерт виходив з ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджені Наказом Держбуду України №80 від 18 травня 2005 року з врахуванням змін №1-4, Додаток Б (обов`язковий) «Терміни та визначення понять», відповідно до якого «багатоквартирний житловий будинок» - житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира. Може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів.

Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 02.10.2020 №01-3/257-п та листом Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 13.10.2020 №01-28/76-вих. підтверджується, що цільове призначення будинку АДРЕСА_2 , не змінювалося.

На підставі ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09 листопада 2011 року №14-рп/2011.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 визначено: «1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього».

Тобто, в силу закону, співвласниками майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 є власники квартир АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 7, 9, власники нежитлових приміщень першого поверху, та Одеська міська рада, яка не втратила право на вільну частину житлового фонду будинку, що не розподілявся між черговиками – особами, які потребують поліпшення житлових умов.

Однак, ОСОБА_1 не надала суду докази на підтвердження наявності права за місцем роботи отримати житло з вільного житлового фонду в будинку АДРЕСА_2 , на якій в порушення ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» видано оскаржене свідоцтво.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством (ст.31 Житлового кодексу України).

Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством (ст.42 Житлового кодексу України).

Згідно ч.1 ст.36 Житлового кодексу України, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.37 Житлового кодексу України, облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію. У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.

В порядку, передбаченому ч.1 ст.39 Житлового кодексу, громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Як встановлено п.41 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень (в редакції на період спірних правовідносин), громадянам, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що не ведуть квартирний облік, і перебувають на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, у тих випадках, коли вони забезпечуються жилими приміщеннями вказаними підприємствами, установами, організаціями, жилі приміщення надаються згідно з контрольним списком, який ведеться за місцем їх роботи, у порядку черговості. При цьому черговість громадян, які змінили місце роботи у випадках, не передбачених у пункті 32 цих Правил, визначається за часом влаштування на роботу на дане підприємство, в установу, організацію.

Громадянам, які перебувають на квартирному обліку на підприємстві, в установі, організації та у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, жилі приміщення надаються там, де раніше настала черговість на їх одержання (п.42 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень).

Однак, позивач належно не підтвердила, що в зв`язку із роботою була включена до контрольного списку, що ведеться в 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування, або в державних підприємствах Міністерства оборони України, які за договором отримували послуги та обслуговувалися позивачем.

Відтак, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування оскарженого свідоцтва за вимогою позивача. При цьму суд вказує, що позивач звернулася до неналежних відповідачів, та обрала неналежний спосіб захисту права на забезпечення житлом.

На виконання вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування свідоцтва, дана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Щодо застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наданих позивачем у дану справу копій матеріалів кримінального провадження №42015161010002935 від 13 серпня 2015 року розпочатого за ознаками вчинення посадовими особами державних підприємств Міністерства оборони України кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, та матеріалів господарських справ №916/2068/16, №16– 4 – 34/165 – 08 – 3704, фактичні дані про відсутність підстав для видачі оскарженого свідоцтва органом місцевого самоврядування, та про відсутність повноважень у Міністерства оборони України вирішувати питання щодо житлового фонду Одеської міської ради до складу якого належить будинок АДРЕСА_2 , позивач отримала о 2016 році під час виконання ухвал слідчих суддів Приморського районного суду м.Одеси щодо надання доступу до документів реєстраційної та інвентаризаційної справи об`єкту нерухомості в КП «ОМБТІ та РОН», документів виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради та Управління культури, національностей, релігій, охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Також тільки 01 вересня 2020 року в Державному архіві Одеської області позивач ознайомилась із матеріалами архівної справи (фонд – 1234, опис – 10, справа 36), яка містить документи щодо підготовки, прийняття та виконання Рішення звуженого виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих №27 від 29 травня 1951 року «Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені в довоєнний та післявоєнний періоди для потреб Одеського воєнного округу», та отримала інформацію, що використаний в суді представниками Міністерства оборони України «Список собственных зданий ОСОБА_19 » (аркуші архівної справи 2-6), фактично є додатком до листа Начальника квартирної частини Одеського району інженер-майора Кошелева від 23.03.1950 №0106 (аркуш архівної справи 1).

А тому строк позовної давності щодо звернення до суду за захистом позивачем не був пропущений.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 141, 200, 206, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Концерну „Військторгсервіс”, Міністерства оборони України, треті особи: Одеська міська рада, за участю Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання незаконним та скасування свідоцтва – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя: А.В. Науменко

У період з 23.10.2020 року по 05.11.2020 року головуючий суддя перебував на лікарняному.

Повний текст рішення виготовлено 06.11.2020 року.

Суддя А.В. Науменко

22.10.20