Рішення № 92675389, 03.11.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/581/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., за участю секретаря судового засідання Фесюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Віліс"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Жабчик Сергія Вікторовича

про стягнення заборгованості 2 404 398 грн. 57 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Берун Р. В. (Ордер серія ВК № 1008206 від 20 липня 2020 року);

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився.

Описова частина:

15 червня 2020 року Приватне підприємство "Віліс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" та Фізичної особи-підприємця Жабчик Сергія Вікторовича про стягнення заборгованості в сумі 2 404 398 грн. 57 коп., в обґрунтування зазначає про неналежне виконання зобов`язань відповідачами за договором поставки № 121218-03/1г від 12 грудня 2018 року, щодо повного розрахунку та у визначені строки.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/581/20 за позовом Приватного підприємства "Віліс" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" та Фізичної особи - підприємця Жабчик Сергія Вікторовича про стягнення заборгованості в сумі 2 404 398 грн. 57 коп.

18 червня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Приватне підприємство "Віліс" подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ГІППО" в межах суми невиконаних зобов`язань, що становить 2 403 398 грн. 57 коп.

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Віліс" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21 липня 2020 року відкладено підготовче засідання на 04 серпня 2020 року.

31 липня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Приватне підприємство "Віліс" подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ГІППО" в межах суми невиконаних зобов`язань, що становить 2 403 398 грн. 57 коп.

03 серпня 2020 року через відділ канцелярії відповідач 1 подав клопотання, в якому просив суд справу направити за підсудністю в Господарський суд м. Києва.

Ухвалою суду від 03 серпня 2020 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов Приватного підприємства "Віліс" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" та Фізичної особи-підприємця Жабчик Сергія Вікторовича про стягнення заборгованості в сумі 2 404 398 грн. 57 коп. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" в межах 2 403 398 грн. 57 коп., розміщених на рахунку: - UA 15303398000002600830065000499 який розміщений у Волинському обласному управлінні АТ "Державний ощадний банк України", МФО 303398.

04 серпня 2020 року через відділ канцелярії відповідач 1 подав клопотання, в якому зазначив свої аргументи, щодо безпідставності позову, також просив суд продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву та продовжити строк підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 25 серпня 2020 року.

06 серпня 2020 року через відділ канцелярії відповідачем подано клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

20 серпня 2020 року через відділ канцелярії відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає про неврахування позивачем усіх проплат, які були здійснені, також зазначає про зарахування зустрічних вимог, що в свою чергу мало зменшити основну суму боргу, також зазначає про безпідставність позову.

21 серпня 2020 року через відділ канцелярії позивачем подано додаткові обґрунтування, в яких останній зазначає про безпідставність тверджень відповідача щодо необхідності передачі справи за підсудністю та передчасності звернення з позовом.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2020 року призначено підготовче засідання на 29 вересня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року відкладено підготовче засідання на 13 жовтня 2020 року.

13 жовтня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові обґрунтування позовної заяви, в яких останній зазначає, що позивач не врахував суму в розмірі 50 000 грн. 00 коп., яка була сплачена 19 червня 2020 року, тобто вже після подання позовної заяви до суду. Окрім того, позивачем не врахувалась сума у розмірі 5 654 грн. 27 коп., оскільки зарахування вказаної вимоги відбулось вже після подання позовної заяви. Щодо суми у розмірі 103 134 грн. 16 коп., то вказана сума була врахована позивачем, оскільки відповідач її оплатив 04 травня 2020 року, те ж саме стосується і суми у розмірі 39 394 грн. 96 коп.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження по справі та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору в частині стягнення 55 654 грн. 25 коп. основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

За таких обставин має місце нова ціна позову 2 362 000 грн. 01 коп., з яких: 2 286 016 грн. 33 коп. основного боргу, 8 637 грн. 31 коп. 3% річних, 7 025 грн. 01 коп. інфляційних нарахувань та 46 065 грн. 65 коп. пені.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/581/20 з 03 листопада 2020 року та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 листопада 2020 року.

