Рішення № 92676135, 06.10.2020, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.10.2020

Справа № 497/1795/19

Провадження № 2/497/127/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

за участю: представника позивача - Бикова М.К.,

відповідача ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2019р. представник позивача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 23.06.2016р. в сумі 32097,88грн., та судових витрат - в розмірі сплаченого позивачем судового збору - 1921грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов`язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази, а також докази оплачених судових витрат.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач та її представник у судовому засідання просили у задоволенні позову відмовити, стверджуючи, що відповідач не користувалася коштами, про які йдеться в позові - вони з її картки були зняті шахрайським шляхом, що підтверджує її звернення до правоохоронних органів, і про що вона своєчасно повідомила позивача.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, позовні вимоги - підлягають задоволенню, але частково, - за наступних підстав.

Згідно матеріалів, наданих суду позивачем, 23.06.2016 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, що складається з Анкети-заяви, згідно якої відповідач підтвердив свою згоду на приєднання до умов і Правил надання банківських послуг у "ПриватБанк".

Оригінал зазначеної анкети-заяви з підписом позичальника представником позивача було надано суду для огляду, головуючим звірено копію з оригіналом (а.с.6). Стосовно того, що ця анкета-заява не підписувалася відповідачкою - спростувань від відповідача та її представника не надходило, з чого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву, ознайомилася з її тексом, згідно якого анкета-заява разом з Умовами та Правилами користування надання банківських послуг та тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, що розташовані в рекламному буклеті - складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

Суду позивачем надано копії Умов та Правил (а.с.9-25), що не мають підпису відповідача, з чого не вбачається висновку щодо ознайомлення з ними відповідачкою ОСОБА_1 . Також позивачем надано Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", який теж не підписаний відповідачкою ОСОБА_1 (а.с.8). З цього "Витягу" вбачається, що він містить умови обслуговування чотирьох видів кредитних карт: "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна, Контракт", та "Універсальна, Голд". Проте, який саме вид картки був отриманий відповідачкою і на яких умовах - суду відомостей не надано, проте сам факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитної карти - ніким не спростовано.

З зазначених у «Витягу» чотирьох видів карт вбачається, що базова % ставка на місяць становить від 1,7% до 3%, проте як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.7), вона відповідачу нараховувалася виходячи з відсоткової ставки в розмірі 3,6%, що не регламентовано жодним пунктом договору між позивачем і відповідачем.

Під час укладання Договору, за твердженням представника позивача у позові, сторони керувалися ч.1ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярів або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

До позову додано копію паспорта відповідача, яка підписана відповідачкою, дата підпису вказана 05.03.2009р. (а.а.26). На пояснення представника позивача у судовому засіданні, - ця копія зберігається в архівах позивача, вірогідно у зв`язку з відкриттям відповідачем, зарплатного чи пенсійного рахунку в ПриватБанку.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 - представника відповідача - у заяві від 17.12.2019р. (а.с.45-46) про відкладення судового засідання до ухвалення рішення в іншій справі (за позовом відповідача ОСОБА_1 до позивача ПриватБанку щодо розірвання кредитного договору), - представник стверджує, що гр. ОСОБА_1 не користувалася кредитними коштами позивача - їй примусово було видано кредитну картку, але не 23.06.2016року, як зазначено у позові, а 07.07.2017року, і з цього часу картка зберігалася у відповідачки до того моменту, як з-за шахрайських дій сторонніх осіб з рахунку цієї картки, що був відкритий на ім`я ОСОБА_1 , було списано 16тис.грн.

Крім того, представник відповідачки звернув увагу, що у даному позові йдеться про кредитні правовідносини між позивачем і відповідачем від 23.06.2016р. за договором у формі заяви без номеру, проте в межах іншої справи - про спірні правовідносини між відповідачкою і позивачем - йдеться про ці самі правовідносини, що й уданому позові, оскільки інших кредитів ОСОБА_1 у ПриватБанку не оформлювала, і, згідно матеріалів тієї справи - кредитний договір має номер - це №SAMDNFC00035951774; цей висновок вбачається з доказів, наданих ПриватБанком, які містяться в обох справах і узгоджуються між собою.

