Ухвала суду № 9267619, 15.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2010 р. К-13814/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників сторін: позивача:не зявився, відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2007 року

у справі №7/81-2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007 року

у справі №22-а-334/07

за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»

до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Мукачівський лісокомбінат»звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 16.02.2007 року №000392340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 4986,00 грн. за листопад 2006 року.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2007 року (суддя Швед С.), залишеною без ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Довгополов О.М., судді Любашевський В.П., Яворський І.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Висновок судів попередніх інстанцій про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення мотивований наявністю правового звязку між правом позивача на включення сплаченої у звязку з придбанням товару суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку його постачальником у ланцюгу поставок товарів.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Закрите акціонерне товариство «Мукачівський лісокомбінат»звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2006 року. У результаті даної перевірки було складено акт №140/23-01/00274157 від 14.02.2007 року, яким встановлено факт непідтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 4986,47 грн. контрагентом позивача ПП ОСОБА_1

Суди попередніх інстанцій погодились з доводами контролюючого органу, що зазначена обставина з урахуванням приписів Закону України «Про податок на додану вартість» впливає на право платника податку отримати суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може визнати правильним наведене в оскаржуваних судових рішеннях застосування норм матеріального права, зважаючи на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить на користь висновку про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у ПП ОСОБА_1 лісоматеріалів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

У той же час, у контексті такого застосування норм матеріального права, судам попередніх інстанцій необхідно дати належну правову оцінку тому, чи надають надані позивачем документи підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику. Предметом доказування у даній справі є також встановлення того, чи мав постачальник, який виписував позивачу податкову накладну, статус платника податку на додану вартість. Від встановлення цих обставин залежить оцінка податкової накладної як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Без встановлення наведених обставин висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасним

Таким чином, допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до ухвалення незаконних судових рішень, які відповідно до встановлених статтею 220 КАС України меж касаційного перегляду справи є підставою для скасування цих рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2007 року у справі №7/81-2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007 року у справі №22-а-334/07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.