У судовому засіданні 03 листопада 2020 року позивач наполягав на задоволенні позову з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 03 листопада 2020 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Мотивувальна частина:

12 грудня 2018 року між Приватним підприємством "Віліс" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (надалі - Покупець) укладено договір поставки № 121218-03/1г (надалі - Договір, а.с. 20-23) за умовами якого, Постачальник зобов`язується передати товар у власність Покупця у відповідності до замовлень Покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору).

Згідно пунктів 1.2 та 1.3 Договору, поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення Покупця, яка (які) є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Постачальник здійснює доставку на умовах визначених нижче і передати товар Покупцю протягом (трьох) календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні Покупця.

Постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність Покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій Сторонами (додаток № 1). Ціна товару в Специфікації повинна вказуватися як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях, та включати не більше 2-ох знаків після коми. В накладних ціна товару повинна вказуватися з округленням до цілих копійок, та при кожній наступній поставці не може перевищувати цін, узгоджених у Специфікаціі (пункт 5.1 Договору).

У випадку зміни цін на товари, що поставляються Постачальником, він зобов`язаний надіслати Покупцю нову Специфікацію через Портал, не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до запровадження даних змін (пункт 5.3 договору).

Пунктом 5.4 Договору Сторони погодили, що оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. даного договору здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 45 календарних днів з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена представником Покупця у видатковій накладній на поставку вказаного товару в момент його отримання (5.4.1 договору).

Відповідно до пункту 7.1.6. Договору не рідше ніж кожні три місяці, починаючи з моменту укладення даного Договору, Постачальник зобов`язаний підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки по даному Договору повинні підписуватись не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

За порушення умов даного Договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства і договору. За невиконання чи неналежне виконання умов даного договору Постачальник зобов`язаний відшкодувати Покупцю завдані цим збитки в повному обсязі. Сплата штрафних санкцій та відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором (пункт 8.1 Договору)

Згідно пункту 8.2.1. Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

У випадку укладення Постачальником з третіми особами договорів поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань Покупця згідно даного Договору, термін виконання основного зобов`язання Покупцем настає через 45 днів з моменту судового звернення Постачальника до Поручителя та Покупця (пункт 10.6 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Ія Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (пункт 9.1 Договору).

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, копія договору долучена до матеріалів справи (а.с. 20 - 23), доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

На виконання вимог Договору ПП "ВІЛІС" здійснило поставку продукції для ТОВ "ГІППО", макаронних виробів на загальну суму 2 341 670 грн. 00 коп.

Поставка вказаної продукції здійснилася з дотриманням умов договору. Товар ТОВ "ГІППО" був прийнятий без жодних зауважень, щодо якості, кількості, тари маркування у період від 01 листопада 2019 року по 10 червня 2020 року від Відповідача не надходило, матеріли справи таких не містять.

Матеріалами справи стверджено, загальна заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем станом на дату подання даної позовної заяви становить 2 341 670 грн. 60 коп., що стверджується видатковими накладними (а.с. 27 - 114), податковими накладними (а.с. 115 - 160), акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01 листопада 2019 року - 04 червня 2020 року (а.с. 25) та акт звірення взаємних розрахунків за період: 01 грудня 2019 року - 06 жовтня 2020 року (т. 2, а.с. 14).

У відповідності до п. 5.4. Договору № 121218-03/1г від 12.12.2018 року, оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п.5.5. даного Договору здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати поставки товару.

Згідно пункту 5.5 Договору сторони погодили, зо заборгованість Покупця за поставлений Постачальником товар, яка зберігається за Покупцем, застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості в розмірі - грн. у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії даного Договору після підписання сторонами Акту звірки.

Згідно з п.5.4.1. Договору, датою поставки товару вважається дата, зазначена представником Покупця у видатковій накладній на поставку вказаного товару в момент його отримання.