В обґрунтування своїх заперечень у цій заяві представник відповідачки послався на рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.05.2019р. (справа №497/2113/18), - яким були задоволені вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору - у зв`язку з недотриманням відповідачем вимог щодо вчинення дій стосовно рахунку ОСОБА_1 після її повідомлення про крадіжку коштів з рахунку за допомогою шахрайських дій.

Факт того, що мова в обох справах ведеться про один й той самий рахунок, стверджує представник відповідачки у зазначеній заяві - підтверджується розрахунком заборгованості у даній справі, що доданий до позову Банку, - в якому відлік заборгованості ведеться саме з 07.07.2017 року, а не з 23.06.2016р., як вказано у позові. Крім того, на думку представника відповідачки, заява позичальника, копія якої додана до позову представником Банку, - не відповідає вимогам затвердженій стандартній формі бланку та не містить дати її підписання, що є неналежним доказом існування підстав та предмету позову взагалі, на підтвердження цього він додав копію бланку установленого НАЦБАНКОМ зразка (а.с.45-46,51).

До заяви ОСОБА_2 - представника відповідача - також додано копію Болградського районного суду Одеської області від 24.05.2019р. (справа№497/2113/18), згідно якого суд ухвалив наступне рішення: «Розірвати кредитний договір №SAMDNFC00035951774 від 07 липня 2017 року, що був укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк", та, відповідно, визнати припиненими правовідносини, що виникли після його укладення. Зобов`язати відповідача - Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" припинити відрахування з пенсійного рахунку № НОМЕР_1 за угодою від 04.07.2017 року №SAMDNWFC00035854455 на ім`я позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Проте, в ході розгляду даної справи, судом з`ясовано, що це рішення скасоване Постановою Одеського апеляційного суду від 21.04.2020р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», про розірвання кредитного договору і припинення відрахування з пенсійного рахунку - відмовлено, та ухвалою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 09.06.2020р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 , на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та припинення відрахування з пенсійного рахунку - відмовлено.

Судом з архіву суду були витребувані і вивчені в ході розгляду даної справи матеріали цивільної справи №497/2113/18 (провадження №2/497/183/19) з позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», про розірвання кредитного договору і припинення відрахування з пенсійного рахунку.

В позові представник позивача не зазначає, яку саме суму кредитного ліміту і коли отримала відповідач, обмежившись загальними посиланнями на чинне законодавство та Банкіські правила і умови, проте, на його твердження, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором зі своєчасного повернення коштів не виконав, внаслідок чого в неї станом на 18.08.2019 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 32097,88грн., з яких: 20826,64грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8036,82грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1229,76грн. - заборгованість за нарахованим відсотками, 0грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 0грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. - штраф (фіксована частина); 1504.66 грн. - штраф (процентна складова), відповідно до умов договору, надавши суду докази на підтвердження своїх доводів.

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 23.06.2016р. (а.с.7), відповідачка почала користуватися кредитними коштами 07.07.2017р. і це узгоджується з поясненнями її представника - що вона спочатку не користувалася карткою. Заборгованість відповідачки, згідно вказаної виписки, виникла з 21.09.2017р. - в розмірі 314грн.15коп., яка (чомусь) була погашена в той же день, потім заборгованість виникла 31.10.2017р. - в розмірі 209,05 - яка знову була погашена в нетривалий проміжок часу - 07.11.2017р. Втретє заборгованість виникла 16.03.2018р. в розмірі 18грн.03коп. і була погашена в цьому ж розмірі наступного дня. На значну суму заборгованість по рахунку зазначено у таблиці розрахунку заборгованості збільшилася 14.08.2018р. - на 16.621,05грн., яка почала погашуватися 22.09.2018р. в розмірі 831,05грн.), потім в рахунок погашення заборгованості вказано 49,5грн. - 26.10.2018р., в розмірі 740грн. - 21.11.2018р. і 15,57грн. - 26.11.2018р., а потім - ще двічі: 21.12.2018 - 818,27грн. і 27.12.2018р. - 3,6грн.

