Ухвала суду № 92676556, 06.11.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/32630/20

Провадження № 1-кс/947/16946/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло Є.О., прокурора Добровольської О.І., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Хоми І.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури 1 Добровольською О.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480002590 від 17.10.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого

- 29.01.2018 року Київським районним судом міста Одеси за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі;

13.10.2020 року до Київського районного суду міста Одеси скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту та погашену в установленому порядку судимість, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, 16.10.2020 року біля 11.00 годин, ОСОБА_1 перебував по вул. Люсторфській дорозі, 55/2 в м. Одесі, де побачив біля парадної вказаного будинку велосипед «AZIMUT FOX». В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме велосипеда «AZIMUT FOX», з метою власного збагачення.

Далі, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, 16.10.2020 біля 11.15 год. ОСОБА_1 діючи повторно, керуючись корисливими мотивами, скориставшись сприятливою обстановкою, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, шляхом вільного доступу намагався викрасти велосипед «AZIMUT FOX" вартістю 2066,67 грн., який належить ОСОБА_2 . В цей час протиправні дії

ОСОБА_1 були помічені сторонніми особа, та останнього було затримано при спробі таємного викрадення велосипеда «AZIMUT FOX".

Свої протиправні дії на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 не зміг довести до кінця, з причин які не залежали від його волі, так як ОСОБА_1 був затриманий із викраденим велосипедом «AZIMUT FOX" охоронцем ЖК «Альтаїр».

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно.

Слідчий звертається з клопотанням в якому зазначає, що у відповідності з вимогами п.1 ст.184 КПК України, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177КПК України, і в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу посилається на наступні ризики:

- у зв`язку з відсутністю постійного джерела доходу, а також те що ОСОБА_1 являється раніше судимою особою, яка на шлях виправлення не стала та вчинила корисливий злочин, у підозрюваного є можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до п`яти років;

- у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , офіційно не працевлаштований, у нього відсутні джерела доходу та міцні соціальні зв`язки, що в такому випадку може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу;

- згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні у зв`язку із тим, що останній знає їх місце проживання;

- згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином;

- згідно п.5 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній являється раніше судимим, на шлях виправлення не став. Окрім того, відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано по іншому кримінальному провадженні №12020160480002271 від 04.09.2020 року за ч.3 ст.185 КК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та яке на даний час перебуває на розгляді Київського районного суду м. Одеси.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, посилаючись на викладені в клопотанні доводи та просив клопотання слідчого задовольнити.

Підозрюваний заперечував проти клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суддю застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

06.11.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину середньої тяжкості, особу підозрюваного який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів та на теперішній час відносно останнього до суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні в рамках якого до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає доведеним існування ризиків, які виражаються у можливості переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.1 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину середньої тяжкості визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Хоми І.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури 1 Добровольською О.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480002590 від 17.10.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту проголошення ухвала 06.11.2020 та діє до 04.01.2021 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.