Виходячи з умов п. 5.4 Договору поставки № 121218-03/1 г від 12.12.2018 p., строк виконання Відповідачем 1 зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Так, Відповідач 1 мав оплатити товар до:

13.01.2020 р. включно за видатковою накладною N 223 від 28.11.2019р.;

20.01.2020 р. включно за видатковою накладною N 44 від 05.12.2019 p.;

20.01.2020 р. включно за видатковою накладною N 45 від 05.12.2019 p.;

20.01.2020 р. включно за видатковою накладною N 46 від 05.12.2019 p.;

26.01.2020 р. включно за видатковою накладною N 107 від 12.12.2019 p.;

26.01.2020 р. включно за видатковою накладною N 108 від 12.12.2019 p.;

30.01.2020 р. включно за видатковою накладною N 135 від 16.12.2019 p.;

30.01.2020 р. включно за видатковою накладною N 136 від 16.12.2019 p.;

07.02.2020 р. включно за видатковою накладною N 183 від 24.12.2019 p.;

07.02.2020 р. включно за видатковою накладною N 184 від 24.12.2019 p.;

10.02.2020 р. включно за видатковою накладною N 199 від 26.12.2019 p.;

10.02.2020 р. включно за видатковою накладною N 200 від 26.12.2019 p.;

02.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 75 від 16.01.2020 p.;

02.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 76 від 16.01.2020 p.;

09.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 129 від 22.01.2020 p.;

09.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 130 від 22.01.2020 p.;

16.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 188 від 30.01.2020 p.;

16.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 189 від 30.01.2020 p.;

23.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 42 від 06.02.2020 p.;

23.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 43 від 06.02.2020 p.;

27.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 92 від 11.02.2020 p.;

27.03.2020 р. включно за видатковою накладною N 93 від 11.02.2020 p.;

06.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 149 від 19.02.2020 p.;

06.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 150 від 19.02.2020 p.;

14.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 225 від 27.02.2020 p.;

14.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 226 від 27.02.2020 p.;

20.04..2020 р. включно за видатковою накладною N 47 від 05.03.2020 p.;

20.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 49 від 05.03.2020 p.;

24.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 79 від 09.03.2020 р.;

24.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 80 від 09.03.2020 р.;

27.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 108 від 12.03.2020 р.;

27.04.2020 р. включно за видатковою накладною N 109 від 12.03.2020 р.;

04.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 185 від 20.03.2020 р.;

04.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 186 від 20.03.2020 р.;

18.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 20 від 03.04.2020 р.

18.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 21 від 03.04.2020 р.

21.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 68 від 08.04.2020 р.

21.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 69 від 08.04.2020 р.

23.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 86 від 10.04.2020 р.

23.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 87 від 10.04.2020 р.

27.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 109 від 14.04.2020 р.

27.05.2020 р. включно за видатковою накладною N 110 від 14.04.2020 р.

06.06.2020 р. включно за видатковою накладною N 159 від 23.04.2020 р.

06.06.2020 р. включно за видатковою накладною N 160 від 23.04.2020 р.

Відповідачу 1 було надіслано лист, відносно обставин прострочення виконання зобов`язання та було запропоновано протягом 3 днів із моменту отримання надати відповідь та оплатити прострочену заборгованість, у свою чергу Відповідачу 2 була вручена наручно вимога від 05 грудня 2019 року про зобов`язання врегулювати ситуацію із простроченням оплати ТОВ "ГІППО". Дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, з урахуванням додаткових обґрунтувань до позовної заяви та закриття провадження в частині стягнення 55 654 грн. 25 коп. основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, заборгованість ТОВ "Гіппо" перед Позивачем за поставлений товар згідно накладних складає 286 016 грн. 33 коп. основного боргу, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах даної справи на які суд вказував вище по тексту.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання зобов`язання.

Вимога позивача в частині стягнення з відповідача 2 285 015 грн. 33 коп. - основного боргу (за виключенням 1 000 грн. 00 коп. згідно договору поруки) підтверджується матеріалами справи., ґрунтується на законі та Договорі, тому підлягає до задоволення у вказаному розмірі.