Відповідно до наданої позивачем на ухвалу суду про витребування доказів виписки (за період з 1999 по 08.01.2020) руху коштів по основній карті НОМЕР_12 (р/НОМЕР_13), стосовно гр. ОСОБА_1 , 04.07.2017р. позивачем було встановлено кредитний ліміт на карту в розмірі 0,00грн. Потім номер р/рахунку змінився на № НОМЕР_2 і почався рух коштів: 21.09.2017 - перевод зі своєї картки через «приват24» - 305грн., залишок коштів - мінус 314,15грн.; 28.09.2017р. - перевод зі своєї картки НОМЕР_3 через «приват24» 314грн., залишок - 0грн.; 31.10.2017р. - перевод на свою картку НОМЕР_3 через «Приват24» 201,01, залишок - мінус 209,05грн.; 07.11.2017р. - поповнення готівкою своєї картки через термінал, що розташований в м.Болград на проспекті Леніна,119, в маг.«Юбілейний», - на суму 210грн., залишок - 0,95грн.; 16.03.2018р. - поповнення своєї карти в тому ж терміналі на суму 3500грн. готівкою, залишок - 3500,95грн.; 16.03.2018р. позначений перевод зі своєї карти на 3518,45, залишок на карті вказаний як мінус 18,03грн.; потім - 19.03.2018р. - перевод зі своєї карти НОМЕР_3 через «приват24» 18.03грн., баланс - «0».

Далі, 14.08.2018р. позначено, що був перевірений баланс по карті в банкоматі, 7650 після чого баланс став «мінус 3», а далі, в цей же день, здійснені наступні операції: перевод зі своєї карти - 9500грн., поповнення мобільного номера НОМЕР_4 через термінал самообслуговування що в м.Болград на вул.25Чап.Дивізії,33А в маг.«Піраміда» - на суму 1005грн., перевод зі своєї карти 5500грн., баланс по рахунку - 3грн., та перевод зі своєї карти 22.09.2018р. 831,05грн. через «приват24». Баланс по карті після цих операції становив мінус 15.790грн.

Далі у виписці змінюється номер рахунку на НОМЕР_14 і позначені лише нарахування відсотків та пені, списання за користування кредитним лімітом та автоматичне погашення з карт НОМЕР_15 в розмірах: 26.10.2018 - 5,74 та 43,76грн., 21.11.2018р. - 740грн., 26.11.2019р. - 2,87 та 12,7грн.; 21.12.2018р. - 818,27грн.; 27.12.2018р. - останнє поповнення в розмірі 2,86 та 0,74грн. в якості погашення з двох вказаних карт; 14 разів за цей період списувалися відсотки за користування кредитом по ставці 3,6 відсотків різними розмірами - від 1015,29 до 2117,92грн. - у зв`язку з чим станом на 01.01.2020 утворилася заборгованість в розмірі 39316,42грн.

Крім того, виписка містить таблицю за бонусним рахунком НОМЕР_5 , рух коштів по якому показаний з 21.02.2014 до 21.12.2018р. з незначними бонусними сумами: від 0,07грн. до 1,84грн. за покупки, у т.ч. - у невідомого продавця та в магазинах м.Болград (а.с.55 і 65).

Таким чином, зазначене свідчить про те, що Відповідач користувалася своїми рахунками і картками, що свідчить про погодження нею та обізнаність щодо певних умов користування банківськими картками.

Відповідно до докладнішої виписки руху коштів по карткових рахунках відповідачки, що надано позивачем на ухвалу суду (а.с.65), 14.08.2018р.

У «відзиві на заяву» (а.с.66-72), представник позивача Гаренко Н.В., посилаючись на численні законодавчі норми щодо загальних понять форми кредитного договору, загальних понять стосовно доказів укладення кредитного договору, щодо ознайомлення Позичальника ОСОБА_1 з умовами кредитування у формі підписання анкети-заяви від 23.06.2016р., стверджує, що користування відповідачкою ОСОБА_1 кредитною карткою «Універсальна», оскільки проведення операцій, здійснених по рахунку без наявності картки неможливий, а також сплачуючи частково заборгованість за кредитним рахунком по цій кредитній картці, підтверджує її обізнаність з правилами користування банківської послуги, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Щодо списання коштів шахрайським шляхом, представник у запереченнях на відзив стверджує, що відповідачка не повідомила негайно 14.08.2018р. про втрату картки чи про несанкціоновані транзакції по її рахунках, а тому вважається, що ці транзакції вона здійснювала добровільно, оскільки скористалася для доступу в Систему банкінгу правильним Логіном Клієнта (номером мобільного телефона) та підтвердила його відповідним паролем. Представник позивача також зазначає, що транзакції 14.08.2018р. здійснювалися відповідачкою ОСОБА_1 з терміналу самообслуговування, що розташований в магазині в м.Болград, а також через «Приват24».

Представник відповідача у судовому засіданні стверджував, що ОСОБА_1 йому повідомила, що вона усно відразу повідомила особисто у відділенні «Приватбанку» в м.Болград працівників відділення про шахрайські дії, але в неї письмову заяву не прийняли та не роз`яснили її дії у зв`язку з цим.

Крім того, ОСОБА_1 з заявою про вчинення шахрайських дій відразу повідомила поліцію.

За клопотанням представника відповідача судом у Болградському відділку поліції були витребувані відомості про наявність матеріалів за заявою ОСОБА_1 про вчинення шахрайських дій щодо неї.

З Болградського відділення поліції Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області були отримані матеріали кримінального провадження №12018160270000422 від 15.08.2018р. за ознаками злочину, передбаченого ст.190ч.1 КК України - за заявою гр. ОСОБА_1 від 15.08.2018р. щодо заволодіння невстановленої особи шахрайським шляхом грошовими коштами, що належать заявниці. З вказаних матеріалів поліції вбачається, що 14.08.2018р., згідно протоколу про прийняття заяви, від ОСОБА_1 було прийнято та за №2396 в ЖЕО зареєстровано заяву про вчинення шахрайських дій, начальником слідчого відділення наступного дня - 15.08.2018р. було створено слідчу та слідчо-оперативну групи, надано доручення слідчому Кілафли В.В. про проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 , слідчим ухвалено про початок досудового розслідування, а Ізмаїльською прокуратурою ухвалено постанову про призначення групи прокурорів, ОСОБА_1 була визнана потерпілою постановою слідчого від 15.08.2018р., їй було вручено пам`ятку і роз`яснені права та обов`язки, а також потерпіла була допитана.