Згідно пункту 8.2.1. Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Покликаючись на вказаний пункт договору, Позивач нарахував Відповідачу 46 065 грн. 65 коп. пені., а саме:

- за період з 27 квітня 2020 року по 10 червня 2020 року суму в розмірі 46 065 грн. 65 коп.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки заявлена Позивачем до стягнення сума пені є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 46 065 грн. 65 коп. підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "ГІППО" три проценти річних у розмірі 8 637 грн.31 коп. та 7 025 грн. 01 коп. інфляційних втрат, нарахованих у період: з 27 квітня 2020 року по 10 червня 2020 року на суму основного боргу в розмірі 2 341 670 грн. 60 коп. (розрахунок, а.с. 6 - 7).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Позивачем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Отже, з урахування зазначеного, до задоволення підлягають позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" 3% річних в сумі 8 637 грн. 31 коп. та інфляційних втрат у сумі 7 025 грн. 01 грн.

Крім того, 12 грудня 2018 року між ПП "BIЛIC" та ФОП Жабчик С.В. (Відповідач 2) укладено договір поруки (надалі - Договір поруки, а.с. 161), відповідно до якого Поручитель (ФОП Жабчик С.В.) зобов`язується відповідати перед Кредитором (ПП "BIЛIC") за виконання ТОВ "ГІППО" договору поставки № № 121218-03/Іг.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, копія договору долучена до матеріалів справи, доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

З огляду на зазначене, з поручителя - ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ЖАБЧИКА СЕРГІЯ ВІКТОРОВИЧА підлягає стягненню сума грошових коштів в межах якої останній поручався за виконання ТОВ "ГІППО" своїх зобов`язань, а саме 1000,00 (одна тисяча гривень).

Відтак, позов в частині стягнення з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ЖАБЧИКА СЕРГІЯ ВІКТОРОВИЧА на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВІЛІС" 1000 грн. 00 коп. суми заборгованості за договором поруки від 12 грудня 2018 року підлягає до задоволення.

Крім того, приймаючи рішення, судом були враховані твердження відповідача 1, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Зокрема відповідач 1 зазначав про те, що строк виконання зобов`язання не настав, у відповідності до пункту 10.6 договору, за яким у разі наявності договору поруки, термін виконання зобов`язання покупця настає через 45 днів з моменту судового звернення постачальника до поручителя та покупця.

Так, у відповідності до пункту 10.6 договору у випадку укладання постачальником з третіми особами договорів поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань покупця згідно даного договору, термін виконання основного зобов`язання покупцем настає через 45 днів з моменту судового звернення постачальника до поручителя та покупця.

Суд вбачає, вказаний пункт Договору, фактично виключає право позивача на звернення до суду, оскільки саме по собі звернення до суду в розумінні цього пункту є підставою для невиконання своїх зобов`язань Відповідачем 1 перед Позивачем.

Вбачається, що п.10.4. суперечить п.5.4. цього ж Договору і навпаки, оскільки в жодному з цих пунктів не встановлений пріоритет застосування одного перед іншим, також аналізуючи пункти договору, вбачається що договором не визначено, яким чином Постачальник зможе в подальшому захистити свої права після виконання п.10.6. цього Договору.

Суд зазначає, тлумачення Відповідачем 1 п. 10.6. Договору поставки, суперечить ст. 55 Конституції України, у відповідності до якої, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності ч. 1, 4, 6 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у . розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси Фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) бимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В даному випадку, аналізуючи вищеперераховані статті Конституції України, Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, вбачається що п.10.4. Договору поставки № 121218- 03/1г від 12 грудня 2018 року суперечить зазначеним нормам права а відтак є нікчемним.

Як вбачається з висновку щодо застосування норм права, який міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі №916/3156/17 з номером провадження №12-304гс18 "94. Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. 95. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину."

Отже, вбачається, нікчемність правочину не потребує подання окремого позову, а визначається у відповідному судовому рішенні, про що судом було зазначено вище.

Крім того, відповідач вказував на ту обставину, що позивач не врахував здійснені відповідачем 1 проплати при поданні позову, зокрема 103 134 грн. 16 коп. від 04 травня 2020 року та 50 000 грн. 00 коп. від 19 червня 2020 року.