Згідно протоколу допиту потерпілої, вона до цього дня протягом року користувалася кредитною карткою «ПриватБанку» № НОМЕР_2 , 13.08.2018р. вона до «ОЛХ» подала об`яву про продаж своєї речі (яку - не вказано), а наступного дня - 14.08.2018 їй зателефонувала особа чоловічої статі з телефонного номера НОМЕР_6 , пояснив, що він представляє юридичну організацію, для чого йому потрібно буде чек, для чого запропонував їй підійти до банкомату з банківською карткою, і після того, як вона, потерпіла, була біля банкомату, - на прохання того чоловіка повідомила йому номер банківської карти, а потім - якусь комбінацію. яку вона провела і отримала чек. Після того, як вона вже відійшла від банкомату, той же чоловік з того ж телефона зателефонував і попросив повернутися, на що вона погодилася, повернулася, він продиктував нову комбінацію і вона на його прохання її провела, після чого зрозуміла, що з її картки були зняті кошти в розмірі 16615грн. Матеріали кримінального провадження також містять на а.с.15 і 16 дві квитанції з банкомату (російською мовою), які наполовину втратили яскравість друкованого шрифту, тобто, інформація видна не в повному обсязі: (мовою оригіналу) І - «АО КБ ПРИВАТБАНК, терминал САО07650, 14.08.2018, 11:28, адрес: 25 Чапаєвской Дивизии стрит (англійскими літерами),3, номер карти НОМЕР_7 , операція - просмотр баланса, номер чека - 1500540496, доступно - 17000, общий остаток - 0,00, стоимость распечатки - 3грн., www PRIVATBANK, телефон для справок - 3700», і ІІ (мовою оригіналу) - «АО КБ ПРИВАТБАНК, терминал терминал САО07650, 14.08.2018, 12:03, адрес: 25 Чапаєвской Дивизии стрит (английскими буквами),3, номер карті: НОМЕР_16, операция: просмотр баланса, номер чека:1500658466, доступно:381,95, общий остаток: - минус 16618,05, стоимость распечатки - 3.00, www PRIVATBANK, телефон для справок - 3700, *****спасибо ***** ».

На а.с.17 поліцейських матеріалів міститься довідка - виписка по картці/рахунку НОМЕР_2 ПРИВАТБАНКу від 14.08.2018, 14:50, і додатковим рахункам договору за період 14.08.2018-14.08.2018, кредитний ліміт 17000, валюта рахунку: UAН, яка містить наступну інформацію: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_9 , паспорт НОМЕР_10 , виданий Болградським РВ УМВС Одесс обл, 24.02.1998, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , баланс на початок періоду - 0,00, баланс на кінець періоду - мінус 16615,00, сума комісій 615,05». Також ця довідка містить відомості про три операції за угодою №SAMDNWFС00035951774 від 07.07.2017: переказ зі своєї картки, поповнення мобільного через термінал самообслуговування і переказ зі своєї картки, відповідно, на суми: 5500, 1005, 9500.

Матеріали справи містять також відомості (рапорт на а.с.18) про номер телефону НОМЕР_6 , який був перевірений працівниками поліції: отримано дозвіл суду (ухвала слідчого судді від 05.10.2018р., а.с.23) на доступ до відповідної інформації.

Кримінальне провадження було закрито у зв`язку з закінченням строку розслідування та невстановленням осіб, що посприяли гр. ОСОБА_1 у знятті її коштів з її рахунку (постанова слідчого від 20.08.2019р.).

Закриваючи кримінальне провадження, слідчий у своїй постанові вказав, що «встановити особу - продавця не представилося можливим, у зв`язку з зазначеними обставинами дослідити суб`єктивний бік цього діяння неможливо, таким чином, стверджувати, що у невстановленої особи дійсно спостерігався прямий умисел, направлений на заволодіння коштами, що належать ОСОБА_1 - неконституційно та недопустимо».

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Статтею 599 ЦК України регламентовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.526,527,530 цього ж Кодексу - що зобов`язання мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив розбіжність дати кредитного договору у позові та у довідці тим, що заява на отримання кредитної картки і отримання кредитної картки відповідачкою було здійснено 23.06.2016р., проте, оскільки вона фактично почала користуватися карткою 07.07.2017р., тому, для полегшення обрахунку коштів по цьому рахунку, для банківського користування вважається, що договір укладений з початку користування гр. ОСОБА_1 своєю кредитною карткою. Щодо номеру договору, на який звернув увагу суду представник ОСОБА_1 , то дійсно, сам договір не має номеру і під час підписання анкети-заяви на отримання кредитної картки громадянкою ОСОБА_1 , номер не присвоєний, оскільки номер рахунку був присвоєний вже після вручення ОСОБА_3 картки - за номером картки. Крім того, для зручності банківського обслуговування на ім`я споживача банківських послуг можуть відкриватися додаткові рахунки для внутрішнього користування: для нарахування відсотків, пені, депозитних зберігань, бонусних, тощо, і це передбачено чинним законодавством. Оскільки в ОСОБА_1 інших кредитних договорів з позивачем не було, вона користувалася кредитною карткою і коштами саме за цим договором, то у позові правильно йдеться про той єдиний договір, що був укладений між позивачем і відповідачем, за яким відповідач користувалася кредитними коштами, але не повернула їх в повному обсязі.

Представнику відповідача було роз`яснено судом про можливість відновлення кримінального провадження для з`ясування і підтвердження обставин щодо шахрайських дій стосовно ОСОБА_1 , проте такого клопотання (про зупинення даного цивільного провадження для відновлення кримінального) - суду не надано. Представник пояснив, що відповідач ОСОБА_3 дуже хвора людина: у зв`язку з вказаними шахрайськими діями вона не може розмовляти після інсульту, що утруднює спілкування з нею, а він самостійно не був нею уповноважений вирішувати питання щодо кримінального провадження.

Таким чином, відповідач не надав суду доказів щодо виконання ним умов договору в повному обсязі - повернення кредитних коштів, а також суду не доведено належними доказами твердження відповідача про відсутність з її боку її доброї волі щодо користування кредитними коштами, що не свідчить про виконання зобов`язань перед позивачем за вказаним вище кредитним договором.

Щодо предмету і підстав даного позову: хоча представник відповідача стверджує, що відповідачка не користувалася коштами, зазначеними у позові - ці кошти були зняті з її картки за її сприянням, суду не надано належних і достатніх доказів цьому. Клопотань щодо застосування строку позовної чи спеціальної давності не надходило.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України регламентується недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання; відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору, зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч.1ст.1054 ЦК України), а відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які не заперечуються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Докази, що не були предметом дослідження у судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивної цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України. Вимогами ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. А згідно ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 1049 ЦК України закріплено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядок, що встановленні договором.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, оскільки вони лише частково ґрунтуються на підставах та доказах, визначених діючим законодавством. Так, згідно наданих суду матеріалів, Відповідач є споживачем банківських послуг Позивача у розумінні предмету та підстав даного позову.

Ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими в разі, якщо штрафні санкції перевищують 50 % від суми заборгованості. А, згідно зі ст.233 ЦК України, - в разі, якщо штрафні санкції, що підлягають до оплати занадто великі, - порівняно із збитками кредитора, суд має право знизити розмір санкцій. За змістом ч.3ст.551 ЦК України, суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її не співмірність із розміром основного зобов`язання. Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, що дають суду право застосувати або не застосувати ч.3ст.51 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п.п.1,2ч.1ст.214 ЦПК України є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч.3ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України - щодо загальних засад цивільного законодавства та ст.5,6, ст.10 ЦПК України - щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч.3ст.551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків. Отже, встановивши, що позивачем визначений розмір пені, проте на надано доказів понесених збитків, суд дійшов наступного.

Статтями 77 - 80 ЦПК України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію стосовно предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 95 ЦПК України визначено, що, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначено, що в разі, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. За відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування надати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. В разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Однак, відповідно 12,81,263,264 ЦПК України, суд перевіряє належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надає правильної оцінки наданим доказам, що містяться в матеріалах справи, тому суд, в ході розгляду даної справи, досліджує докази з дотриманням норм процесуального права, а саме, встановлює обставини, що мають суттєве значення для ухвалення правильного, законного та справедливого рішення на підставі дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, а перевірка обставин щодо законності підстав для нарахування у якості заборгованості за кредитним договором відсотків за користування кредитом, пені та штрафу має суттєве значення для правильного вирішення спору, суд встановив наступне.

Згідно інформації, викладеної в анкеті-заяві від 23.06.2016р., відповідач висловила свою згоду з тим, що ця анкета-заява разом з Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, при цьому вона ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.6).