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача 1, оскільки, які свідчать матеріали справи, позивачем врахована проплата в сумі 103 134 грн. 16 коп., що стверджуються актом звірки взаєморозрахунків, на який суд покликався вище, щодо проплати в 50 000 грн. 00 коп., вбачається, що остання була здійснена після порушення провадження у справі і в цій частині суд закрив провадження у справі.

Щодо посилань відповідача на відсутню у останнього видаткову накладну №68 від 08 квітня 2020 року і як наслідок сума заборгованості не співпадає з даними які містяться у відповідача 1, суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять належним чином завірену копію видаткової накладної №68 від 08 квітня 2020 року на суму 113 400 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 99), яка містить підписи представників сторін, а також скріплена відтиском печаток зазначених юридичних осіб.

Отже, твердження відповідача, щодо безпідставності включення в основну суму боргу, коштів згідно видаткової накладної № 68 від 08 квітня 2020 року є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, відповідач 1 зазначав про неврахування позивачем заяв, про зарахування зустрічних позовних вимог від 19 травня 2020 року на суму 39 394 грн. 96 коп. та від 16 червня 2020 року на суму 5 654 грн. 27 коп.

Суд вбачає, у відповідності до акту звірки взаєморозрахунків погодженого позивачем і відповідачем, сума в розмірі 39 394 грн. 96 коп. була врахована позивачем при формуванні суми основного боргу, що стосується 5 654 грн. 27 коп. то зазначена сума було зарахована позивачем після порушення провадження у справі, а тому суд в цій частині закрив провадження у справі.

Також, відповідач 1 зазначав про те, що пеня нарахована позивачем є безпідставною, оскільки сторони передбачили відповідальність у вигляді пені саме за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 договору, яким передбачено оплату за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт встановлений в пункті 5.5 договору, в свою чергу пункт 5.5 договору не визначає жодного ліміту.

Проаналізувавши пункти договору, зокрема 5.4 та 5.5 суд вбачає, що сторони не визначили та не погодили ліміту, згідно якого до покупця не застосовується відповідальність за невиконання зобов`язань.

Відтак, оскільки сторони не визначили такого ліміту, усі здійснені поставки, які є предметом спору в даній справі (сума основного боргу) є поставками в понад ліміт визначений пунктом 5.5 договору.

За таких обставин нарахування пені є правомірним, а твердження відповідача 1 безпідставними.

Відповідно до пункту 2 частин статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір задоволено повністю, відповідно до вимог частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача 1, судовий збір покладається на ТОВ "ГІППО" в сумі 36 065 грн. 99 коп.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (юридична адреси: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, каб. 33, код за ЄДРПОУ 32650231) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВІЛІС" (33003, м. Рівне, вул. Грушевського, 2А, Код ЄДРПОУ 23302324): 2 285 015 (два мільйона двісті вісімдесят п`ять тисяч п`ятнадцять) грн. 73 коп. сума основного боргу, 8 637 (вісім тисяч шістсот тридцять сім) грн. 31 коп. 3% річних, 7 025 (сім тисяч двадцять п`ять) грн. 01 коп. інфляційного збільшення, 46 065 (сорок шість тисяч шістдесят п`ять) грн. 65 коп. пені та 36 065 (тридцять шість тисяч шістдесят п`ять) грн. 99 коп. судового збору.

3. Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ЖАБЧИКА СЕРГІЯ ВІКТОРОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВІЛІС" (33003, м, Рівне, вул. Грушевського, 2А, Код ЄДРПОУ 23302324) суму заборгованості за договором поруки від 12.12.2018 року в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за договором поруки.

4. Закрити провадження у справі в частині 55 654 грн. 27 коп. основної суми боргу.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2020 року.

Суддя В.Г. Торчинюк

Віддруковано 5 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33003, м. Рівне, вул. Грушевського, 2А);

3 - відповідачу 1 рекомендованим (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33);

4 - відповідачу 1 рекомендованим (43005, м. Луцьк, вул. Клима Савури, будинок 21А);

5 - відповідачу 2 рекомендованим (33003, м. Рівне, вул. Струтинської, будинок 33, квартира 7).