Відповідно до ч.1ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ч.ч.1,2 ст.639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярів або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - позивач - АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розроблені у даному випадку позивачем (банком), вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.

Проте, представником позивача - ПАТ КБ «Приватбанк», не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб у сукупності із Анкетою-заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг з підписом відповідача ОСОБА_1 .

Частини 1 і 2 ст.207 Цивільного кодексу України регламентують, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15) визначена правова позиція з приводу того, що «за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») ("Стандарт") не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності та процентної ставки, не змінювались. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором».

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг є договором між позичальником та банком про надання банківських послуг, а також разом з Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами, проте долучений Банком до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, тому суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження. А тому, таким чином, Банком не доведено факту укладення кредитного договору в належній формі та узгодження його істотних умов, а саме: відсотки за користування кредитом, комісія та її розмір; неустойка та її розмір, а відповідно, такий договір в силу ч.2ст.1055 ЦК України є нікчемним, а отже, відсутні підстави для стягнення з позичальника на користь банку нарахованих ним відсотків, комісії та неустойки.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.1056-1 ЦК України в редакції, що була чинна на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип відсоткової ставки визначається кредитним договором. Згідно ч.3 цієї ж статті, фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У ч.4 вказаної статті зазначено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки, кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки має дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Таким чином, в разі підвищення банком відсоткової ставки, підлягають з`ясуванню визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди, тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора, тощо. З огляду на вищезазначене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адрес такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11.10.2017р., за результатами розгляду справи №6-1374цс17 з підстав, передбачених п.1ч.1ст.355 ЦПК України. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник має передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549 ЦК України). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року (справа №6-2003цс15). Крім того, відповідно до положень абз.3ч.4ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з нормами цього Закону, послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п.17 і 23ст.1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому є незаконним встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій та платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, тому такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 06.09.2017р., ухваленій за результатами розгляду справи №531/648/15-ц, з підстав, передбачених п.1ч.1 статті 355 ЦПК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми за простроченим тілом кредиту, суми нарахованої пені за прострочене зобов`язання, нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу, штрафу (фіксованої частини) та штрафу (процентної складової) - є необґрунтованими. У зв`язку з тим, що відповідачем не спростовано існування заборгованості за тілом кредиту, суд вважає за можливе задовольнити вимоги Банку в цій частині, оскільки позивачем доведено отримання відповідачем цих коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості та докази суми заборгованості, що виникла після отримання картки, яка не спростована боржником.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позичальник - відповідач ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором - отримала, але не повернула Банку кредитні кошти, тому права Банку були порушені таким чином і підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту в розмірі 20826 грн.64 коп.

Отже, вимоги Банку підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині вимоги позову задоволенню не підлягають.

Дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову, хоча й частково, суд вважає, що вимоги позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат - в даному випадку - в розмірі судового збору - 1921 гривень, - що був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, - підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки судовий збір позивачем був сплачений в мінімальному розмірі, встановленому законодавством.

Керуючись ст.ст.526,1049,1050,1054,551 ЦК України, ст.ст.5,6,10,12,80,263-265,280-284,354 ЦПК України, ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (останнє відоме суду місце проживання якої було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_10 , що виданий 24.02.1998р. Болградським РВ УМ ВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_9 ) - на користь позивача - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (скорочено АТ КБ "ПриватБанк", код ЄРПОУ 14360570, МФО №305299, розрахунковий рахунок № НОМЕР_11 , юридична адреса: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського,1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50), - заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.06.2016р. в розмірі 30868 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 12 копійок та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню судових витрат, а всього, разом - 32789 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 12 копійок.

У задоволенні інших вимог позову щодо стягнення інших коштів - відмовити. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, після сплину цього строку набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення виготовлено 16.10.2020 року.

Суддя А.В. Кравцова